Постанова

від 23.06.2021 по справі 478/959/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.06.21

22-ц/812/1121/21

Провадження № 22-ц/812/1121/21

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 червня 2021 року м. Миколаїв

справа № 478/959/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Колосової О.М.,

учасники справи: представник відповідача ПП Дар Ланів - Кваша С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

приватного підприємства Дар Ланів

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухваленого 11 грудня 2019 року під головуванням судді Іщенко Х.В. в приміщенні цього ж суду, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, у цивільній справі

за позовом

фермерського господарства Союз (далі - ФГ Союз ) до ОСОБА_1 та приватного підприємства Дар Ланів (далі -ПП Дар Ланів ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

в с т а н о в и в :

В червні 2019 року ФГ Союз звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПП Дар Ланів про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позивач зазначав, що 28 березня 1995 року ОСОБА_2 створено ФГ Союз . На підставі протоколу загальних зборів ФГ Союз від 08 вересня 2009 року головою фермерського господарства було обрано ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 став його членом. У члени господарства прийнято ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та внесені зміни до статуту господарства.

З 1995 року ФГ Союз використовує земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі, у тому числі: 3,75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства серії МК №44 від 17 березня 1995 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за № 67.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

За життя ОСОБА_2 , належну йому земельну ділянку площею 3,75 га заповідав синам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках.

Проте ОСОБА_3 від спадкової частки земельної ділянки відмовився на користь ОСОБА_1 , який успадкував земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серія ВРВ № 395152.

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства кадастровий номер 4823655100:27:000:0091, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №27939933.

В той же час, відповідач ОСОБА_1 залишається членом ФГ Союз , із заявою про вихід із членів господарства та про виділення своєї земельної ділянки щодо користування ФГ Союз не заявляв.

Разом з тим, 19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 4823655100:27:000:0091 строком на 10 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 вересня 2018 року за номером 28304928.

Посилаючись на те, що укладений договір суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а саме, сторони уклали договір, який фактично припиняє право користування позивача спірною земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, а також на те, що сторони змінили цільове призначення земельної ділянки із земель для ведення фермерського господарства на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без погодження з органами земельних ресурсів проекту землеустрою щодо їх відведення, позивач просив суд, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,75 га ріллі, укладений 19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів .

Під час розгляду справи ПП Дар Ланів подало відзив на позовну заяву, у якому вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що ФГ Союз використовує земельну ділянку загальною площею 50 га, як не надано доказів і про те, що земельна ділянка площею 3,75 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 , входила до складу земель цього господарства і на час створення ФГ Союз останній був його членом. Позивачем не надано доказів про те, що за свого життя, власник земельної ділянки ОСОБА_2 як член ФГ подавав письмову заяву про бажання внести до складу майна (складеного капіталу) належну йому земельну ділянку чи право користування нею із зазначенням строку і з цього приводу засновником ФГ приймалося рішення про прийняття такого майна до складеного капіталу. Документально підтверджених доказів того, що новим власником земельної ділянки ОСОБА_1 як членом ФГ Союз було подано письмову заяву про бажання внести до складу майна (складеного капіталу) належну йому земельну ділянку чи право користування нею і з цього приводу приймалось рішення, також не надано. Також, сторони договору оренди не можуть самостійно вирішувати питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з одного виду на інший, оскільки така зміна здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

На вказаний відзив ФГ Союз подало відповідь в якому зазначає, що право користування та володіння земельними ділянками, наданими спадкодавцю для ведення фермерського господарства, переходить до самого фермерського господарства, з моменту його створення та реєстрації.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 4823655100:27:000:0091 укладений 19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 вересня 2018 року за № 28304928. Також суд розподілив судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що при укладанні договору оренди ОСОБА_1 порушено порядок зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, який встановлено статтею 21 Земельного кодексу України, оскільки на момент передачі спірна земельна ділянка площею 3,75 га ріллі відносилась до земель для ведення фермерського господарства, яка могла бути передана лише в користування на умовах оренди, без зміни цільового призначення.

В апеляційній скарзі ПП Дар Ланів , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням процесуальних норм права, зокрема частини 2 статті 200 ЦПК України, а також вирішив спір господарської юрисдикції. Відповідно до пункту 3 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , визначено, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж із земель державної або комунальної власності земельної ділянки для розширення господарства, підсудні господарським судам. На думку апелянта у даній справі виник спір виключно між юридичними особами. Крім того, судом не було досліджено будь-якого доказу або нормативно-правового акту, з огляду на які, суд дійшов до висновку про зміну цільового призначення земельної ділянки в результаті укладеного спірного договору. Між тим, під зміною цільового призначення землі слід розуміти: зміну угідь або зміну виду культур під використання земельної ділянки, но аж ніяк не зміну суб`єкта, який використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Зазначення в договорі призначення земельної ділянки не є свідченням фактичної зміни цільового використання землі. Ухваливши рішення зборів членів ФГ Союз 17 вересня 2018 року, яким до складеного капіталу господарства було включено майно ОСОБА_6 у вигляді земельної ділянки, ФГ Союз не було проведено змін до установчого документу, який підлягав в подальшій реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Отже, земельна ділянка ОСОБА_6 не увійшла до складу майна ФГ Союз .

На вказану апеляційну скаргу ФГ Союз подало відзив, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що право користування ФГ Союз спірною земельною ділянкою передбачено статтею 12 Закону України Про фермерське господарство , відповідно до якої право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів ФГ, здійснює фермерське господарство. При цьому внесення земельної ділянки до складеного капіталу є необов`язковим, по перше, це недоцільно, бо автоматично припиняється право власності члена ФГ на землю, по друге, достатньо волевиявлення власника на передачу у володіння та користування земельною ділянкою.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПП Дар Ланів задоволено. Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення. У задоволенні позову ФГ Союз до ОСОБА_1 , ПП Дар Ланів про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним-відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 28 березня 1995 року зареєстровано фермерське господарство Союз , 08 вересня 2009 року було змінено свідоцтво про державну реєстрацію ФГ Союз (а.с.7).

Згідно Статуту ФГ Союз (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів №1 від 04 березня 2011 року та зареєстрованим державним реєстратором Казанківської РДА від 29 березня 2011 року за №15131050003000471, головою та засновником господарства є ОСОБА_3 , членами господарства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 (а.с. 9-12).

Відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради з кадастровим номером 4823655100:27:000:0091, призначеної для ведення фермерського господарства, яку він отримав в порядку спадкування від батька - ОСОБА_2 , яка, в свою чергу належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства серії МК №44 від 17 березня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 67 (а.с.49).

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства кадастровий номер 4823655100:27:000:0091, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №27939933 (а.с.14).

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ФГ Союз про внесення земельної ділянки розміром 3,75 га ріллі до земель ФГ Союз . Протоколом загальних зборів членів господарства цього ж числа вирішено продовжити використання вказаної земельної ділянки, яка внесена ОСОБА_2 до складеного капіталу СФГ Союз у 1995 році, згідно вимог ЗУ Про фермерське господарство та статуту ФГ Союз , безстроково (а.с.15,63).

Пунктом 6.1.1 статуту ФГ Союз встановлено, що до земель господарства належать земельні ділянки, що належать членам господарства на праві приватної власності.

Згідно з пунктом 6.4 статуту цього господарства права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює саме господарство.

За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України ).

Відповідно до пунктів а та б частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство до складу земель фермерського господарства входять земельні ділянки, що належить на праві власності фермерського господарства як юридичній особі та земельні ділянки, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України Про фермерське господарство права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Ураховуючи викладене, спірна земельна ділянка, яка належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_1 , та який є членом ФГ Союз , на підставі статті 12 Закону України Про фермерське господарство входила до складу земель ФГ Союз , яке здійснювало права володіння та користування ними, тобто є її землекористувачем.

Таким чином, вказана земельна ділянка, що належить члену фермерського господарства (відповідачу у справі) на праві приватної власності, перебуває у володінні та користуванні ФГ Союз та входить до складу його земель.

Отже, ФГ Союз є належним землекористувачем спірної земельної ділянки.

Зазначене відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

Між тим, 19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів у письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки площею 3.75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради, для ведення фермерського господарства, строком на 10 років. 20 вересня 2018 року договір зареєстровано державним реєстратором Казанківської РДА Миколаївської області Слободанюком В.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 19.09.2018 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право за №28304928.

ФГ Союз пред`явило вимоги до відповідачів про недійсність вказаного договору оренди земельної ділянки, вважаючи, що цей договір суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

У відповідності до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що передача ОСОБА_1 в оренду ПП Дар Ланів вказаної земельної ділянки, яка перебуває у володінні та користуванні ФГ Союз та входить до складу його земель, порушує права зазначеного фермерського господарства, як належного землекористувача, а тому спірний договір оренди є недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України.

За такого, основний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним, є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що ФГ Союз не є належним землекористувачем вказаної земельної ділянки, оскільки мало б зареєструвати право користування спірною земельною ділянкою, яка належить на праві власності члену цього господарства, є необґрунтованими, оскільки положення Закону України Про фермерське господарство таких вимог не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір належить до господарської юрисдикції, оскільки виник між двома юридичними особами, є необґрунтованим.

У цій справі відповідачем є фізична особа - ОСОБА_1 , а предметом позову є вимога щодо визнання недійсним договору про оренду землі, яка належить вказаній фізичній особі на праві власності.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Звідси колегія суддів вважає, що позовні вимоги ФГ Союз про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного ОСОБА_1 , як фізичною собою, з ПП Дар Ланів , має розглядатися із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру правовідносин у порядку цивільного судочинства.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без зміни, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись статей 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Дар Ланів залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.