Постанова

від 22.04.2021 по справі 588/559/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м.Суми

Справа №588/559/20

Номер провадження 22-ц/816/373/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

сторони:

позивач -Товариство з додатковою відповідальністю МАЯК ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2020 року, в складі судді Линник О.С., ухвалене у м.Тростянець, повний текст якого складений 31 грудня 2020 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ТДВ Маяк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, інфляційних збитків, процентів, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у 2018 році звернулася до ТДВ Маяк із пропозицією передати товариству в оренду дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Криничанської сільської ради Тростянецького району Сумської області із кадастровим номером 5925083900:00:005:0002 загальною площею 2,5821 га рілля та кадастровим номером 5925083900:00:005:0001 загальною площею 2,4114 га, так як нинішній орендар не виконує обов`язку зі сплати орендної плати. При цьому, вона звернулась до суду із позовом про розірвання існуючих договорів оренди землі із орендарем ФОП ОСОБА_2 . Посилаючись на скрутне матеріальне становище, відповідач просила ТДВ Маяк виплатити їй кошти з метою укладення в майбутньому договорів оренди землі. Так, позивачем були виплачені кошти відповідачці, що підтверджується двома видатковими касовими ордерами від 22.02.2018 в сумі 8316,12 грн та 8316,12 грн, відомістю на виплату готівки № 117 у серпні 2018 р. у сумі 8316,12 грн та видатковим касовим ордером від 14.03.2019 на суму 8316,12 грн, а всього виплачено 33264 грн. 48 коп. Однак, у кінці січня 2020 року від ОСОБА_1 отримано інформацію про те, що вона не має наміру розривати договори оренди землі із ФОП ОСОБА_2 та відмовилась від свого позову, тому 05 лютого 2020 року позивач направив їй письмову вимогу про повернення коштів, яку вона отримала 20 лютого 2020 року, однак відповіді позивач не отримав і кошти вона не повернула.

Посилаючись на норми ст. 1212 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 кошти у сумі 33264,48 грн, які не є орендною платою, так як між сторонами не існує договірних зобов`язань з приводу оренди належних відповідачу земельних ділянок, а є майном, яке набуте без достатніх правових підстав. Крім того, посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача за період із 23 лютого 2018 року по 09 квітня 2020 року 2729,31 грн - інфляційні збитки; 1736,04 грн - проценти, а також судові витрати у сумі 2102,00 грн.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТДВ Маяк суму у розмірі 33911 грн 54 коп, із яких: 33264 грн 48 коп- безпідставно отримані кошти; 532 грн 23 коп - інфляційні збитки; 114 грн 83 коп - проценти згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також судові витрати у сумі 1889 грн 70 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вказує, що позов підлягав залишенню без розгляду, оскільки поданий представником позивача - ОСОБА_3 , який має укладений з нею діючий договір на надання правової допомоги і представляв її інтереси в іншій справі. Доводить, що кошти від позивача були отримані на підставі усного договору. Вважає, що надані позивачем бухгалтерські документи не є належними та допустимими доказами, які підтверджують отримання нею коштів саме від позивача, оскільки вони не містять всіх необхідних даних. Разом з тим, на її думку, касові документи є джерелом встановлення прав та обов`язків сторін, оскільки укладені у письмовій формі, містять предмет та суттєві умови договору оренди землі, а тому спростовують безпідставність набуття коштів. Зазначає, що позивач приховав від суду першої інстанції укладені з нею договори оренди землі № 453 та № 454 від 16 січня 2018 року, на підставі яких, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції за ТДВ Маяк була проведена державна реєстрація права оренди належних їй земельних ділянок. При цьому, в позові ТДВ Маяк посилається на відсутність доказів укладення сторонами договорів оренди. Зазначає, що про існування договорів оренди, укладених з ТДВ Маяк та про їх державну реєстрацію дізналась лише після ухвалення оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим зверталася з заявами до правоохоронних органів та до Міністерства юстиції України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення законним, обгрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає, що додані до апеляційної скарги письмові докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, не повинні прийматися до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (37730,03 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до видаткового касового ордеру від 22 лютого 2018 року, ОСОБА_1 отримала 22.02.2018 у касі ТДВ Маяк 8316 грн 12 коп, у підставі видачі коштів вказано: орендна плата за землю (т.1, а.с. 16).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 22 лютого 2018 року установлено, що цього ж дня, ОСОБА_1 отримала у касі ТДВ Маяк 8316 грн 12 коп, у підставі видачі коштів вказано: орендна плата за землю (т.1, а.с. 17).

На підставі відомості на виплату готівки № 117 за серпень 2018 року та вставного аркушу до додатка № 117 до відомостей встановлено факт отримання ОСОБА_1 із каси ТДВ Маяк коштів у сумі 8316 грн 12 коп (т.1, а.с. 14,15).

Видатковим касовим ордером від 14 березня 2019 року підтверджується виплата ОСОБА_1 із каси підприємства ТДВ Маяк 14.03.2019 коштів у сумі 8316,12 грн, у підставі видачі коштів вказано: орендна плата за землю (т.1, а.с. 18).

Належність підписів відповідачці ОСОБА_1 на вказаних документах про виплату грошей підтверджено висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.10.2020 р. № 19/119/6/7/1-48е (т.1, а.с. 162-176). Вказаний доказ суд визнав належним і допустимим, так як висновок виконаний відповідно до вимог Закону України Про судову експертизу та не містять суперечностей, є обґрунтованим та повним.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2020 р. ТДВ Маяк надіслав ОСОБА_1 листа за вих. № 24 від 05.02.2020, де вказав, що у період із 2018 по 2019 р. вона безпідставно отримала від нього кошти у сумі 33264,48 грн за користування земельними ділянками, проте, земельними ділянками ТДВ Маяк не користується, так як вони перебувають у користуванні іншого суб`єкта господарювання. Посилаючись на вимоги ст.1212 ЦК України, позивач пропонував добровільно повернути 33264,48 грн протягом семи днів з моменту отримання цього листа, у противному випадку попереджено про можливість звернення до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості (т.1, а.с. 19).

Вказаний лист ОСОБА_1 фактично отримала 20 лютого 2020 року (т.1, а.с. 20-22), що нею не заперечувалося.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві власності належить сім земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на землях Криничненської сільської ради Тростянецького району Сумської області, та які перебувають у користуванні на правах оренди у ТОВ АФ Семереньки , ПП Печинське , ФОП ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 23- 31).

Довідкою ТДВ Маяк від 13 травня 2020 року підтверджується факт відсутності трудових відносин між сторонами у минулому та на даний час (т.1, а.с. 52).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі відсутні договірні правовідносини, а отримані ОСОБА_1 від ТДВ Маяк кошти в розмірі 33264,48 грн набуті та збережені без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим на підставі ст. 1212 ЦК України ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, суд вважав, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 532,23 грн та 3% річних в розмірі 114,83 грн.

Однак, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України .

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткових касових ордерів та відомості на виплату готівки, з лютого 2018 року по березень 2019 року ОСОБА_1 від ТДВ Маяк періодично отримувала кошти, а всього на загальну суму 33264 грн 48 коп, у графі підстава видачі вказано: орендна плата за землю (т. 1, а.с. 14 - 18).

Позивач, звертаючись із позовом до суду, посилався на те, що між ним та відповідачем була усна домовленість про укладення в майбутньому договорів оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок із кадастровими номерами 5925083900:00:005:0002 та 5925083900:00:005:0001. Проте, оскільки договори укладені не були і між сторонами не існує договірних зобов`язань з приводу оренди належних відповідачу земельних ділянок, отримані ОСОБА_1 кошти є майном, яке набуте без достатніх правових підстав та відповідно до положень ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню.

На підтвердження своїх вимог позивач надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої вбачається, що станом на 08 квітня 2020 року (дата формування довідки) ОСОБА_1 на праві власності належить сім земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на землях Криничненської сільської ради Тростянецького району Сумської області, які перебувають у користування на правах оренди у ТОВ АФ Семереньки , ПП Печинське , ФОП ОСОБА_2 . Зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 5925083900:00:005:0002 та 5925083900:00:005:0001 перебувають в оренді у ФОП ОСОБА_2 .

Разом з тим, з доданої до апеляційної скарги інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка зформована станом на 21 грудня 2020 року (дата формування довідки) вбачається, що ці самі земельні ділянки з кадастровими номерами 5925083900:00:005:0002 та 5925083900:00:005:0001, які належать ОСОБА_1 , перебувають в оренді у ТДВ Маяк на підставі договорів оренди землі № 453 та № 454 від 16 січня 2018 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 листопада 2020 року та від 25 листопада 2020 року (т. 2, а.с. 40-45).

Таким чином, висновки суду про відсутність між сторонами договірних відносин (оренди) і отриманння ОСОБА_1 від ТДВ Маяк коштів в розмірі 33264,48 грн без достатньої правової підстави, є помилковими.

Так, беручи до уваги дату укладення договорів оренди №№ 453, 454, яка зазначена у вищезазначеній інформаційній довідці - 16 січня 2018 року та, аналізуючи зміст видаткових касових ордерів та відомості на виплату готівки, колегія суддів приходить до висновку, що 22 лютого 2018 року, у серпні 2018 року та 14 березня 2019 року ОСОБА_1 отримувала від ТДВ Маяк орендну плату на підставі укладених між сторонами договорів, як і зазначено в касових документах.

Статтею 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Також, ч. 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При поданні апеляційної скарги, відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначила нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню і оцінці, та обґрунтувала поважність причини неподання цих доказів до суду першої інстанції. Зокрема зазначала, що позивач приховав від суду першої інстанції укладені з нею договори оренди землі № 453 та № 454 від 16 січня 2018 року, на підставі яких під час розгляду даної справи у суді першої інстанції за ТДВ Маяк була проведена державна реєстрація права оренди належних їй земельних ділянок. Про існування договорів оренди, укладених з ТДВ Маяк та про їх державну реєстрацію вона дізналась лише після ухвалення оскаржуваного рішення, що підтверджується зверненнями до правоохоронних органів та до Міністерства юстиції України від 05 січня 2021 року та від 06 січня 2021 року (т. 2, а.с. 46-54).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає поважними причини неподання ОСОБА_1 інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зформованої станом на 21 грудня 2020 року, та вважає, що в даному випадку, має місце недобросовісне користування процесуальними правами позивачем ТДВ Маяк , який приховав від суду обставини та докази, які мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач не спростував надані відповідачем нові докази, а просив не приймати їх до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ТДВ Маяк , так як останнім відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не було доведено набуття відповідачем майна без достатніх правових підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, при задоволенні апеляційної скарги, з ТДВ Маяк на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3153 грн 00 коп на відшкодування фактично понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Крім того, згідно з ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначені положення та те, що за клопотанням ОСОБА_1 була призначена та проведена експертиза, яка не підтвердила її твердження про те, що у видаткових касових ордерах не її підпис, що призвело до затягування розгляду справи, колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_1 на проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 2250,24 грн не підлягають компенсації за рахунок позивача.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч.1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2020 року скасувати та прийняти постанову.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю МАЯК до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, інфляційних збитків, процентів.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю МАЯК на користь ОСОБА_1 3153 грн 00 коп на відшкодування фактично понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді : Т.А. Левченко

С.С. Ткачук