Постанова

від 12.04.2021 по справі 905/1397/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа № 905/1397/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Маріупольської міської ради (вх.№402Д/2) на рішення господарського суду Донецької області 24.12.2020 у справі №905/1397/20 (повний текст рішення складено 28.12.2020 суддею Демідовою П.В. у приміщенні господарського суду Донецької області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капріорі» , м. Київ,

до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області,

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капріорі» , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки, площею 0,9000 га, по вулиці Іртишській,1, у Приморському районі міста Маріуполя Донецької області, кадастровий номер 1412337200:01:005:0800, для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку, укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач з 16.12.2009 є власником об`єкту незавершеного будівництва - недобудованого житлового будинку, готовністю 8%, розташованого за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Іртишська, 1. Після набуття права власності на вказаний об`єкт позивачем з метою можливості звершення будівництва було здійснено комплекс заходів, спрямованих на оформлення права користування. Позивач стверджує, що ним здійснені усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, для отримання земельної ділянки в оренду, а саме: на виконання рішення Маріупольської міської ради Донецької області №6/12-1203 від 18.10.2011 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на термін 10 років ТОВ Капріорі для завершення будівництва багатоквартирного жилого будинку та будівництва нового житла, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 1412337200:01:005:0800, інформація про який внесена до Державного земельного кадастру. На виконання рішення Маріупольської міської ради Донецької області №6/18-1872 від 24.04.2012 ТОВ Капріорі звернулось до відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради із заявкою про оформлення проекту договору оренди земельної ділянки, у відповідь на яку 18.07.2012 був підготовлений проект договору оренди, який 31.07.2012 виданий на підписання представнику позивача, що підтверджується листом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №17-1374-02 від 05.10.2012. Позивач стверджує, що 02.08.2012 належним чином підписаний з боку ТОВ Капріорі проект договору оренди повернутий до Маріупольської міської ради у 3-х примірниках, що підтверджується супровідним листом №11 від 02.08.2012. Проте з невідомих причин вказаний договір оренди не був підписаний відповідачем та не повернутий позивачу його примірник договору оренди. 14.02.2020 позивач у листі за вих.№1 просив повернути йому екземпляр договору оренди земельної ділянки для його подальшої реєстрації та сплати орендної плати, у відповідь на який відповідач листом за вих.№26.6.3-4850-26.1 від 31.03.2020 надав відповідь, що запитуваний договір оренди у розпорядженні департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради відсутній. Відмова відповідача у завершенні процедури оформлення земельної ділянки в оренду зумовила звернення позивача до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Рішенням господарського суду Донецької області 24.12.2020 у справі №905/1397/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капріорі» до Маріупольської міської ради задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки, площею 0,9000 га, по вул.Іртишській, 1, у Приморському районі міста Маріуполя Донецької області, кадастровий номер 1412337200:01:005:0800, для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку (завершення будівництва багатоквартирного жилого будинку та будівництво нового житла), сторонами якого є Маріупольська міська рада Донецької області та Товариство з обмеженою відповідальністю «Капріорі» , укладеним у запропонованій позивачем редакції. Стягнуто з Маріупольської міської ради Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капріорі» витрати на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн.

Господарський суд мотивував свої висновки тим, що між сторонами фактично виник спір щодо спонукання відповідача до укладення договору оренди землі, позивач здійснив вичерпний перелік дій, спрямованих на оформлення права землекористування, у тому числі направив підписаний проект договору оренди земельної ділянки. Проте з незалежних від позивача причин договір оренди земельної ділянки не був своєчасно підписаний відповідачем, що позбавляє позивача права землекористування з метою будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку. Відповідач не спростовує, що ним прийнято рішення про передачу в оренду земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості позивача, був підготовлений проект договору оренди та направлений позивачу для підписання. Відповідач також не спростовує зміст договору оренди, який позивач просить визнати укладеним. За таких обставин, ураховуючи відсутність заперечень з боку позивача щодо змісту договору, суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди по істотних умовах договору та мали волевиявлення на його укладання. Позивач, залишаючись власником об`єкта, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно, має право і, відповідно, обов`язок на врегулювання відносин оренди земельної ділянки. Земельним кодексом України не обмежено у часі обов`язок щодо врегулювання відносин між власником земельної ділянки та власником нерухомості, розташованої на неї. Щодо не сплати позивачем орендної плати, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права вирішити питання щодо стягнення з позивача плати за фактичне користування земельною ділянкою незалежно від наслідків цього процесу. Суд зазначив, що позивач протягом багатьох років відкрито користувався земельною ділянкою, проте відповідач не здійснював заходів щодо врегулювання відносин з користування земельною ділянкою. Оцінюючи позиції сторін, господарський суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту в означених умовах досягає легітимної мети, до якої повинні прагнути обидві сторони спірних відносин щодо користування земельною ділянкою, на якої розташований об`єкт, який належить позивачеві. Розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності у справі №905/1397/20 господарський суд зазначив, що позов подано у межах строку позовної давності, з огляду на доведеність про необізнаність обох сторін у справі про не завершення процесу укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, зареєстрований в ЄДР, до моменту ініціювання позивачем розшуку договору (лист відповідача від 31.03.2020).

Відповідач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2020 у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Капріорі» про визнання договору оренди земельної ділянки в редакції, запропонованій позивачем, відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що до Маріупольської міської ради підписаний договір оренди земельної ділянки, площею 0,9000 га, кадастровий номер 1412337200:01:005:0800) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку та будівництва нового житла) по вул.Іртишській, 1, повернуто не було. Долучений до матеріалів справи лист від 02.08.2012 №11 не містить жодних ознак направлення його на адресу Маріупольської міської ради або отримання цього листа. Апелянт зазначає, що позивач так і не повернув на адресу Маріупольської міської ради договір оренди, а відтак висловив своє небажання в оформленні прав на земельну ділянку. Щодо декларації про прийняття вантажу №КИН-094612 від 02.08.2012 кур`єрської служби не містить жодного зазначення вмісту відправлення. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не досліджено загальної можливості укладення договору з позивачем та не надано оцінки доказам, зокрема, листу відділу у м.Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 29.03.2019 №950/105-19 за змістом якого убачається, що станом на 01.01.2013 у Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи щодо державної реєстрації документів, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800 відсутні, у зв`язку з чим кадастровий номер земельної ділянки отримав статус архівного і у подальшому використовуватись не може. Крім того, поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800 не відкривалась. Відсутність статусу об`єкта цивільних прав не дає можливості вчиняти дії щодо розпорядження майном, оскільки таке майно відсутнє. Апелянт зазначає, що з 2012 року позивачем не вчинено жодних дій, спрямованих на набуття відповідного права користування земельною ділянкою, площею 0,9000 га, у зв`язку з чим вважає помилковим твердження суду у цій частині.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 апеляційну скаргу Маріупольської міської ради (вх.№402Д/2) залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено Маріупольській міській раді строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області 24.12.2020 у справі №905/1397/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради (вх.№402Д/2) на рішення господарського суду Донецької області 24.12.2020 у справі №905/1397/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 22.03.2021 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 11.03.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

10.03.2021 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№2920) на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з твердженням апелянта, що земельна ділянка не була сформована та не може виступати об`єктом цивільних прав. Посилання апелянта на те, що у подальшому кадастровий номер земельної ділянки отримав статус архівного, у жодному разі не може свідчити про втрату позивачем прав на таку земельну ділянку, адже такі дії були вчинені кадастровим реєстратором на власний розсуд без відповідних підстав та без повідомлення про це позивача. Лист №11 від 02.08.2012 та декларацію про прийняття вантажу №КИН-094612 від 02.08.2012 кур`єрської служби вважає належними доказами направлення позивачем відповідачу проекту договору оренди у 3-х примірниках. Позивач стверджує, що, здійснивши усі передбачені законодавством дії для оформлення орендного землекористування, вважав договір оренди укладеним на 10 років.

У судовому засіданні 22.03.2021 після заслуховування правової позиції представника позивача оголошено перерву до 12.04.2021 до 15:00 год., про що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 повідомлено учасників справи.

У судовому засіданні 12.04.2021 розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

12.04.2021 від представника позивача до суду електронною поштою надійшло клопотання (вх.№4209) про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що представник позивача, адвокат Балицький О.П., не має можливості прибути у судове засідання у встановлену дату та час через появу 12.04.2021 симптомів гострого респіраторного захворювання та необхідністю залишитись вдома та пройти відповідні діагностичні заходи та медичний огляд, у зв`язку з чим просить задовольнити заяву представника відповідача та відкласти розгляд справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, зазначає таке.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216 Господарського процесуального кодексу України); не визнавалася вона такою й судом.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не обмежено кількість представників сторони.

Ураховуючи вказані обставини, у разі, якщо директор ТОВ «Капріорі» вважав необхідною участь свого представника у судовому засіданні 12.04.2021 у даній справі, мав можливість надати право представляти інтереси товариства іншому представнику.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з частиною 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Таким чином, директор ТОВ «Капріорі» або його законний представник, бажаючи взяти участь у судовому засіданні, проте не маючи такої можливості у зв`язку з хворобою представника товариства та недопущенням розповсюдження коронавірусної інфекції, відповідно до приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України мали право взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Проте відповідного клопотання заявлено не було.

Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, позиція ТОВ «Капріорі» викладена у відзиві на апеляційну скаргу та проголошена адвокатом товариства у судовому засіданні 22.03.2021, з огляду на закінчення строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, встановленого пунктом 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «Капріорі» про відкладення розгляду справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

16.12.2009 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Капріорі» зареєстровано право приватної власності на будинок готовністю 8%, розташований за адресою: Донецька область місто Маріуполь, вулиця Іртишська, будинок 1 (а.с.13).

Підставою виникнення права власності є рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2009 у справі №26/99пд, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Капріорі» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аргіус» задоволено повністю. Визнано дійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна б/н від 09.06.2009, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аргіус» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Капріорі» . Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Капріорі» на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок №1, який розташований за адресою: 87500, м.Маріуполь, вул.Іртишська (а.с.53-55).

Рішенням Маріупольської міської ради від 18.10.2011 №6/12-1203 «Про дозвіл розробки проектів землеустрою з відводу земельних ділянок по вулиці Іртишській у Приморському районі міста» міська рада вирішила затвердити матеріали попереднього узгодження місць розміщення та дозволити розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, орієнтовною площею 0,9000 га, для завершення будівництва житлового будинку та будівництва нового житла по вулиці Іртишській у Приморському районі ТОВ «Капріорі» (а.с.14).

11.01.2012 проведено винесення та узгодження меж земельної ділянки ТОВ «Капріорі» для завершення будівництва багатоквартирного жилого будинку та будівництва нового житла по вулиці Іртишській,1, у Приморському районі міста Маріуполя, про що складено акт винесення на місцевість та узгодження меж землекористування ТОВ «Капріорі» (а.с.79).

За даними кадастрового плану земельній ділянці 11.03.2012 присвоєний кадастровий номер 1412337200:01:005:0800, про що внесені відповідні відомості до автоматизованої системи (а.с.80).

05.04.2012 комісією з розгляду питань, пов`язаних із узгодженням документації із землеустрою розглянуто проект землеустрою із відведення земельної ділянки та надано висновок щодо можливості узгодження проекту землеустрою із відводу земельної ділянки, площею 0,9000 га, для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку та будівництва нового житла по вулиці Іртишській,1 міста Маріуполь ТОВ «Капріорі» . Строк дії висновку комісії один рік (а.с.89-91).

Управлінням Держкомзему у місті Маріуполі Донецької області проведена перевірка відповідності документації із землеустрою - умова надання земельної ділянки: її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розробку документації із землеустрою та відповідності даних про земельну ділянку - черговому кадастровому плану, якою встановлена відповідність. Даною перевіркою також установлена відповідність обмінного файла - вимогам, установленим до його структури, змісту та формату; вимогам, установленим до структури кадастрового номера земельної ділянки та структурним елементам кадастрового номера земельної ділянки - індексній кадастровій карті. Також встановлена відсутність дублювання кадастрового номеру земельної ділянки (а.с.92-93).

Керуючись Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, комісією зроблено висновок щодо присвоєння земельній ділянці по вулиці Іртишська,1, Приморського району міста Маріуполь кадастрового номеру: 1412337200:01:005:0800.

Доказів формування земельної ділянки з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800 у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Рішенням Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1872 «Про затвердження проектів землеустрою з відводу земельних ділянок по вулиці Іртишській у Приморському районі міста Маріуполя» затверджено проект землеустрою з відведення та вирішено надати із земель житлової та громадської забудівлі в оренду строком на 10 років земельну ділянку, площею 0,9000 га, (кадастровий номер 1412337200:01:005:0800) із розміром орендної плати на рівні 3% від їх грошової оцінки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вулиці Іртишській,1, у Приморському районі мста Маріуполя ТОВ «Капріорі» . Подати до відділу регулювання земельних відносин міської ради заявки про оформлення проектів договорів оренди вказаних земельних ділянок протягом трьох місяців з дня прийняття рішення. У випадку недотримання встановленого строку рішення вважати таким, що втратило чинність (а.с.95).

Даним рішенням Маріупольської міської ради також вирішено встановити коефіцієнт функціонального використання 0,5 на період підготовчих та будівельних робіт, які проводяться в установленому законом порядку на строк, визначений проектом організації будівництва.

Відповідно до пунктів 5, 6 рішення від 24.04.2012 №6/18-1872 Маріупольської міської ради відділ регулювання земельних відносин міської ради зобов`язано підготувати для ТОВ «Капріорі» проект договору оренди земельної ділянки протягом двох місяців з дня оформлення відповідної заявки. Управлінню Держкомзема у місті Маріуполя Донецької області зареєструвати договір оренди земельної ділянки, укладений із Маріупольською міською радою (а.с.95).

Зі змісту листа виконавчого комітету Маріупольскої міської ради від 05.10.2012 №17-1374-02, адресованому ТОВ Капріорі , убачається, що відділ регулювання земельних відносин підготував проект договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1872 для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку (завершення будівництва багатоквартирного жилого будинку та будівництва нового житла), і проект такого договору видано представнику ТОВ «Капріорі» 31.07.2012 (а.с.96).

Листом-заявою від 02.08.2012 №11 ТОВ «Капріорі» повідомило начальника відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради, що товариством повернуто для підписання договір оренди земельної ділянки від 18.07.2012 у трьох екземплярах (а.с.105).

У подальшому листом за вих.№1 від 14.02.2020 позивач звернувся до Маріупольського міського голови, в якому повідомив, що підписаний товариством договір оренди був направлений на адресу Маріупольської міської ради, однак з невідомих причин до теперішнього часу не повернутий і невідомо чи був даний договір взагалі підписаний Маріупольської міською радою. З урахуванням зазначеного, ТОВ «Капріорі» просило повернути підписаний договір для його подальшої реєстрації та сплати орендної плати у встановленому порядку (а.с.106).

Згідно з листом від 31.03.2020 №26.6.3-4850-261 Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, розглянувши лист ТОВ «Капріорі» щодо повернення підписаного договору оренди земельної ділянки, повідомив директора товариства, що запитуваний договір відсутній. Також для вирішення цього питання запропоновано звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, оскільки саме цей орган є розпорядником запитуваної інформації, і на збереженні знаходяться договори оренди земельних ділянок, укладені до 2013 року (а.с.107).

Відповідно до листа від 29.03.2019 №949/105-19 відділ у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомив, що станом на 01.01.2013 у Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі записи щодо державної реєстрації документів, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800, відсутні, в зв`язку з чим зазначений кадастровий номер отримав статус архівного, поземельна книга земельної ділянки, з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800, не відкривалась (а.с.148).

За даними Департаменту фінансів Маріупольської міської ради ТОВ «Капріорі» за період з 2012-2020 орендну плату за земельну ділянку не сплачував (а.с.130).

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ Капріорі наголошує, що на підставі рішень Маріупольської міської ради Донецької області від 18.10.2011 №6/12-1203 та від 24.04.2012 №6/18-1872, які прийнято уповноваженим органом згідно з положеннями 12, 92, 93, 120, 124, 125, 141, 186 Земельного кодексу України та ст.25, 29 Закону України Про місцеве самоврядування , у товариства виникло право на укладення договору та отримання в оренду земельної ділянки, площею 0,9000 га, по вулиці Іртишській,1, у Приморському районі міста Маріуполя Донецької області, кадастровий номер 1412337200:01:005:0800, для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку, який належить позивачу на праві приватної власності. Також зазначає, що сторони протягом тривалого часу вчиняли дії, спрямовані на виконання вищезазначених рішень Маріупольської міської ради Донецької області та підписання проекту договору оренди, а відмова відповідача у завершенні процедури оформлення земельної ділянки в оренду зумовила звернення позивача до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

З матеріалів справи убачається, що ТОВ Капріорі на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: будинок готовністю 8%, розташований за адресою: Донецька область місто Маріуполь, вулиця Іртишська, будинок 1 (а.с.13).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За змістом статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст.125,126 Земельного Кодексу України).

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Маріупольської міської ради від 18.10.2011 №6/12-1203 затверджено матеріали попереднього узгодження місць розміщення та дозволено розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, орієнтовною площею 0,9000 га, для завершення будівництва житлового будинку та будівництва нового житла по вулиці Іртишській у Приморському районі ТОВ «Капріорі» .

Рішенням Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1872 затверджено проект землеустрою з відведення та вирішено надати із земель житлової та громадської забудівлі в оренду строком на 10 років земельну ділянку, площею 0,9000 га, (кадастровий номер 1412337200:01:005:0800) із розміром орендної плати на рівні 3% від їх грошової оцінки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вулиці Іртишській,1, у Приморському районі мста Маріуполя ТОВ «Капріорі» .

Отже, з огляду на положення чинного законодавства та, ураховуючи обставини справи, колегія суддів зазначає, що станом на 2011-2012 роки позивач здійснив комплекс заходів, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, господарським судом установлено, що спірний проект договору оренди був надісланий позивачем відповідачу та у якості доказів надіслання узяв до уваги лист-заяву від 02.08.2012 №11, в якому ТОВ «Капріорі» повідомляло начальника відділу регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради, що товариством повернуто для підписання договір оренди земельної ділянки від 18.07.2012 у трьох екземплярах та декларацію про прийняття вантажу №КИН-094612 від 02.08.2012 кур`єрської служби.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки лист-заява від 02.08.2012 №11 (а.с.105) не містить інформацію щодо направлення його на адресу Маріупольської міської ради, відсутні у матеріалах справи і докази як надіслання, так і отримання цього листа відповідачем.

Декларація про прийняття вантажу №КИН-094612 від 02.08.2012 кур`єрської служби також не містить переліку вмісту відправлення (а.с.147), тому неможливо встановити той факт, що саме цією декларацією направлено позивачем відповідачу повний пакет документів, у тому числі проект договору оренди.

Натомість матеріали справи містять лист від 29.03.2019 №949/105-19 відділу у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому зазначено, що станом на 01.01.2013 у Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі записи щодо державної реєстрації документів, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800, відсутні, у зв`язку з чим зазначений кадастровий номер отримав статус архівного, поземельна книга земельної ділянки, з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800, не відкривалась (а.с.148).

На офіційному сайті Публічної кадастрової карти відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1412337200:01:005:0800 не знайдено.

Отже, належних доказів направлення ТОВ Капріорі на підписання Маріупольській міській раді проекту договору оренди матеріали справи не містять, як і жодних звернень, принаймні з 05.10.2012, спрямованих з боку позивача на те, аби дізнатися: чи підписав відповідач проект договору оренди, та зареєструвати договір оренди у встановленому Законом порядку, а відтак не встановлено, що позивач вчиняв дії щодо укладення спірного договору оренди та набуття відповідного права користування земельною ділянкою протягом усього строку: з моменту затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та надання її в оренду ТОВ Капріорі рішенням Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1872 до звернення 14.02.2020 позивача до Маріупольського міського голови, в якому ТОВ «Капріорі» просило повернути підписаний договір для його подальшої реєстрації та сплати орендної плати у встановленому порядку.

Слід зазначити, що жодних доказів сплати за користування земельною ділянкою, у розмірі, визначеному рішенням Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1872 та умовами проекту договору оренди, матеріали справи не містять, натомість з листа за вих.№28.2/33235 від 25.08.2020 Департаменту фінансів Маріупольської міської ради убачається, що за період з 2012 по 2020 сплата за оренду землі від ТОВ Капріорі не надходила (а.с.130).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 у справі №816/347/17 встановив, що обов`язок щодо сплати земельного податку виникає з моменту реєстрації прав на це нерухоме майно, незважаючи на відсутність оформлення земельної ділянки.

Господарським судом встановлено, що позивач, залишаючись власником об`єкта, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно, має право, і, відповідно, обов`язок на врегулювання відносин оренди земельної ділянки. Суд також зауважив, що позивач протягом багатьох років відкрито користується земельною ділянкою.

Судова колегія зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт постійного користування земельною ділянкою, оскільки позивач не сплачував за земельну ділянку. При цьому спірна земельна ділянка рішенням Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1872 відводилась ТОВ Капріорі під об`єкт недобудови з метою завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку та будівництва нового житла, доказів цільового використання спірної земельної ділянки, які підтверджують початок добудови незавершеного будівництва та будівництва нового житла, зокрема, проектно-кошторисну документацію, дозвіл на початок будівельних робіт, позивачем не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №32/563 вказала, що відносини щодо передачі земельних ділянок у користування (оренду) із земель комунальної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексу України та Законі України Про оренду землі .

З урахуванням вищезазначених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував загальний порядок укладення договорів, встановлений ст.181 Господарського кодексу України, оскільки саме спеціальні норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.

Ураховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, позивачем не доведено факту надання позивачем повного пакета документів відповідачу у 2012 році та наявності у 2020 році у Маріупольської міської ради обов`язку з укладення договору оренди землі з ТОВ Капріорі , навіть за наявності рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012 №6/18-1872 про надання земельної ділянки у користування.

Як убачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с.125-128).

Крім того, апеляційна скарга Маріупольської міської ради обґрунтована тим, що згідно з частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Апелянт зауважує на необхідності правильного визначення початку перебігу строку позовної давності і на тому, що твердження позивача про те, що він дізнався про відсутність у нього договору оренди земельної ділянки лише з листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та листа Маріупольської міської ради від 26.4-4835-26.1 від 17.03.2020 не може свідчити про те, що позивач дізнався про відсутність договору оренди саме у березні 2020 та суперечить вимогам частини 1 ст.261 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність необізнаності обох сторін у справі про не завершення процесу укладення договору оренди земельної ділянки до моменту ініціювання позивачем розшуку договору (лист від 31.03.2020).

Таким чином, суд першої дійшов висновку, що позов подано у межах строку позовної давності.

Колегія суддів, зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №372/1036/15-ц.

Беручи до уваги встановлення апеляційним судом обставин недоведеності позивачем факту вчинення дій щодо укладення спірного договору оренди протягом усього строку - 2012 по 2020 роки, а відтак і порушення інтересів позивача при укладенні договору оренди, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі через їх необґрунтованість, а не з підстав порушення строку позовної давності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 пункту 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частин 1, 2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 2.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справ, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.269, 270, пунктом 2 частини 1 ст. 275, ст.277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області 24.12.2020 у справі №905/1397/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капріорі» (04071, м.Київ, вулиця Хорива, 7, квартира 12, код ЄДРПОУ 34705795) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру,70, код ЄДРПОУ 34705795) 3153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.04.2021.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова