Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №338/1442/20
12 квітня 2021 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Битківського Л.М.,
секретар Остапиин І.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,25га, що розташована по АДРЕСА_1 .
Позивачка посилається на те, що вона та відповідач, відповідно до рішення апеляційного суду від 19 липня 2012 року є співвласниками по Ѕ частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Домоволодіння збудоване на земельній ділянці, яка згідно державного акту на право власності серії ЯД№892041, кадастровий номер 2620481202:02:001:0221 від 14 червня 2007 року, зареєстрована за ОСОБА_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. В натурі розділити домоволодіння між ними не вдалось. З часу розлучення відповідач перешкоджає у користуванні майном, а тому вона зверталась до суду з позовом про виділення їй в натурі Ѕ частини земельної ділянки площею 0,25 га та скасування державного акту про право власності за відповідачем на земельну ділянку площею 0,25га кадастровий номер 2620481202:02:001:0221 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що по АДРЕСА_1 . Судом було винесено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог і вказано на невірний спосіб захисту порушеного права. У ході розгляду даної справи згідно ухвали суду було призначено ряд експертиз зокрема земельно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта за результатами проведеної судово-земельної технічної експертизи від 31.03.2017 №169/17-22, експертом враховано неможливість розподілу будинковолодіння між співвласниками в натурі, що тягне за собою неможливість поділу в натурі земельної ділянки для обслуговування даного будинковолодіння. А тому експерт запропонував кілька варіантів порядку користування сторонами земельною ділянкою.
При визначенні порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння стосовно вибору представлених експертом варіантів порядку користування землею, позивачка просить врахувати наявність електроопори, якою проведено окрему лінію до частини домоволодіння, якю користується вона, оскільки будівлі, які в користуванні відповідача, підключені до електропостачання з іншого боку. Найбільш прийнятним вважає порядок користування земельною ділянкою запропонований експертом у варіанті 1 судової земельно-технічної експертизи №169/17-22 від 31.03.2017р., виходячи із відсутності спільних стежок, наявності окремого доступу кожного співвласника до своєї земельної ділянки та домоволодіння, можливості належного обслуговування спільного будинковолодіння, наявності окремих електроопор у кожної із сторін саме на їх частинах ділянки з метою забезпечення електропостачання житлового будинку та інших будівель та споруд.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з наведених в позовній заяві підстав, просили позов задоволити.
Відповідач подав суду письмовий відзив у якому просив відмовити в задоволенні позову. Вказує, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2012 року, яке було частково змінено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року, житловий будинок, стайню, стодолу, вбиральню, які під одним дахом, що по АДРЕСА_1 , визнано об`єктом спільної сумісної власності його та позивачки ОСОБА_1 , також визнано право власності кожного з них на Ѕ ідеальної частки вказаного домоволодіння і на Ѕ земельної ділянки площею 0,12 га для обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами. Таким чином кожному зі сторін слід виділити у користування по 0,06 га кожному. Зазначив, що рішенням Горохолинської сільської ради від 31.03.1994 року йому було виділено земельну ділянку площею 0,12га для будівництва нового житлового будинку в селі Горохолин-Ліс. А у 2001 році Горохолинською сільською радою винесено рішення про виділення земельної ділянки площею 0,13га і вказана частина ділянки не була предметом судового спору про поділ домоволодіння, а тому позивачка немає жодних підстав претендувати на частину ціє ділянки.
В судовому засіданні відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у його відзиві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, та, з`ясувавши фактичні обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо в Конституції України (ст.55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексі України (ст. 4).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2012 року задоволено частково позов ОСОБА_1 , зокрема, визнано домоволодіння по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки цього майна, а за ОСОБА_3 - право на 2/3 цього домоволодіння. В задоволенні позовних вимог про виділення часток в натурі - відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 червня 2012 року в частині поділу житлового будинку та земельної ділянки скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано житловий будинок, стайню, стодолу, убиральню, які під одним дахом, вартістю 227 101 грн, по АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 право власності по 1/2 ідеальній частці кожного на вказаний будинок, вартість яких становить 11 335,50 грн кожна та по 1/2 частині на земельну ділянку розміром 0,12 га, призначену для обслуговування цього будинку. В решті рішення суду залишено без змін (а.с.9-12).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.8).
Як встановлено судом, рішенням Горохолинської сільської ради від 31.03.1994 року для будівництва та обслуговування житлового будинку виділено земельну ділянку розміром 0,12 га у с. Горохолино-Ліс, а 27.04.1994 року видано будівельний паспорт на забудову. Водночас, згідно рішення Горохолинської сільської ради від 13.07.2001 року відповідачу до завершення будівництва і оформлення права власності на спірне домоволодіння, було передано безоплатно у приватну власність не 0,12 га, а 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. На вказану єдину і цілісну ділянку 14.06.2007 року на ім"я ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯД №892041 з кадастровий номером ділянки 2620481202:02:001:0221. (а.с.13).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року у справі №338/1615/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділення в натурі будинковолодіння та земельної ділянки, визнання нечинним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, виключення із бази даних авоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформації про земельну ділянку, відмовлено (а.с.14-20).
31 серпня 2020 року Верховним Судом винесено постанову у цивільній справі №338/1615/15-ц за касаційною скаргою, поданою ОСОБА_1 , якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року залишено без змін (а.с.21-26).
За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 968/16-22 від 24 лютого 2017 року, яка призначалась у згаданій вище справі, площа приміщень житлового будинку в АДРЕСА_1 , згідно часток по 1/2 від площі, у яких можливо влаштувати приміщення для проживання, становить по 18,65 м3, що менше ніж передбачено вимогами нормативних документів-30 кв.м. для влаштування на ній однокімнатної ізольованої квартири, а тому виконати поділ у відповідності до вимог нормативних документів, а саме ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" не вбачається можливим (а.с.27-42).
Згідно висновку судової земельної технічної експертизи № 169/17-22 від 31 березня 2017 року виконати розподіл в натурі домоволодіння відповідно до їх права спільної часткової власності на 1/2 житлового будинку відповідності до вимог нормативних документів, а саме ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення " не вбачається за можливе. На Додатках №2,3,4 запропоновано три варіанти для встановлення порядку користування земельними ділянками та показано їх конфігурацію, площі та лінійні проміри (а.с.43-51).
Частиною першою статті статі 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року житловий будинок, стайню, стодолу, убиральню, які під одним дахом по АДРЕСА_1 , визнано об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 право власності по Ѕ ідеальній частці кожного на вказаний будинок та по Ѕ частині на земельну ділянку розміром 0,12 га, призначену для обслуговування цього будинку. Водночас, у матеріалах справи при вирішенні питання про поділ майна, сторонами було подано лише рішення Горохолинської сільської ради від 31.03.1994 року для будівництва та обслуговування житлового будинку виділено земельну ділянку розміром 0,12 га у с. Горохолино-Ліс і суду не було подано державний акт серії ЯД №892041 з кадастровий номером ділянки 2620481202:02:001:0221 відповідно до якого площа земельної ділянки приватизованої під зведеним подружжям домоволодінням, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, складала 0,25 га і являлась єдиним і цілісним об"єктом права власності.
Між співвласнками домоволодіння існує спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди.
Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового врегулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, право сторін на користування, володіння і розпорядження будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, призначеною для будівництва і обслуговування цього будинку, може розглядатися лише в комплексі єдиного майнового права.
Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , зазначено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
У матеріалах справи міститься висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи згідно якого експертом було запропоновано три варіанти порядку користування земельними ділянками. Враховуючи вищевказане, приймаючи до уваги розмір часток кожного із співвласників у домоволодінні, суд вважає за доцільне встановити порядок користування, запропонований експертом Походаєм І.П. відповідно до варіанту 3 Додатку №4 висновку №169/17-22 від 31.03.2017 року земельно-технічної експертизи, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1096кв. м., яка позначена у висновку експерта заливкою зеленого кольору, виділивши в користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1097кв. м., яка позначена у висновку експерта заливкою голубого кольору. Земельну ділянку під будівлями та спорудами та прохід до них площею 307кв. м., яка позначена у висновку експерта заливкою червоного кольору, залишити у спільному користуванні сторін.
При цьому, суд бере до уваги що вказаний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, запропонований висновком судової земельно-технічної експертизи, відповідає розміру частки кожного із співвласників у спільному майні та є найбільш наближеним до того порядку, що склався між сторонами.
Суд відхиляє запропонований позивачкою порядок користування земельною ділянкою варіант 1 (додаток №2) зазначеного висновку експерта №169/1-22 без урахування проходу до земельної ділянки, як такий, що порушить права обох сторін на спільний безперешкодний досутуп до житлового будинку з урахуванням тих умов які уже склались.
Відповідно до ст. 98 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Як встановлено в судовому засіданні існує необхідність у забезпечення можливості вільного доступу до будинку та господарських споруд, що перебувають у власності сторін, що в свою чергу дасть можливість здійснювати догляд за будівлями, здійсненювати їх поточний ремонт з дотриманням Державних будівельних норм України.
Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме слід встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 між її співвласниками відповідно до варіанту № 3 розподілу земельної ділянки наведеного в додатку № 4 висновку судової земельно-технічної експертизи № 169/17-22 від 31 березня 2017 року.
Керуючись ст.263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.89, 120 Земельного кодексу Україн, суд,
постановив:
Позов задовольнити частково. Встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння згідно якого ОСОБА_1 виділити у користування частину земельної ділянки площею 1096 кв. м. за схемою, відображеною у Додатку №4 Висновку судової земельно-технічної експертизи №169/17-22 від 31.03.2017 року, що виконаний Тернопільським відділенням КНДІСЕ. При цьому ОСОБА_3 виділити у користування земельну ділянку площею 1097 кв. м., а у спільному користуванні залишити земельну ділянку під будівлями і спорудами та прохід до них площею 307 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
Рішення може бути оскаржено сторонами до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд в 30-тиденний строк з часу його проголошення.
Суддя Битківський Л.М.
Суд | Богородчанський районний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 12.04.2021 |
Оприлюднено | 27.04.2021 |
Номер документу | 96510508 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні