Рішення

від 22.04.2021 по справі 922/328/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/328/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак", місто Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва", селище міського типу Солоницівка про стягнення коштів 8 754 980,80 грн. за участю представників:

позивача: Мицько Н.М., адвокат;

відповідача: Василенко Н.М. адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Укрхімтрансаміак", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробничий союз "Концептуального будівництва", про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 656 487,28 грн., 3% річних в розмірі 20 585,13 грн., інфляційних втрат в розмірі 77 908,39 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після укладення 22.08.2014 між сторонами договору №CW14/85 позивачем, у відповідності до п.10.3-10.4 було реалізовано право на односторонню відмову від цього договору. 08.12.2020 відповідача листом №102.1-1513 було повідомлено про відмову від договору та повернення оплаченого позивачем за договором авансу у розмірі 8 656 487,28 грн. Сплачені кошти у розмірі 8 656 487,28 грн. так і не були повернуті відповідачем, у зв`язку із чим, у відповідності до ст.625 ЦК України останньому було нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 20 585,13 грн та інфляційні втрати в розмірі 77 908,39 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/328/21. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 березня 2021 р. о 10:30 год.

03.03.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5097), в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на недоведеність позивачем порушень умов договору з боку відповідача, оскільки позивач, як замовник за договором не виконав в свою чергу свої зобов`язання щодо надання нового проекту для виконання робіт та не передав відповідачу до початку виконання Робіт по акту приймання-передачі обладнання в монтаж устаткування (обладнання) щодо яких мають проводитися роботи. При цьому наголошує, що частина робіт на суму 39 748,80 грн., яка не залежала від дій позивача була виконана ним, що має своє відображення у листі, протоколах електричних вимірювань та актах виконаних робіт.

Також відповідачем 03.03.2021 до суду надана заява про застосування строків позовної давності (вх.№5096).

09.03.2021 до господарського суду Харківської області від позивача у справі ДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" надійшло клопотання (вх.№5446), в якому останній просить суд продовжити строк для подання до суду відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою від 10.03.2020 відмовлено у клопотанні відповідача, яке викладено ним у відзиві на позовну заяву про витребування у Державного підприємства Укрхімтрансаміак оригіналу Додаткової угоди №2/CW14/85 від 15.11.2017 року, оскільки заявником, у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст.81 ГПК України до клопотання не було надано інформації про вжиття ним самостійних заходів для отримання цих письмових доказів. Протокольною ухвалою від 10.03.2021 на підставі п.1 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 05.04.2021 о 12:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2021 задоволено клопотання Державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" про продовження строків на подання до суду відповіді на відзив.

15.03.2021 від ДП "УКРХІМТРАНСАМІАК" до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№5856) в якій вказує, що від відповідача надходили тільки протоколи електричних вимірювань, проте як акти виконаних робіт надані не були та докази їх передачі позивачу у матеріалах справи відсутні. Акт приймання-передачі устаткування до монтажу відповідно до умов договору були підписані та обладнання за ним було передано відповідачу. Одностороння відмова позивача від Договору була здійсненна на підставах передбачених умовами договору, про які сторони зазначили п.10.3-п.10.4 Договору, а відтак посилання відповідача на необхідність доведення позивачем порушень умов Договору зі сторони відповідача є безпідставними та є бажанням відповідача розглядати порядок відмови від Договору з підстав передбачених Законом, а не з підстав встановлених Договором.

23.03.2020 відповідач до суду надав заперечення на відповідь на відзив (вх.№6629).

У підготовчому засіданні 05.04.2021 представником позивача був наданий для огляду оригінал Додаткової угоди №2/CV14/85 від 15.11.2017, після дослідження якого представником відповідача заявлено про недоцільність розгляду поданого ним через канцелярію суду клопотання (вх. № 7571 від 05.04.2021) про витребування Додаткової угоди №2/CV14/85 від 15.11.2017.

Протокольною ухвалою від 05.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.04.2021 о 12:40.

19.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2021 о 14:10.

Представник позивача у судовому засіданні 22.04.2021 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.04.2021 проти задоволення позову заперечував повністю.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.08.2014 між Українським державним підприємством УКРХІМТРАНСАМІАК (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробничий Союз Концептуального Будівництва (Виконавець, відповідач) було укладено Договір №CW14.85.

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець зобов`язався на власний ризик, власними та/або залученими силами й засобами виконати роботи з модернізації існуючої системи зв`язку (надалі-Система) з переобладнанням на цифрове телекомунікаційне обладнання на дільницях НС10-КС15 УДП УКРХІМТРАНСАМІАК (надалі-Роботи), а Замовник зобов`язався здійснити приймання та сплатити вартість виконаних Виконавцем та прийнятих Замовником Робіт.

Згідно п.2.1 Договору, вартість Робіт за Договором згідно із Протоколом узгодження договірної ціни на виконання робіт (Додаток №1 до Договору) та Договірною ціною (Додаток №4 до Договору) становить: 10 305 342,00 грн., ПДВ 20% - 2 061 068,40 грн., разом з урахуванням ПДВ 12 366 410,40 грн.

Стороні дійшли згоди, що вартість Робіт за цим Договором вже включає в себе всі витрати Виконавця, необхідні для виконання Робіт за цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору узгоджено, що проведення розрахунків за цим Договором здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, у наступному порядку:

- 70% (сімдесят відсотків) від вартості Робіт зазначених у п.2.1 Договору після підписання даного Договору та отримання рахунку від Виконавця;

- 30% (тридцять відсотків) від вартості Робіт, зазначених у п.2.1 Договору протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт та введення системи в експлуатацію в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Календарним планом на виконання Робіт, що є Додатком №1 до Додаткової угоди №2/CW14.85 від 15.11.2017 до Договору сторонами встановлені наступні строки та етапи виконання робіт:

1. Проведення лінійних вимірювань - до 16.07.2018;

2. Роботи по модернізації на дільниці НС10-НС11 - до 16.10.2018;

3. Роботи по модернізації на дільниці НС11-НС12 - до 16.12.2018;

4. Роботи по модернізації на дільниці НС12-НС13 - до 16.02.2019;

5. Роботи по модернізації НС13-ЦПУ - до 16.04.2019;

6. Налагоджувальні роботи - до 16.09.2019.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 8 656 487,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1289 від 29.08.2014 року.

Відповідно до п.5.1 Договору приймання передача виконаних Робіт оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, два примірника якого Виконавець передає Замовнику в день завершення виконання Робіт за Договором.

Роботи вважаються виконаними в повному обсязі після підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт. (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.10.3 Договору Замовник має право у будь-який час в односторонньому порядку відмовитись від Договору без застосування до нього штрафних санкцій (неустойки) шляхом направлення Виконавцю письмового повідомлення про це. При цьому збитки, завдані Виконавцю такою відмовою, не відшкодовуються.

Згідно із п.10.4 Договору у випадку перерахування попередньої оплати на момент відмови Замовника від Договору в порядку передбаченому п.10.3 Договору, Виконавець зобов`язується протягом 7 (семи) банківських днів з дати направлення Замовником повідомлення про відмову від Договору перерахувати на поточний рахунок Замовника різницю між сумою перерахованої Замовником попередньої оплати та вартістю фактично виконаних та прийнятих Замовником на момент відправлення відмови від Договору Робіт.

Як зазначає позивач у позовній заяві, останній в порядку передбаченому п.10.3 Договору звернувся 08.12.2020 до відповідача з листом №1/02.1-1513, в якому повідомив про відмову від Договору та необхідність повернення авансу у сумі 8 656 487,28 грн., оскільки станом на день звернення з вказаним повідомленням між сторонами Акти приймання-передачі виконаних робіт за Договором №CW14.85 підписано так і не було.

Проте відповідач на день звернення з позовом до суду суму авансу у розмірі 8 656 487,28 грн. так і не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, який за своєю правовою природою є договором підряду, суд дійшов висновку, що між ними виникли відносини підряду, що регулюютьсяглавою 61 ЦК України.

Згідно з ч. 1ст. 837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4ст.882 ЦК Українипередання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що за платіжним дорученням №1289 від 29.08.2014р. (а.с.29) позивачем на рахунок відповідача, у відповідності до п.2.2 Договору було перераховано грошові кошти у розмірі 8 656 487,28 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 08.12.2020 позивачем на адресу відповідача з описом вкладення до цінного листа (а.с.33) було направлено лист №1/02.1-1513 (а.с.30-32), в якому останній повідомив відповідача про відмову від Договору №CW14.85 від 22.08.2014 та просив у визначені договором строки повернути на свій рахунок сплачений аванс у розмірі 8 656 487,28 грн.

Відтак за умовами п.10.4 Договору відповідач був зобов`язаний повернути сплачені грошові кошти у строк до 17.12.2020 року включно.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем сплаченого на його рахунок попередньої оплати у розмірі 8 656 487,28 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на лист за вих.№18-04/2017-3 від 18.04.2017 (а.с.92) та акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017р. (а.с.106-108) як на доказ часткового виконання ним робіт за Договором №CW14.85 від 22.08.2014., оскільки на вказаному листі, разом з яким були начебто направлені акти приймання виконаних будівельних робіт відсутні будь-які відмітки про прийняття його позивачем, як і відсутні докази направлення на адресу позивача. Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2017р. не містить підпису та печатки Замовника.

Суд зазначає, що Додатком №3 в редакції додаткової угоди від 15.11.2017 №2/CW14.85 до Договору сторони встановили назву робіт та основні етапи його виконання, де першим етапом передбачено закінчення проведення лінійних вимірювань 16.07.2018. Поряд із цим, як вбачається із відзиву на позов відповідач стверджує, що ним було проведено лінійні вимірювання на ділянках НС10-НС11, НС11-НС12, НС12-НС13, НС13-ЦПУ у 2016 році, тобто до укладання сторонами самої додаткової угоди від 15.11.2017 №2/CW14.85.

Суд звертає увагу, що згідно п. 10.3 Договору сторони, шляхом вільного волевиявлення чітко передбачили, що Замовник має право у будь-який час в односторонньому порядку відмовитись від Договору без застосування до нього штрафних санкцій (неустойки) шляхом направлення Виконавцю письмового повідомлення про це. При цьому збитки, завдані Виконавцю такою відмовою, не відшкодовуються.

Відповідно до ч.1. ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 3 указаної статті визначено, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Указану позицію Верховний суд у складі суддів Касаційного господарського суду висловив у п.6.2. Постанови від 16 березня 2020 року у справі № 910/2051/19.

З огляду на вказане, суд не приймає доводи відповідача про відсутність у позивача підстав для односторонньої відмови від договору, оскільки реалізація такої відмови від договору здійснена на підставах передбачених умовами договору, а саме п.10.3., а не з підстав порушення умов договору з боку підрядника, як це передбачено положенням ст.849 ЦК України.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже,глава 83 ЦК України застосовується до зобов`язальних правовідносин, що виникли на підставі договору, але лише після того як указаний договір припинив свою дію.

Як було вже зазначено вище, п.10.4 Договору сторони обумовили, що у випадку перерахування попередньої оплати на момент відмови Замовника від Договору в порядку передбаченому п.10.3 Договору, Виконавець зобов`язується протягом 7 (семи) банківських днів з дати направлення Замовником повідомлення про відмову від Договору перерахувати на поточний рахунок Замовника різницю між сумою перерахованої Замовником попередньої оплати та вартістю фактично виконаних та прийнятих Замовником на момент відправлення відмови від Договору Робіт

З огляду на те, що після припинення договору 08.12.2020 (направлення відповідачу листа про відмову) Відповідачем у відповідності та в строки передбачені п.10.4 Договору так і не було повернуто перераховану позивачем попередню оплату у розмірі 8 656 487,28 грн. та не надано належних доказів повного або часткового виконання робіт за Договором №CW 14.85 від 22.08.2014, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 656 487,28 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо заявлених до стягнення 20 585,13 грн. 3% річних та 77 908,39 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно з приписамист. 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2ст. 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 78 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно доУказу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23 серпня 1989 року, та яка набула чинності 01 лютого 1991 року, встановлено, що якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми .

У даному разі, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числіст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши рахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 20 585,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 77 908,39 грн. підлягають задоволенню повністю.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення відповідача вищевикладених висновків суду не спростовують.

Водночас відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, пунктами 4.2., 4.3. постанови №10 від 29.05.2013року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Судом встановлено, що позивачем позов було направлено до суду засобами поштового зв`язку 01.02.2021 року, що вбачається з поштового штемпеля (а.с.65),

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що 08.12.2020 ДП УКРХІМТРАНСАМІАК листом №1/02.1-1513 повідомило НВС КОНЦЕПТ БУД про відмову від Договору та просило повернути сплачений аванс, а НВС КОНЦЕПТ БУД у відповідності до п.10.4 Договору протягом 7 (семи) банківських днів з дати направлення Замовником повідомлення про відмову від Договору повинно було перерахувати на поточний рахунок Замовника сплачений аванс, а саме у строк до 17.12.2020 включно, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 656 487,28 грн., 3% річних в розмірі 20 585,13 грн., інфляційних втрат в розмірі 77 908,39 грн. є такими, що заявлені у строки позовної давності, передбачені ст.257 ЦК України.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями4,12,20,73,74,76-79,86,129,231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО ВИРОБНИЧИЙ СОЮЗ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, селище міського типу Солоницівка, вул. Енергетична, буд. 1А, кв.19, код ЄДРПОУ 38509391) на користь Державного підприємства УКРХІМТРАНСАМІАК (02002, м.Київ, вул. Е. Сверстюка, буд.15, код ЄДРПОУ 31517060) 8 656 487 грн. 28 коп. основного боргу, 20 585 грн. 13 коп. 3% річних, 77 908 грн. 39 коп. інфляційних втрат та 131324 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "26" квітня 2021 р.

Суддя С.Ч. Жельне