Постанова

від 13.09.2021 по справі 640/1166/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1166/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Грибан І.О.,

суддів: Парінов А.Б.,

Федотов І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головно управління ДФС у м. Києві, Першого заступника Голови Державної фіскальної служби України Білан Сергій Васильович про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними дій, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Першого заступника Голови Державної фіскальної служби України Білана Сергія Васильовича, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.10.2018р. № Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3 647, 57 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії першого заступника Голови Державної фіскальної служби України Білана С.В., які полягають у недотриманні п. 4 Розділу IV та п. 2 Розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015р. № 1124 під час розгляду скарги позивача на податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.10.2018р. № Ф-170467-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.10.2018р. № Ф-170467-17 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3 647, 57 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згодом позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року заяву задоволено частково.

Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати у розмірі 1 300 ( одна тисяча триста гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову про задоволення його вимог в повному обсязі, зазначаючи, що законодавством передбачено його право на отримання відшкодування понесених судових витрат і що ним було надано суду достатні докази, які їх підтверджують.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом оскарження в цій справі є стягнення боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3647,57, а тому, враховуючи значення цієї справи для сторін, у тому числі вплив вирішення справи на репутацію заявника або публічний інтерес до справи, у цьому випадку відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог, зокрема, щодо стягнення на користь заявника витрат на правничу допомогу у сумі 10 900,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до вимог ч.7 ст.139 КАС розмір виплат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно пункту 3 частини першої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС).

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

З матеріалів справи вбачається, що до закінчення дебатів, позивач заявляла клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В процесі розгляду справи позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги від 03 січня 2019 року № 03/1, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Панченко О.В., відповідно пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе доручення з надання клієнту допомоги на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору надання адвокатом правової допомоги здійснюється на платній основі.

Остаточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в Акті приймання - передачі наданих послуг.

25.02.2021, після ухвалення рішення в справі, позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення з питань розподілу судових витрат в сумі 10 957,72 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду такі документи:

- акт про надання послуг від 25 лютого 2021 року за вказаними договором від 03.01.2019 р. №03/1;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №03/1 від 25 лютого 2021 року на сплату юридичних послуг по договору від 03.01.2019 р. №03/1 на суму 10 900 грн.

Так, відповідно до акту надання послуг від 25.02.2021 р., витрати, що пов`язані з правовою допомогою адвоката Панченка О.В. позивачу ОСОБА_1 складаються з:

- консультації - 500 грн.

- вивчення і аналізу справи - 2000 грн.

- складання позовної заяви (22.01.2019) - 5000 грн.

- складання клопотання про витребування доказів - ( 22.01.2019) 350 грн.

- складання заяви по ухвалі (01.03.2019) - 350 грн.

- складання відповіді на відзив (22.04.2019) - 2000 грн.

- складання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні (22.04.2019) - 350 грн.

- складання заяви по судових витратах -(22.07.2019) - 350 грн.

Вартість послуг правової (правничої) допомоги складає 10 900,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відтак, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Отже, приписи Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відносять до правової (правничої) допомоги, надання правової інформації, консультацій та роз`яснень із правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, у той же час вивчення документів (вивчення і аналіз справи) не є видом правової допомоги, а тому не може враховуватися для відшкодування витрат на правову допомогу.

Так, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що частина з наданих послуг, які зазначені у наданому позивачем акту надання послуг від 25.02.2021року не може бути віднесена до правничої допомоги, а саме:

- під складанням заяви по ухвалі (01.03.2019) колегія суддів розуміє заяву про усунення недоліків шляхом долучення документу про сплату судового збору, що не може включатись до витрат на професійну правову допомогу, оскільки ця процесуальна дія пов`язана з виправленням недоліків, що були допущені при поданні позовної заяви, та по своїй суті не є правовою допомогою .

Також, як убачається зі змісту заяви по судових витратах (22.07.2019), вона написана та подана позивачем, що виключає можливість віднесення її до витрат пов`язаних з наданням правової допомоги.

- щодо відповіді на відзив, колегія суддів зауважує, що у ній не наведено додаткової аргументації, та яка фактично повторює обґрунтування позовної заяви та інших процесуальних питань по справі.

До того ж, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справа даної категорії не є складною, а сума податкового боргу 3 647, 57 грн., відносно якої виник спір є набагато меншою від вартості послуг по складанню позовної заяви - 5 000 грн.

Отже таки витрати не є співмірними з розглядом справи №640/1166/19.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судова практика по даній категорії справ є усталеною, і не потребує великої кількості часу для опрацювання, а заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є очевидно не співмірною зі складністю справи та завищеною, а тому, не може бути стягнута лише на підставі належним чином оформлених документів на її підтвердження, а має також відповідати критеріям співмірності та розумності витрат.

Таким чином, враховуючи категорію складності даної справи (малозначна) та часу витраченого адвокатом на виконання заявлених робіт щодо підготовки позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат, судова колегія приходить висновку щодо наявності підстав для відшкодування на користь позивача документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 300,00 грн.

Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 820/1719/18, від 29.01.2020 року у справі № 826/16707/18, від 17.08.2020 року у справі № 820/1683/18.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування витрат, що пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, а саме, витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 57,72 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції досліджувалися докази щодо обґрунтованості вимог позивача про відшкодування витрат, що пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, а саме, витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 57,72 грн.

З даного питання суд першої інстанції зауважував, що на підтвердження сплати вищезазначених витрат позивачем надано копії фіскальних чеків, службових чеків, та описів вкладення поштових відправлень.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Положеннями ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 246 КАС України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. При цьому згідно з положеннями ч. 5 вказаної норми розподіл судових витрат зазначається у резолютивній частині рішення.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом при ухваленні рішення.

Аналогічна правова норма визначена ч. 1 ст. 143 КАС України відповідно до змісту якої, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до наведених вище норм, суд зазначає розподіл судових витрат у резолютивній частині прийнятого судового рішення.

Водночас, колегією суддів встановлено, що у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення суд першої не вирішив питання про розподіл судових витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 57,72 грн., рішення в цій частині не ухвалено.

Оскільки судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки позивача в частині стягнення судових витрат пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 57,72 грн. та взагалі не прийнято рішення у відповідній частині, колегія суддів зазначає, що правові підстави для задоволення відповідних вимог апеляційної скарги та скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року в оскаржуваній частині.

Відповідно до приписів ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги в частині про відшкодування витрат, що пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, а саме, витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 57,72 грн. є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 242-248, 310, 315-317, 321-322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді А.Б. Парінов

І.В. Федотов

(повний текст постанови складено 13.09.2021р.)