Рішення

від 26.04.2021 по справі 636/3647/20

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3647/20

Провадження № 2/576/102/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.21 м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Юрченко Олена Миколаївна, про тлумачення заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно. За життя, а саме, 21 жовтня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого своє майно, яке буде належати їй на день смерті та на яке вона буде мати право та яке складається із земельної ділянки згідно Сертифікату на земельну частку (пай) серія ХР № 0234548, виданого КСП Лебежанським та знаходиться в агрофірмі Лебежанська ТОВ Чугуївського району Харківської області - заповіла своїй невістці (матері позивача) ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 . Успадкувати за заповітом майно ОСОБА_3 вона не встигла.

Також зазначає, що вона є спадкоємицею своєї матері ОСОБА_4 та прийняла спадщину після її смерті, звернувшись у встановлений законом строк із відповідною заявою про прийняття спадщини до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, однак державний нотаріус, що вів спадкову справу, помер у зв`язку з чим зазначену спадкову справу № 51/2019 було передано приватному нотаріусу Чугуївського МНО Юрченко О.М. за адресою: АДРЕСА_2 .

Також в прийнятті спадщини бере участь донька померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка є її спадкоємицею за законом та не вважає, що в залишеному ОСОБА_3 заповіті йде мова саме про цю земельну ділянку, яка розташована на території Леб`язької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,37 га, належну померлій згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XP № 054029, оскільки в заповіті зазначено: моє майно, яке буде належати мені на день смерті та на яке я буду мати право та яке складається із земельної ділянки, згідно Сертифікату на земельну частку (пай) серія ХР № 0234548, виданого КСП Лебежанським та знаходиться в агрофірмі Лебежанська ТОВ Чугуївського району Харківської області.

Вказана земельна ділянка за життя ОСОБА_3 була отримана на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серія ХР № 0234548, виданого КСП Лебежанським та знаходилася в агрофірмі Лебежанська ТОВ Чугуївського району Харківської області. В подальшому відбулося виділення землі в натурі на місцевості з виготовленням відповідної документації та видано державного акту на право приватної власності на землю, тому позивач вважає, що заповідаючи її матері земельну частку (пай), спадкодавиця мала на меті передати у спадщину саме земельну ділянку, яка була отримана нею на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серія ХР № 0234548, на яку в подальшому отриманоДержавний акт на право приватної власності на землю серії IV-XP № 054029, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,37 га. кад. № 6325484500:01:000:0033.

За вказаних обставин позивач просить суд дати тлумачення заповіту, складеного ОСОБА_3 та посвідченого 21 жовтня 2002 року секретарем виконкому Леб`язької сільської ради Чугуївського району Харківської області за реєстровим номером 263, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,37 га, отримана на підставі Сертифікату на земельну частку пай серія ХР№234548, виданого ксп Лебежанський кадастровий номер 6325484500601:000:0033 входить до складу спадщини за заповітом ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та за нею визнається право на успадкування земельної ділянки (Державний акт на право приватної власності на землю ІV-ХР № 054029) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,37 га, отриманої на підставі Сертифікату на земельну частку пай серія ХР№234548, виданого ксп Лебежанський кадастровий номер 6325484500601:000:0033.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Представила заяву, в якій повністю підтримує свої вимоги, а справу просить розглядати без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи. Також представила заяву, в якій повністю визнає позов ОСОБА_1 і просить розглядати справу без її участі.

Третя особа - приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Юрченко О.М. в судове засідання не з`явилася, а представила заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності та не заперечує проти задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно. За життя, а саме, 21 жовтня 2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого своє майно, яке буде належати їй на день смерті та на яке вона буде мати право та яке складається із земельної ділянки згідно Сертифікату на земельну частку (пай) серія ХР № 0234548, виданого КСП Лебежанським та знаходиться в агрофірмі Лебежанська ТОВ Чугуївського району Харківської області - заповіла своїй невістці ОСОБА_4 .

Також встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, встановлено, що позивач прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_4 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори.

У відповідності до ст.1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Статттею 1256 ЦК України встановлено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.

Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Аналогічні відомості містить п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , який вказує, що при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників - в порядку позовного провадження.

Як зазначалось вище, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом.

Проте, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто, підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Судом же встановлено, що оспорюваний заповіт не ускладнений неоднаковим використанням у ньому слів, понять термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових відносин, з його змісту чітко вбачається воля заповідача.

Також встановлено,що за життя спадкодавець ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ІV-ХР № 054029 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,37 га на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 23 вересня 2002 року № 215. Відповідно до гл. 3 Р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22.02.2012, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Таким чином, законом не встановлено обов`язку нотаріуса пересвідчуватися у наявності у заповідача право на майно, що заповідається.

Крім того, відповідач по справі повністю визнає вимоги позивача щодо тлумачення змісту заповіту. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що між сторонами взагалі існує спір з цього приводу, а тому вони можуть самостійно здійснити його тлумачення. Також суд звертає увагу на наступне. Так, на підтвердження своїх вимог позивачем представлено Сертифікат серії РН № 377328 на право на земельну частку (пай) площею 3,13 умовних кадастрових гектар, виданий ВАТ Березанське Баришівського району Київської області на ім`я ОСОБА_5 , який, вочевидь, не має жодного відношення до справи, яка розглядається. Тобто, позивачем не надано доказів, що земельна ділянка, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, була отримана на підставі Сертифікату на земельний пай, що зазначений в заповіті спадкодавця.

Тому, ставлячи в своєму позові питання про тлумачення заповіту таким чином, що за позивачем визнається право на успадкування земельної ділянки (Державний акт на право приватної земельної ділянки ІV-ХР № 054029 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,37 га), отриманої на підставі сертифікату на земельну частку пай серія ХР№234548, виданого ксп Лебежанський кадастровий номер 6325484500601:000:0033, позивач у своєму позові фактично просить суд внести зміни до змісту заповіту, що є неприпустимим. Тому, враховуючи,що сторони не позбавлені можливості самостійно здійснити тлумачення змісту заповіту, а сам текст заповіту не містить неточностей, складений зі слів заповідача, а також з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у його зміст (що фактично в даному випадку пропонується позивачем), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Юрченко Олена Миколаївна, про тлумачення заповіту, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон