Постанова

від 15.04.2021 по справі 902/908/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Справа № 902/908/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича про винесення додаткового рішення у справі №902/908/19

за позовом Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області

до фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Вінницької обласної державної адміністрації

2) Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області

про розірвання договору оренди землі

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Мишковсько Т.М.,

третіх осіб - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 р. у справі №902/908/19 позов Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області до фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича про розірвання договору оренди землі задоволено. Розірвано договір оренди землі водного фонду від 12.10.2006 р., укладеного між Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області та фізичною особою-підприємцем М`якушкою Олександром Миколайовичем, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2007 р. №040684800122. Стягнуто з фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича на користь Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі та закрити провадження у справі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича на рішення господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 р. у справі №902/908/19 задоволено частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 24.07.2020 р. у справі №902/908/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області на користь фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича 2881,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

13 січня 2021 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича надійшло клопотання про постановлення додаткового рішення у справі №902/908/19 про стягнення з Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 12000 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказана заява позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.12.2019 року між адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною та фізичною особою підприємцем М`якушкою Олександром Миколайовичем укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі і потерпілому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, одержання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання, з питання правовідносин клієнта щодо супроводження справи №902/908/19 за позовом про розірвання договору оренди землі водного фонду.

Відповідно до п. 4.1 договору за надання послуг з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорару. Розмір плати, її сума, умови та порядок внесення визначається в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 20.12.2019 року сторони домовилися, що розмір плати (гонорару) за надання правової допомоги, яка обумовлена договором, складає 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Відповідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 2012.2019 року фізичною особою-підприємцем М`якушкою Олександром Миколайовичем сплачено на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.12.2019 року на користь адвоката Мишковської Т.М. 12000 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт від 28.07.2020 року адвокатом Мишковською Т.М. виконані, а ФОП М`якушкою О.М. прийняті роботи (послуги) за договором про надання правничої допомоги від 20.12.2019 року на загальну суму 12000 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що в договорі про надання правничої допомоги від 20.12.2019 року визначено фіксований розмір оплати гонорару адвоката в сумі 12000грн. та відповідно до акту здачі-приймання робіт від 28.07.2020 року адвокатом Мишковською Т.М. було надано клієнту послуги саме на суму зазначену в договорі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20 листопада 2020 року (справа № 910/13071/19) звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 грудня 2020 року (справа №640/18402/19) зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Враховуючи наведене, а також те, що витрати на професійну правничу допомогу зазначені в додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 20.12.2019 року в фіксованому розмірі, а також те, що заперечення на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу не містять доводів щодо невідповідності фактично наданих адвокатом Мишковською Т.М. послуг витратам, які просить стягнути заявник, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем, що підлягають стягненню за розгляд справи в суді першої інстанції.

Доводи Тульчинської міської ради про те, що всупереч ст. 124 ГПК України відповідач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції попереднього розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи, спростовуються наявним в матеріалах справи відзивом на позовну заяву поданого до суду першої інстанції (т.1, а.с. 147), в якому зазначено, що відповідач, у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, очікує понести судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України докази про надання правової допомоги подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 23.07.2020 року у справі №902/908/19 (т.2, а.с. 134) в судових дебатах представником відповідача було заявлено клопотання про призначення судового засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.

Після винесення судового рішення у даній справі, 29.07.2020 року представником відповідача було подано до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а саме: договору про надання правничої допомоги від 20.12.2019 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.12.2019 року на суму 12000грн., акту здачі-приймання робіт від 28.07.2020 року (т.2, а.с. 149-155), що спростовує доводи заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у відповідній частині та відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Враховуючи вищевикладене, приписи ст. ст. 126, 129 ГПК України, а також те, що договором про надання правничої допомоги від 20.12.2019 року було визначено фіксований розмір суми оплати послуг адвоката, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо доцільності відшкодування позивачем на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції у сумі 12000 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №902/908/19 задоволити.

2. Стягнути з Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (23633, Вінницька область, Тульчинський район, с. Михайлівка, вул. Незалежності, буд. 30, код ЄДРПОУ 04331314) на користь фізичної особи-підприємця М`якушки Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

3. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" квітня 2021 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Гудак А.В.