Рішення

від 31.03.2021 по справі 640/1166/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

31 березня 2021 року м. Київ № 640/1166/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Першого заступника Голови Державної фіскальної служби України Білана С.В.

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить суд стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 10 957,72 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Першого заступниа Голови Державної фіскальної служби України Білана С.В. в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.10.2018р. № Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3 647, 57 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії першого заступника Голови Державної фіскальної служби України Білана С.В., які полягають у недотриманні п. 4 Розділу IV та п. 2 Розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015р. № 1124 під час розгляду скарги позивача на податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.10.2018р. № Ф-170467-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2020 р. адміністративний позов задоволено частково, а саме:

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.10.2018р. № Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3 647, 57 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 1 та 5 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, що пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Натомість, у разі часткового задоволення позову, у відповідності до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі № 904/8308/17 дійшов висновку про те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати Були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 08 травня 2018 року по справі № 810/2823/17 зробив висновок, що надані позивачем первинні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу повинні:

- відповідати вимогам первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, містити посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

- зміст послуг (зазначених в договорі про надання правової допомоги та актах) повинен мати посилання на конкретні дії та/або документи, вчинені/складені адвокатом;

- платіжний документ має утримувати в собі належне, повне призначення платежу та відмітки банку його проведення відповідно до п.п. 1.22, 2.3, 2.24 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року.

Так, позивачем на підтвердження понесених витрат надано до матеріалів справи копії:

- договору про надання правової допомоги від 03 січня 2019 року № 03/1,

- акту про надання послуг від 25 лютого 2021 року за вказаними договором,

- квитанцією до прибуткового касового ордера №03/1 від 25 лютого 2021 року на сплату юридичних послуг по договору від 03.01.2019 р. №03/1 на суму 10 900 грн.

Суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Так, відповідно до акту надання послуг від 25.02.2021 р., витрати, що пов`язані з правовою допомогою адвоката Панченка О.В. позивачу ОСОБА_1 складаються з:

- Консультації - 500 грн.

- Вивчення і аналізу справи - 2000 грн.

- Складання позовної заяви (22.01.2019) - 5000 грн.

- Складання клопотання про витребування доказів - ( 22.01.2019) 350 грн.

- Складання заяви по ухвалі (01.03.2019) - 350 грн.

- Складання відповіді на відзив (22.04.2019) - 2000 грн.

- Складання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні (22.04.2019) - 350 грн.

- Складання заяви по судових витратах -(22.07.2019) - 350 грн.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на оплату гонорару адвоката, у заявленому розмірі 10 900, 00 грн. не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в акті виконаних робіт переліком.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Як вказано судом, приписи Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відносять до правової (правничої) допомоги, надання правової інформації, консультацій та роз`яснень із правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, у той же час вивчення документів (вивчення і аналіз справи) не є видом правової допомоги, а тому не може враховуватися для відшкодування витрат на правову допомогу.

Під складанням заяви по ухвалі (01.03.2019) суд розуміє заяву про усунення недоліків шляхом долучення документу про сплату судового збору, що не може включатись до витрат на професійну правову допомогу, оскільки ця процесуальна дія пов`язана з виправленням недоліків, що були допущені при поданні позовної заяви, та по своїй суті не є правовою допомогою .

Окрім цього, як вбачається зі змісту заяви по судових витратах (22.07.2019), вона написана та подана позивачем, що виключає можливість віднесення її до витрат пов`язаних з наданням правової допомоги.

Зважаючи на незначну складність справи та ціну позову, що фактично перевищує суму податкового боргу - 3 647, 57 грн., а тому суд не визнає вартість складання позовної заяви - 5 000 грн. співмірною з розглядом справи №640/1166/19. Суд визнає в даному випадку об`єктивною вартість послуги (написання позовної заяви) - 1 000 грн.

Щодо відповіді на відзив, у якій не наведено додаткової аргументації, та яка фактично повторює обґрунтування позовної заяви та інших процесуальних питань по справі суд визнає об`єктивною вартість послуги - 300 грн.

Проаналізувавши положення законодавства, а також матеріали справи, суд визнає співмірними з розглядом справи витрати на правову допомогу у розмірі 1 300 грн. ( одна тисяча триста гривень).

Окрім вказаного, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат, що пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, а саме, витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 57,72 грн. (п`ятдесят сім гривень сімдесят дві копійки).

На підтвердження вказаних витрат позивач надала копії фіскальних чеків, службових чеків та описів вкладення поштових відправлень.

Суд встановив відношення вказаних документів до процесуальних витрат у справі №640/1166/19, а тому вимога про відшкодування цих витрат підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 300 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі суду та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати у розмірі 1 300( одна тисяча триста гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я.І. Добрянська