Постанова

від 06.04.2021 по справі 804/2981/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 804/2981/16

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НЕОН

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (головуючий суддя Ляшко О.Б.)

у справі № 804/2981/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НЕОН

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НЕОН звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004172202 від 15.12.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 165472 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 41368 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними доказами, не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів та фактичним обставинам господарських відносин, адже у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують реальність угод з ПП Фаворит Запчастини та ТОВ Ельпіс , які на час правовідносин були наділені необхідною правоздатністю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт отримання послуг від ПП Фаворит Запчастини та ТОВ Ельпіс , а отже й правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Позивач наполягає на тому, що податковому органу під час надані в повному обсязі всі документи, що підтверджують фактичне отримання придбаних робіт та їх використання у господарський діяльності позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 апеляційну скаргу ТОВ НЕОН задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2020 у цій справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, оцінюючи реальність господарських операцій між позивачем та ПП Фаворит Запчастини , ТОВ Ельпіс , повинен здійснювати аналіз правовідносин доти, доки не відпаде сумнів у правильності його висновків.

Натомість апеляційним судом зазначено лише про наявність договорів, які укладались між позивачем і названими контрагентами без дослідження їх змісту та первинних документів, наявних в матеріалах справи для підтвердження фактичного виконання.

Варто зауважити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказані недоліки є змістовними, а тому не дають підстав Верховному Суду погодитись із рішенням суду апеляційної інстанції. Таким чином, під час нового розгляду справи, суд апеляційної інстанції зобов`язаний надавати оцінку висновкам суду першої інстанції, з огляду на встановлені останнім обставинам справи.

В рамках спірних правовідносин, суду апеляційної інстанції обов`язково необхідно визначитись із обсягом виявлених відповідачем порушень, які зазначені в акті проведеної податкової перевірки, та ретельно перевірити завершеність укладених між позивачем та ПП Фаворит Запчастини , ТОВ Ельпіс господарських угод.

Окремо Верховний Суд звернув увагу суду апеляційної інстанції на наявність кримінального провадження №32014040000000156, в рамках якої, серед іншого, доводиться про фіктивність ПП Фаворит Запчастини та ТОВ Ельпіс , так як висновки суду апеляційної інстанції про те, що за наслідками такого провадження не винесено Вироку, а також те, що пояснення певних осіб - працівників таких організацій не доводять удаваність правовідносин з позивачем є помилковими, і не гуртуються на напрацьованій позицій. При цьому Верховний Суд послався на правову позицію Верховного Суду України, що статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами (постанова ВС України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637), зазначив, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду має встановити рух даної кримінального провадження, а також наявність судових рішень, в яких можливо встановлювався факт причетності визначених в них суб`єктів господарювання до злочинних дій у фінансовій сфері.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, додатково зазначає, що за матеріалами кримінального провадження №32014040000000156 на даний час вирок або інше рішення не виносилось.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідачем подано письмове клопотання про заміну сторони, а саме: відповідача - Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Клопотання мотивовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.208 № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України встановлено, що Державна податкова служба є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 реорганізовано Головне управління ДФС Дніпропетровської області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2011 № 1074 Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади , розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р Питання Державної податкової служби , наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 № 36 Про початок діяльності Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області розпочало виконання покладених на нього Положенням про ГУ ДПС у Дніпропетровській області функцій і повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, що припиняється.

Розглянувши означене клопотання, наведені в ньому доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання і здійснення відповідно до положень ст.52 КАС України процесуального правонаступництва, а саме: заміни відповідача - Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, постановою від 24.06.2015 слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області майором податкової міліції Дунаєвським М.О. в рамках розслідування кримінального провадження №32014040000000156 стосовно вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст.212, ч.1 ст. 205 КК України призначена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ТОВ Неон по взаємовідносинам з ПП Фаворит Запчастини та ТОВ Ельпіс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, проведення якої було доручено фахівцям ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська.

Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Ридваненко В.В проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Неон по взаємовідносинам з ПП Фаворит Запчастини та ТОВ Ельпіс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт № 1351/04-61-22-02/13454553 від 27.11.2015.

Перевіркою встановлено порушення п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит від операцій з ПП Фаворит Запчастина та ТОВ Ельпіс на загальну суму 165 472 грн., в тому числі у липні 2013 року у розмірі 8 710 грн., у серпні 2013 року в розмірі 3 545 грн., у вересні 2013 року в розмірі 15 500 грн., у жовтні 2013 року в розмірі 16 400 грн., у квітні 2014 року в розмірі 14 000 грн., у травні 2014 року в розмірі 48 250 грн., у червні 2014 року в розмірі 59 067 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наявну податкову інформацію щодо контрагентів позивача, встановлену обмеженість контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу людськими та матеріально-технічними ресурсами, відсутність необхідних дозвільних документів, що унеможливлює здійсненню реалізації товару/послуг по ланцюгу.

Відповідачем зазначено, що контрагенти позивача шляхом маніпулювання даними податкової звітності, безпідставно формували податковий кредит підприємствам-покупцям, реалізовували товари, які не придбавали, що підтверджує здійснення підприємством діяльності, спрямованої на отримання вигоди третім особам.

Враховуючи те, що у ПП Фаворит Запчастина та ТОВ Ельпіс відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, угоди з вищезазначеними підприємствами, є нереальними.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004172202 від 15.12.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 206840 грн., з яких 165472 грн. - за основним платежем, 41368 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність висновків контролюючого органу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом, позивач перебував у господарських взаємовідносинах з ПП Фаворит Запчастини (Постачальник) та ТОВ Ельпіс (Постачальник).

Між позивачем та ПП Фаворит Запчастини укладено договори:

Договір купівлі - продажу №1-13 Пост від 16.07.2013, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю матеріали (вироби зі сталі) та комплектуючі, в подальшому - Товар, які перераховані в п.1.2., а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковою накладною №573 від 29.07.2013 на загальну суму - 52260,0 грн., у т.ч. ПДВ - 8710,0 грн., видатковою накладною №573 від 29.07.2013 на загальну суму - 52260,0 грн., у т.ч. ПДВ - 8710,0 грн.

Договір купівлі - продажу №2-13 Пост від 19.08.2013, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю комплектуючі для інфрачервоних обігрівачів ОПТ-100 Луч-Д , а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковою накладною №541 від 30.08.2013р. на загальну суму - 21271,20 грн., у т.ч. ПДВ-3545,20 грн., видатковою накладною №541 від 30.08.2013р. на загальну суму - 21271,20 грн., у т.ч. ПДВ-3545,20 грн.

Договір купівлі - продажу №1/11/09-13 Пост від 23.09.2013, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для котельної на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковою накладною №435 від 24.09.2013р. на загальну суму - 93000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 15500,0 грн., видатковою накладною №435 від 24.09.2013р. на загальну суму - 93000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 15500,0 грн.

Договір купівлі - продажу №1/09/10-13 Пост від 15.10.2013, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для котельної на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковими накладними №329 від 17.10.2013 на загальну суму - 59400,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9900,0 грн., у №302 від 16.10.2013 на загальну суму - 39000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 6500,0 грн., видатковими накладними №329 від 17.10.2013 на загальну суму - 59400,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9900,0 грн., у №302 від 16.10.2013 на загальну суму - 39000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 6500,0 грн.

Сторони за цими договорами передбачили умови поставки: поставка товару здійснюється Постачальником на склад Покупця. Вартість автопослуг, здійсненних Постачальником, враховується у вартість товару.

Між позивачем та ТОВ Ельпіс укладено договори:

Договір купівлі - продажу №3-44 Пост від 16.06.2014, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для модульних котелень, працюючих на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковою накладною №333 від 19.06.2014 на загальну суму - 59400,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9900,0 грн., видатковою накладною №333 від 25.06.2014 на загальну суму - 59400,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9900,0 грн.

Договір купівлі - продажу №4-44/18 Пост від 17.06.2014, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для модульних котелень, працюючих на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковою накладною №334 від 19.06.2014 на загальну суму - 42000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 7000,0 грн., видатковою накладною №334 від 24.06.2014р. на загальну суму - 42000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 7000,0 грн.

Договір купівлі - продажу №5-44/18 Пост від 17.06.2014, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для модульних котелень, працюючих на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковими накладними №327 від 19.06.2014 на загальну суму - 59100,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9850,0 грн., №436 від 25.06.2014 на загальну суму - 59100,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9850,0 грн., видатковою накладною №436 від 25.06.2014 на загальну суму - 96000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 16000,0 грн.

Договір купівлі - продажу №12-12-12 Ник від 12.12.2013, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для котелень на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковою накладною №246 від 19.05.2014р. на загальну суму - 58500,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9750,0 грн., видатковою накладною №246 від 27.06.2014р. на загальну суму - 58500,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9750,0 грн.

Договір купівлі - продажу №2-44/18 Пост від 12.06.2014, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для модульних котелень, працюючих на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковими накладними №332 від 19.06.2014 на загальну суму - 59700,0 грн., у т.ч. ПДВ - 9950,0 грн., №464 від 26.06.2014 на загальну суму - 45300,0 грн., у т.ч. ПДВ - 7550,0 грн., видатковою накладною №464 від 26.06.2014 на загальну суму - 105000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 17500,0 грн.

Договір купівлі - продажу №11-12-13 Ник від 11.12.2013, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю обладнання для котелень з потужністю по 2МВт, працюючих на твердому паливі, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати його вартість на умовах цього договору.

Факт виконання договору підтверджений податковими накладними №488 від 28.04.2014 на загальну суму - 84000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 14000,0 грн., №245 від 19.05.2014 на загальну суму - 231000,0 грн., у т.ч. ПДВ-38500,0 грн., №413 від 19.05.2014 на загальну суму - 52000,0 грн., у т.ч. ПДВ - 8666,67 грн., видатковою накладною №413 від 24.06.2014 на загальну суму - 367000,0 грн., у т.ч. ПДВ-61166,67 грн.

Сторони за цими договорами передбачили умови поставки: поставка товару здійснюється Постачальником на склад Покупця. Вартість автопослуг, здійсненних Постачальником, враховується у вартість товару.

Окрім наведених вище податкових накладних, видаткових накладних, позивачем також надані рахунки-фактури, картки складського обліку, які свідчать про передачу товару та його оприбуткування, рахунки на оплату та банківські виписки про здійснення оплати товару,

Також наявні в матеріалах справи документи свідчать, що отриманий позивачем товар використаний ним у власній господарській діяльності в межах укладених позивачем договорів на виконання робіт.

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище підприємствами - контрагентами позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Під час перевірки контролюючим органом також не встановлено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту, не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідачем не встановлено порушень при відображенні вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському обліку товариства.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

На час здійснення господарської операції з позивачем вказані контрагенти мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб`єктності.

Висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів ґрунтуються виключно на податковій інформації стосовно вказаних контрагентів позивача і висновків, що вказані підприємства в період, що перевірявся, фактично не могли здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів на адресу позивача через відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів виробничих та складських активів, транспортних засобів та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару, який реалізовано позивачу).

Суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, твердження відповідача, що відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності з придбання, зберігання та подальшої реалізації товару є свідченням неможливості поставки (продажу) позивачеві певного товару.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від ведення такого обліку іншими особами, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому питання декларування сум податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Таким чином, не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.

Чинним законодавством України не передбачено, яке конкретно майно та інші матеріальні ресурси та умови повинні бути наявні у платника податків для здійснення певної діяльності.

Крім того, слід зазначити, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також, згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, контролюючий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак контролюючого органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами, висновки контролюючого органу фактично є припущеннями, оскільки ґрунтуються виключно на аналізі податкової інформації.

Стосовно наявного кримінального провадження №32014040000000156, яке за твердженням відповідача впливає на правомірність відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з поставки товару контрагентами ПП Фаворит Запчастини (Постачальник) та ТОВ Ельпіс , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до протоколу обшуку від 19.12.2014 року за адресою АДРЕСА_1 в рамках кримінального провадження №32014040000000156 виявлено та вилучено печатки та первинні бухгалтерські документи ряду підприємств які мають ознаки фіктивності, у тому числі ПП Фаворит Запчастини (Постачальник) та ТОВ Ельпіс .

Під час проведення обшуку за вказаною адресою в приміщенні, де були виявлені печатки та первинна документація, знаходились бухгалтера конвертаційного центру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Згідно протоколів допиту вказаних осіб як свідків від 19.12.2014 встановлено, що ці особи здійснювали внесення даних до податкової звітності на підставі первинних документів, які знаходились за вище вказаною адресою. З директорами підприємств вони ніколи не спілкувались та не бачили їх, ТМЦ, які нібито поставлялись від фіктивних підприємств, вони ніколи не бачили. Вищевказані особи ніколи не отримували доходи на вищевказаних підприємствах.

Протоколом допиту свідка від 16.03.2016 в межах наведеного кримінального провадження особою ОСОБА_4 підтверджені обставини фіктивної діяльності ПП Фаворит Запчастина та ТОВ Ельпіс .

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані документи самі по собі не можуть вважатися належними та достатніми доказами, на які контролюючий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Отже, в спірному випадку належними доказами можуть бути обставини, встановлені, зокрема, у вироку, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, і ці обставини мають стосуватися саме правовідносин позивача з його контрагентами - ПП Фаворит Запчастина та ТОВ Ельпіс .

Без наявності зазначених у ч.6 ст.78 КАС України судових рішень, які набрали законної сили і встановлювали б відповідні обставини, матеріали кримінального провадження самі по собі не мають доказової сили для даної адміністративної справи.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, тому до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Таким чином, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які у встановленому законом порядку набрали законної сили, не можуть вважатися доказами, на які контролюючий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

В даному випадку відповідні судові рішення стосовно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 КК України, відсутні.

Виходячи в вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків, викладених в акті перевірки, за результатами якого винесено податкове повідомлення - рішення №0004172202 від 15.12.2015.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в не повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив рішення з недотриманням норм матеріального права, в зв`язку з чим постанова суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НЕОН задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі №804/2981/16 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004172202 від 15.12.2015.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко