Постанова

від 19.04.2021 по справі 906/400/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Справа № 906/400/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20 (суддя Кравець С.Г.)

за позовом Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (м.Олевськ, Житомирська область)

до Приватного підприємства "СІТ" (м.Олевськ, Житомирська область)

про стягнення 85964,95грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "СІТ" на користь Дочірнього підприємства "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради 82485,11 грн основного боргу, 2478,70 грн пені, 1001,10 грн 3% річних, 2101,99 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20 Приватне підприємство "СІТ" звернулось до суду із апеляційною скаргою в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив принцип офіційного з`ясування усі обставин справи, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.03.2018 у справі №910/23585/16 щодо нереальності господарської операції у випадку відсутності підпису на первинному документі. Відсутність підпису та печатки на ТТН робить такі ТТН недійсними. Зазначене не є незначним недоліком первинного документа, як вказав суд першої інстанції.

Також, на думку скаржника, суд порушив принцип рівності, змагальності та офіційного з`ясування усіх обставин справи та не дослідив, що саме позивач, а не відповідач зареєстрував відповідні податкові накладні. При цьому, їх показники до своєї декларації відповідач включив помилково та не може відкоригувати останню, до поки позивач не зареєструє розрахунки коригування до відповідних податкових накладних. Окрім цього, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, адже податкова накладна не є первинним документом, який свідчить про здійснення господарсько операції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №906/400/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "СІТ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20; запропоновано позивачу - у строк до 02.03.2021 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На виконання вимог суду 09.03.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від ДП "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20 без змін.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

24.09.2019 між Дочірнім підприємством "Олевський лісгосп АПК" "Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (продавець/позивач) та Приватним підприємством "СІТ" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу продукції №115 (далі - договір) (а.с.28-30, 210-212).

Згідно п.1.1 договору, продавець зобов`язується доставити по ціні 40,00 грн. за 1 м3 у франко-двір "покупця" та передати у власність деревину дров`яну промислового використання, а "покупець" зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, право власності на деревину дров`яну промислового використання переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому продукції продавцем, та підписанням уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору сторони погодили, що одиниця виміру кількості продукції: куб.метр. Загальна кількість продукції: 658м3 (шістсот п`ятдесят вісім куб. метрів).

Ціна, кількість товару який поставляється, вказується в протоколі погодження оптової ціни на продукцію та товарно-транспортній накладній (пункт 5.1 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору, відпуск лісоматеріалів круглих проводиться з франко-нижнього, проміжного складів.

Продукція вивозиться "покупцем" самовивозом (пункт 7.5 договору).

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що датою передачі продукції продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки вважається відмітка покупця в товарно-транспортній накладній або дата вказана на штемпелі на залізничній накладній станції призначення.

Відповідно до пункту 10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання взаємних зобов`язань. Термін дії договору - 31 грудня 2019 року, якщо хтось із сторін не вимагає розірвання даного договору.

До договору купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019 сторонами укладено протокол погодження оптової ціни на продукцію та ряд Додатків.

Так, у протоколі погодження вільної оптової ціни на продукцію сторони дійшли згоди, що за поставку деревини дров`яної промислового використання оптова ціна становить 420,00грн за 1м3 з ПДВ, горбиль хвойний - 250,00грн за 1м3 з ПДВ (а.с.31, 213).

В подальшому, 29.10.2019 до договору купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019 сторони підписали додаток №1, відповідно до умов якого сторони погодили пункт 1.1 викласти в наступній редакції: продавець зобов`язується продати та доставити деревину дров`яну промислового використання, а покупець прийняти та оплатити за договірною ціною: деревина дров`яна промислового використання 1.1 (2 м) d. 5 і б. 1 а група (дуб, береза, граб) по ціні з ПДВ за 1 м3 - 609,00грн; деревина дров`яна промислового використання 1.1 (2 м) d. 5 і б. 2 а група (сосна, вільха) по ціні з ПДВ за 1 м3 - 380,00грн; горбиль хвойний по ціні з ПДВ за 1 м3 - 210,00грн (а.с.32, 214).

18.11.2019 до договору купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019 сторони підписали додаток №2, відповідно до умов якого сторони погодили пункт 1.1 викласти в наступній редакції: продавець зобов`язується продати та доставити у франко-двір покупця по ціні 40грн за куб.м. деревину дров`яну промислового використання, а покупець - прийняти та оплатити за договірною ціною: деревину дров`яна промислового використання 1.1 (2 м) d. 5 і б. 1 а група (дуб, береза, граб) по ціні з ПДВ за 1 м3 - 649,00грн; деревину дров`яну промислового використання 1.1 (2 м) d. 5 і б. 2 а група (сосна, вільха) по ціні з ПДВ за 1 м3 - 420,00грн; деревину дров`яну промислового використання 1.1 (2 м) d. 5 і б. 3 а група (осика) по ціні з ПДВ за 1 м3 - 409,00грн; горбиль хвойний по ціні з ПДВ за 1 м3 - 250,00грн (а.с.33, 215).

Договір, протокол та додатки до нього підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019 та відповідно до додатків №1-2 від 29.10.2019 та від 18.11.2019 до договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 161907,54грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними: №019090 від 25.09.2019 на суму 10632,38грн, №019201 від 25.09.2019 на суму 15061,54грн, № 019228 від 01.10.2019 на суму 7178,01грн, №019230 від 01.10.2019 на суму 7528,00грн, №019233 від 01.10.2019 на суму 7508,59грн, №019366 від 04.10.2019 на суму 7741,44грн, № 019367 від 04.10.2019 на суму 4080,38грн, №019373 від 07.10.2019 на суму 3784,70грн, №019350 від 07.10.2019 на суму 10507,39грн, №019498 від 25.10.2019 на суму 10771,87грн, №019622 від 29.10.2019 на суму 3601,38грн, №019623 від 29.10.2019 на суму 3601,38грн, №019692 від 31.10.2019 на суму 7617,71грн, №019751 від 06.11.2019 на суму 3677,18грн, №019723 від 06.11.2019 на суму 1921,92грн, №019790 від 06.11.2019 на суму 2291,52грн, №019792 від 07.11.2019 на суму 3583,10грн, №019800 від 11.11.2019 на суму 1561,18грн, №019801 від 12.11.2019 на суму 1655,81грн, №019740 від 12.11.2019 на суму 7594,36грн, №019809 від 13.11.2019 на суму 1833,22грн, №019843 від 14.11.2019 на суму 2034,27грн, №019849 від 18.11.2019 на суму 2046,53грн, №019854 від 19.11.2019 на суму 1951,49грн, №019856 від 20.11.2019 на суму 2591,42грн, №019857 від 20.11.2019 на суму 3034,81грн, №019967 від 21.11.2019 на суму 4021,25грн, №019979 від 21.11.2019 на суму 2010,62грн, №019980 від 21.11.2019 на суму 2764,19грн, №019981 від 21.11.2019 на суму 3122,36грн, №019982 від 22.11.2019 на суму 2010,62грн, №019995 від 27.11.2019 на суму 1986,94грн, №019996 від 27.11.2019 на суму 1842,79грн, №019997 від 27.11.2019 на суму 2956,80грн, №020050 від 29.11.2019 на суму 2010,62грн, №020054 від 02.12.2019 на суму 3789,77грн (т.1, а.с.35-38, 42-45, 49-50, 54-55, 59-60, 64-65, 69-70, 74-75, 79-82, 86-87, 91-92, 96-99, 103-104, 108-109, 113-114, 118-119, 123-124, 128-129, 133-134, 138-139, 143-146, 150-153, 157-160, 164-165, 169-174, 178-179, 183-184).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на суму 79422,43грн, непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 82485,11грн.

Позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019 в частині оплати товару звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "СІТ" про стягнення 82485,11грн основного боргу, 2478,70грн пені, 1001,14грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Аналогічні правила встановлює ст.174 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019 та відповідно додатків №1-2 від 29.10.2019 та від 18.11.2019 до договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 161907,54грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.35-38, 42-45, 49-50, 54-55, 59-60, 64-65, 69-70, 74-75, 79-82, 86-87, 91-92, 96-99, 103-104, 108-109, 113-114, 118-119, 123-124, 128-129, 133-134, 138-139, 143-146, 150-153, 157-160, 164-165, 169-174, 178-179, 183-184).

Зокрема, як встановлено судом першої інстанції, подані позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не містять підпису та печатки вантажоодержувача (відповідача). Водночас, отримання відповідачем товару позивач підтверджує також зареєстрованими ним податковими накладними, копії яких долучено до справи та відображенням цих накладених у податковому обліку відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на суму 79422,43грн, непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 82485,11грн.

Так, представник відповідача у заяві від 12.10.2020 про поставлену продукцію та стан розрахунків вказав, що у відповідності до договору продавець поставив покупцю товар, а покупець прийняв цей товар на загальну суму 111422,57грн згідно товарно-транспортних накладних: №19090 від 25.09.2019 на суму 10632,38грн, №19201 від 25.09.2019 на суму 15061,54грн, №19350 від 07.10.2019 на суму 10507,39грн, №19498 від 25.10.2019 на суму 10771,87грн, №19692 від 31.10.2019 на суму 7617,71грн, №19228 від 01.10.2019 на суму 7178,01грн, №19230 від 01.10.2019 на суму 7528,00грн, №19233 від 01.10.2019 на суму 7508,59грн, №19366 від 04.10.2019 на суму 7741,44грн, №19367 від 04.10.2019 на суму 4080,38грн, №19373 від 07.10.2019 на суму 3784,70грн, №19622 від 29.10.2019 на суму 3601,38грн, №19623 від 29.10.2019 на суму 3601,38грн, №19740 від 12.11.2019 на суму 7594,36грн, №19723 від 06.11.2019 на суму 1921,92грн, №19790 від 06.11.2019 на суму 2291,52грн (т.2, а.с.52-62). Зазначив, що інших поставок товару за даним договором крім наведених, продавцем не здійснювалось, тому, посилаючись на здійснену проплату в сумі 79422,43грн, визнає наявність заборгованості в сумі 32000,14грн. Решту заборгованості заперечує, мотивуючи відсутністю в матеріалах справи належних документів, які б підтверджували поставку йому позивачем товару на суму 50484,97грн, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо тверджень відповідача про нереальність господарської операції у випадку відсутності підпису на первинному документі, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що частина поданих позивачем товарно-транспортних накладних по яких заявлені позовні вимоги і які не містять підпису відповідача, відповідачем визнаються (№19090, №19201 від 25.09.2019, №19350 від 07.10.2019, №19498 від 25.10.2019, №19692 від 31.10.2019, №19228, №19230, №19233 від 01.10.2019, №19366, №19367 від 04.10.2019, №19373 від 07.10.2019, №19622, №19623 від 29.10.2019, №19740 від 12.11.2019, №19723, №19790 від 06.11.2019) та подані ним до суду з підписами представника відповідача, які засвідчені печаткою товариства (т.2, а.с.52-62).

Наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, вирішуючи питання щодо реальності відповідних господарських операцій з поставки товару за спірними товарно-транспортними накладними та його прийняття відповідачем, судом першої інстанції було досліджено, в тому числі податкову звітність позивача та відповідача.

Так, позивачем подано до матеріалів справи зареєстровані ним податкові накладні: №1020 від 25.09.2019, №1067 від 01.10.2019, №1066 від 01.10.2019, №1067 від 01.10.2019, №1098 від 04.10.2019, №1071 від 04.10.2019, №1073 від 07.10.2019, №1159 від 07.10.2019, №1172 від 25.10.2019, №1257 від 29.10.2019, №1180 від 31.10.2019, №1301 від 06.11.2019, №1335 від 06.11.2019, №1340 від 07.11.2019, №1345 від 11.11.2019, №1348 від 12.11.2019, №1289 від 12.11.2019, №1351 від 13.11.2019, №1353 від 14.11.2019, №1440 від 18.11.2019, №1443 від 19.11.2019, №1446 від 20.11.2019, №1425 від 21.11.2019, №1448 від 21.11.2019, №1451 від 22.11.2019, №1457 від 27.11.2019, №1461 від 29.11.2019, №1560 від 02.12.2019 (т.1, а.с.39-41, 46-48, 51-53,56-58, 61-63, 66-68, 71-73, 76-78, 83-85, 88-90, 93-95, 100-102, 105-107, 110-112, 115-117, 120-122, 125-127, 130-132, 135-137, 140-142, 147-149, 154-156, 161-163, 166-168, 175-177, 180-182, 185-187).

На виконання вимог ухвали місцевого суду від 19.06.2020 Головне управління ДПС у Житомирській області супровідним листом за №1032/06-30-08-05 від 04.08.2020 надіслало до суду засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5, поданих Приватним підприємством "СІТ" до податкового органу, які стосуються взаємовідносин з ДП "Олевський лісгосп АПК" (т.2, а.с.17-25).

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2020, Головне управління ДПС у Житомирській області супровідним листом за №1217/06-30-05-05 від 14.09.2020 надіслало до суду засвідчену копію податкової декларації з податку на додану вартість з додатком 5 за листопад 2019 року, подану Приватним підприємством "СІТ" до податкового органу, яка стосується взаємовідносин з ДП "Олевський лісгосп АПК" (т.2, а.с.40-41).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг. Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 20 Порядку заповнення податкової накладної).

Згідно до абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Тобто, самостійне занесення особою, як покупцем товару, суми податку за товарно-транспортними накладними до податкового кредиту в порядку статті 198 Податкового кодексу України, здійснюється за наслідками завершення такою особою операції з придбання товарів, та є за свою суттю підтвердженням його прийняття.

З податкових декларацій з податку на додану вартість за додатками 5, поданих Приватним підприємством "СІТ" до податкового органу вбачається, що відповідачем було відображено у податковій звітності (додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) розділі 2, податковий кредит операцій з придбання з податком на додану вартість, зокрема по постачальнику (індивідуальний податковий номер 54184806179): за вересень обсяг постачання (без податку на додану вартість) 21411,60грн, сума податку (основна ставка) 4282,32грн (т.2, а.с.24-25), що загалом становить 25693,92грн (загальна сума товару поставленого у вересні 2019 року); за жовтень обсяг постачання (без податку на додану вартість) 61600,71грн, сума податку (основна ставка) 12320,14грн (т.2, а.с.20-21), що загалом становить 73920,85грн (загальна сума товару поставленого у жовтні 2019 року); за листопад обсяг постачання (без податку на додану вартість) 48752,51грн, сума податку (основна ставка) 9750,49грн (т.2, а.с.41), що загалом становить 58503,00грн (загальна сума товару поставленого у листопад 2019 року); за грудень обсяг постачання (без податку на додану вартість) 3186,01грн, сума податку (основна ставка) 637,20грн (т.2, а.с.23), що загалом становить 3789,77грн (загальна сума товару поставленого у грудні 2019 року).

З огляду на встановлене, відображена у податковій звітності відповідача сума оприбуткованого товару на суму 161907,54 грн відповідає сумі вартості товару зазначеного у товарно-транспортних накладних згідно наведеного вище переліку за якими заявлено позовні вимоги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що як позивачем так і відповідачем у податковій звітності відображено господарські операції за усіма товарно-транспортними накладними за якими позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з вказаних дій сторін щодо відображення у податковій звітності даних про спірні господарські операції вбачається підтвердження відповідачем отримання спірного товару від позивача за договором та схвалення прийняття їх відповідною особою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищенаведене є беззаперечним доказом отримання відповідачем товару - деревини дров`яної промислового використання, передачу вказаного товару відповідачу, внаслідок чого у відповідача як покупця, виник обов`язок щодо оплати одержаного товару. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав претензії чи заперечення до кількості чи якості поставленого позивачем товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами п.6.1 договору сторонами визначено порядок оплати продукції: оплата проводиться на умовах 100% попередньої оплати за кожну заявлену партію продукції по банківським реквізитам продавця вказаним у договорі.

Відповідно до пункту 6.2 договору, датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позивач зазначає, що здійснив продаж товару на загальну суму 161907,54грн без отримання від відповідача попередньої оплати. Тобто, такими діями сторони фактично змінили умови договору в частині продажу товару на умовах попередньої оплати, погодженої у договорі купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, після прийняття товару у відповідача виникло зобов`язання по оплаті за отриманий товар.

Проте, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав.

З наданих позивачем документів вбачається, що до звернення позивача з позовом у даній справі, відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар на загальну суму 79422,43грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №2822 від 27.09.2019 на суму 25693,92грн, №2853 від 11.10.2019 на суму 30000,00грн, №2858 від 24.10.2019 на суму 18328,51грн, №2875 від 31.10.2019 на суму 5400,00грн (т.1, а.с.188-190, т.2, а.с.71).

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на загальну суму 161907,54грн, а також здійснену відповідачем проплату на суму 79422,43грн, неоплаченим станом на час звернення з позовом у даній справі, залишився товар на суму 82485,11грн, отриманий відповідачем на виконання умов договору купівлі-продажу продукції №115 від 24.09.2019.

Таким чином, станом час звернення з позовом до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 82485,11грн.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений строк не виконав, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 82485,11грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 82485,11грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2478,70грн пені та 1001,14грн 3% річних.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами пункту 9.1 договору, при несвоєчасній оплаті за продукцію, поставлену на даних умовах, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 0,05% від суми за кожен день прострочення оплати.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 2478,70грн (розрахунок т.1, а.с.17-22).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції правильно встановив, що вказані нарахування є арифметично вірними та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2478,70грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 3% річних в сумі 1001,14грн (розрахунок т.1, а.с.23-27).

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд апеляційної інстанції вважає його правомірним, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає в сумі 1001,10 грн 3% річних.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СІТ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/400/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "23" квітня 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.