Постанова

від 27.04.2021 по справі 440/4610/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 р.Справа № 440/4610/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава у справі № 440/4610/20

за позовом ОСОБА_1

до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 55 сесії 7 скликання від 25.06.2020 р. Стасівської сільської ради щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25х65 м (0,16 га) для ведення особистого селянського господарства у селі Михайлівка на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області;

- зобов`язати Стасівську сільську раду прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 25х65 м (0,16га).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення 55 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 25 червня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Стасівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 26 листопада 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована в межах с. Михайлівка на території Стасівської сільської ради, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 року у справі №440/4610/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 440/4610/20 скасовано в частині зобов`язанння Стасівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована в межах с. Михайлівка на території Стасівської сільської ради, з урахуванням висновків суду.

В цій частині прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов`язано Стасівську сільську раду Диканського району Полтавської області прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в селі Михайлівка на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 25х65 м (0,16 га).

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 у справі №440/4610/20 залишено без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681 грн. 60 коп.

29.03.2021 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача Нелюби С.А. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Вказаний висновок відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 у справі №400/478/19, від 22 квітня 2020 у справі 440/1757/19, від 05.08.2020 року у справі № 640/15803/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість, відповідачем не надано суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених представником позивача до відшкодування.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем надано докази про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а саме, копії наступних документів: договір про надання правової (правничої) допомоги від 09.07.2020 року, калькуляція - рахунку №1 від 25.03.2021 р., акт виконаних робіт від 25.03.2021 р., квитанція від 25.03.2021 р. меморіальний ордер від 25.03.2021 р., додатковий договір від 25.03.2021 р. (а.с.135-143).

З наданих доказів слідує, що 09.07.2020 року між ОСОБА_1 (далі - замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (далі - виконавець), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2247, укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно п.3.1 вказаного договору вартість надання правової (правничої) допомоги, юридичних послуг та виконання юридичних робіт вказуються в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

25.03.2021 року замовником та виконавцем укладено додатковий договір до договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.07.2020 р., яким сторони погодились, що розмір та порядок сплати гонорару виконавця за надання правової (правничої) допомоги, пов`язаної із розглядом справи №440/4610/20 Другим апеляційним адміністративним судом, складає 5000 грн. за складення апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 у справі №440/4610/20. Вказаний гонорар є фіксованим та відображений у калькуляції-рахунку №1 від 25.03.2021 р.

Колегією суддів з акту виконаних робіт від 25.03.2021 р. за договором про надання правової (правничої) допомоги від 09.07.2020 року та з калькуляції-рахунку №1 від 25.03.2021 р. встановлено, що гонорар адвоката складає 5000 грн.

Враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість наданої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та, як наслідок, необхідність її задоволення в повному обсязі.

Наведене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 23.05.2018 року по справі №820/2262/17 та від 31.07.2018 року по справі №820/4263/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості витрат на правничу допомогу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року по справі № 440/4610/20.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року у справі № 440/4610/20 скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 року, та вказаний адміністративний позов задоволено, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача - адвоката Нелюби Сергія Анатолійовича про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №440/4610/20 задовольнити.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області (ЄДРПОУ 21046743, с. Стасі, Диканський район, Полтавська обл., 38541, вул. Миру, 40) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн .

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Мінаєва О.М. Судді Кононенко З.О. Макаренко Я.М.

Повний текст додаткової постанови складено 28.04.2021 р.