Рішення

від 20.04.2021 по справі 283/1819/19

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/1819/19

провадження №2/283/8/2021

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2021 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю К і Партнер , Державного реєстратора Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел Анастасії Володимирівни,

треті особи : відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваль Катерина Олександрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства "Банк" Національний кредит" з ринку,

про визнання недійсними договорів, скасування записів про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін .

Позиція позивача.

13.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 29.03.2014 року відповідно до договору позики він надав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 242000 грн. в рівних частках, з строком виконання зобов`язань по поверненню позики 01.08.2014 року.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 17.09.2015 року по справі №283/1620/15-ц на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики з ОСОБА_3 в розмірі 158810,49 грн. та 1588,10 грн. судового збору, та з ОСОБА_2 - в розмірі 190453,83 грн. та 1904,54 грн. судового збору.

З метою виконання вказаного рішення суду, відділом державної виконавчої служби ГТУЮ в Житомирській області накладено арешт на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 (номер запису про обтяження 15405155 від 15.07.2016 року). Одночасно з отриманням вище зазначеної позики, останній передав позивачу у заставу приміщення магазину в АДРЕСА_1 .

11.09.2014 року ОСОБА_2 , з метою повернення коштів ОСОБА_1 , отримав позику в ПАТ Банк Національний Кредит , передавши банку в заставу належні йому та дружині ОСОБА_3 набуті в шлюбі приміщення магазину, житловий будинок в АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,0612 га за цією ж адресою, попередньо знявши обтяження, що були зареєстровані на користь позивача, за умови виконання своїх зобов`язань за договором позики. ОСОБА_1 зазначає, що саме недотримання обіцянки ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів є підставою для звернення до суду.

21.09.2017 року рішенням Малинського районного суду Житомирської області по справі №283/688/16-ц стягнуто з ОСОБА_3 (майнового поручителя ОСОБА_2 ) заборгованість на користь ПАТ Банк Національний Кредит в розмірі 342302,25 грн.

25.09.2018 року банком відступлено право вимоги вказаного боргу на користь ТОВ К і Партнер за відповідним договором.

27.12.2018 року між ТОВ К і Партнери та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від №04-10402/1-1 від 11.09.2014 року, що посвідчено приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Гальченко Т.Г. за №2210. ОСОБА_1 зазначає, що відступлення права вимоги на користь фізичної особи суперечить вимогам ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України та підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №465/646/11, від 11.09.2018 року по справі №909/968/16.

Окрім цього, ОСОБА_4 , у своїх заявах, адресованих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 29.12.2018 року, та в листі надісланому до ВПВР УДВС, вказала неправдиву інформацію щодо суми боргу за якою здійснюється відступлення права вимоги, зокрема: замість 342302,25 грн., як вказано в рішенні суду, зазначила 776347,43 грн., що спрямовано виключно на уникнення виконання даного рішення та приховування майна шляхом його відчуження на свою користь.

ОСОБА_4 , як новий іпотекодержатель, звернула стягнення на предмет іпотеки без проведення оцінки та без відшкодування ОСОБА_2 перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 не залишилося будь-якого майна, за рахунок якого можливо виконати рішення суду, прийняте на його користь.

Позивач зазначає, що державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 від 09.02.2019 року є незаконною, у зв`язку з тим, що: реєстрацію проведено при наявності обтяжень речових прав, що є підставою для її відмови; реєстрацію проведено на підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, а не на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі від 11.09.2014 року; на час проведення реєстраційних дій не минув 30-денний строк, встановлений п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року; реєстраційні дії здійснено не нотаріусом, а державним реєстратором Пиріжківської сільської ради Мукомел А.В.

01.03.2019 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 приміщення магазину, на який державним виконавцем накладено арешт в межах виконавчого провадження по стягненню боргу на користь ОСОБА_1 , що призвело до порушення його прав.

Відповідачі вчинили дії щодо відчуження майна, за рахунок якого позивач міг би задовольнити свої кредиторські вимоги. Як наслідок, погашення боргу на користь позивача згідно судового рішення стало неможливим через відсутність у відповідачів майна.

ОСОБА_1 просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати недійсним , укладений 27 грудня 2018 року між ТОВ К і Партнери і ОСОБА_4 договір про відступлення прав вимоги за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 05.1-218ю/2014/2-1 від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ Національний кредит та ФОП ОСОБА_2 ; визнати недійсним , укладений 27 грудня 2018 року між ТОВ К і Партнери і ОСОБА_4 договір про відступлення прав вимоги за договором поруки № 04-1406/1-4 від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ Національний кредит та ОСОБА_3 ; визнати недійсним , укладений 27 грудня 2018 року між ТОВ К і Партнери і ОСОБА_4 договір про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги за іпотечним договором № 04-1402/1-1 від 11 вересня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Гальченко Т.Г.; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 ; скасування державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0612 га по АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлового приміщення магазину площею 44,1 м-2 по АДРЕСА_1 від 01 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення магазину площею 44,1 м-2 по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 нежитлове приміщення магазину площею 44,1 м-2 по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_4 після отримання нежитлового приміщення магазину площею 44,1 м АДРЕСА_1 передати його ОСОБА_2 ; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір в розмірі 14126,30 грн. та 40000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Позиція відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до поданого відзиву ОСОБА_2 зазначив, що позовні вимоги безпідставні, так як права ОСОБА_1 внаслідок вчинення відповідних реєстраційних дій не порушені. Заміну іпотекодержателя 25.09.2018 року на ТОВ К і Партнер , 27.12.2018 року на ОСОБА_4 здійснено одночасно із переходом прав вимоги за основними договорами про відступлення прав вимоги. І саме ОСОБА_4 , як остаточний іпотекодержатель, отримала першочергове право на задоволення своїх вимог перед іншими кредиторами /стягувачами.

ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, яке було відчужене в порядку ст.37 Закону України Про іпотеку , а тому позбавлений права на подання позову з такими вимогами.

У разі скасування договорів відступлення права вимоги, що укладені між ТОВ К І ПАРТНЕР та ОСОБА_4 , право іпотеки від ОСОБА_4 перейде до ТОВ К І ПАРТНЕР , яке в свою чергу не надавало згоду на реалізацію майна через органи виконавчої служби. Твердження позивача, що рішенням суду він зможе відновити свої порушені права є помилковим, так як подальша реалізація його права на нерухоме майно не можлива, а тому відповідач просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити за безпідставністю.

Позиція відповідача ОСОБА_4 .

Відповідно до поданого відзиву ОСОБА_4 заперечила щодо позовних вимог. Зазначила, що твердження позивача щодо укладення договору відступлення права вимоги лише спеціальним суб`єктом, яким ОСОБА_4 не являється, безпідставні так як відступлення права вимоги не тягне за собою будь-яких змін умов кредитного договору. Цей договір не є договором факторингу. ОСОБА_1 не має права ставити вимогу про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного 27.12.2018 року між ТОВ К І ПАРТНЕР та ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що договір про відступлення права вимоги, укладений 25.09.2018 року між ПАТ Банк Національний Кредит та ТОВ К І ПАРТНЕР не є нікчемним правочином, а належить до оспорюваних правочинів, а тому відсутність рішення суду про визнання його недійсним свідчить про безпідставність позовних вимог. ОСОБА_1 не зазначено в чому полягає порушення його прав внаслідок укладення договору відступлення права вимоги та не доведено в чому полягає суть порушення досудового порядку врегулювання спору.

Окрім цього, твердження позивача про реєстрацію права власності на нерухоме майно на нового власника при наявності накладеного арешту на це майно є безпідставним, так як на момент вчинення реєстраційних дій державним реєстратором не було виявлено жодних обтяжень/заборон державної виконавчої служби, окрім іпотеки.

ОСОБА_1 не є стороною жодного вищевказаного договору, не був та не є власником нежитлового приміщення магазину, а тому відповідно до ч.3 ст.388 ЦК України він позбавлений права на оскарження договорів та скасування реєстраційних дій. Просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Згідно відповіді на відзив ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зазначив , що поданий для проведення реєстраційних дій договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №04-1402/1-1 від 27.12.2018 року не є договором про задоволення вимог іпотеко держателя та не є іпотечним договором, а тому реєстраційні дії незаконні; договір купівлі-продажу приміщення магазину на користь ОСОБА_5 укладено особою, яка не мала права ним розпорядитися; ОСОБА_4 неправомірно звернула стягнення на предмет іпотеки.

Позиція відповідача ТОВ К І ПАРТНЕР .

Представник ТОВ К І ПАРТНЕР Кім В.В. згідно поданого відзиву заперечив щодо позовних вимог, зазначивши, що ОСОБА_1 просить суд спростувати презумпцію правомірності правочину без зазначення жодного порушення його прав чи інтересів внаслідок укладення договорів відступлення прав вимог.

Право вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-218ю/2014/2-1, укладеного між ПАТ Банк Національний Кредит та ФОП ОСОБА_2 і похідне право вимоги за Іпотечним договором №04-1402/1-1 від 11.09.2014 року жодним чином не зачіпають майнових інтересів позивача. Твердження ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 , повинен був віддати йому кошти, одержані в кредит, не доведено жодним належними доказом, і навіть при його підтвердженні не змінює суті вказаних правовідносин. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Згідно відповіді на відзив ТОВ К І ПАРТНЕР , ОСОБА_1 зазначив , що підставою звернення з позовом була невиконана ОСОБА_2 обіцянка щодо повернення позики; заміна кредитодавця на фізичну особу суперечить чинному законодавству; ОСОБА_4 незаконно набула право власності на майно вартість якого перевищує розмір заборгованості за кредитним договором; ОСОБА_1 також міг би скористатися своїм правом на укладення договору цесії з ТОВ К І ПАРТНЕР .

Позиція відповідача державного реєстратора Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел А.В.

Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву Мукомел А.В. зазначила, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорів, що прирівнюється до такого договору. В п.1.2. оскаржуваного договору відступлення прав вимоги за Іпотечним договором наявне відповідне застереження. На момент вчинення реєстраційних дій Мукомел А.В. було здійснено перевірку відомостей, що містяться в Реєстрі щодо нерухомого майна, та встановлено відсутність будь-яких обмежень (арештів, заборон), окрім записів про заборону та іпотеку, де обтяжувачем є сама ОСОБА_4 . А тому, реєстраційні дії вчинено відповідно до вимого законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідачів адвокати Реус Д.С, Яременко Д.В., Левківський С.В. в судовому засіданні заперечили відносно позову в повному обсязі та провили відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Щодо договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та подальшого стягнення заборгованості

Встановлено, що 17.09.2015 року рішенням Малинського районного суду Житомирської області по справі №283/1620/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29.03.2014 року в розмірі 158810,49 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29.03.2014 року в розмірі 190453,83 грн.; в позові про визнання договору позики від 29.03.2014 року недійсним - відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 року по справі №283/1620/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилено, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17.09.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 року по справі №283/1620/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилено, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17.09.2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 10.10.2016 року в допуску до провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_9 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовлено.

У зв`язку з виконання вказаного рішення суду, 14.07.2016 року державним виконавцем РВ ДВС ГТУЮ в Житомирській області відкрито виконавче провадження №51673718 відносно ОСОБА_2 про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 29.03.2014 року в розмірі 19045383 грн.; винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення та оголошено заборону на його відчуження.

Вказане виконавче провадження прийнято до примусового виконання Головним територіальним управління юстиції в Житомирській області , що підтверджується постановою від 14.11.2018 року , у зв`язку з чим описано майно боржника, а саме:

07.12.2018 року - нежитлове приміщення магазину загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 ;

20.12.2018 року - земельну ділянку за кадастровим номером 1810900000:01:006:0785 та житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_2 ,

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що:

- земельна ділянка за кадастровим номером 1810900000:01:006:0785 площею 0,0612 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , згідно державного акту серії ЯМ № 167028 від 27.12.2012 року , на яку 11.09.2014 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Гальченко Т.Г. зареєстровано обтяження згідно іпотечного договору №04-1402/1-1; 25.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. зареєстровано заміну іпотекодержателя з ПАТ Банк Національний Кредит на ТОВ К І ПАРТНЕР згідно договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором;

- нежитлове приміщення магазину загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , згідно договору купівлі-продажу від 25.08.2004 року, на яке 29.03.2014 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Гальченко Т.Г. зареєстровано обтяження згідно договору іпотеки від 29.03.2014 року на користь ОСОБА_1 №04-1402/1-1; 11.09.2014 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Гальченко Т.Г. змінено обтяження згідно іпотечного договору №04-1402/1-1; 25.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. зареєстровано заміну іпотекодержателя з ПАТ Банк Національний Кредит на ТОВ К І ПАРТНЕР згідно договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором;

- житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , згідно договору від 27.01.1977 року , на яку 11.09.2014 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Гальченко Т.Г. зареєстровано обтяження згідно іпотечного договору №04-1402/1-1; 25.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. зареєстровано заміну іпотекодержателя з ПАТ Банк Національний Кредит на ТОВ К І ПАРТНЕР згідно договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором;

- 15.07.2016 року державним виконавцем Малинського РВ ДВС на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження №51673718 зареєстровано обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

В межах виконавчого провадження №51673718 щодо стягнення заборгованості за договором позики на користь ОСОБА_1 , державним виконавцем надіслано вимогу ОСОБА_4 щодо повідомлення розміру заборгованості боржника ОСОБА_2 заставодержателю.

Постановою державного виконавця від 18.01.2019 року по ВП №51673718 для визначення вартості майна боржника ОСОБА_2 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_10 , який згідно висновку встановив, що станом на 07.02.2019 року ринкова вартість нежитлового приміщення, магазину загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 становить 379745 грн.; ринкова вартість житлового будинку загальною площею 81,5 кв.м. в АДРЕСА_3 становить 774794 грн.; ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0612 га з кадастровим номером 1810900000:01:006:0785 становить 83342 грн.

Щодо договірних відносин між ПАТ Банк Національний Кредит та ОСОБА_2 з подальшими відступленнями прав вимог, зверненням стягнення на предмет іпотеки та відчуженням нерухомого майна

11.09.2014 року між ПАТ Банк Національний Кредит (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник), укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-218ю/2014/2-1 згідно якого Кредитор взяв на себе зобов`язання щодо надання Позичальнику кредиту в розмірі 300000 грн. під 22% річних строком до 10.09.2017 року, а Позичальник взяв на себе зобов`язання сплати основної суми та процентів за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання договірних зобов`язань, 11.09.2014 року сторонами укладено іпотечний договір №04-1402/1-1 згідно якого передано в іпотеку житловий будинок площею 81,5 кв.м. в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0612 га в АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 .

21.09.2017 року рішенням Малинського районного суду Житомирської області по справі №283/688/16-ц стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк Національний Кредит заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-218ю/2014/2-1 від 11.09.2014 року в розмірі 342302,25 грн. та витрати по платі судового збору в розмірі 5134,54 грн. Вказане рішення залишене без змін, згідно постанови Житомирського апеляційного суду по справі №283/688/16-ц від 04.12.2018 року.

13.09.2018 року відбулися електронні торги з продажу права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-218ю/2014/2-1 від 11.09.2014 року, переможцем яких стало ТОВ К І ПАРТНЕР , що підтверджується протоколом UA-ЕА-2018-08-17-000029-b

25.09.2018 року між ПАТ Банк Національний Кредит (Банк) та ТОВ К І ПАРТНЕР (Новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого Банк відступив Новому кредитору право вимоги до позичальників та поручителів, зазначених в Додатку №1 до цього договору. Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за Іпотечним договором №04-1402/1-1, який укладений між Банком та ОСОБА_2 11.09.2014 року , відбувається за окремим договором.

Так, 25.09.2018 року укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №04-1402/1-1 від 11.09.2014 року між ПАТ Банк Національний Кредит (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ К І ПАРТНЕР (Новий іпотекодержатель), згідно якого Новий іпоткодержатель набув прав Первісного іпотекодержателя згідно іпотечного договору №04-1402/1-1 від 11.09.2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Гальченко Т.Г., зареєстрованого в реєстрі за №2210.

Предметом іпотеки є житловий будинок площею 81,5 кв.м. в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0612 га в АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 .

Право вимоги за іпотечним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, включаючи (але не обмежуючись):

- право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст.38 Закону України Про іпотеку ;

- право набути у власність предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за договором кредиту в порядку, визначеному ст.37 Закону України Про іпотеку ;

- право звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству України;

- право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- інші права і повноваження , що належать іпотеко держателю за іпотечним договором.

27.12.2018 року між ТОВ К І ПАРТНЕР (Первісний кредитор) та ОСОБА_4 (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого Первісний кредитор відступив новому право грошової вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-218ю/2014/2-1 від 11.09.2014 року , укладеним між ПАТ Банк Національний Кредит та ОСОБА_2 та договором поруки №04-1406/1-4 від 11.09.2014 року, укладений між ПАТ Банк Національний Кредит та ОСОБА_3 право вимоги за основним договором та договором забезпечення Первісний кредитор отримав на підставі договору про відступлення прав вимоги від 25.09.2018 року, що був укладений між ПАТ Банк Національний Кредит та ТОВ К І ПАРТНЕР за результатами електронних торгів. Сума права вимоги за Основним договором та Договором забезпечення , що відступається Первісним кредитором Новому кредитору за цим Договору становить 776347,43 грн.

27.12.2018 року між ТОВ К І ПАРТНЕР (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (Новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором; 04-1402/1-1 від 11.09.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Гальченко Т.Г. за №2210, згідно якого Новий іпотекодержатель набув всіх прав Первісного Іпотекодержателя за Іпотечним договором №04-14002/1-1 від 11.04.2014 року.

Так, право вимоги за іпотечним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, включаючи (але не обмежуючись):

- право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст.38 Закону України Про іпотеку ;

- право набути у власність предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за договором кредиту в порядку, визначеному ст.37 Закону України Про іпотеку ;

- право звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству України;

- право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- інші права і повноваження , що належать іпотеко держателю за іпотечним договором.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 27.12.2018 року за об`єктами нерухомого майна: житловим будинком з господарськими будівлями та земельною ділянкою з кадастровим номером 1810900000:01:006:0785 площею 0,0612 га в АДРЕСА_3 , нежитловим приміщенням площею 44.1 кв.м в АДРЕСА_1 , зареєстровано іпотекодежателя ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Згідно заяви від 29.12.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С., зареєстрованої в реєстрі за №4309, ОСОБА_4 повідомила для передачі інформації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що вона на підставі договорів про відступлення права вимоги від 27.12.2018 року стала новим кредитором та новим іпотекодержателем.

Відповідно до заяви від 16.01.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С., зареєстрованої в реєстрі за №113, ОСОБА_4 повідомила вимогу для передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щодо здійснення погашення заборгованості за основним зобов`язанням (договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.11-218ю/2014/2-1 від 11.09.2014 року в сумі 776347,43 грн., із застереженням щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог у 30-денний строк з дня їх отримання.

В свою чергу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали свою згоду на прийняття рішення в односторонньому порядку ОСОБА_4 звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нерухоме майно в рахунок виконання основного зобов`язання, що підтверджується заявами відповідно від 26 та 25 січня 2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. та зареєстрованих в реєстрі за №244 та №237.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.02.2019 року, підтверджено, що державним реєстратором Пиріжківської сільської ради Малинського району Мукомел А.В. 09.02.2019 року здійснено реєстрацію прав власності на нежитлове приміщення магазин площею 44,1 кв.м в АДРЕСА_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку з кадастровим номером 1810900000:01:006:0785 площею 0,0612 га в АДРЕСА_3 , за ОСОБА_4 .

Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_11 про оцінку майна встановлено, що :

- ринкова вартість нежитлового приміщення магазину загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 станом на 05.02.2019 року становить 132300 грн.

- ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0612 га з кадастровим номером 1810900000:01:006:0785 станом на 05.02.2019 року становить 27540 грн.

- ринкова вартість житлового будинку загальною площею 81,5 кв.м. в АДРЕСА_3 станом на 05.02.2019 року становить 355340 грн.

Висновками ФОП ОСОБА_12 про вартість майна, встановлено, що:

- ринкова вартість нежитлового приміщення магазину загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 станом на 25.02.2019 року становить 132300 грн.

- ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0612 га з кадастровим номером 1810900000:01:006:0785 станом на 06.03.2019 року становить 27540 грн.

- ринкова вартість житлового будинку загальною площею 81,5 кв.м. в АДРЕСА_3 а станом на 06.03.2019 року становить 355340 грн.

01.03.2019 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно якого продавець передала у власність покупця нежитлове приміщення, магазину, в АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язався сплатити продавцю протягом трьох календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору ринкову вартість відчужуваного приміщенні в розмірі 132300 грн., згідно звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_12 .

Приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, магазин, площею 44.1 кв.м в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №619 від 01.03.2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.03.2019 року.

Мотиви та застосовані норми права .

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В ст.15 ЦК України закріплено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та інтересів. Тобто, це дії, що спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі №310/11024/15-ц, такі способи захисту мають бути доступними й ефективними .

Разом з цим, п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі №338/180/17 визначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Таке право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи, що кожна особа має право на захист свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, оспорювати правочин, може заінтересована особа, яка не була його стороною , на час розгляду справи не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

В будь-якому випадку, порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України згідно постанови від 30.11.2016 року по справі №3-1125гс16, постанови від 03.09.2019 року по справі №910/14255/18, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15,16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину , що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи , за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

1)Щодо підстав недійсності договорів відступлення права вимоги від 27.12.2018 року за кредитним та іпотечним договором, укладених між ТОВ К і Партнер та ОСОБА_4 .

Підставою визнання вказаних договорів недійсними ОСОБА_1 зазначає їх невідповідність вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам законодавства, а також укладення особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Так, згідно ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочин, зокрема: ч.1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; ч.2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; ч.3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; ч.5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; ч.6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1,3 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За змістом вказаної норми, вимога про визнання опорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Позивач стверджує, що договір про відступлення права вимоги від 27.12.2018 року між ТОВ К і Партнер та ОСОБА_4 є договором факторингу, а тому його укладення з фізичною особою суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договором факторингу, згідно якого одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до ст.2 цього кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа. Разом з тим, згідно ст.1077 ЦК України вбачається, що суб`єктами у договорі факторингу є клієнт, фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, та фактор, банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій суд зазначив, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати , то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні.

Як вбачається з п. 1.2.-1.3. договору відступлення права вимоги від 27.12.2018 року, до Нового кредитора ( ОСОБА_4 ) переходять права Первісного кредитора (ТОВ К і Партнер ), як кредитора у грошових зобов`язаннях, що виникли з основного зобов`язання та договору забезпечення. Сума права вимоги, що відступається, становить 776347,43 грн. з яких: заборгованість за кредитом складає 266600 грн.; заборгованість по нарахованих процентах складає 10094,07 грн.; заборгованість по нарахованих та несплачених в строк процентах складає 212098,42 грн.; заборгованість по пені складає 287554,94 грн.

Згідно п.2.1. вказаного договору вартість прав вимоги, що відступаються Первісним кредитором Новому кредитору становить 270000 грн., що є номінальною вартістю за договором про відступлення права вимоги. Пунктом 1.5.1. передбачено, що відступлення права вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов кредитного договору. Зазначений договір не є договором факторингу, а наслідком його укладення є лише відступлення права вимоги.

Також, розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки, факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Разом з цим, як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів щодо недійсності оспорюваних договорів, позивачем не надано.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що договори відступлення права вимоги від 27.12.2018 року за кредитними договором, договором поруки та іпотечним договором відповідають вимогами ст.512, 513, 514 ЦК України, не є договорами факторингу, а тому відсутні підстави, передбачені ст.203, 215 ЦК України, для визнання їх недійсними.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0612 га по АДРЕСА_2 ; визнання недійсним договір купівлі - продажу нежитлового приміщення магазину площею 44,1 м-2 по АДРЕСА_1 від 01 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення магазину площею 44,1 м-2 по АДРЕСА_1 ; зобов`язання ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 нежитлове приміщення магазину площею 44,1 м-2 по АДРЕСА_1 ; зобов`язання ОСОБА_4 після отримання нежитлового приміщення магазину площею 44,1 м АДРЕСА_1 передати його ОСОБА_2 , які є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійними договорів відступлення права вимоги - також не підлягають задоволенню .

За таких умов, відповідно до ст. 328 ЦК України діє презумпція набуття права власності ОСОБА_5 на нежитлове приміщення, магазин, площею 44,1 м-2 в АДРЕСА_1 . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

2)Щодо порушення цивільного права позивача.

ОСОБА_1 зазначає, що його порушене право полягає в неможливості стягнення боргу за рішенням суду від 17.09.2015 року на його користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через відсутність у них майна, яке вони відчужили в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ОСОБА_4 .

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач, скориставшись способом захисту, передбаченим п.2 ч.1 ст.16 ЦК України, просив визнати недійсними договір про відступлення права вимоги від 27.12.2018 року, укладений між ТОВ К і Партнери та ОСОБА_4 , за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-218ю/2014/2-1 від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ Банк Національний кредит та ФОП ОСОБА_2 ; договір про відступлення права вимоги від 27.12.2018 року, укладений між ТОВ К і Партнери і ОСОБА_4 , за договором поруки № 04-1406/1-4 від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ Банк Національний кредит та ОСОБА_3 ; договір про відступлення права вимоги від 27.12.2018 року , укладений між ТОВ К і Партнери і ОСОБА_4 , за іпотечним договором № 04-1402/1-1 від 11 вересня 2014 року.

При цьому, ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні ОСОБА_1 , не зазначив і не пояснив, яку мету він прагне досягти у разі визнання вказаних договорів недійсними, адже в такому випадку право вимоги за договором про надання кредитної лінії № 05.1-218ю/2014/2-1 від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ Банк Національний кредит та ФОП ОСОБА_2 ; за договором поруки № 04-1406/1-4 від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ Банк Національний кредит та ОСОБА_3 ; за іпотечним договором № 04-1402/1-1 від 11 вересня 2014 року, укладеним між ПАТ Банк Національний кредит та ФОП ОСОБА_2 - повернеться до ТОВ К і Партнер .

ОСОБА_1 не вказано яке саме право та таким чином буде відновлено у разі переходу права вимоги до ТОВ К і Партнер .

З наданих до суду інформаційних довідок з Державних реєстрів вбачається, що 29.03.2014 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Гальченко Т.Г. зареєстровано обтяження на нежитлове приміщення, магазин, загальною площею 44,1 кв.м. в АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки №04-1402/1-1 від 29.03.2014 року на користь ОСОБА_1 ; 11.09.2014 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Гальченко Т.Г. змінено обтяження згідно іпотечного договору №04-1402/1-1; 25.09.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. зареєстровано заміну іпотекодержателя з ПАТ Банк Національний Кредит на ТОВ К І ПАРТНЕР згідно договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

Саме з 11.09.2014 року ОСОБА_1 втратив право на задоволення своїх майнових вимог за рахунок іпотечного майна. В той час, 14 липня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по боржнику ОСОБА_3 та винесено постанову про арешт її майна.

Твердження позивача про усну домовленість з ОСОБА_2 щодо зняття обтяження на нерухоме майно для оформлення кредиту останнього в ПАТ Банк Національний кредит з подальшим поверненням позики ОСОБА_1 , не підтверджено жодним доказом та не може свідчити про порушення будь-яких його прав.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України Про іпотеку , з 11.09.2014 року пріоритетне право перед іншими стягувачами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок нерухомого майна ОСОБА_2 виникло в ПАТ Банк Національний кредит , з 25.09.2018 року - в ТОВ К і Партнер , а з 27.12.2018 року - в ОСОБА_4 .

Суд вважає, що непогодження ОСОБА_1 з реалізацією ОСОБА_4 свого першочергового права як стягувача на звернення стягнення на предмет іпотеки, не свідчить про виникнення в нього права на визнання договорів відступлення права вимоги від 27.12.2018 року недійсними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про те що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не підтверджуються жодним доказом, а обраний спосіб захисту не є ефективним.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , спосіб захисту прав людини має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В даному випадку, у разі задоволення вимог ОСОБА_1 в обраний ним спосіб захисту, поновлення жодних прав позивача не відбудеться, і не матиме місця можливість отримання ним компенсації, у зв`язку з відсутністю будь-яких прав на нерухоме майно.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права .

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Такі правові позиції Верховний Суд виклав в постановах від 22 травня 2019 року у справі №310/7353/13-ц та від 17 березня 2020 року у справі 274/4841/17. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Проаналізувавши та оцінивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не спрямовані на захист прав позивача, обраний ним спосіб захисту є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його прав, що є неприпустимим у разі встановлення істотного дисбалансу між правами та інтересами особи, яка просить застосувати такий спосіб захисту, та правами та інтересами відповідачів, а тому не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України , у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4,5,12,13,83,84,141,258, 263, 265,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю К і Партнер , державного реєстратора Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області Мукомел Анастасії Володимирівни, треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваль Катерина Олександрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення публічного акціонерного товариства "Банк" Національний кредит" з ринку, про визнання недійсними договорів, скасування записів про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та зобов`язання повернути майно - відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя