Рішення

від 26.04.2021 по справі 420/6232/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6232/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 43686993, місцезнаходження: 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський, 8) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 13 липня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 03194789, місцезнаходження: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський, буд. 8), в якій позивач просив визнати дії щодо відмови у перерахунку належної виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та зобов`язати нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком; зобов`язати донараховати та виплатити одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2016-2019 роки як учаснику бойових дій у відповідності до ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Також у позові позивач просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом накладення обов`язку на відповідача надати у встановлений судом термін, звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою від 15 липня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позов обґрунтовано тим, що позивач має статус учасника бойових дій з 2016 року та має право на користування встановленими законодавством України пільгами для учасників бойових дій, у 2020 році отримав разову грошову допомогу як учасник бойових дій у розмірі 1390 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявами, в яких вимагав виплатити різницю недоплачених коштів за 2020 рік та 2016-2019 року, та здійснити перерахунок раніше виплачених коштів з часу перебування на обліку та виплатити різницю недоплачених коштів з урахуванням раніше виплачених сум. Проте, позивачу було відмовлено.

Позивач не погоджується із зазначеними діями відповідача, вважає, що такі дії суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1 -247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

На думку позивача, відповідач зобов`язаний керуватися та виконувати Конституцію та закони України, зокрема, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яким передбачено, що до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, а тому відповідачем порушено права позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі за 2020 рр.

Також позивач звернув увагу, що норми підзаконних нормативно-правових актів, чим є постанови КМ України не має вищої юридичної сили над положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою від 09 вересня 2020 року у справі задоволено клопотання Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради та замінено відповідача Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 03194789, місцезнаходження: 67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський, буд. 8) на його правонаступника Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 43686993, місцезнаходження: 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський, 8). Розгляд справи розпочато спочатку.

До суду від Департаменту праці та соціальної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради (вхід. № 40591/20 від 02.10.2020 року) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що згідно з постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань , позивачу як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1390 грн. На думку відповідача, вказані положення є чинними та не визнані Конституційним Судом України не конституційними.

Також, відповідач зазначив, що відсутні підстави для виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2016-2019 роки, оскільки рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1 -247/2018(3393/18) набирає чинності з дня його ухвалення, а отже не впливає на правовідносини, які виникли у період 2016-2019 роки.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Ухвалою від 13 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішення Верховного Суду по зразковій справі №440/2722/20.

У зв`язку з набранням рішенням Верховного Суду по зразковій справі №440/2722/20 чинності розгляд справи призначено на 02 березня 2021 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу 02 березня 2021 року поновлено провадження у справі зі стадії, на якій воно було зупинено.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 02 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що поштове повідомлення про вручення та телефонограма.

У матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його відсутності (вхід. № 29202/20 від 27.07.2020 року).

Представник відповідача на судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений засобами електронної пошти, про що свідчить звіт від поштового сервер.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 20 квітня 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , затвердженим постановою Верховної Ради України від 25.12.1998 року № 367-ХІУ передбачено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України.

Сторонами не заперечується, що позивачу здійснена виплата разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2020 році, як учаснику бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань у розмірі 1390 грн.

Суд встановив, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1 -247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення донарахування та доплату разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком (а.с. 11).

Проте, листом від 12.06.2020 року вих. № 1764/01-13 Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради повідомило позивача про те, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 року Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань виплачено за 2020 рік у розмірі 1390 грн. (а.с.12-13).

Також позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату щорічної грошової допомоги з 2016 року з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 14), на яку отримав відповідь листом від 12.06.2020 року №М-1241/1764-2 Управління соціальної політики Білгород-Дністровської міської ради про те, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237 та від 19.02.2020 року, здійснена виплата разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах визначених постановами Кабінету Міністрів України на відповідний рік (а.с. 15-16).

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Так, вказана справа має типові ознаки зразкової справи № 440/2722/20.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551).

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону №3551 (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ст. 17-1 Закону №3551, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст.12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.

Особам, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Підпунктом б підпункту 1 пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) ч.5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту викладено у такій редакції: Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту б підпункту 1 пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107-VI від 28.12.2007.

В подальшому, Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань , Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390,00 гривень.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 91 Закону України Про Конституційний Суд України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV, а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік № 294-IX від 14.11.2019 установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2020 - 1638,00 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн. х 5).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по зразковій справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2020 році у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі 1390 грн., тобто у розмірі, меншому ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з урахуванням висновків суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дії у вигляді відмови щодо перерахунку належної виплати щорічної одноразової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та зобов`язання донараховати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551 (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV) та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551 (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV), з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2016, 2017 та 2018,2019 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, суд вважає, що вони не належать задоволенню, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, Конституційним Судом України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 91 Закону України Про Конституційний Суд України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, ст. ст.12, 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV, є чинною з 27.02.2020 року, до цього часу вона не була чинною.

Посилання позивача на те, що постанови КМУ № 141 від 03.03.2016 року, № 223 від 05.04.2017 року, № 170 від 14.03.2018 року, № 237 від 20.03.2019 року, які регулювали дані правовідносини в період з 2016 року по 2019 року не мають вищої юридичної сили над положенням ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відхиляються судом, з таких підстав.

Суд встановив, що в той час, коли позивачу виплачувалася допомога до 5 травня за 2016 - 2019 роки діяв підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із вказаного нормативного регулювання спірних правовідносин, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати протягом 2016 - 2019 років, зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

Як уже зазначалося, на реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови: від 02.03.2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань , де передбачено, що учасникам бойових дій у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 920 грн.; від 05.04.2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1200 грн.; від 14.03.2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1265 грн. та від 20.03.2019 року № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1295 грн.

Тому, враховуючи, що підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, був чинним на момент проведення позивачу виплат у 2016 - 2019 роках, розмір оспорюваної допомоги правомірно визначався на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170 та від 20.03.2019 року № 237.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.

У зв`язку з цим, відсутні правові підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги за період з 2016 -2019 роки у розмірі, встановленому ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню, та відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь позивача, та відсутні витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні судові витрати не компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Також у позовній заяві позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає, що воно не належить задоволенню, з таких підстав.

Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи те, що зазначена норма не є імперативною та позивачем не надано доказів того, що рішення не буде виконане відповідачем добровільно, суд вважає, що клопотання не належить задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позову заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 43686993, місцезнаходження: 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський , пров. Офіцерський, 8) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 43686993, місцезнаходження: 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський, 8) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551 (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV).

Зобов`язати Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 43686993, місцезнаходження: 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський , пров. Офіцерський, 8) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі передбаченому частиною 5 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551 (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-XIV), з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко