Ухвала

від 20.04.2021 по справі 640/12312/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 квітня 2021 року

м. Київ

справа №640/12312/20

адміністративне провадження №К/9901/9783/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н.В. Коваленко,

суддів: Я.О. Берназюка, Т.Г. Стрелець,

перевіривши касаційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом Повного товариства Ломбард КЕШ Брила О.І. і Компанія до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної служби фінансового моніторингу, про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

Повне товариство Ломбард КЕШ Брила О.І. і Компанія звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участю третьої особи - Державної служби фінансового моніторингу України, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення (постанову) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 травня 2020 року № 230/206/16-2/17-ФМ про застосування санкцій, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ;

визнати протиправним та скасувати рішення (постанову) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 травня 2020 року № 229/226/28/17 про застосування санкцій, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення (постанову) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 травня 2020 року № 229/226/28/17 про застосування санкцій, передбачених Законом № 361-IX.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно із електронним маркуванням, проставленим на поштовому конверті АТ Укрпошта , касаційна скарга направлена до Верховного Суду 17 березня 2021 року, тобто у межах строку на касаційне оскарження.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У зв`язку з цим, відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та/або, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає підпункти а , г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави обґрунтовує тим, що справа має фундаментальне значення для правозастосовчої практики, а саме для вірного застосування судами приписів законодавства про застосування санкцій, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення у справах, пов`язаних із оскарженням рішень регулятора у сфері фінансових послуг про застосування санкцій, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

Також скаржник вважає, що станом на день винесення рішення судом першої інстанції - 04 грудня 2020 року, справа помилково була віднесена до категорії справ незначної складності та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки 07 липня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг від 12 вересня 2019 року № 79-ІХ (далі - Закон № 79-ІХ).

Відповідно до положень цього Закону передбачена ліквідація Нацкомфінпослуг та розподіл повноважень з регулювання фінансового ринку між Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Зокрема, Національний банк України на підставі Закону № 79-ІХ стає регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій, а Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку регулюватиме недержавні пенсійні фонди та фонди фінансування будівництва.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 79-ІХ з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Нацкомфінпослуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Указом Президента України від 30 червня 2020 року № 259 припинено Нацкомфінпослуг шляхом ліквідації.

Також підставою касаційного оскарження Національний банк України вказує пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 520/1636/19, що визначають застосування норм права щодо моменту виявлення правопорушення та строку притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Окрім того, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування пунктів 6, 10 Порядку застосування санкцій, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , пред`явлення вимог та здійснення контролю за їх виконанням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 01 жовтня 2015 року № 2372, а саме про застосування норми права щодо моменту виявлення правопорушення та строку притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

З вищевикладеного Верховний Суд приходить до висновку, що зазначені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у цій справі.

Наведені доводи вказують на існування обставин, визначених підпунктом а , г пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які у системному взаємозв`язку із пунктами 1, 3 частини четвертої цієї ж статті, і є підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом Повного товариства Ломбард КЕШ Брила О.І. і Компанія до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної служби фінансового моніторингу, про визнання протиправними та скасування рішень.

Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/12312/20 за позовом Повного товариства Ломбард КЕШ Брила О.І. і Компанія до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної служби фінансового моніторингу, про визнання протиправними та скасування рішень.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали, разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Т.Г. Стрелець