Ухвала

від 26.04.2021 по справі 520/1580/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/1580/18

провадження № 61-6610ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філіппова Євгенія Володимировича на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Компанія MLK Hotelbetries GmbH , Компанія MLK trade & development GmbH , Компанія AnKos Trade, Development & Beteiligung GmbH , про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: 1) виділити їй: частку в розмірі 50 % Компанії MLK Hotelbetries GmbH; частку в розмірі 47,45 % Компанії MLK trade & development GmbH; частку в розмірі 40 % Компанії AnKos Trade, Development & Beteiligung GmbH; 2 500 000 грн на виконання умов договору позики від 16 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 50 % доходів, отриманих ОСОБА_2 від її імені як учасника Товариства з обмеженою відповідальність Торговий центр Середньофонтанський , з вересня 2011 року до моменту ухвалення рішення суду; 2) виділити ОСОБА_2 на праві власності майно: частку в розмірі 50 % Компанії MLK Hotelbetries GmbH; частку в розмірі 47,45 % Комапанії MLK trade & development GmbH; частку в розмірі 40 % Компанії AnKos Trade, Development & Beteiligung GmbH; 2 500 000 грн на виконання умов договору позики від 16 березня 2015 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 ; 50 % доходів отриманих ОСОБА_2 від її імені як учасника Товариства з обмеженою відповідальність Торговий центр Середньофонтанський , з вересня 2011 року до моменту ухвалення рішення суду; 3) Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 50 % доходів, отриманих ОСОБА_2 від її імені як учасника Товариства з обмеженою відповідальність Торговий центр Середньофонтанський , з вересня 2011 року до моменту ухвалення рішення суду.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року (повний текст якої складено 19 березня 2021 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філіппова Ю. Г. залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 грудня 2019 року - без змін.

19 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філіппов Ю. Г. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Філіппов Ю. Г. заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 грудня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи вказаного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його розгляду, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Філіппов Ю. Г. не пропустив строк на касаційне оскарження судових рішень. Так, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складено 19 березня 2021 року, а касаційна скарга на вказане судове рішення подана заявником 19 квітня 2021 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України (18 квітня 2021 року - вихідний день).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Філіппов Ю. Г. також заявив клопотання про відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, аліменти на яких фактично не сплачуються з 2018 року, а розмір судового збору є значним.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони , може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони , суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії ( Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania ), Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи , яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі Княт проти Польщі ( Kniat v. Poland ) від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі ( Jedamski and Jedamska v. Poland ) від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia ) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Філіпповим Ю. Г. обставини не можуть бути підставою для відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору, оскільки він не надав доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 , а її майновий стан на день звернення з касаційною скаргою перешкодив їй сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі.

Положення Закону України Про судовий збір не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором в повному обсязі) в цій справі дотримано.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позовну заяву подано у лютому 2018 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року - 1 762 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2018 року встановлено, що ціна позову в цій справі становить 3 027 359,55 грн.

1 % від 3 027 359,55 грн (30 273,60 грн) є більшим, ніж 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 810 грн).

Таким чином, за подання цієї касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 17 620 грн (8 810 грн х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 17 620 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN ) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору в установленому законом розмірі, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філіппова Є. В. необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Філіппова Євгенія Володимировича про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філіппова Євгенія Володимировича на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук