Рішення

від 22.04.2021 по справі 924/99/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2021 р. Справа № 924/99/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» , с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області

до: 1. приватного підприємства «Бого» , с. Голосків Летичівського району Хмельницької області

2. ОСОБА_1 , с. Грушківці Летичівського району Хмельницької області

про стягнення солідарно 438930,96 грн, з яких 283100,62 грн основного боргу, 12113,51 грн пені, 39368,89 грн відсотків річних, 10417,75 грн інфляційних втрат, 93930,19 грн штрафу

за участю представників:

позивача: Гарагуц І.Ф. - згідно з ордером

Зарішняк О.І. - юрисконсульт

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» , с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з приватного підприємства «Бого» , с. Голосків Летичівського району Хмельницької області та ОСОБА_1 , с. Грушківці Летичівського району Хмельницької області 438930,96 грн, з яких 283100,62 грн основного боргу за договором поставки №ХМВ-19 від 14.04.2021, 12113,51 грн пені, 39368,89 грн відсотків річних, 10417,75 грн інфляційних втрат, 93930,19 грн штрафу.

Ухвалою суду від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.03.2021, яке відкладалося на 31.03.2021, 08.04.2021, 14.04.2021.

Ухвалою суду від 14.04.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 22.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем 1 обов`язку з оплати вартості товару, отриманого за договором поставки від 14.04.2020 №ХМВ-19, у забезпечення якого також укладено договір поруки від 14.04.2020 №1/ХМВ-19 із відповідачем 2. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 509, 526, 549, 550, 552-554, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 232, 234 ГК України.

Від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (від 20.04.2021) в розмірі 20000,00 гривень з доданим актом здачі-прийняття виконаних робіт від 20.04.2021.

Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, відзиву на позов не надали, про причини не повідомили. Ухвала суду від 14.04.2021 про призначення справи до судового розгляду по суті у судовому засіданні направлена на адреси відповідачів, зазначені у позові, відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, листі Летичівської селищної ради від 12.02.2021 щодо місця реєстрації відповідача 2, заяві відповідачів від 22.03.2021 щодо направлення кореспонденції на відповідні адреси.

З приводу наведеного судом враховуються положення ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14.04.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-Агрозахід (постачальник) та приватним підприємство Бого (покупець) укладено договір поставки №ХМВ-19 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму.

Поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору (п. 1.2 договору). |

Відповідно до п. 1.3 договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

Зобов`язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 2.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2020, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

У п. 2.2 договору зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення (довіреності).

Поставка товару здійснюється за умови наявності у покупця або третіх осіб належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до цього договору (п. 2.3 договору).

За умовами п. 2.4 договору у випадку поставлення товару в асортименті чи кількості, які є відмінними від асортименту та кількості товару, передбачених у діючій додатковій угоді (специфікації), сторонами вносяться зміни і доповнення до додаткової угоди (специфікацій), які оформляються угодою про внесення змін і доповнень до додаткової угоди. У випадку, якщо такі зміни не були внесені до додаткової угоди (специфікації), а товар був поставлений постачальником та прийнятий покупцем, вважається, що сторони погодили внесення змін і доповнень до додаткової угоди. У такому випадку оплата такого товару проводиться протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Загальна кількість товару, що поставляється покупцю за цим договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого товару (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий покупцю.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати ціни товару. Покупець має право користуватись товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умовою подальшої повної оплати ціни товару згідно з умовами даного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього (п. 3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Розрахунок за даним договором здійснюється: у безготівковій формі, в національній валюті грошовими коштами на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі або в рахунку-фактурі на оплату товару; у вексельній формі, за згодою постачальника; шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, за згодою обох сторін (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору ціна товару вказана в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору. Ціну договору становить загальна ціна товару, що передається за цим договором. Сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, зазначеній в додаткових угодах (специфікаціях) до даною договору.

У п. 4.4 договору сторони встановили, що протягом строку дії договору грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов`язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додаткових угодах (специфікаціях) по договору на курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними інтернет-сторінки http://minfin.com.ua на день, що передує дню фактичної сплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Покупець при оплаті товару в платіжному документі (дорученні тощо) повинен правильно вказати призначення платежу, а саме: вказати назву, номер і дату договору та номер і дату додаткової угоди (специфікації), по якому здійснюються платіж; або вказати назву, номер і дату видаткової накладної чи рахунка-фактури, за яким здійснюється платіж; у випадку, якщо покупець не вказав чіткого призначення платежу, постачальник має право на свій розсуд зарахувати відповідні кошти за певну партію товару (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 4.6 договору загальна сума договору складається із суми всіх додаткових угод (специфікацій), скоригована за вимогами п. 4.3 даного договору.

Вказана загальна ціна договору не є остаточною для здійснення грошових платежів покупцем та підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють його ціну (ст. 691 ЦК України). Оскільки для товару, що постачається за цим договором, імпортна складова є основним показником його ціни. Застереження: сторони встановлюють, що коригування платіжної ціни відбувається автоматично без підписання додаткових угод до договору.

За умовами п. 5.2 договору покупець зобов`язаний, зокрема своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору; за умовами п. 5.4 договору покупець має право, зокрема на дострокову оплату товару за цим договором.

Сторони можуть за угодою змінити об`єм (збільшити або зменшити) поставки товару, тоді загальна сума договору визначається з вартості товару, поставленого згідно видаткових накладних, скоригованої за вимогами розділу 4 даного договору (п. 5.7 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару за кількістю здійснюється на складі покупця у відповідності із Інструкцією Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю від 15.06.1965.

Приймання товару по кількості, якості й асортименту здійснюється під час передачі товару покупцю з наданням усіх необхідних документів. Свідченням приймання товару є підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах (видаткових накладних), які мають містити посилання на цей договір та довіреності на отримання товару (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у довіреності наданій покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи зазначений у довіреності не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. Покупець погоджується на те, що постачальник не зобов`язаний перевіряти і, відповідно, не несе жодних правових наслідків за дійсність підпису(ів) на видаткових накладних та інших документах, складених для цілей цього договору, та повноваження особи(іб) покупця, які підписують видаткові накладні та інші документи.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим договором та у відповідності з діючим законодавством України (п. 8.1 договору).

У п. 8.3 договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 39 % річних від простроченої суми.

Також пунктом 8.4 договору передбачено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми боргу.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п. 8.1 - 8.3 цього договору, встановлюється у 3 роки (п. 8.5 договору).

За змістом п. 8.6 договору нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

У п. 11.2 договору сторони підтверджують повне розуміння окремих та всіх положень цього договору, досягнення взаємної згоди по усіх істотних умовах цього Договору.

Сторони вважають, що достатнім доказом вручення/отримання письмового документу, укладеного на виконання цього договору (лист, заява, повідомлення тощо), є: розписка уповноваженого представника сторони - отримувача на копії із зазначенням П.І.Б., посади, дати, особистого розпису представника та печатки чи штампу сторони - отримувача; поштове повідомлення, із посиланням на дату та номер документу, про вручення рекомендованого повідомлення про вручення рекомендованого листа з оголошеною цінністю (описом вкладеного). Сторони домовилися, що опис вкладеного повинен містити назву, дату і номер кожного документа (п. 11.4 договору).

Документи, отримані факсимільним зв`язком чи електронною поштою підписані уповноваженими особами та скріплені печатками обох сторін документи вважаються оригіналами і мають юридичну силу до моменту обміну паперовими примірниками. Сторони зобов`язуються у якнайкоротший строк обмінюватися паперовими примірниками усіх документів, які оформляються для цілей цього договору.

Усі додаткові угоди; договори (угоди) про внесення змін та доповнень до цього договору та до додаткових угод; додатки, специфікації, накладні, рахунки та будь-які інші документи, що складені на виконання умов цього договору, є його невід`ємною частиною (п. 12.1 договору).

У п. 12.2 договору зазначено, що усі документи, укладені на виконання цього договору (протоколи, акти, рахунки, заяви, видаткові накладні тощо), є дійсними, лише коли вони підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Всі зміни та доповнення до цього договору є обов`язковими для сторін, якщо вони викладені в письмовій формі й підписані повноважними представниками сторін зі скріпленням печатками сторін (п. 12.3 договору).

До договору поставки сторонами укладено додаткові угоди (специфікації) із визначенням, зокрема найменування (асортименту) товару, кількості, одиниці виміру, ціни, строку оплати та строку поставки (за умови оплати), умови поставки: від 14.04.2020 №1 на суму 91245,60 грн (поставка - 15.04.2020), від 21.04.2020 №2 на суму 10298,52 грн (поставка - 22.04.2020), від 08.05.2020 №3 на суму 58734,00 грн (поставка - 08.05.2020), від 12.05.2020 №4 на суму 501,16 грн (поставка - 12.05.2020), від 14.05.2020 №5 на суму 23407,20 грн (поставка - 15.05.2020), від 20.05.2020 №6 на суму 24614,88 грн (поставка - 21.05.2020), від 20.05.2020 №7 на суму 34632,00 грн (поставка - 21.05.2020), від 05.06.2020 №8 на суму 22891,20 грн (поставка - 06.06.2020), від 10.06.2020 №9 на суму 46776,06 грн (поставка - 10.06.2020) всього на суму 313100,62 гривень. У додаткових угодах визначено строк оплати - 100% до 01.10.2020, а також умови поставки - DDP.

У матеріали справи надано підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток на підставі договору №ХМВ-19 від 14.04.2021 видаткові накладні на загальну суму 313100,62 грн, а саме: від 15.06.2020 №974 на суму 91245,60 грн, від 02.09.2020 №1855 на суму 24614,88 грн, від 02.09.2020 №1859 на суму 10298,52 грн, від 28.09.2020 №2085 на суму 58734,00 грн, від 02.09.2020 №1858 на суму 501,16 грн, від 02.09.2020 №1857 на суму 23407,20 грн, від 02.09.2020 №1855 на суму 24614,88 грн, від 02.09.2020 №1856 на суму 34632,00 грн, від 28.09.2020 №2086 на суму 22891,20 грн, від 28.09.2020 №2087 на суму 46776,06 гривень.

14.04.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-Агрозахід (кредитор), фізичною особою ОСОБА_1 (поручитель) та приватним підприємство Бого (боржник) було укладено договір поруки №1/ХМВ-19 (далі - договір поруки).

Згідно з п. 1.1 договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов`язань за договором, передбаченим п. 2.1 цього договору (основний договір).

У випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміється договір поставки № ХМВ-19 від 14 квітня 2020, а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладання, укладений між кредитором (в основному договорі іменується постачальник ) та боржником (в основному договорі іменується покупець ).

Строк дії основного договору з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2020 року, крім зобов`язань покупця по виконанню грошових зобов`язань та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п. 2.2 договору поруки).

Пунктом 3.1 договору визначено, що передбачений цим договором обов`язок поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов`язання боржника за основним договором.

Підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов`язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов`язку поручителя перед кредитором. Кредитор зобов`язаний повідомляти поручителя про зміну обсягу обов`язку боржника перед кредитором шляхом направлення письмової вимоги поручителю виключно у випадку, передбаченому п. 4.1 даного договору (п. 3.2 договору поруки).

За змістом п. 3.3 договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату божником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).

У п. 4.1 договору поруки зазначено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3-х банківських днів, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, вказаний в даному договорі.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного договору (п. 6.1 договору).

Згідно з п. 6.2 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Позивач звернувся до відповідачів з вимогою про сплату боргу (від 09.12.2020), в якій, посилаючись на наявність заборгованості відповідача 1 за договором поставки від 14.04.2020 №ХМВ-19 в загальному розмірі 440265,67 грн (313100,62 грн боргу, 7083,26 грн пені, 23020,59 грн 39% річних, 3131,01 грн інфляційних втрат, 93930,19 грн штрафу), вимагав погасити її в строк до 16.12.2020 (описи вкладеного та поштові накладні від 10.12.2020).

Відповідно до платіжного доручення від 11.12.2020 №424 відповідачем 1 сплачено позивачу 30000,00 грн "за ЗЗР згідно договору №ХМВ-19 від 14.04.2020".

З огляду на неналежне виконання відповідачем 1 обов`язку зі своєчасної оплати товару, отриманого за договором поставки від 14.04.2020 №ХМВ-19, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідача 1 як боржника та відповідача 2 як поручителя 438930,96 грн, з яких 283100,62 грн основного боргу, 12113,51 грн пені, 39368,89 грн відсотків річних, 10417,75 грн інфляційних втрат, 93930,19 грн штрафу.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем як постачальником та приватним підприємством «Бого» як покупцем укладено договір поставки №ХМВ-19 від 14.04.2020, згідно з яким постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму. Відповідно до п. 1.3 договору, зокрема загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до договору, які є невід`ємною його частиною.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з наявними у матеріалах справи додатковими угодами (специфікаціями) сторони узгодили, зокрема товар, що підлягає поставці, на загальну суму 313100,62 грн, строк оплати - 100% до 01.10.2020.

У підтвердження передання товару за договором позивачем надано підписані сторонами та скріплені відтисками печаток видаткові накладні на загальну суму 313100,62 грн (від 15.06.2020 №974, від 02.09.2020 №1855, від 02.09.2020 №1859, від 28.09.2020 №2085, від 02.09.2020 №1858, від 02.09.2020 №1857, від 02.09.2020 №1855, від 02.09.2020 №1856, від 28.09.2020 №, від 28.09.2020 №2087).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Умови оплати, зокрема, строк оплати за кожну окрему партію товару сторонами погоджені у п. 1 додатків до договору.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідачем оплата вартості отриманого за договором товару здійснена частково на суму 30000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.12.2020 №424.

Доказів сплати решти заборгованості в сумі 283100,62 грн матеріали справи не містять, як і доказів, які би її спростовували.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Так, між позивачем (кредитор), відповідачем 2 (поручитель) та відповідачем 1 (боржник) було укладено договір поруки від 14.04.2020 №1/ХМВ-19, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов`язань за договором, передбаченим п. 2.1 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки під «основним договором» розуміється договір поставки №ХМВ-19 від 14 квітня 2020 року, а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладання, укладений між кредитором (в основному договорі іменується «постачальник» ) та боржником (в основному договорі іменується «покупець» ).

У ст. 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У п. 1.2 договору поруки зазначено, що у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, у п. 3.1 - що передбачений цим договором обов`язок поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов`язання боржника за основним договором, у п. 3.3 - поручитель несе відповідальність за сплату божником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).

Отже, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Вимогу позивача до відповідача 2 як поручителя про сплату заборгованості боржника за договором поставки (вимога від 09.12.2020) відповідач 2 не виконав. Доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення законодавства та умови договорів, позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного по відношенню до позивача боржника щодо погашення заборгованості за договором поставки, в тому числі процентів, неустойки.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 283100,62 грн заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строку оплати вартості товару позивач просить стягнути 39368,89 грн відсотків річних та 10417,75 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором сторони погодили, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 39% річних від простроченої суми (п. 8.3 договору).

За наслідками проведення судом перевірки розрахунку 39% річних судом встановлено, що заявлені до стягнення 39% річних нараховані в можливих межах, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що останній також здійснений у межах можливих нарахувань, відтак позовні вимоги про стягнення 10417,75 грн інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів 12113,51 грн пені та 93930,19 грн штрафу.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено вище, у п. 8.3 договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент, від суми простроченого платежу. Також пунктом 8.4 договору передбачено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми боргу. За змістом п. 8.6 договору нарахування неустойки (пені) зі договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені та штрафу, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині їх стягнення.

Разом з тим судом враховуються положення ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, згідно з якими у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому судом враховується, що згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин, втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів.

З урахуванням того, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, заходи цивільно-правової відповідальності мають бути спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Також одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Отже, санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання обов`язку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання частина 2 ст. 233 ГК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Разом з тим будь-яких доказів у підтвердження понесення збитків позивачем не надано.

При цьому судом зважається на те, що прострочення відповідача 1 тривало лише з листопада 2020 року, направлення відповідачу 2 вимоги лише в грудні 2020 року, відповідачем 1 здійснено сплату частини заборгованості, а загальний розмір заявлених до стягнення нарахувань на заборгованість відповідача становить понад половину розміру самої заборгованості.

Таким чином, суд, враховуючи поведінку обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, захищеність інтересів позивача нарахуванням пені, інфляційних втрат та 39% річних, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, доходить висновку про необхідність зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50% - з 93930,10 грн до 46965,10 грн, які і підлягають стягненню.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення 283100,62 грн основного боргу, 12113,51 грн пені, 39368,89 грн відсотків річних, 10417,75 грн інфляційних втрат, 46965,10 грн штрафу. У позові в частині стягнення 46965,09 грн штрафу належить відмовити у зв`язку з його зменшенням відповідно до положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів. При цьому судом з огляду на зміст означеної норми ГПК України враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру штрафу, судовий збір у відповідній частині покладається на відповідачів без урахування такого зменшення. Також береться до уваги те, що господарським процесуальним законодавством не передбачено покладення судових витрат на сторони солідарно.

Крім того, позивач у позовній заяві та клопотанні (від 20.04.2021) просить стягнути з відповідачів витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 20000,00 гривень.

Так, у позові позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, - 26583,97 гривень, з яких 6583,97 грн судовий збір та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором №29/01/2021-1 від 29.01.2021 про надання юридичних послуг.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, постанові Верховного Суду у складі КГС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, постановах Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 16.07.2020 у справі №909/452/19, від 02.11.2020 у справі №922/3548/19, від 18.11.2019 у справі №923/1121/17).

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- копію договору №29/01/2021-1 від 29.01.2021 про надання юридичних послуг, укладеного між позивачем (замовник) та адвокатом Гарагуцом Іваном Федоровичем (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику необхідні юридичні послуги щодо документального супроводу та/або представництва прав та інтересів замовника по справі про стягнення заборгованості із приватного підприємства Бого , ОСОБА_1 (солідарно) за договором поставки МХМВ-19 від 14 квітня 2020 року, договором поруки №1/ХМВ-19 від 14 квітня 2020 року. Замовник зобов`язується сплатити виконавцю грошову винагороду в розмірі 20000,00 гривень. Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт, що буде складений за фактом виконаних робіт після отримання замовником судового рішення. У випадку оплати замовником узгодженого розміру грошової винагороди в порядку авансового платежу, у виконавця виникає право власності на внесену суму грошової винагороди лише після фактично наданих юридичних послуг та після досягнення обумовленого правового результату, передбаченого п. 2 цього договору (п. п. 1-3 договору про надання юридичних послуг);

- копію ордеру на надання правової допомоги від 29.01.2021 серії ТР №053696, виданого на надання правової допомоги ТОВ "Сервіс-агрозахід" у Господарському суд Хмельницької області у справі №924/99/21 адвокатом Гарагуцом І.Ф. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.01.2021 №29/01/2021-1.

До клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн позивачем додано копію акта здачі-прийняття виконаних робіт від 20.04.2021, згідно з яким виконавцем відповідно до умов договору №29/01/2021-1 від 29.01.2021 були надані юридичні послуги щодо документального супроводу та представництва прав та інтересів замовника у справі №924/99/21 в господарському суд Хмельницької області. Сторони погодили, що виконавцем виконані роботи: ознайомлення з первинними документами, аналіз матеріалів справи - вартість послуги - 3000,00 грн; оформлення, обґрунтування, відправлення позовної заяви - вартість послуги - 3000,00 грн; участь у судових засіданнях - вартість послуги 7500,00 грн; підготовка процесуальних документів - вартість послуги - 1000,00 грн; вивчення та систематизація судової практики - вартість послуги - 2000,00 грн; юридичний і документальний супровід та представництво прав та інтересів замовника по справі №924/99/21 про стягнення заборгованості (винагорода) - вартість послуги - 3500,00 гривень.

В акті зазначено, що загальна вартість робіт становить 20000,00 гривень. Сторони претензій один до одного не мають. Сторони погодили, що замовник гарантує оплату протягом 30 банківських днів від дати набрання законної сили рішенням суду у справі №924/99/21.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи .

Як убачається з наданих позивачем документів, сторони договору про надання юридичних послуг від 29.01.2021 узгодили розмір грошової винагороди в сумі 20000,00 гривень.

Отже, розмір винагороди адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, тобто є визначеним. Перелік та вартість наданих адвокатом послуг, зазначені в акті здачі-прийняття виконаних робіт від 20.04.2021, також містять фіксовану вартість послуг, яка у загальному розмірі відповідає вартості, визначеній договором.

Відповідачі, враховуючи обізнаність із орієнтовним розрахунком судових витрат позивача, заперечень щодо відшкодування витрат на правову допомогу чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надали.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги доведеність відповідачем відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України надання йому послуг професійної правничої допомоги, відсутність клопотання відповідачів про їх зменшення, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідачів витрат позивача на професійну правничу допомогу порівну.

При цьому, як і при розподілі витрат на оплату судового збору, витрати на надання професійної правничої допомоги, незважаючи на зменшення судом розміру штрафу, покладаються на відповідачів без урахування такого зменшення та з урахуванням відсутності у законодавстві передбачених випадків для солідарного стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» , с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області до приватного підприємства «Бого» , с. Голосків Летичівського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , с. Грушківці Летичівського району Хмельницької області про стягнення солідарно 438930,96 грн, з яких 283100,62 грн основного боргу, 12113,51 грн пені, 39368,89 грн відсотків річних, 10417,75 грн інфляційних втрат, 93930,19 грн штрафу, задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Бого» , Хмельницька область, Летичівський район, с. Голосків, вул. Оренда, буд. 11 (код 32497810) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» , Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Підлісна, буд. 27 (код 38038313) 283100,62 грн (двісті вісімдесят три тисячі сто гривень 62 коп.) основного боргу, 12113,51 грн (дванадцять тисяч сто тринадцять гривень 51 коп.) пені, 39368,89 грн (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 89 коп.) відсотків річних, 10417,75 грн (десять тисяч чотириста сімнадцять гривень 75 коп.) інфляційних втрат, 46965,10 грн (сорок шість тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 10 коп.) штрафу.

Солідарний боржник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ід. номер НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ід. номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» , Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Підлісна, буд. 27 (код 38038313) 283100,62 грн (двісті вісімдесят три тисячі сто гривень 62 коп.) основного боргу, 12113,51 грн (дванадцять тисяч сто тринадцять гривень 51 коп.) пені, 39368,89 грн (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 89 коп.) відсотків річних, 10417,75 грн (десять тисяч чотириста сімнадцять гривень 75 коп.) інфляційних втрат, 46965,10 грн (сорок шість тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 10 коп.) штрафу.

Солідарний боржник: приватне підприємство «Бого» , Хмельницька область, Летичівський район, с. Голосків, вул. Оренда, буд. 11 (код 32497810)

У решті позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Бого» , Хмельницька область, Летичівський район, с. Голосків, вул. Оренда, буд. 11 (код 32497810) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» , Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Підлісна, буд. 27 (код 38038313) 3291,98 грн (три тисячі двісті дев`яносто одну гривню 98 коп.) витрат зі сплати судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ід. номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Агрозахід» , Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Підлісна, буд. 27 (код 38038313) 3291,98 грн (три тисячі двісті дев`яносто одну гривню 98 коп.) витрат зі сплати судового збору, 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на надання професійної правничої допомоги.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України)

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.04.2021.

Суддя В.В. Виноградова

Видрук. 7 прим.: 1 - до справи, 2, 3 - відповідачу 1 (31535, Хмельницька область, Летичівський район, с. Голосків, вул. Оренда, 11; 29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/4б), 4, 5, 6 - відповідачу 2 (Хмельницька область, Летичівський район, с. Грушківці, вул. Каштанова, 15; 31535, Хмельницька область, Летичівський район, с. Голосків; 29024, м. Хмельницький, вул. Леся Курбаса, 22), 7 - Господарському суду Тернопільської області (46002, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14а). Всім рек. з пов. про вруч.