Постанова

від 20.04.2021 по справі 910/4927/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа № 910/4927/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Дмитренко В.І.

відповідача - Онищенко Т.О.

третьої особи - Федорків О.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Музею історії міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 (повне рішення складено 16.02.2021)

у справі №910/4927/19 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Музею історії міста Києва

до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальність "Ділайт"

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Музей історії міста Києва звернувся з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 06.06.2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок недбальства відповідача та неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальність "Ділайт" відбулося незаконне відчуження комунальної власності територіальної громади міста Києва, а саме пам`ятки історії місцевого значення "Печерські ворота, Майдан Незалежності" загальною площею 92,6 кв. м, на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Ділайт".

За вказаних обставин позивач просив визнати незаконним та скасувати з моменту видачі свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1, видане 06.06.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в частині 74,3 кв. м основного приміщення №135 та 18,3 кв. м основного приміщення №126 антресолі першого рівня підвалу (всього 92,6 кв. м).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 відкрито провадження у справі №910/4927/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайт" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

В процесі розгляду даної справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 зупинено провадження у справі №910/4927/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7379/19 за позовом Музею історії міста Києва до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування з моменту видачі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №708-В від 06.06.2007 в частині оформлення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт" права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме 74,3 кв. м основного приміщення №135 та 18,3 кв. м основного приміщення №126, антресолі першого рівня підвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 за ініціативою суду поновлено провадження у справі №910/4927/19 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 (повне рішення складено 16.02.2021) у справі №910/4927/19 у задоволенні позову Музею історії міста Києва відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Музей історії міста Києва подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що Головним управлінням комунальної власності м. Києва під час видачі спірного свідоцтва порушено вимоги Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва, а також норми Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування та Закону України Про охорону культурної спадщини . Зазначені порушення, на думку позивача, полягають у тому, що Головне управління комунальної власності м. Києва не мало повноважень видавати спірне свідоцтво про право власності, оскільки прийняття рішень щодо відчуження комунального майна належить до компетенції міської ради виключно на пленарному засіданні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 апеляційну скаргу Музею історії міста Києва у справі №910/4927/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження у справі №910/4927/19, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021, справу призначено до розгляду на 20.04.2021, а також встановлено відповідачу та третій особі строк для подання відзивів на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У встановлений процесуальний строк учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У призначене засідання суду 20.04.2021 з`явилися представники сторін та третьої особи і надали пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що на підставі наказу Головного управління майном Київської міської державної адміністрації №68 від 05.07.2000 "Про закріплення майна за Музеєм історії міста Києва" за позивачем закріплено на праві оперативного управління основні засоби згідно з додатком.

З додатку до цього наказу вбачається, що на праві оперативного управління за Музеєм історії міста Києва закріплено, зокрема, об`єкт "Печерські ворота, Майдан Незалежності".

03.05.2001 між Київською міською державною адміністрацією, Комунальним об`єднанням "Київміськгідрошляхміст" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Ділайт" (інвестор) укладено інвестиційний договір, предметом якого є інвестування в об`єкти капітального будівництва нежитлових приміщень торговельно-виставкового комплексу та підземних пішохідних переходів у підземному просторі під територією Майдану Незалежності (парна сторона).

За змістом пунктів 1.3 та 1.4 інвестиційного договору після закінчення будівельних робіт у власність інвестора передається корисна площа об`єкту інвестування 15000,00 кв. м, решта площі 4000,00 кв. м зараховується до об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та надається інвестору в орендне користування терміном на 49 років.

В подальшому сторонами інвестиційного договору було підписано низку змін та доповнень до договору, на підставі яких узгоджено змінити умови щодо предмету договору, зокрема, змінити розмір площі об`єкту, яка передається інвестору після закінчення будівельних робіт, та встановити її у розмірі 15451,40 кв. м. Сторони також визначили, що остаточний загальний розмір площі, що передається інвестору у власність, буде зазначено в свідоцтві про право власності, технічні, допоміжні антресольні площі 3662,40 кв. м не враховуються до загальних площ, що підлягають інвестуванню та передаються інвестору в якості компенсації за фактичне зменшення площ торговельно-виставкових приміщень з висотою стель 5 м та зміни співвідношення корисних площ до загальних. Пункти 1.2 та 1.4 інвестиційного договору сторони виключили, а також внесли зміни до порядку та умов сплати інвестиційних внесків.

Окрім цього, 23.10.2002 між сторонами інвестиційного договору укладено додаткову угоду, згідно з якою сторони дійшли згоди збільшити розмір площ, що передаються після закінчення будівельних робіт у власність інвестора, до 19213,20 кв. м.

Відповідно до п. 4 цієї додаткової угоди Київська міська державна адміністрація та замовник зобов`язуються протягом 7 робочих днів здійснити первинну реєстрацію об`єкту інвестування в БТІ на ім`я інвестора, видати на користь інвестора свідоцтво про право власності на об`єкт інвестування та скласти акт прийому-передачі об`єкту інвестування на баланс інвестора.

25.10.2002 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №854-В від 25.10.2002 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" та поданого Товариством з обмеженою відповідальність "Ділайт" переліку документів цьому товариству видано свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна, що належать йому на праві колективної власності, загальною площею 18887,70 кв. м та знаходяться за адресою: Майдан Незалежності, торговий простір №1, сектор "В".

01.11.2002 на даному свідоцтві Київським міським бюро технічної інвентаризації було вчинено відповідний реєстраційний напис №5445-П (реєстрова книга №64П-111).

22.02.2007 Товариству з обмеженою відповідальність "Ділайт" видано акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор "В", квартал 3026-3019, назва об`єкта "Перепланування нежитлових приміщень торгівельно-виставкового комплексу на Майдані Незалежності ПТП №1 сектор "В" квартал 3026-3019 у Шевченківському районі м. Києва".

Вказаний акт було затверджено розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації №421 від 05.04.2007.

За результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальність "Ділайт" 06.06.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва прийнято наказ №708-В щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за вказаним товариством загальною площею 18627,00 кв. м за адресою: Майдан Незалежності, торговий простір №1, сектор "В", Шевченківський район, зокрема, на нежитлові приміщення з №12 по №167 (групи приміщень №3) та з №ІІ по №VI антресолі першого рівня підвалу. При цьому, як убачається зі змісту цього наказу, Головним управлінням комунальної власності м. Києва визнано таким, що втратив чинність, зокрема, наказ №854-В від 25.10.2002 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна".

Таким чином, фактично, у зв`язку з проведеним переплануванням нерухомого майна, розташованого за адресою: Майдан Незалежності, торговий простір №1, сектор "В", а також зміною його площі, відбулося повторне оформлення права власності на таке майно.

На підставі наказу №708-В від 06.06.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано Товариству з обмеженою відповідальність "Ділайт" оспорюване позивачем свідоцтво про право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна серія НОМЕР_1.

Також, як убачається з матеріалів справи, 06.11.2009 Головним управлінням комунальної власності м. Києва прийнято наказ №325 "Про внесення змін до наказу від 05.07.2000 №68", яким викладено додаток до наказу №68 від 05.07.2000 у новій редакції. Згідно з додатком до зазначеного наказу споруда "Печерські ворота" на Майдані Незалежності площею 92,6 кв. м, інвентарний номер 10330007, включена до переліку основних засобів, які закріплюються за Музеєм історії міста Києва на праві оперативного управління станом на 01.10.2009.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.02.2013 в реєстрі було зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальність "Ділайт" на нерухоме майно загальною площею 18627,00 кв. м, у тому числі, і на нежитлові приміщення з №12 по №167 (групи приміщень №3), з №ІІ по №VI антресолі першого рівня підвалу, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, підземний торговий простір №1, сектор "В".

Звертаючись до суду з даним позовом, Музей історії міста Києва вказував на те, що оспорюване свідоцтво про право власності в частині 74,3 кв. м основного приміщення №135 та 18,3 кв. м основного приміщення №126 (всього 92,6 кв. м) антресолі першого рівня підвалу порушує права позивача та територіальної громади міста Києва, оскільки зазначене нерухоме майно вибуло з комунальної власності внаслідок недбальства відповідача та неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальність "Ділайт".

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та третя особа зазначили, що Головне управління комунальної власності м. Києва видало оспорюване свідоцтво у межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений законом.

На переконання відповідача, право власності на вищевказані приміщення виникло у третьої особи не з моменту оформлення свідоцтва про право власності, а в результаті виконання інвестиційного договору від 03.05.2001. При цьому, Головне управління комунальної власності м. Києва лише здійснило документальне закріплення вже існуючого права власності на оспорювані приміщення та не порушувало права позивача, як балансоутримувача вказаних приміщень.

Товариство з обмеженою відповідальність "Ділайт", у свою чергу, посилалося на усталену позицію Верховного Суду з приводу того, що свідоцтво лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється. Також третя особа зазначила, що позивачем не надано суду жодних документів, які можуть визначити та підтвердити точне розташування споруди, її технічні дані, у тому числі, площу споруди, а також правовстановлюючих документів на приміщення, плану, технічного паспорту або інших матеріалів, які б дозволили ідентифікувати споруду як нерухоме майно (річ) за індивідуальними ознаками.

Місцевий господарським суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову Музею історії міста Києва, зазначив, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним. При цьому, суд першої інстанції також врахував висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/7379/19, що набрало законної сили. У вказаному рішенні встановлено обставини з приводу того, що документ, на підставі якого було оформлено свідоцтво про право власності, виданий на підставі та у спосіб, встановлені законом, та у межах повноважень Головного управління комунальної власності м. Києва.

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Приписами п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, яке було чинним на момент оформлення спірного свідоцтва, встановлено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності.

Відповідно до п. 8.4 цього положення свідоцтво про право власності містить таку інформацію:

- назву об`єкта нерухомого майна;

- місце видачі свідоцтва;

- дату видачі свідоцтва;

- назву органу, який видав свідоцтво;

- тип (призначення) об`єкта нерухомого майна (житловий будинок, садиба, квартира, приміщення тощо);

- адресу (місцезнаходження) об`єкта нерухомого майна;

- відомості про власника (власників);

- форму власності;

- вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності;

- опис об`єкта нерухомого майна (дані про будівлі, споруди, їх частини; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), матеріали стін тощо), що формується за результатом проведеної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна;

- реквізити прийнятого рішення (найменування органу, назва документа, дата та індекс);

- прізвище, ім`я, по батькові та підпис керівника органу, який прийняв рішення.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №917/927/17, 27.06.2018 у справі №925/797/17, 05.02.2020 у справі №904/750/19 та 10.06.2020 у справі №906/585/19, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва, є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Як було зазначено вище, оспорюване позивачем свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 було видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №708-В від 06.06.2007.

Позов Музею історії міста Києва про визнання незаконним та скасування вищевказаного наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №708-В від 06.06.2007 в частині оформлення за Товариством з обмеженою відповідальність "Ділайт" права власності на об`єкти нерухомого майна був розглянутий Господарським судом міста Києва в межах справи №910/7379/19.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/7379/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020, відмовлено у задоволенні позову Музею історії міста Києва до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №708-В від 06.06.2007.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки на момент розгляду цієї справи рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/7379/19 набрало законної сили, встановлені у ньому факти та обставини не підлягають повторному доказуванню та мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій у справі №910/7379/19 встановлено, що 25.04.2007 представником Товариства з обмеженою відповідальність "Ділайт" було подано заяву до Головного управління комунальної власності м. Києва з проханням оформити право власності на нежитлове приміщення площею 18627,00 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Майдан Незалежності, ПТП №1, сектор В . До вказаної заяви було додано перелік усіх необхідних документів згідно з вимогами Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

На підставі поданого переліку документів 06.06.2007 Головним управлінням комунальної власності м. Києва прийнято наказ №708-В щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальність "Ділайт" загальною площею 18627,00 кв. м, що знаходяться за адресою: Майдан Незалежності, торговий простір №1, сектор В , Шевченківський район, у тому числі, права власності на нежитлові приміщення з №12 по №167 (групи приміщень №3), з №ІІ по №VI антресолі першого рівня підвалу.

Судами також встановлено, що позивачем не надано доказів наявності визначених підстав, передбачених Положенням про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, для ухвалення Головним управлінням комунальної власності м. Києва рішення про відмову в прийнятті заяви і документів або відмову Товариству з обмеженою відповідальність "Ділайт" у видачі наказу про оформлення права власності.

Окрім цього, прийняттям оспорюваного наказу про оформлення права власності, фактично було здійснено переоформлення вже набутого права власності третьої особи на нежитлові приміщення у зв`язку з погодженою і затвердженою уповноваженими органами процедурою перепланування вказаного об`єкту нерухомості. Зазначені рішення у встановленому законом порядку також не визнані незаконними і не були скасовані ані в судовому порядку, ані самим органом, який їх прийняв.

Отже, судами у межах розгляду справи №910/7379/19 констатовано, що наказ №708-В прийнято уповноваженою особою у межах наданої компетенції з дотриманням приписів Положення про Головне управління та Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що документ, на підставі якого було видане свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 06.06.2007, є чинним та не скасованим, а правомірність його видачі встановлена рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі №910/7379/19, яке набрало законної сили.

Як було зазначено вище, з огляду на наявну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Колегія суддів вважає доцільним посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №910/1389/19, згідно з якою оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, оскільки позивачем заявлено вимогу про скасування свідоцтва про право власності, яке за своєю правовою природою не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а лише фіксує факт його наявності, така вимога не відповідає встановленим законом способам захисту прав, оскільки її задоволення не відновить права позивача. Таким чином, обраний Музеєм історії міста Києва спосіб захисту не є ефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач вказує на те, що місцевий господарський суд не звернув увагу на порушення Головним управлінням комунальної власності м. Києва під час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності вимог Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва, а також норм Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування та Закону України Про охорону культурної спадщини .

Проте, колегія суддів вважає такі доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.

Рішенням Київської міської ради "Про затвердження положень про головні управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" №584/744 від 10.07.2003 (чинним на час виникнення спірних правовідносин) визначалось, що Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Фонду державного майна України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови, розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також цим положенням.

Відповідно до п. 6 положення, основними завданнями Головного управління є, зокрема:

1) реалізація державної та регіональної політики у сфері управління майном;

2) здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м. Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

3) організація та проведення приватизації майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва згідно з програмою приватизації, затвердженою Київською міською радою. Фінансування витрат, пов`язаних з приватизацією майна, здійснюється за рахунок бюджетних коштів;

4) здійснення повноважень власника щодо майна, яке приватизується та відчужується згідно з прийнятими Київською міською радою рішеннями.

Згідно з п. 7 положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань:

- вносить пропозиції щодо відчуження об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва іншим власникам;

- закріплює майно за підприємствами, установами та організаціями комунальної власності територіальної громади м. Києва на праві повного господарського відання (оперативного управління);

- здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності;

- вносить пропозиції щодо відчуження, списання окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва;

- розглядає заяви про приватизацію майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, і приймає відповідні рішення.

Отже, оскільки до повноважень Головного управління комунальної власності м. Києва належало, зокрема, здійснення у встановленому порядку оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтв про право власності, то відсутні підстави вважати, що управлінням порушено вимоги законодавства під час видачі спірного свідоцтва.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача повністю спростовуються вищевикладеними твердженнями апеляційного суду та встановленими обставинами справи.

Додатково апеляційний суд наголошує на тому, що Музей історії міста Києва, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що на підставі оспорюваного свідоцтва про право власності відбулося незаконне відчуження споруди Печерські ворота загальною площею 92,6 кв. м, та стверджуючи, що вказана споруда розташована в частині нежитлових приміщень №135 та №126 антресолі першого рівня підвалу, не надав жодних належних доказів, які можуть підтвердити точне розташування споруди, її технічні дані та площу. Позивачем також не надано і жодних правовстановлюючих документів на приміщення, що дозволили б ідентифікувати споруду як нерухоме майно (річ) за індивідуальними ознаками.

Статею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з цим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюване свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 06.06.2007 порушує права Музею історії міста Києва, а його видача відбулася всупереч вимог законодавства України.

Статею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Музею історії міста Києва не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Музею історії міста Києва залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/4927/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/4927/19.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Музей історії міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.04.2021

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов