Постанова

від 19.04.2021 по справі 906/400/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Справа № 906/400/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТ" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (м.Олевськ, Житомирська область)

до Приватного підприємства "СІТ" (м.Олевськ, Житомирська область)

про стягнення 85964,95грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20 заяву представника Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" про ухвалення додаткового рішення від 18.12.2020 задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "СІТ" на користь Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради 17500,00грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення з Приватного підприємства "СІТ" на користь Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8248,51 грн відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20 Приватне підприємство "СІТ" звернулось до суду із апеляційною скаргою в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу у сумі 17500,00 грн.

Скарга мотивована тим, що сума правової допомоги, яку зобов`язаний відшкодувати відповідач відповідно до рішення у справі не є співмірною із сумою спору. Так, реальна сума, стосовно якої наявний спір становить близько 50 тис грн., оскільки відповідач не заперечував наявність боргу перед відповідачем в сумі 30000,00 грн, визнавав його ще до початку спору та оплатив позивачу відповідну заборгованість. При цьому відповідач за рішенням суду першої інстанції зобов`язаний відшкодувати позивачу 17,5 тис. грн витрат на правову допомогу, що становить приблизно 35 відсотків від суми щодо якої наявний спір.

Водночас, позивач у відповідності до вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України був зобов`язаний надати чіткий опис усіх послуг наданих йому, в якості правничої допомоги, саме такий опис дає змогу суду оцінити чи дійсно адвокатами було затрачено ту кількість часу та здійснено роботи, які є пропорційними сумі правничої допомоги заявленої до відшкодування. Однак, такий опис позивач не надав, що не дає можливість дійти висновку про доведеність співмірності відповідних витрат до суми спору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №906/400/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "СІТ" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20. Запропоновано позивачу - у строк до 02.03.2021 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На виконання вимог суду 09.03.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від Дочірнє підприємство "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТ" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20 без змін.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "СІТ" про стягнення 85964,95грн, з яких: 82485,11грн основного боргу, 2478,70грн пені, 1001,14грн 3% річних, а також судових витрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20 позов Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради задоволено частково та стягнуто з Приватного підприємства "СІТ" на користь Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради 82485,11грн основного боргу, 2478,70грн пені, 1001,10грн 3% річних, 2101,99грн витрат по сплаті судового збору.

23.12.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява від 18.12.2020 щодо ухвалення додаткового рішення з доданими документами, а саме: актом приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2020, платіжними дорученнями №1542 від 18.12.2020, №1544 від 18.12.2020, рекомендації щодо застосування ставок адвокатського гонорару та докази надіслання відповідачу вказаних документів.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20 заяву представника Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" про ухвалення додаткового рішення від 18.12.2020 задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "СІТ" на користь Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради 17500,00грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення з Приватного підприємства "СІТ" на користь Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8248,51 грн відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20 Приватне підприємство "СІТ" звернулось до суду із апеляційною скаргою в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу у сумі 17500,00 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку прийнятому судовому рішенню в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заперечень викладених у відзиві, колегія суддів зазначає наступне.

Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб`єктів господарювання.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб`єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.

Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Матеріали справи містять Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС №5997/10 від 24.03.2017 та ордер на надання правничої (правової) допомоги №1023453 від 14.04.2020, видані Григор`єву Ростиславу Ігоревичу (т.1, а.с.195, 199).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, колегія суддів враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

21.02.2020 між Дочірнім підприємством "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Григор`євим Ростиславом Ігоровичем (виконавець) було укладено договір про правове обслуговування №3 (т.1, а.с.192-194).

Згідно з пунктом 1.1 договору, предметом договору є юридично-консультаційне обслуговування діяльності замовника, а саме в досудовому (претензійному) та судовому порядку стягнення заборгованості зокрема, з Приватного підприємства "СІТ" за договором №115 від 24.09.2019.

Відповідно до пункту 4.1 договору, щомісячно виконавець направляє замовнику акт прийому-передачі наданих послуг. Замовник розглядає Акт протягом 5 (п`яти) календарних днів, після чого підписує його, чим приймає надані послуги, або направляє виконавцю мотивовану відмову в прийнятті наданих послуг.

За умовами пункту 5.1 договору, вартість послуг становить 2500 (дві тисячі п`ятсот гривень) за кожну наступну послуги:

- складання та подання позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень до відповіді на відзив, заперечень до відповіді;

- складання та подання апеляційної скарги, заперечень до апеляційної скарги;

- складання та подання касаційної скарги, заперечень до касаційної скарги;

- участь в одному судовому засіданні, яке відбулось.

За складання та направлення претензії боржнику вартість послуги становить 500 (п`ятсот) гривень.

Послуги, надані виконавцем, відповідно до п.2.1 цього договору, замовник оплачує на підставі виставленого рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі послуг або спливу строку, встановленого п. 4.1. даного договору (пункт 5.3 договору).

Відповідно до пункту 9.5 договору, договір вступає в силу з 21 лютого 2020 року та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з урахуванням викладеного, виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Судом встановлено, що представником позивача у судовому засіданні суду першої інстанції 15.12.2020 зроблено заяву в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.

В матеріалах справи містяться договір про правове обслуговування №3 від 21.02.2020 укладений між Дочірнім підприємством "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем Григор`євим Ростиславом Ігоровичем.

На виконання вказаного договору про надання правової допомоги між сторонами підписано акт приймання - передачі наданих послуг від 18.12.2020, яким засвідчено факт прийняття замовником від виконавця визначених умовами договору послуг загальною вартістю 25 748,51 грн (т.2 а.с. 110).

У акті приймання - передачі наданих послуг від 18.12.2020 сторонами визначено перелік робіт, наданих адвокатом Григор`євим Ростиславом Ігоровичем позивачу, а саме: складання позовної заяви та направлення її до суду та стороні по справі засобами поштового зв`язку - 2500,00 грн; участь у судових засіданнях 25.05.2020, 01.06.2020, 19.06.2020, 25.08.2020, 13.10.2020, 15.12.2020 - 15000,00грн; ухвалення рішення в частині стягнення з ПП "СІТ" суми боргу на користь довірителя в розмірі 10% від суми стягнення - 8248,51грн (т.2, а.с.110).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про правове обслуговування №3 від 21.02.2020 до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №1542 від 18.12.2020 на суму 15000,00грн, №1544 від 18.12.2020 на суму 2500,00грн (т.2, а.с.100-103).

З огляду на встановлене, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність чіткого опису усіх послуг правничої допомоги, наданих адвокатом позивачу.

Згідно частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 цієї статті зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції не подавав, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на зазначене, враховуючи норми ст.126, ст.129 ГПК України, оцінивши заявлені позовні вимоги, з урахуванням всіх аспектів і складності, враховуючи відсутність заперечення відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що витрати на правову допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 17500,00 гривень, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТ" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 28.12.2020 у справі №906/400/20 залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "23" квітня 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.