Ухвала

від 27.04.2021 по справі 466/3452/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 466/3452/19

провадження № 61-6452ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицію у Львівській області, державного виконавця Перетятко Г. В., треті особи: ОСОБА_2 , Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визначення межі відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицію у Львівській області (далі - Галицький ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області), старшого державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Перетятко Г. В., треті особи: ОСОБА_2 , Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю про порушення прав людини, громадянина і осіб з інвалідністю за фактом невиконання норми пункту 1 статті 92 Конституції України, пункту 2 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження та порушення гарантованих норм статей 8, 9, 32, 34, 92, Конституції України, статей 5, 10, 12, 15, 16, 17 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю за фактом приниження осіб з інвалідністю державним виконавцем Перетятко Г. В., що також завдало моральну шкоду через короткотермінове порушення здоров`я.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він, звернувшись до Галицького ВДВС м. Львів із заявою про закінчення виконавчого провадження, дізнався від державного виконавця Перетятко Г. В. про відкриті виконавчі провадження щодо нього, ОСОБА_2 та на прохання надати такі для ознайомлення отримав категоричну відмову. 11 квітня 2019 року він подав та зареєстрував заяву в канцелярії, проте на прохання надати матеріали для ознайомлення Перетятко Г. В. взагалі відмовилася з ним розмовляти. Отже, державний виконавець Перетятко Г. В. не виконала покладений на неї обов`язок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження . Інформації про відкриття будь-яких виконавчих проваджень він та ОСОБА_2 не отримували.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2019 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що у поданій позивачем заяві від 11 квітня 2019 року не зазначалася дата ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а вимога про негайне надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки Законом України Про виконавче провадження не передбачено обов`язок виконавця негайного ознайомлення сторони виконавчого провадження з матеріалами виконавчого провадження. Позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів невиконання державним виконавцем Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Перетятко Г. В. покладених на неї законом обов`язків, які призвели до порушення прав людини, особливо з інвалідністю, призвело до моральних страждань та переживань ОСОБА_1 , стало причиною короткотривалого погіршення стану його здоров`я.

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо : касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову (встановлення невиконання обов`язків державного виконавця; встановлення факту створення стресової ситуації; визначення межі відшкодування у розмірі 100,00 грн) та характер правовідносин, у яких виник спір.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України .

Касаційна скарга не містить посилання на підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицію у Львівській області, державного виконавця Перетятко Г. В., треті особи: ОСОБА_2 , Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визначення межі відшкодування , відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик