Постанова

від 27.04.2021 по справі 922/3267/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа № 922/3267/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотонус Плюс" (вх.№684Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 02 лютого 2021 року (повний текст рішення складено 03 лютого 2021 року, суддя Присяжнюк О.О., м. Харків) у справі №922/3267/20

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотонус Плюс", м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ТОВ "Біотонус Плюс", в якій просить суд стягнути з ТОВ "Біотонус плюс" на користь бюджету шкоду заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в загальному розмірі 39820,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані самовільним водокористуванням відповідачем у період з 06.07.2019 по 18.07.2019 свердловини №1 басейну річки Лопань/ басейн річки Уди, район басейну річки Дон, що розміщена за адресою: вул. Сумгаїтська,16, м. Харків,та у використанні підземних вод із свердловини №1 басейну річки Лопань/ басейн річки Уди, район басейну річки Дон, що розміщена за адресою: вул. Сумгаїтська, 16, м. Харків у період з 01.03.2017 по 31.12.2019 без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3267/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Біотонус плюс" на користь бюджету шкоду заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в загальному розмірі 39244,50 грн; стягнуто з ТОВ "Біотонус плюс" судового збору в сумі 2071,62 грн; закрито провадження у справі на суму 575,59 грн на підставі п.2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у діях ТОВ "Біотонус плюс" наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається у неналежному виконані своїх службових обов`язків щодо використання водних ресурсів (підземних вод) за відсутності дозвільних документів, а саме: дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), безпосередній причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; наявність шкоди розмірі 39244,50 грн та вини відповідача. Одночасно судом першої інстанції закрито провадження у справі на суму 575,59 грн на підставі п.2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на погашення відповідної суми заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі.

ТОВ "Біотонус Плюс" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3267/20 повністю і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

Звертаючись за апеляційною скаргою ТОВ "Біотонус плюс" заперечує необхідність отримання ним спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), оскільки товариство є землекористувачем земельної ділянки, що виключає необхідність отримання такого дозволу згідно до вимог статті 23 Кодексу України про надра. Вказане підтверджує листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 06.10.2020 №15810/0/226-20 з якого вбачається, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.07.1996 №759 ЗАТ "Біотонус" (наразі ТОВ "Біотонус") надано в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1050 га по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові строком на 25 років; договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 23.09.1996 №747, укладеним на підставі цього рішення між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ЗАТ "Біотонус"; договором оренди нежитлового приміщення, укладеним 01.01.2011 між ТОВ "Біотонус", як орендодавцем, та ТОВ "Біотонус плюс", як орендарем, щодо передання в оренду нежитлового приміщення, розташованого по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові, загальною площею 50 кв.м; договором оренди артсвердловини, укладеним 01.01.2011 між ТОВ "Біотонус", як орендодавцем, та ТОВ "Біотонус плюс", як орендарем, щодо передання в оренду свердловини, розташованої по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі №922/3267/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Біотонус Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3267/20; постановлено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Біотонус Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3267/20 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; учасникам справи встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів апелянтові.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі №922/3267/20 отримана представниками сторін.

12.04.2021 від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4241), в якому остання просить апеляційну скаргу ТОВ "Біотонус Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 02 лютого 2021 року у справі №922/3267/20 без змін.

21 квітня 2021 року від Державної екологічної інспекції у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4630), в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ "Біотонус Плюс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 02 лютого 2021 року у справі №922/3267/20 без змін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку діяльності відповідача у період з 11.02.2020 по 24.02.2020, на підставі статті 20- 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоїнспекції, Положення про Державну екологічну інспекцією у Харківській, на підставі наказу №159/11-02 від 06.02.2020 та направлення на проведення планової перевірки від 06.02.2020 №159/11-02/03- 06.

За результатами проведеної перевірки Держекоінспекцією у Харківській області складено акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 159/11-02/03-06 від 24.02.2020, який отриманий директором ТОВ "Біотонус плюс" Бєловою Л.М.

Актом перевірки зафіксовано, що у ТОВ "Біотонус плюс" термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування підприємства закінчився 05.07.2019, а новий дозвіл на спеціальне водокористування отриманий 18.07.2019.

Відповідно до наданої TОB "Біотонус плюс" за результатами перевірки довідки, в період 06.07.2019 по 18.07.2019 обсяг самовільного використання підземних вод із свердловини склав 132 м 3 .

У зв`язку з виявленими порушеннями, Держекоінспекцією у Харківській області 27.03.2020 відповідно Методики здійснено розрахунок розміру збитку, заподіяного державі ТОВ "Біотонус плюс" внаслідок самовільного водокористування в період з 06.07.2019 по 18.07.2019, розмір якого склав 575,59 грн, який було направлено на адресу ТОВ "Біотонус плюс" разом з претензією № 51 від 27.03.2020 за вих. №1323/03-06, щодо добровільного відшкодування шкоди.

Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди заподіяної державі, вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.

Одночасно позивач зазначає, що під час перевірки встановлено, що станом на 11.09.2020 у ТОВ "Біотонус плюс" відсутнє зареєстроване право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: вул. Сумгаїтська,16, м. Харків, що підтверджується витягами з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2020 №223685615 та №223686448, а саме відсутністю будь-яких відомостей щодо прав власності (користування) за ТОВ "Біотонус плюс" на вказану земельну ділянку.

Ураховуючи виявлені факти використання підземних вод із свердловини №1 басейну річки Лопань/ басейн річки Уди, район басейну річки Дон, що розміщена за адресою: вул. Сумгаїтська, 16, м. Харків, тобто на земельній ділянці, яка не перебуває ані у власності, ані у користуванні ТОВ "Біотонус плюс", Держекоінспекцією у Харківській області зроблено висновок про використання відповідачем надр (підземні води) за відсутністю спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням статтей 16,19,21 Кодексу України про надра.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Біотонус плюс" в період з 01.03.2017 по 31.12.2019 здійснювалось самовільне користування надрами (підземні води) із вказаної вище свердловини.

Відповідно до наданих звітів 2-ТП (водгосп): за 2019 рік забрано 3200 м 3 води; за 2018 рік - 3200 м 3 води; за березень 2017 - 300 м 3 води, квітень 2017 - 300 м 3 води, травень 2017 - 200 м 3 води, червень 2017 - 200 м 3 води, липень 2017 - 200 м 3 води, серпень 2017 - 200 м 3 води, вересень 2017 - 300 м 3 води, жовтень 2017 - 300 м 3 води, листопад 2017 - 300 м 3 води, грудень 2017 - 300 м 3 води.

У подальшому інспекцією, на підставі Методики, здійснено розрахунок розміру збитку, заподіяного державі ТОВ "Біотонус плюс" внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в розмірі 39244,50 грн. З метою добровільного відшкодування вказаної шкоди Держекоінспекцією у Харківській області надіслано на адресу ТОВ "Біотонус плюс" претензію за №61 від 06.05.2020 за вих. №1699/02-06, щодо сплати шкоди у добровільному порядку.

За позицією позивача, внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) ТОВ "Біотонус плюс", в порушення вимог статтей 16,19,21 Кодексу України про надра, державі заподіяно шкоду у розмірі 39244,50 грн, яка підтверджується матеріалами планової перевірки Держекоінспекції у Харківській області.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Держекоінспекцією у Харківській області керівнику ТОВ "Біотонус плюс" внесено припис від 24 лютого 2020 року за №46/03-13.

На даний час дана шкода в добровільному порядку ТОВ "Біотонус плюс" не відшкодована.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на суму 575,59 грн шкоди внаслідок самовільного водокористування, на підставі п.2 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3267/20 закрито провадження у справі на суму 575,59 грн на підставі п.2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів враховує, що згідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ТОВ "Біотонус плюс" не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження щодо позовної вимоги про стягнення шкоди внаслідок самовільного водокористування в розмірі 575,59 грн суд апеляційної інстанції надає правову оцінку правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) у розмірі 39244,50 грн.

Досліджуючи наявність підстав для представництва у даній справі прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області колегія суддів зазначає про таке.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 статті 20 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пунктів 1,3 розділу 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, Державна екологічна інспекція відповідної області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується, основними завданнями Державної екологічної інспекції області є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Харківської області.

З огляду на те, що Держекоінспекція у Харківській області, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання є позивачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Держекоінспекція у Харківській області звернулась до місцевої прокуратури для здійснення представництва прокурором інтересів держави з метою судового врегулювання спору, що підтверджується листом від 11.09.2020 за №3694-03-08.

Вищевикладене є підставою для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді для захисту інтересів значної кількості громадян, оскільки сам факт незвернення позивача до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси значної кількості громадян, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, на що звертав увагу і Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачем у справі свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2019 у справі №905/803/18.

Ураховуючи викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Держекоінспекції у Харківській області, згідно з ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 131- 1 Конституції України, являється несплата відповідачем вищевказаної шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що значно ослаблює економічні основи держави та потребує прокурорського реагування.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Звертаючись з позовною заявою державна екологічна інспекція вказує про порушення ТОВ "Біотонус плюс" вимог статтей 16,19,21 Кодексу України про надра, з підстав користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу, як правової підстави нарахування шкоди у розмірі 39244,50 грн.

Відповідно до ч.1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Так, відповідно до статті 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Приписами статті 21 даного Кодексу встановлено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до статті 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Статтею 67 вказаного кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до статтей 47,68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ч.1 ст.41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв`язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Досліджуючи наявність протиправної поведінки ТОВ "Біотонус плюс" судом апеляційної інстанції встановлено таке.

Так, відповідно до норм ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого

відводу.

Згідно положень статті 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, нормами статтей 16,19,21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

При цьому, зазначені норми законодавства носять імперативний, а не альтернативний характер, оскільки покладають на відповідача саме обов`язок оформити відповідний дозвіл.

Водночас, відповідно до норм статетй 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, обов`язковою умовою звільнення від обов`язку отримання дозволу на користування надрами (за умови одночасного дотримання всіх інших вимог, встановлених статтею 23 Кодексу України про надра) є наявність статусу землевласника чи землекористувача земельної ділянки.

Суд першої інстанції, досліджуючи наявність протиправної поведінки встановив відсутність доказів реєстрації станом на 11.09.2020 за ТОВ "Біотонус плюс" права власності чи користування земельною ділянкою за адресою: вул. Сумгаїтська,16, м. Харків, що підтверджується витягами з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2020 №223685615 та №223686448, а саме відсутністю будь-яких відомостей щодо прав власності (користування) за ТОВ "Біотонус плюс" на вказану земельну ділянку, як передумови обов`язкового отримання особою спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Звертаючись з апеляційною скаргою ТОВ "Біотонус плюс" заперечує необхідність отримання ним спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), оскільки товариство є землекористувачем земельної ділянки, що виключає необхідність отримання такого дозволу згідно до вимог статті 23 Кодексу України про надра.

На підтвердження обставини набуття статусу землекористувача земельної ділянки ТОВ "Біотонус плюс" надано:

-лист Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 06.10.2020 №15810/0/226-20 з якого вбачається, що рішенням виконавчого комітету

Харківської міської ради від 24.07.1996 №759 ЗАТ "Біотонус" (наразі ТОВ "Біотонус") надано в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1050 га по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові строком на 25 років.

-договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 23.09.1996 №747, укладений на підставі цього рішення між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ЗАТ "Біотонус" (код ЄДРПОУ 21171496);

-договір оренди нежитлового приміщення, укладений 01.01.2011 між ТОВ "Біотонус", як орендодавцем, та ТОВ "Біотонус плюс", як орендарем, щодо передання в оренду нежитлового приміщення, розташованого по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові, загальною площею 50 кв.м;

-договір оренди артсвердловини, укладений 01.01.2011 між ТОВ "Біотонус", як орендодавцем, та ТОВ "Біотонус плюс", як орендарем, щодо передання в оренду свердловини , розташованої по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові.

Втім колегія суддів зазначає визнає аргументи апелянта, такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні ним норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, у тому числі щодо землекористування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, правовою підставою виникнення права користування земельною ділянкою (у тому числі оренди) є зареєстроване у встановленому законом порядку речове право за відповідним суб`єктом господарської діяльності.

З наданих відповідачем доказів не вбачається належна реєстрація особою права користування земельною ділянкою, розташованої по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові.

Згідно до інформації, наявної у витязі з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2020 №223685615 та №223686448, відсутні будь-яких відомості щодо прав власності (користування) за ТОВ "Біотонус плюс" на вказану земельну ділянку.

Таким чином, наявність права оренди на земельну ділянку у ТОВ "Біотонус" жодним чином не впливає на наявність такого права у ТОВ "Біотонус Плюс", а отже не спростовує доводи прокурора та позивача про необхідність отримання відповідачем дозволу на користування надрами відповідно до статтей 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011, не свідчить про належне набуття відповідачем статусу землекористувача земельної ділянки, оскільки останній не містить жодних ознак, за яких передане в оренду нерухоме майно можливо ідентифікувати як свердловину.

Аналогічне стосується також і договору оренди артсвердловини від 01.01.2011, оскільки останній є припиненим . Так, згідно до п. 4.2 договору строк його дії становить 5 років з дня набуття чинності договором. Відповідно до п. 4.4 цього договору, договір припиняється у разі закінчення строку дії цього договору. При цьому, положень щодо можливості поновлення строку дії договору його умови не містять. Отже, на даний час даний договір від 01.01.2012 є припиненим внаслідок закінчення строку його дії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позивача щодо недоведеності ТОВ "Біотонус Плюс" обставини оформлення прав землекористувача земельної ділянки, розташованої по вул. Сумгаїтській, 16 у м. Харкові, на якій розташована свердловина.

У зв`язку з цим, ТОВ "Біотонус Плюс" не є суб`єктом на якого розповсюджується сфера дії норми статті 23 Кодексу України про надра, а відтак товариство зобов`язано було отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) задля користування свердловиною.

Таким чином, позивачем доведено наявність протиправної поведінки ТОВ "Біотонус Плюс", яка полягає у використанні підземних вод із свердловини №1 басейну річки Лопань/ басейн річки Уди, район басейну річки Дон, що розміщена за адресою: вул. Сумгаїтська, 16, м. Харків, у період з 01.03.2017 по 31.12.2019, без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Досліджуючи наявність вини відповідача, як складового елементу притягнення особи до відповідальності колегія суддів зазначає про таке.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу України)

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди".

Суд апеляційної інстанції враховує, що з боку відповідача не надано жодного доказу на підтвердження обставини його непричетності до своєчасного неоформлення спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Вказане свідчить про наявність вини ТОВ "Біотонус Плюс" у неоформленні спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у період з 01.03.2017 по 31.12.2019.

Досліджуючи наявність шкоди, як складового елементу притягнення особи до відповідальності колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до наданих звітів 2-ТП (водгосп): за 2019 рік забрано 3200 м 3 води; за 2018 рік - 3200 м 3 води; за березень 2017 - 300 м 3 води, квітень 2017 - 300 м 3 води, травень 2017 - 200 м 3 води, червень 2017 - 200 м 3 води, липень 2017 - 200 м 3 води, серпень 2017 - 200 м 3 води, вересень 2017 - 300 м 3 води, жовтень 2017 - 300 м 3 води, листопад 2017 - 300 м 3 води, грудень 2017 - 300 м 3 води.

Згідно із чинним законодавством порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається згідно з "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрована Мінюстом України 14.08.2009 за №767/16783 (з подальшими змінами).

За положеннями п.9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), грн., здійснюється за формулою З сам = 100 х W х Тар, (23) де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), куб.м. Тар - розмір, грн/100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Згідно із п.9.2 Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб`єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземної води), поданий прокурором разом із позовною заявою, який становить 39244,50 грн, виконаний у відповідності до вищевказаної Методики та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин доведено з боку позивача і наявність причинного зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, оскільки саме у зв`язку з використанням відповідачем підземних вод із свердловини №1 басейну річки Лопань/ басейн річки Уди, район басейну річки Дон, що розміщена за адресою: вул. Сумгаїтська, 16, м. Харків, у період з 01.03.2017 по 31.12.2019, без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), заподіяно шкоду у розмірі 39244,50 грн.

Ураховуючи вищенаведене колегія суддів встановила наявність в діях відповідача усіх елементів складу делікту, а саме:

-протиправна поведінка відповідача полягає у яка полягає у використанні підземних вод із свердловини №1 басейну річки Лопань/ басейн річки Уди, район басейну річки Дон, що розміщена за адресою: вул. Сумгаїтська, 16, м. Харків, у період з 01.03.2017 по 31.12.2019, без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами);

-шкідливий результат такої поведінки (шкоди) полягає у самовільному отриманні об`єму підземних вод у розмірі 39244,50 грн;

-причинний зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме у зв`язку з використанням відповідачем підземних вод із свердловини №1 басейну річки Лопань/ басейн річки Уди, район басейну річки Дон, що розміщена за адресою: вул. Сумгаїтська, 16, м. Харків, у період з 01.03.2017 по 31.12.2019 без отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) здійснено незаконний забір води у розмірі 39244,50 грн;

-вина особи, яка заподіяла шкоду презюмується, оскільки відповідачем не було доведено існування жодних обставин які виключали його вину в розумінні вимог законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Біотонус плюс" на користь бюджету шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в загальному розмірі 39244,50 грн.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Біотонус плюс" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3267/20 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотонус плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02 лютого 2021 року у справі №922/3267/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян