Ухвала

від 14.04.2021 по справі 2-1045/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1503/21

Номер справи місцевого суду: 2-1045/11

Головуючий у першій інстанції Рідник І. Ю.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Сіваченко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Кіровської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору дарування дійсним та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - магазин-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований по АДРЕСА_1 .

В подальшому позивачем позовні вимоги уточнено та, згідно уточнень, позивач просить визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна - магазин-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований на земельній ділянці загальною площею 0,04 га по АДРЕСА_1 та складається з : літ. А - магазин, літ. А1 - прибудова, літ. А2 - прибудова, літ. А3 - прибудова, літ. а - тамбур, літ. а1 - веранда, літ. пд(А) - підвал, літ. вх.пд - вхід в підвал, літ. Б - вбиральня, І-брукування, № 1-2- огорожа.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до протоколу №2 загальних зборів пайовиків-співвласників реформованого КСП Кіровська птахофабрика від 21.12.2001 року було затверджено уточнені списки осіб, які мають право на майновий пай у пайовому фонді майна колишнього КСП та склад майнових груп, підтверджено повноваження уповноважених осіб цих груп та прийнято рішення щодо виділення майна в натурі власникам майнових паїв реформованого підприємства. Він виступав уповноваженим майнової групи №11 у складі 2-х осіб: він та його мати, ОСОБА_3 . Його частка в пайовому фонді майна підприємства була визначена у грошовому виразі в розмірі 18014.55 грн., а ОСОБА_3 в розмірі 5649.72 грн. При розподілу майна їх майновій групі, з урахуванням вартості майнових сертифікатів, було виділено в натурі магазин-склад, розташований по АДРЕСА_1 , залишковою вартістю 30000 грн. По акту приймання-передачі майна №13 від 29.12.2001 року магазин-склад було передано їх майновій групі у власність. Даний об`єкт нерухомого майна знаходився у нього в оренді з 1998 року, який він використовував з дозволу органу місцевого самоврядування як об`єкт торгівлі. Після отримання даного об`єкту нерухомого майна у власність, ним було проведено реконструкцію складського приміщення під магазин-бар щодо продажу товарів різних груп. Дана реконструкція виконана зі збільшенням площі прибудови до існуючого приміщення. Зазначена реконструкція проведена з дотриманням існуючих норм та правил та не порушує права інших осіб, крім того, правомірність розміщення та експлуатації об`єктів магазину-бару підтверджується рішенням виконавчого комітету Кіровської сільської ради від 28.05.1998 рок та рішення чотирнадцятої сесії Кіровської сільської ради від 09.06.2008 року про надання дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 400 кв.м. на яких розміщено магазин-бар в АДРЕСА_1 .

25 травня 2008 року мати подарувала йому належну їй частку у майновому паї, про що власноруч написала розписку, але 10 жовтня 2011 року договір дарування майнового паю колективного сільськогосподарського підприємства Кіровська птахофабрика номінальною вартістю 5 649.72 грн., був оформлений між ними в нотаріальному порядку, тому на сьогодні він є єдиним власником майна, отриманого на майнові сертифікати. Проте, оформити своє право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у відповідних органах він не має можливості тому, що на це майно відсутні правовстановлюючі документи та реконструкція магазину-бару виконана без отримання відповідного дозволу та належним чином затвердженого проекту, у зв`язку з чим, він вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2011 року уточнений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Кіровської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна - магазин-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований на земельній ділянці загальною площею 0,04 га по АДРЕСА_1 , який за технічною документацією складається з: літ. А - магазин, літ. А1 - прибудова, літ. А2 - прибудова, літ. А3 - прибудова, літ. а - тамбур, літ. а1 - веранда, літ. пд(А) - підвал, літ. вх.пд - вхід в підвал, літ. Б - вбиральня, І-брукування, № 1-2- огорожа.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 має право на частку у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства Кіровська птахофабрика , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом) серія ОД-13 №4. ОСОБА_1 вважає, що його право порушене, зокрема, тим, що позивач ОСОБА_2 неправомірно, безпідставно отримав право власності на магазин-склад в подальшому самовільно перебудований позивачем під магазин-бар, а той час як це майно, серед іншого, міг отримати сам скаржник, реалізувавши своє законне право на виділення в натурі відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом) серія ОД-13 №4.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №521/12093/19 (провадження №61-20975св19) дійшов наступного правового висновку: відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., апеляційний суд не врахував, що він звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених вище норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення, чи невирішення судом першої інстанції питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2011 року.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З матеріалів справи вбачається, що будучи членом КСП Кіровська птахофабрика Комінтернівського району Одеської області, при розпаюванні пайового фонду майна підприємства позивач набув право на отримання відповідної частки у цьому пайовому фонді майна, яка була визначена у вигляді 0.48% або у грошовому виразі в розмірі 18014.55 грн., що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД-13 №538, виданим Кіровською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 15.12.2003 року /а.с.7/.

Відповідач ОСОБА_3 , як член КСП Кіровська птахофабрика Комінтернівського району Одеської області, при розпаюванні пайового фонду майна підприємства набула право на отримання відповідної частки у цьому пайовому фонді майна, яка була визначена у вигляді 0.15% або у грошовому виразі в розмірі 5649.72 грн., що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД-13 №538, виданим Кіровською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 15.12.2003 року /а.с.8/.

Майнові та пайові відносини членів КСП і правовий режим пайового фонду майна членів цих підприємств, регулювався на тої час Законом України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 року №2114-ХІІ, з наступними змінами, Законом України Про власність від 07.02.1991 року №697-ХІІ, Указом Президента України від 03.12.1999 року №1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки та іншими нормативно-правовими та внутрішньопідприємницькими актами.

Відповідно до ст.8 Закону №2114-ХІІ підприємство самостійно володіє, користується і роз поряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Як було визначено ст.9 Закону №2114-ХІІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Після Указу Президента України від 03.12.1999 року почався прискорений процес реформування (протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року) колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, яким було передбачено аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід із цих підприємств з майновими паями та забезпечення реалізації їх права на створення приватних формувань шляхом передачі їм (у рахунок погашення належних їм май-нових паїв) окремих будівель, споруд, техніки, робочої та продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо.

З матеріалів справи вбачається, що членам колишнього КСП Кіровська птахофабрика ОСОБА_2 і ОСОБА_3 загальними зборами пайовиків-співвласників реформованого КСП Кіровська птахофабрика від 21.12.2001 року протокол №2, в рахунок погашення належних їм майнових паїв була виділена та передана у власність окрема будівля, а саме: магазин-склад, інв.№ НОМЕР_1 , розташований в АДРЕСА_1 /а.с.13-16/.

Вказаний протокол є чинним, ніким не оскаржений.

Таким чином, ОСОБА_1 не є особою, права якої порушені у вказаній судовій справі.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року , згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого Гуржій проти України , заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, Олександр Шевченко проти України , №8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У Рішенні від 16 лютого 2017 року за заявою №18986/06 у справі Каракуця проти України , Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що заявники ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом звернення відповідача про перегляд заочного судового рішення, оскільки перегляд таких рішень гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За таких обставин немає правових підстав вважати, що оскаржуваним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2011 року вирішувались права та обов`язки ОСОБА_1 .

У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 362, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2011 року закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк