Ухвала

від 21.04.2021 по справі 308/10755/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10755/20

1-кс/308/1675/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання, в якому слідча просить накласти арешт у вигляді заборони на відчуження та користування земельними ділянками, що є речовими доказами у кримінальному провадженні та належать на праві приватної власності, зокрема на наступні земельні ділянки:

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0360 площею 0,2561 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0359 площею 0,2640 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0427 площею 0,8885 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- з кадастровим номером 2110100000:44:001:0428 площею 0,0576 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0387 площею 0,1659 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 та ОСОБА_8 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, в період 2016 -2018 років посадові особи головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, діючи за попередньою змовою та в інтересах директора радгоспу заводу «Ужгородський» ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЗК №001696 від 03.07.1997, виданий ДП «Радгосп-заводу Ужгородський», визнано недійсним, а технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) незаконна та не відповідає вимогам законодавства, внесли дані про формування земельної ділянки на землях комунальної власності з присвоєнням кадастрового номеру 2110100000:44:001:0275 площею 1,6321 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому наказом №807-сг від 01.04.2016 Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області земельна ділянка була передана у приватну власність громадянці ОСОБА_10 , та зареєстровано право власності на земельну ділянку в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вичерпний перелік підстав набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності визначені ст. ст.116, 118, 122, 134, 186 Земельного Кодексу України, при цьому, з огляду на те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЗК №001696 від 03.07.1997, виданий ДП «Радгосп-заводу Ужгородський» визнано недійсним, земельна ділянка відносилася до земель комунальної власності та могла передаватися у власність або користування виключно за рішенням відповідної ради.

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 1,6321 га., незаконно вибула з комунальної власності, чим спричинено значну шкоду охоронюваним законом інтересам держави в особі Ужгородської міської ради.

На даний час на місці вказаної земельної ділянки утворено п`ять земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:44:001:0360 площею 0,2561 га., 2110100000:44:001:0359 площею 0,2640 га., 2110100000:44:001:0387 площею 0,1659 га., 2110100000:44:001:0427 площею 0,8885 га. та 2110100000:44:001:0428 площею 0,0576 га., з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної інфраструктури.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні №1691/21-41 від 23.03.2021 надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 належало до компетенції Ужгородської міської ради Закарпатської області так само, як і рішення про передачу у приватну власність зазначеної земельної ділянки.

31.03.2021 у кримінальному провадженні прийнято постанову про визнання речовими доказами земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:44:001:0360 площею 0,2561 га., 2110100000:44:001:0359 площею 0,2640га., 2110100000:44:001:0387 площею 0,1659 га., 2110100000:44:001:0427 площею 0,8885 га. та 2110100000:44:001:0428 площею 0,0576 га., з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної інфраструктури, на тій підставі, що по своїй суті земельна ділянка є матеріальним об`єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом, що є об`єктом кримінально протиправних дій.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки належать на праві приватної власності:

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0360 площею 0,2561 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0359 площею 0,2640 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0427 площею 0,8885 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0428 площею 0,0576 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

-з кадастровим номером 2110100000:44:001:0387 площею 0,1659 га. з цільовим призначенням 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 та ОСОБА_8 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

Орган досудового розслідування клопоче перед слідчим суддею про арешт вказаних земельних ділянок з метою забезпечення збереження речового доказу у незмінному правовому статусі, як земельну ділянку не обтяжену заборонами та іпотеками у власності однієї фізичної особи, без зміни її зовнішнього вигляду, щоб запобігти перетворенню та забудові.

Підставою ж застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження є той факт, що органом досудового розслідування встановлено правовий статус земельної ділянки, а саме зміна власника земельної ділянки на підставі підроблених документів.

Невжиття заходів щодо організації заборони відчуження земельної ділянки, призведе до їх продажу або ж забудови, що порушить права осіб, які набудуть право власності на земельну ділянку та перешкодить скасуванню права власності.

Таким чином, враховуючи, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України, слід накласти арешт на майно - вказані у клопотанні земельні ділянки.

У судове засідання слідча не з`явилася. Разом з тим подала до суду заяву про розгляд вказаного клопотання без її участі, вимоги клопотання підтримує.

Власники майна в судове засідання не з`явилися. Повідомлялися судом належним чином.

На підставі ст. 172, ч. 4 ст. 107 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання без участі учасників кримінального провадження, без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив наступне.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за №420200700000000417 від 22.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК У країни.

У межах даного кримінального провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні арешту майна, зокрема земельних ділянок, визнаних речовим доказом згідно з постановою від 31.03.2021.

Метою застосування арешту орган досудового розслідування визначає забезпечення збереження речових доказів в незмінному правовому статусі як земельну ділянку не обтяжену заборонами та іпотеками у власності однієї фізичної особи, без зміни її зовнішнього вигляду, щоб запобігти перетворенню та забудові. Підставою застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження слідча вказує, що органом досудового розслідування встановлено правовий статус земельної ділянки, а саме зміна власника земельної ділянки на підставі підроблених документів.

Так, відповідно дост. 131 КПК Українизахід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (ч.1ст.170 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування , передача майна.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

З огляду на положення частин 2 та 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

У клопотанні зазначено, що вказані земельні ділянки, які є предметом розгляду згідно клопотання, є речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому слідча повинна була зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати саме такий вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що слідчою не доведено правових підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Разом з тим, слідчою хоч і зазначено мету арешту, однак не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України.

У відповідності до вимог ч.1ст.173 КПК Українислідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, якою визначено, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання про арешт вищезазначених земельних ділянок у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С ТА Н О В И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1