Постанова

від 21.04.2021 по справі 478/959/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 478/959/19

провадження № 61-6519св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство Союз ,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватне підприємство Дар Ланів ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства Союз на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року фермерське господарство Союз (далі - ФГ Союз) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприємства Дар Ланів (далі - ПП Дар Ланів ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позов мотивовано тим, що 28 березня 1995 року ОСОБА_2 створено ФГ Союз . На підставі протоколу загальних зборів ФГ Союз від 08 вересня 2009 року головою фермерського господарства було обрано ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 став його членом. У члени господарства прийнято ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та внесені зміни до статуту господарства.

З 1995 року ФГ Союз використовує земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі, тому числі: 3.75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства серії МК №44 від 17 березня 1995 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 67.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер .

За життя ОСОБА_2 , належну йому земельну ділянку площею 3,75 га заповідав синам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках.

Проте ОСОБА_3 від спадкової частки земельної ділянки відмовився на користь ОСОБА_1 , який успадкував земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серія ВРВ № 395152.

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства кадастровий номер 4823655100:27:000:0091, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №27939933.

В той же час, відповідач ОСОБА_1 залишається членом ФГ Союз , із заявою про вихід із членів господарства та про виділення своєї земельної ділянки щодо користування ФГ Союз не заявляв.

Проте, 19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 4823655100:27:000:0091 строком на 10 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 вересня 2018 року за номером 28304928.

Посилаючись на те, що укладений договір суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а саме: укладення сторонами договору фактично припиняє право користування позивача спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, сторони змінили цільове призначення земельної ділянки із земель для ведення фермерського господарства на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без погодження з органами земельних ресурсів проекту землеустрою щодо їх відведення, ФГ Союз просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,75 га ріллі, укладений 19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 4823655100:27:000:0091, укладений між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів 19 вересня 2018 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 вересня 2018 року за номером 28304928. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні договору оренди ОСОБА_1 порушено порядок зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, який встановлено статтею 21 Земельного кодексу України, оскільки на момент передачі спірна земельна ділянка площею 3,75 га ріллі відносилася до земель для ведення фермерського господарства, та могла бути передана лише в користування на умовах оренди, без зміни цільового призначення, проте була передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПП Дар Ланів задоволено, рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що землі товарного сільськогосподарського виробництва та землі фермерське господарство, є земельними ділянками одного виду в межах однієї категорії, а зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Судом враховано, що після отримання спірної земельної ділянки у спадщину ОСОБА_1 17 вересня 2018 року звернувся із заявою до ФГ Союз про внесення її до земель ФГ Союз , протоколом загальних зборів членів господарства від того ж числа вирішено продовжити використання вказаної земельної ділянки, яка внесена ОСОБА_2 до складеного капіталу СФГ Союз у 1995 році, згідно вимог Закону України Про фермерське господарство та Статуту ФГ Союз безстроково, проте у розділі Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування інформація про те, що спірна земельна ділянка ввійшла до складеного капіталу відсутня. Зважаючи на викладене, суд апеляіційної існатнції дійшов висновку, що позивач ФГ Союз не набув права користування спірною земельною ділянкою, а тому відповідач ПП Дар Ланів не порушив його законних прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2020 року ФГ Союз звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2019 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 918/335/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що протоколом загальних зборів членів фермерського господарства від 17 вересня 2018 року було вирішено продовжити використання спірної земельної ділянки, яка була внесена ще в 1995 році до складеного капіталу ФГ Союз ОСОБА_2 , безстроково, проте в ході вирішення питання про внесення змін до установчих документів стосовно вказаної земельної ділянки була отримана інформація про реєстрацію спірного договору оренди земельної ділянки. Спірна земельна ділянка була отримана ОСОБА_1 у власність в порядку спадкування із земель, що перебували у користуванні ФГ Союз і входили до складу фермерського господарства, яке здійснювало право володіння та користування. Таким чином, ФГ Союз є землекористувачем цієї земельної ділянки, що підтверджується деклараціями, звітами та іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 478/959/19 з Казанківського районного суду Миколаївської області.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2021 року справу № 478/959/19 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до Державного акту про право приватної власності від 17 березня 1995 року серії МК № 44 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 3,72 га з цільовим призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства.

28 березня 1995 року ОСОБА_2 зареєстровано ФГ Союз , ідентифікаційний код юридичної особи 20898109.

З 1995 року ФГ Союз використовувалося земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі, із них:

- 3,75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради, власником якої на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серія МК №44 від 17 березня 1995 року був ОСОБА_2 . Земля передана для ведення селянського (фермерського) господарства.

- 29,0 га ріллі в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею для розширення СФГ серії 1-МК №007623;

- 17,25 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) для вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між ОСОБА_2 та Казанківською районною радою терміном на 5 років.

Відповідно до Статуту СФГ Союз , в редакції 2001 року, його головою є засновник ОСОБА_2 .

За Статутом ФГ Союз , затвердженим протоколом загальних зборів № 1 від 08 вересня 2009 року, зареєстрованого Казанківською ДРА 11 вересня 2009 року №15131050002000471, головою та засновником ФГ Союз є ОСОБА_3 , а членами господарства: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

18 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, розміром 3,75 га, після смерті батька ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_6 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 10 вересня 2018 року.

Згідно Статуту ФГ Союз (нова редакція), затвердженого протоколом зборів №1 від 04 березня 2011 року та зареєстрованим державним реєстратором Казанківської РДА 29 березня 2011 року за №15131050003000471, головою та засновником господарства є ОСОБА_3 , а членами господарства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ФГ Союз про внесення земельної ділянки розміром 3,75 га ріллі до земель ФГ Союз . Протоколом загальних зборів членів господарства від того ж числа вирішено продовжити використання вказаної земельної ділянки, яка внесена ОСОБА_2 до складеного капіталу СФГ Союз у 1995 році, згідно вимог Закону України Про фермерське господарство та Статуту ФГ Союз , безстроково.

19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором Казанківської РДА Миколаївської області Слободанюком В. О., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право за №28304928.

За умовами договору орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, строком на 10 років.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд касаційної інстанції зазначає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 530/879/18 (провадження № 14-518цс19) зазначено, що відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Пунктом 6.1.1 статуту ФГ Союз в редакції 2011 року, встановлено, що до земель господарства належать земельні ділянки, що належать членам господарства на праві приватної власності, постійного користування.

Згідно з пунктом 6.4 статуту цього господарства права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює саме господарство.

Відповідно до пунктів а та б частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство до складу земель фермерського господарства входять земельні ділянки, що належить на праві власності фермерського господарства як юридичній особі та земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України Про фермерське господарство права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що земельні ділянки були отримані відповідачами у справі (членами фермерського господарства) безоплатно у власність (приватизовані) із земель, що перебували у користуванні цього фермерського господарства на підставі приписів Земельного кодексу України, статті 13 Закону України Про фермерське господарство та відповідно до статті 12 цього Закону входили до складу земель фермерського господарства, яке здійснювало права володіння та користування ними, тобто є їх землекористувачем. Звідси суди попередніх інстанцій правильно встановили, що земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства (відповідачам у справі) на праві приватної власності, перебувають у володінні та користуванні цього фермерського господарства та входять до складу його земель.

Тому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем. Звідси доводи відповідачів про те, щофермерське господарство будь-яких прав на спірні земельні ділянки не має, ні фактично, ні юридично не є власником чи землекористувачем земельних ділянок відхиляються, як безпідставні.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №922/1347/19).

В даній справі судами установлено, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 3,72 га з цільовим призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту про право приватної власності від 17 березня 1995 року серії МК № 44, 28 березня 1995 року ним засновано та зареєстровано ФГ Союз , яке з 1995 року використовувало спірну земельну ділянку для фермерського господарства.

Відповідач ОСОБА_1 є членом ФГ Союз та отримав спірну земельну ділянку у спадщину для ведення селянського (фермерського) господарства від ОСОБА_2 , земелекористувачем якої з 1995 року є ФГ Союз .

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що позивач ФГ Союз не набув права користування спірною земельною ділянкою, а тому відповідач ПП Дар Ланів не порушив його законних прав, є передчасним.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд у силу своїх повноважень не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановив повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи предмет і підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин, не надав належну оцінку усім наявним у справі доказам.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновок суду про відмову у задоволенні позову не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав.

При цьому, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України .

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 , 2 , 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Союз задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 рокускасувати,справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун