Ухвала

від 13.04.2021 по справі 922/627/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/627/20

Провадження № 12-18гс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Катеринчук Л. Й.,

суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 922/627/20

за касаційною скаргою Харківської міської ради

на рішення Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року (судді Буракової А. М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року (головуючий суддя Россолов В. В., судді Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.)

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Атмос

про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,

У С Т А Н О В И Л А

1. 02 березня 2020 року Харківська міська рада подала позов, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, до Товариства з обмеженою відповідальністю Атмос (далі - ТОВ Атмос ) про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ Атмос на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24 квітня 2018 року у справі № 922/651/18, на земельну ділянку площею 0,1617 га по вул. Отакара Яроша, 18 у місті Харкові з кадастровим номером 6310136300:09:004:0022 та зобов`язання ТОВ Атмос повернути земельну ділянку площею 0,1617 га по вул. Отакара Яроша, 18 у місті Харкові з кадастровим номером 6310136300:09:004:0022 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про те, що рішення Харківської міської ради від 24 лютого 2016 року № 142/16 було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства в частині недотримання процедури проведення земельних торгів при передачі в оренду вільної від будівель земельної ділянки по вул. Отакара Яроша, 18 у місті Харкові, що перебуває у комунальній власності.

3. Зазначені обставини та висновки суду, на думку позивача, встановлені при розгляді справи № 922/2383/16, мають преюдиційне значення та повторному доведенню не підлягають в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Оскільки рішення Харківської міської ради, яким надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:09:004:0022, визнано незаконним у судовому порядку, то сам договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ Атмос на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 24 квітня 2018 року у справі № 922/651/18 є таким, зміст якого суперечить Цивільному кодексу України (далі - ЦК України) та Земельному кодексу України (далі - ЗК України), що є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним.

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року у справі № 922/627/20, у задоволенні позову відмовлено.

5. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24 квітня 2018 року у справі № 922/651/18 договір оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ Атмос визнано укладеним. Рішення суду у справі № 922/651/18 набрало законної сили 23 травня 2018 року, а тому є обов`язковим на всій території України, підстав для визнання недійсності оспорюваного правочину судом не було встановлено, а матеріали справи свідчать про прийняття та виконання сторонами умов договору оренди земельної ділянки, що унеможливлює визнання його недійсним.

6. У касаційній скарзі позивач просив суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року у справі № 922/627/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга обґрунтована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 215 ЦК України з підстави, передбаченої частиною першою статті 203 ЦК України, з огляду на фактичні обставини справи № 922/651/18, що призвело у свою чергу, на думку позивача, до неправильного тлумачення судами попередніх інстанцій зазначених норм матеріального права.

7. Касаційний господарський суд у складі колегії суддів Верховного Суду ухвалою від 30 березня 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 569/6427/16 (провадження № 61-39814св18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю третьої особи - Комунального підприємства Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним договору купівлі-продажу виробничого приміщення, який було визнано дійсним на підставі рішення Рівненського міського суду від 11 квітня 2011 року у справі № 2-3385/11, та скасування державної реєстрації. За наслідком розгляду цієї справи місцевий суд частково задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Апеляційний суд, з посиланням на наявність чинного рішення суду про визнання договору купівлі-продажу, укладеного у простій письмовій формі, дійсним відповідно до статті 220 ЦК України, дійшов висновку про скасування рішення місцевого суду та відмову в позові. Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 569/6427/16 (провадження № 61-39814св18) у касаційному порядку, у постанові від 18 листопада 2020 року дійшов висновків про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання фіктивним правочину та про зміну рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині, зазначивши таке:

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (стаття 220 ЦК України).

Тлумачення статті 220 ЦК України свідчить, що рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору зцілює тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. І, відповідно, не виключається визнання договору недійсним, який був визнаний дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення, як такого, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний договір). Приватно-правовий інструментарій (зокрема, визнання договору дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили . З огляду на таке, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення апеляційного суду та зміну рішення місцевого суду в частині мотивів про можливість визнання такого правочину недійсним як фраудаторного (вчиненого на шкоду кредитору), залишивши без змін його резолютивну частину про визнання недійсним договору, визнаного дійсним за судовим рішенням у порядку статті 220 ЦК України.

8. Як вбачається з матеріалів справи № 922/627/20, підставою звернення Харківської міської ради з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного за рішенням суду від 24 квітня 2018 року у справі № 922/651/18 у порядку розгляду переддоговірного спору згідно із статтею 167 ГК України, було визнання недійсним спірного договору як такого, що суперечить нормам статей 203, 215 ЦК України та ЗК України. Отже, в цьому випадку правовідносини сторін виникли з розгляду судом переддоговірного спору, за наслідком розгляду якого суд в іншій справі дійшов висновку про можливість укладення договору в судовому порядку та постановив відповідне рішення.

9. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

10. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються рішення, ухвалені за аналогічних предметів спору та підстав позову, змісту позовних вимог та схожих фактичних обставин, у яких має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

11. Велика Палата Верховного Суду констатує, що підстави позову та фактичні обставини справи № 922/627/20, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм права, не є подібними справі № 569/6427/16 (провадження № 61-39814св18, постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року).

12. У справах № 922/627/20 та № 569/6427/16 подібним є лише предмет спору - про визнання недійсним договору. Проте цієї обставини недостатньо для розгляду справи № 922/627/20 Великою Палатою Верховного Суду. Підстави позовів, установлені судами обставини укладення оспорюваних правочинів та підстави прийняття рішень про укладення договору (в нашому випадку) та про визнання дійсним договору в порядку статті 220 ЦК України (у постанові, від правової позиції у якій хочуть відступити) не є подібними.

13. Отже, вирішуючи питання про прийняття справи № 922/627/20 до розгляду, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що визначена колегією суддів Касаційного господарського суду правова підстава, передбачена частиною третьою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. Інших підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених приписами статті 302 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 30 березня 2021 року не навела, зазначивши про те, що погоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у справі № 910/17541/17 про відмову у визнанні недійсним договору, який було укладено на підставі рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 лютого 2017 року у справі № 924/949/16, яке набрало законної сили 11 квітня 2017 року.

14. Передаючи справу на розгляд Великої Палати, в ухвалі від 30 березня 2021 року зазначено про необхідність відступу від висновку щодо застосування статті 220 ЦК України, в той час як у справі № 922/651/18, яка зазначена на обґрунтування вимог позивача у справі № 922/627/20, не застосовувалися положення статті 220 ЦК України, оскільки рішення про визнання договору укладеним прийнято судом за наслідком розгляду переддоговірного спору згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України.

15. У рішенні від 18 січня 2001 року у справі Чепмен проти Сполученого Королівства ( Chapman v. the United Kingdom , заява № 27238/95, пункт 70) ЄСПЛ зазначив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

16. Згідно з частиною шостою статті 303 ГПК України , якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

17. За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для прийняття справи № 922/627/20 до розгляду та повертає справу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідній колегії суддів для розгляду.

Керуючись статтями 302 , 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

Справу № 922/627/20 за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 14 вересня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2020 року за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Атмос про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Л. Й. Катеринчук СуддіТ. О. Анцупова Г. Р. Крет В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. В. Григор 'єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівВ. В. Пророк Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаВ. М. Сімоненко Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач В. С. КнязєвС. П. Штелик