Постанова

від 20.04.2021 по справі 11/101

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа №11/101

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Борщ І.О.,

учасники справи не забезпечили явки своїх представників,

розглянувши апеляційну скаргу Воловецької районної ради, б/н від 31.08.2020 (вх. № апеляційного суду 01-05/2406/20 від 03.09.2020)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2020 (головуючий суддя Ушак І.Г., м. Ужгород, повний текст ухвали складено 30.06.2020) про відмову Воловецькій районній раді у поновленні строку звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Закарпатської області у даній справі від 10.03.2010 та залишення без розгляду заяви Воловецької районної ради від 25.03.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 10.03.2010 про затвердження мирової угоди у справі № 11/101

за позовом Фізичної особи - підприємця Олашина Василя Степановича, м. Ужгород

до відповідача Воловецької районної ради, смт. Воловець, Воловецький район, Закарпатська область

про стягнення 161 586 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції :

У березні 2020року Воловецька районна рада звернулась до Господарського суду Закарпатської області з заявою про перегляд ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2010 у справі № 11/101 за нововиявленими обставинами, в якій просила вказану ухвалу скасувати та залишити позовні вимоги ФОП Олашина В.С. без задоволення.

Вказана заява обгрунтована тим, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2010 у справі №11/101 за позовом ФОП Олашина В.С. до Воловецької районної ради про стягнення 161 586 грн, затверджено мирову угоду, за умовами якої Воловецька районна рада зобов`язалась сплатити ФОП Олашину В.С. 155 327 грн боргу до 01.04.2010. Від імені відповідача вказана мирова угода підписана головою районної ради Бирковичем О.І., який поновлений на посаді постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010.

Як на наявність нововиявленої обставини відповідач на підставі п. 1 ч.2 ст. 320 ГПК України вказує, що на момент укладення мирової угоди Биркович О.І. не мав відповідних повноважень на її підписання від імені районної ради, оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 відповідно до акту державного виконавця була виконана у примусовому порядку згідно з ст. 77 ЗУ Про виконавче провадження лише 07.10.2010.

Заявник стверджує, що про існування акту державного виконавця від 07.10.2010 про примусове виконання рішення суду йому стало відомо лише 13.02.2020 в ході розгляду Закарпатським окружним адміністративним судом справи № 807/2046/16, у зв`язку з чим відповідач заявив клопотання про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд ухвали суду від 10.03.2010 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.04.2020 заяву Воловецької районної ради про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 10.03.2010 про затвердження мирової угоди залишено без руху у зв`язку з відмовою у клопотанні заявника про відстрочення сплати судового збору та надано відповідачу 10денний строк для подання доказів сплати судового збору.

Ухвалою від 14.05.2020 у справі № 11/101 суд першої інстанції відкрив провадження за заявою Воловецької районної ради про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 10.03.2010 та призначив її до розгляду в судовому засіданні 25.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2020 у справі №11/101 відмовлено Воловецькій районній раді у поновленні строку звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Закарпатської області у даній справі від 10.03.2010 та залишено без розгляду заяву Воловецької районної ради від 25.03.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 10.03.2010 про затвердження мирової угоди у даній справі.

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що про існування акту державного виконавця від 07.10.2010 районній раді могло стати відомо ще 07.10.2010, оскільки районна рада була учасником зазначеного виконавчого провадження. Суд вказав, що станом на березень 2020року заява відповідача подана з пропуском встановленого п.1 ч.1 ст. 321 ГПК України 30денного строку майже на 10років з дня, коли він дізнався чи міг дізнатись про існування обставин, які за його твердженнями, є нововиявленими. Оскільки заявник не навів причин, які б могли бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного процесуального строку, суд дійшов висновку про відмову в поновленні строку для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та на підставі ст. 118 ГПК України залишив таку заяву без розгляду, як таку що подана після закінчення процесуальних строків.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи :

Воловецька районна рада не погодилась з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права , просить ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, зокрема, що суд першої інстанції мав вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для поновлення пропущеного заявником 30-ти денного строку для подання відповідної заяви про перегляд ухвали від 10.03.2010 під час вирішення питання про відкриття провадження, і у випадку пропуску такого строку - відмовити у відкритті провадження, в той час, як суд відкрив провадження за поданою районною радою заявою та призначив її до розгляду.

ФОП Олашин В.С. (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, вказуючи про необгрунтованість та безпідставність. Зазначає, зокрема, що наявність у Бирковича О. повноважень на підписання від імені відповідача мирової угоди була досліджена судом в судовому засіданні 10.03.2010, в якому також був присутній і юрист ради Повідайчик В.І. Вказує, що поновлення Бирковича О. на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 не потребувало жодних інших документів, оскільки рішення апеляційного суду про поновлення на роботі набирає законної сили з моменту його проголошення. Стверджує, що єдиною метою подання радою апеляційної скарги є затягування умисного невиконання ухвали суду від 10.03.2010, яка набрала законної сили.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Воловецької районної ради, б/н від 31.08.2020 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2020 у справі № 11/101.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Так, ухвалою від 25.03.2021 розгляд справи призначено на 20.04.2021.

У судове засідання 20.04.2021 учасники справи не забезпечили явки своїх представників.

19.04.2021 від Мукачівської районної ради надійшло клопотання про розгляд даної справи без участі її представника. У вказаному клопотанні Мукачівська районна рада повідомила, що відповідно до рішення Мукачівської районної ради №27 від 28.01.2021 Про початок реорганізації Свалявської районної ради Закарпатської області та Воловецької районної ради шляхом приєднання до Мукачівської районної ради Закарпатської області Мукачівська районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Воловецької районної ради.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про перебування Воловецької районної ради в процесі припинення.

Відповідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства ).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії , 1987 рік, Хосце проти Нідерландів , 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини , 1981 рік; Бочан проти України , 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - змінити , з огляду на наступне .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2010 у справі №11/101 за позовом ФОП Олашина В.С. до Воловецької районної ради про стягнення 161 586 грн, затверджено мирову угоду, за умовами якої Воловецька районна рада зобов`язалась сплатити ФОП Олашину В.С. 155 327 грн боргу до 01.04.2010 та відшкодувати судові витрати, а саме: 1 615 грн державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7 675 грн. витрат на правову допомогу адвоката. При цьому, ФОП Олашин В.С. відмовився від стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних, а також частково (в розмірі 50%) відмовився від відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу адвоката по даному процесу в сумі 7 675 грн.

Вказана ухвала не була оскаржена в апеляційному порядку, є чинною та набрала законної сили 10.03.2010 відповідно до правил Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент її прийняття.

Відповідно до частини першої, другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

25.03.2020 Воловецька районна рада звернулась до Господарського суду Закарпатської області з заявою про перегляд ухвали Господарського суду Закарпатської області у даній справі від 10.03.2010 у справі № 11/101 за нововиявленими обставинами, в якій просила вказану ухвалу скасувати та залишити позовні вимоги ФОП Олашина В.С. без задоволення.

Підставою для подачі заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заявник визначив пункт 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Зокрема, як на нововиявлені обставини заявник посилається на те, що на момент укладення мирової угоди Биркович О.І. не мав відповідних повноважень на її підписання від імені районної ради, оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 відповідно до акту державного виконавця була виконана у примусовому порядку згідно з ст. 77 ЗУ Про виконавче провадження лише 07.10.2010.

Також при поданні вказаної заяви заявник просив поновити йому строк для її подання, посилаючись на те, що про існування акту державного виконавця від 07.10.2010 про примусове виконання рішення суду йому стало відомо лише 13.02.2020 в ході розгляду Закарпатським окружним адміністративним судом справи № 807/2046/16.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

За умовами п.1 ч. 2 ст. 321 ГПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Частиною третьою статті 321 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, визначені у частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Отже, аналіз вищезазначеної статті дає підстави вважати, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску.

Таким чином, можливість поновлення процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 Господарського процесуального кодексу України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другою статті 320 Господарського процесуального кодексу України, процесуальним законом виключається (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №910/9927/13, від 19.02.2019 у справі №910/3600/14, від 11.02.2020 у справі №15/282).

Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2010 у справі №11/101, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, набрала законної сили 10.03.2010. Із заявою про її перегляд за нововиявленими обставинами Воловецька районна рада звернулась 25.03.2020, тобто через 10років після набрання вказаною ухвалою законної сили. Отже, така заява подана з пропуском строку, встановленого п.1 ч.2 ст.321 ГПК України, який, як зазначено вище, не може бути поновлений незалежно від причин його пропуску.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з загальновизнаних принципів побудови системи перевірки судових рішень, в тому числі в господарському судочинстві, є принцип правової визначеності, реалізація якого має на меті досягнення стабільності правового регулювання та існуючих правовідносин, необхідної для того, щоб кожен з учасників цих правовідносин міг у розумних межах бути впевненим у незмінності свого досягнутого правового статусу, набутих прав та обов`язків. Судове рішення, яке набуло ознак чинного та остаточного, може бути переглянуто в подальшому, однак виключно у законодавчо встановлених межах, які покликані забезпечити принцип правової визначеності, в тому числі, шляхом встановлення законодавством чітких обмежень строку, протягом якого у сторони існує право на перегляд остаточного судового рішення. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі Желтяков проти України від 09.06.2011, де можливість втручання в рішення, яке набуло ознак остаточного, обумовлено обставинами суттєвого та неспростовного характеру, а застосування такої процедури повинно відбуватися у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції; відповідальною за тривалість судової процедури є держава; подібні висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини Праведна проти Російської Федерації від 18.11.2004.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає помилковим дослідження судом першої інстанції причин поважності пропуску Воловецькою районною радою 30-тиденного строку для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки, як вказано вище, така заява подана до суду після закінчення 3-х річного строку, встановленого п.1 ч.2 ст. 321 ГПК України, який не підлягає поновленню. Разом з тим, висновок суду про відмову Воловецькій районній раді у поновленні строку на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали від 10.03.2010 у даній справі за нововиявленими обставинами є правильним.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви Воловецької районної ради від 25.03.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 10.03.2010 про затвердження мирової угоди у даній справі без розгляду - є правильним.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що хоча суд першої інстанції не залишив подану Воловецькою районною радою заяву без розгляду з підстав подання її після встановленого п.1 ч. 2 ст. 321 ГПК України строку, який не може бути поновлений, така заява правомірно залишена без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

З огляду на вищевказане, апеляційний суд не надає оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам апелянта про те, що суд першої інстанції мав вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд ухвали від 10.03.2020 за нововиявленими обставинами ще на стадії відкриття провадження за такою заявою, оскільки така заява подана поза межами 3 річного присічного строку.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд помилково не застосував п.1 ч.2,ч.3 ст.321 та ГПК України, разом з тим резолютивна частина ухвали про залишення без розгляду заяви Воловецької районної ради від 25.03.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 10.03.2010 є правильною. Отже, мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції належить змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а в іншій частині ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу Воловецької районної ради -без задоволення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом згідно із ст. 129 ГПК України належить покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Воловецької районної ради, б/н від 31.08.2020 (вх. № апеляційного суду 01-05/2406/20 від 03.09.2020) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2020 у справі №11/101 змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.04.2021.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець