Постанова

від 13.04.2021 по справі 910/9959/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9959/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з`явились про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 26.01.2021

у складі колегії суддів: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю., Куксова В.В.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.10.2020

у складі судді: Кирилюк Т.Ю.

у справі № 910/9959/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика"

до відповідачів: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2) Державної казначейської служби України

про стягнення 41 029,74 євро, 4 165,00 доларів США та 100 000,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" (далі - ТОВ "РосКосметика") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Державної казначейської служби України про відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої позивачу неправомірними рішеннями і діями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: майнову шкоду у розмірі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не повернув належні позивачу грошові кошти у розмірі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/9959/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "РосКосметика" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 залишено без змін.

Рух касаційної скарги

6. 25.02.2021 ТОВ "РосКосметика" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 25-02 від 25.02.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/9959/20, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "РосКосметика" у справі № 910/9959/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.03.2021.

8. Касаційна скарга ТОВ "РосКосметика" Вих. № 25-02 від 25.02.2021 містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/9959/20, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримано скаржником 05.02.2021, підтвердженням чого є копія конверту, в якому було надіслано скаржнику копію повного тексту оскаржуваної постанови, з ідентифікатором поштових відправлень № 0411633418071.

9. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 поновлено ТОВ "РосКосметика" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 910/9959/20; відкрито касаційне провадження у справі № 910/9959/20 за касаційною скаргою ТОВ "РосКосметика" Вих. № 25-02 від 25.02.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020; призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "РосКосметика" Вих. № 25-02 від 25.02.2021 на 13.04.2021 о 10:15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

10. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "РосКосметика" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить оскаржувані рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

11. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

11.1. Суд апеляційної інстанції не надав мотивованої оцінки аргументам скаржника відносно того, що у період запровадження тимчасової адміністрації діяльність банку не припиняється, зокрема, згідно вимог п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 статті 36 цього Закону не поширюються на зобов`язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації. Водночас, суди проігнорували той факт, що банк, функції якого здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" продовжує здійснювати операції з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки.

11.2. Суди проігнорували той факт, що у п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не зазначено, що переказу не підлягають грошові кошти, які є власними коштами позивача та надійшли на його рахунок у результаті невиконання банком платіжних доручень, а підлягають переказу лише ті кошти, що надійшли на рахунок скаржника з будь-яких інших джерел.

11.3. Суди дійшли висновків, що грошові кошти, які були зараховані на поточний рахунок позивача, за своєю природою не є грошовим переказом, а власними коштами позивача, які надійшли на його рахунок в результаті невиконання банком платіжних доручень скаржника, не зазначивши при цьому норм права, які були застосовані судами, що зумовили такі висновки.

11.4. Суди не з`ясували, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не обмежує права скаржника, зазначені в ч. 1, 3 ст. 1066, ч.1 ст. 1068, ч. 1 ст. 1074 ЦК України, в тому рахунку на перерахування грошових коштів скаржника у розмірі 41 029,74 Євро та 4 165,00 доларів США після запровадження тимчасової адміністрації у банку, на рахунки, що були відкрити скаржником у ПАТ "Промінвестбанк" за відповідними платіжними дорученнями.

11.5. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку не прийняла відповідного рішення та не перерахувала грошові кошти скаржника у розмірі 41 029,74 Євро та 4 165,00 доларів США після введення тимчасової адміністрації за відповідними платіжними дорученнями на рахунки, що були відкрити скаржником у ПАТ "Промінвестбанк", чим порушено цивільні права "РосКосметика", а неправомірні дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку були здійснені з вини останньої , внаслідок чого скаржник протягом 6 років не може використовувати належні йому грошові кошти в розмірі 41 029,74 Євро та 4 165,00 доларів США, що завдає йому душевні та психічні страждання, свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, відтак скаржник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. До Верховного Суду відзив на касаційну скаргу від відповідачів не надходив, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду судових рішень.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. У статті 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

17. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

18. Предметом розгляду у даній справі є вимоги ТОВ "РосКосметика" про відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої позивачу неправомірними рішеннями і діями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: майнову шкоду у розмірі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

19. Судами попередніх інстанцій, зокрема, встановлено наступне.

19.1. 17.01.2012 між ТОВ "РосКосметика" та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" був укладений договір № 2600138936601, згідно якого ПАТ "Енергобанк" зобов`язалось відкрити позивачу поточний мультивалютний рахунок та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

19.2. У січні 2015 року позивач передав на виконання ПАТ "Енергобанк" платіжні доручення про перерахування валютних коштів на суму 32 709,49 євро (платіжне доручення № 39 від 08.01.2015), на суму 8 320,25 євро (платіжне доручення № 40 від 14.01.2015) та на суму 4 165,00 доларів США (платіжне доручення № 5 від 15.01.2015) на рахунки своїх контрагентів.

19.3. Зазначені суми були списані з поточних рахунків позивача, але на рахунки контрагентів не надійшли, у зв`язку з чим, позивач звернувся до ПАТ "Енергобанк" із заявою від 29.01.2015, в якій просив надати інформацію щодо виконання платіжних доручень.

19.4. Листом від 30.01.2015 №126/22.2 ПАТ "Енергобанк" повідомило позивача, що грошові кошти будуть повернені в найкоротші строки.

19.5. З 13.02.2015 по 11.06.2015 у ПАТ "Енергобанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію на підставі постанови Правління НБУ від 12.02.2015 № 96 "Про віднесення ПАТ "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2015 № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк".

19.6. Згідно листа від 11.03.2015 №84-37.1/02 ПАТ "Енергобанк" у зв`язку з запровадженням тимчасової адміністрації повернуло позивачу без виконання розрахункові документи, що не сплачені у строк з вини неплатоспроможного банку.

19.7. На розрахунковий рахунок позивача надійшли грошові кошти, які не були перераховані за платіжними дорученнями у сумі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США.

19.8. 27.03.2015 позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрація в ПАТ "Енергобанк" з вимогою перерахувати грошові кошти у сумі 41 029,74 євро та 4 165, 00 доларів США на рахунок ТОВ "РосКосметика", відкритому в ПАТ "Промінвестбанк".

19.9. Позовні вимоги ТОВ "РосКосметика" обгронтовано тим, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрація в ПАТ "Енергобанк" не здійснила перерахування грошових коштів у сумі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США на рахунок позивача, відкритому в ПАТ "Промінвестбанк", чим порушила приписи пункту 5 частини шостої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та завдала шкоду позивачу у сумі 41 029, 74 євро та 4 165, 00 доларів США.

20. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/17448/16: "…із моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. При цьому виходячи із суті позовних вимог відповідачем у цій справі фактично є ПАТ "КБ "Євробанк" (в особі уповноваженої особи Фонду), а не сама уповноважена особа Фонду чи Фонд…".

21. Отже, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, у цій справі № 910/9959/20 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діє як орган управління банком, який ліквідується та здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів.

22. За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

23. Шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

24. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

25. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

26. Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 по справі №908/2202/18, від 02.03.2020 по справі №910/434/19 та від 09.04.2020 по справі №908/690/19.

27. Отже, дії (бездіяльність) відповідача-1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоду (збитки), шкода та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою за заподіянням шкоди є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність елементів делікту свідчить про відсутність складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

28. Суди попередніх інстанцій встановили, що з 13.02.2015 по 11.06.2015 у зв`язку з неплатоспроможністю у ПАТ "Енергобанк" було запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв`язку з чим не було виконано ініційованих позивачем платіжних переказів.

29. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

30. У відповідності до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

31. Таким чином, у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, та даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

32. Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлені наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

33. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

34. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

35. Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що грошові кошти, які не були перераховані за спірними платіжними дорученнями у сумі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США та були зараховані на поточний рахунок позивача за своєю природою не є переказом, а є власними коштами позивача, які надійшли на його рахунок у результаті невиконання банком платіжних доручень. При зарахуванні спірних коштів на розрахунковий рахунок позивача не відбулося збільшення в економічному сенсі його активів, оскільки мало місце повернення коштів, направлених позивачем для розрахунку з контрагентами.

36. Отже, зарахування банком цих коштів на розрахунковий рахунок позивача не має ознак грошового переказу у розумінні пункту 5 частини шостої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому до вимоги позивача від 27.03.2015 про перерахування грошових коштів у сумі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США на його рахунок у іншому банку застосовуються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

37. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 910/7292/17, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

38. Отже, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрація в ПАТ "Енергобанк" правомірно не виконано перерахування спірних коштів позивача на його рахунок у іншому банку.

39. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги, викладені в п.п. 11.1. - 11.4. постанови колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до незгоди з прийнятими судовими рішеннями та довільного тлумачення скаржником пункту 5 частини шостої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

40. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Роскосметика" визнано кредитором в ліквідаційній процедурі ПАТ "Енергобанк", його вимоги до ПАТ "Енергобанк" акцептовані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 1 327 346,32 грн та включено до сьомої черги погашення вимог кредиторів відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, позивач не втратив свого права на спірні грошові кошти, повернення яких відбувається в особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципу черговості, визначеному статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

41. За встановлених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було доведено наявності складу цивільного правопорушення для стягнення шкоди в порядку статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення за рахунок державного бюджету майнової шкоди у розмірі 41 029,74 євро та 4 165,00 доларів США.

42. Щодо вимог ТОВ "Роскосметика" про відшкодування за рахунок державного бюджету моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

43. Частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

44. За змістом частин 3, 4 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

45. Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

46. У частині 2 статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

47. Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

48. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

49. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у діях уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення у їх сукупності.

50. Одним з аргументів касаційної скарги ТОВ "РосКосметика" є посилання на неправомірні дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку, які були здійснені з вини останньої, внаслідок чого скаржник протягом 6 років не може використовувати належні йому грошові кошти в розмірі 41 029,74 Євро та 4 165,00 доларів США, що завдає йому душевні та психічні страждання.

51. Колегія суддів вважає вказані аргументи необґрунтованими, та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що посилання позивача, як на підставу для відшкодування моральної шкоди, на те, що він не може повернути починаючи з січня 2015 року належні йому грошові кошти, а також те, що їх використання надало б йому можливість отримати чистий дохід у розмірі 2 198 983,19 грн не спростовують встановлених судами обставин відсутності у діях (бездіяльності) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрація в ПАТ "Енергобанк" складу цивільного правопорушення, яке завдало моральної шкоди, доказів протилежного позивачем не надано, відтак, вказані позивачем обставини є необґрунтованими та недоведеними належними доказами, тому не можуть бути підставою для присудження до стягнення з відповідача моральної шкоди.

52. З огляду на викладене та сукупність встановлених судами обставин, колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, водночас аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).

54. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/9959/20 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

55. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір згідно статті 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" Вих. № 25-02 від 25.02.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/9959/20 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі № 910/9959/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк