Постанова

від 20.04.2021 по справі 554/686/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/686/20 Номер провадження 22-з/814/53/21 Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Бондаревської С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом ОСОБА_2 до КП Полтавська трикотажна фабрика Мрія , ОСОБА_1 , треті особи - Приватний нотаріус Полтавського Полтавського міського нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гризунова Олександра Віталіївна, ОСОБА_3 , про визнання угоди недійсною.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а:

15.03.2021 р. на електронну пошту Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник не з`явився. Направив на електронну адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подавши 20.4.2021 р. до судового засідання клопотання про зменшення суми витрат на правову допомогу та сплату судового збору.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням заяви про збільшення підстав позову (т. 2 а.с. 1-3) просив визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виселити їх з квартири, що знаходиться за вказаною адресою, без надання іншого жилого приміщення, тим самим усунувши перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні вказаною квартирою.

13 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до КП ПТФ Мрія , ОСОБА_1 з зустрічним позовом про визнання вказаної угоди купівлі-продажу недійсною (т.1 а.с.75-80).

Ухвалою суду від 14 квітня 2020 року відмовлено у прийнятті та повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до КП ПТФ Мрія , ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі-продажу недійсною (т.1 а.с.110, 111).

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, звільнення незаконно займаного жилого приміщення шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - задоволено повністю.

Ухвалою суду від 26 травня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/686/2020 - задоволено. Скасовано заочне рішення від 14.04.2020 у справі №554/686/2020. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 10.00 годин на 24 червня 2020 року (т.1 а.с.151-153).

Ухвалою місцевого суду від 11.06.2020 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №554/3658/2020 (провадження №2/554/1402/2020) за позовом ОСОБА_2 до КП ПТФ Мрія , ОСОБА_1 про розірвання договору та цивільну справу №554/686/2020 (провадження №2/554/1557/2020) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, звільнення незаконно займаного жилого приміщення шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та присвоєно справі №554/686/2020 (т.1 а.с.167, 168).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа колективне підприємство Полтавська трикотажна фабрика Мрія про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, звільнення незаконно займаного жилого приміщення шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до колективного підприємства Полтавська трикотажна фабрика Мрія , ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гризунова Олександра Віталіївна, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною - задоволено повністю.

Визнано недійсною угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладену 03 грудня 2019 року між колективним підприємством Полтавська трикотажна фабрика Мрія та ОСОБА_1 , що посвідчена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гризуновою Олександрою Віталіївною.

Стягнуто з колективного підприємства Полтавська трикотажна фабрика Мрія та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рівних частинах судовий збір по 420,40 грн. з кожного.

З рішенням місцевого суду не погодився позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість висновків суду, неправильне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права прохає скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

20.01.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відмову від своїх позовних вимог та закриття провадження в частині оскарження відмови у задоволенні його позову.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.

Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині заявлених ним позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , визнано нечинним в цій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - КП Полтавська трикотажна фабрика Мрія , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, звільнення незаконно займаного приміщення шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до КП Полтавська трикотажна фабрика Мрія , ОСОБА_1 , про визнання угоди недійсною відмовлено.

Як вказувалося вище, 15.03.2021 р. на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (т. 3 а.с. 206).

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч.ч. 2-5 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У заяві ОСОБА_1 не зазначено, з чого складаються судові витрати, які він прохає розподілити, та їх розмір.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що за подання до суду першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа колективне підприємство Полтавська трикотажна фабрика Мрія про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, звільнення незаконно займаного жилого приміщення шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, - ОСОБА_1 сплатив 1681,60 грн. судового збору (по 840,80 грн. за двома квитанціями № ПН1985 , ПН 1978 від 29 січня 2020 р (т.1 а.с. 32,33).

За подання позову ОСОБА_2 до колективного підприємства Полтавська трикотажна фабрика Мрія , ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гризунова Олександра Віталіївна, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною ОСОБА_2 сплачено 840,80 грн. судового збору по квитанції від 10.04.2020 р. (т. 2 а.с. 1).

Крім цього, ОСОБА_2 в суді першої інстанції були понесені витрати зі сплати судового збору за подання заяви про скасування заочного рішення в сумі 420,40 грн. (т. 1 а.с. 123).

За подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду, яке ухвалено та оскаржувалося за наслідками розгляду за обома позовами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 сплатив судовий збір у загальній сумі 3783,60 грн. (по квитанціях від 30.12.2020 р. № 30-9139209/С на суму 2522,40 грн. та № 30-9139180/С на суму 1261,20 грн.) том 3 а.с. 121,122).

Як вказувалося вище, в апеляційному суді ОСОБА_1 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині заявлених ним позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, звільнення незаконно займаного приміщення шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення. Визнано нечинним в цій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - КП Полтавська трикотажна фабрика Мрія , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, звільнення незаконно займаного приміщення шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Отже, ОСОБА_1 не відшкодовуються витрати зі сплати судового збору, понесені ним за подання цього позову у загальній сумі 1261,20 грн., що відповідає вимогам ч. 3 ст. 142 ЦПК України.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 142 ЦПК України ОСОБА_1 підлягають поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні апеляційної скарги, а саме в розмірі 1261,20 грн. (2522, 40х50%=1261,20).

Оскільки в апеляційному суді апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до КП Полтавська трикотажна фабрика Мрія , ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною відмовлено, понесені ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання нею позовної заяви у сумі 840,80 грн. не відшкодовуються, а з неї на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 1261,20 грн. судового збору за подання ним апеляційної скарги на рішення місцевого суду.

Крім цього, як убачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляв адвокат Якуненко О.В. відповідно договору № 02 про надання правової допомоги та ордеру серії ПТ № 181678 .

До суду першої інстанції ОСОБА_1 подав розрахунок надання правничої допомоги за договором № 02 від 27.01.2020 р., згідно якого адвокатом Якуненком О.В. надано ОСОБА_1 правову допомогу на загальну суму 10000,00 грн., яка включає в себе надання юридичних консультацій щодо суті спірних правовідносин, попереднє опрацювання матеріалів та підготовку доказів, опрацювання нормативної бази, аналіз національної судової практики та практики ЄСПЛ, підготовку процесуальних документів, подальше представництво інтересів у суді першої інстанції (т. 1 а.с. 27-31).

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 до суду першої інстанції надав квитанцію № 01 від 20.07.2020 р., згідно якої адвокат Якуненко О.В. одержав від ОСОБА_1 гонорар у розмірі 15000,00 грн. (т. 2 а.с. 7).

У суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 також представляв адвокат Якуненко О.В. згідно ордеру серії ВІ № 1027372 (т. 3 а.с. 188-190).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.

Між тим, як вказувалося вище, у клопотанні про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат ОСОБА_1 не зазначено, з чого складаються судові витрати, які він прохає розподілити, та їх розмір.

Розрахунок надання правничої допомоги за договором № 02 від 27.01.2020 р. на загальну суму 10000,00 грн. (т. 1 а.с. 29) поданий до подання позовної заяви ОСОБА_2 , що свідчить про надання позивачу правової допомоги за його позовними вимогами, від яких в подальшому він відмовився.

ОСОБА_1 не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на суму 15000 грн., згідно квитанції № 01 від 20.07.2020 р. (т. 3 а.с. 7), а також не надано документів на підтвердження того, що він поніс витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини та наведені положення закону колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, які складаються з судового збору.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 270, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1261,20 грн. (тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 копійок) в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України 1261,20 грн. (тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 копійок).

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

С.М.Бондаревська