Ухвала

від 23.04.2021 по справі 354/467/16-ц

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 354/467/16-ц

Провадження № 4-с/345/3/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

з участю: секретаря судового засіданн я Заткальницької Н.І.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

приватного виконавця Витвицького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича у виконавчому провадженні № 64533264, стягувач ТзОВ" Фінансова Компанія" Паритет Інвест Групп" - про визнання неправомірною та скасування постанови про опис та арешт майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 02.03.2021 у виконавчому провадженні №64533264.

В обґрунтування скарги зазначає, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича перебуває виконавче провадження № 64533264 з виконання виконавчого листа №354/467/16-ц, виданого 08.12.2020 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП: НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра в стані припинення заборгованість за кредитним договором № 2010/2007 від 30.11.2007, станом на 02.10.2015, що становить 32903,51 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 696018,05 грн., з яких: 22425,12 доларів США (еквівалент - 474365,45 грн.) тіло кредиту; 6739,37 доларів США (еквівалент - 142559,96 грн.) прострочені проценти за користування кредитними коштами; 3739,02 доларів США (еквівалент - 79092,64 грн.) штраф за порушення умов кредитного договору. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25.01.2021 змінено сторону виконавчого провадження стягувача Публічне акціонерне товариство КБ Надра на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Паритет Інвест Груп , ЄДРПОУ: 43568066, по справі № 354/467/16-ц у виконавчому провадженні та за виконавчими листами з виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 14.12.2017. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича від 02.03.2021 накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Вважає, що дана постанова винесена із порушенням діючого законодавства та існуючої процедури звернення стягнення на майно (нерухомість, що перебуває у власності та доступу до якої не було надано у добровільному порядку), а, отже, є незаконною. Постанова винесена без понятих, без реального доступу до предмету опису, без виїзду приватного виконавця на опис, без повідомлення про дату та час проведення опису майна, без присутності особи, якій описане майно передано на відповідальне зберігання та без роз`яснення такій особі її прав, обов`язків та відповідальності. Окрім цього, приватний виконавець порушив встановлений законодавством порядок про опис майна та звернення на нього стягнення. Приватним виконавцем складено постанову про опис майна без проведення входу в приміщення та без візуального його огляду, відсутня інформація про участь у такій виконавчій дії чи про відмову від участі боржника чи інших осіб, які надали/забезпечили доступ приватному виконавцю до приміщень. Постанова не відповідає вимогам п.10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, оскільки не містить розгорнутого попередження про відповідальність за пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном. Приватним виконавцем позбавлено його права брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, що закріплено у ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , оскільки не повідомлено про проведення виконавчої дії щодо опису та арешту майна.

Крім того, зазначив, що дана постанова є незаконною, оскільки на дане майно розповсюджується заборона на стягнення, встановлена Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , так як кредит брався саме у іноземній валюті на купівлю цього майна та воно використовується як місце його постійного проживання.

З огляду на сукупність вказаних вище протиправних дій приватного виконавця, щодо опису та арешту майна, на яке не може бути накладено стягнення, постанова приватного виконавця про опис та арешт майна від 02.03.2021 підлягає скасуванню.

30.03.2021 через канцелярію суду надійшло заперечення на скаргу приватного виконавця Витвицького В.В., як особи дії якої оскаржено, в якому вказує, що викладені скаржником доводи є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 64533264 з виконання виконавчого листа №354/467/16-ц, виданого 08.12.2020 про стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП: НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра в стані припинення заборгованість за кредитним договором № 2010/2007 від 30.11.2007, станом на 02.10.2015, що становить 32903,51 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 696018,05 грн., з яких: 22425,12 доларів США (еквівалент - 474365,45 грн.) тіло кредиту; 6739,37 доларів США (еквівалент - 142559,96 грн.) прострочені проценти за користування кредитними коштами; 3739,02 доларів США (еквівалент - 79092,64 грн.) штраф за порушення умов кредитного договору. Завданням приватного виконавця є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень передбачених законом, яке є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Однак, боржником, незважаючи на обов`язковість, рішення суду не виконується протягом трьох років.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 64533264 від 16.02.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №354/467/16-ц, виданого 08.12.2020 з виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 14.12.2017. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25.01.2021 змінено сторону виконавчого провадження стягувача Публічне акціонерне товариство КБ Надра на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Паритет Інвест Груп , ЄДРПОУ: 43568066, по справі № 354/467/16-ц у виконавчому провадженні та за виконавчими листами з виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 14.12.2017. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження №64533264 було зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було направлено пам`ятку про його права та обов`язки, а також виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись 24.02.2021 о 10:00 год. за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 4 офіс 2 до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича з приводу виконання рішення суду. Однак, боржник ОСОБА_2 не виконав законні вимоги приватного виконавця, а саме: не з`явився 24.02.2021 о 10:00 год. за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 4 офіс 2, не надав декларацію про доходи та майно боржника, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а також не надав: пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа з повідомленням про заходи, що вживаються з метою його виконання, достовірні відомості про доходи та місце роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності, достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо), достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідку про склад сім`ї, документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.

Вищевказану постанову про відкриття виконавчого провадження боржником ОСОБА_2 було одержано 19.02.2021, що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення. І таким чином, боржник був належним чином повідомлений про початок примусового виконання рішення.

24.02.2021 боржнику було направлено вимогу приватного виконавця з вимогою 02.03.2021 о 15:30 год. надати доступ до квартири АДРЕСА_1 . Вказану вимогу боржнику направлено рекомендованим листом, за адресою зазначеною у виконавчому документі та по АДРЕСА_1 , однак боржником вищевказану вимогу виконавця було проігноровано та не забезпечено доступ до квартири.

02.03.2021 ним проведено опис й арешт квартири АДРЕСА_1 . Постанову про опис та арешт майна боржника відправлено рекомендованим листом під розписку боржнику (зберігачу) ОСОБА_2 за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Щодо твердження скаржника, що постанова є незаконною оскільки винесена без понятих, то зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачена обов`язкова участь понятих при описі майна боржника без примусового входження до житла. У даному випадку його дії виконавця є правомірними, а боржник діє недобросовісно, зловживаючи правами не виконуючи своїх обов`язків, та тривалий час фактично ухиляється від виконання рішення суду.

Щодо твердження скаржника, щодо дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" розповсюджуються на майно, яке було описане й арештоване, слід зазначити, що квартира АДРЕСА_1 була придбана 27.11.2007, а кредитній договір було укладено 30.11.2007, тобто нерухоме житлове майно придбалося не за кредитні кошти, у зв`язку із чим мораторій в даному випадку не застосовується.

Крім того, просив суд звернути увагу, що скаржником в порушення ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України не доведено обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, в тому числі які саме норми чинного законодавства порушено приватним виконавцем, в чому ці порушення виразились та, які саме права скаржника порушено приватним виконавцем, для захисту яких скаржник звернувся до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення для їх захисту. Також задоволення даної скарги не поновлює порушених чи будь яких інших прав, оскільки боржник не просить скасувати дії виконавця, або ж зобов`язати їх вчинити для їх відновлення. Відповідно до практики Верховного суду (постанова від 22.04.2020 у справі 641/7824/18) зроблено наступний правовий висновок: завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Ним, як приватним виконавцем в порядок і спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження" проведено опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 . Його діями, як приватного виконавця, жодні права, свободи або інтереси боржника ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб не порушено. А тому просив суд відмовити в повному обсязі в задоволенні даної скарги (том 2 а.с.81-86).

22.04.2021 через канцелярію суду надійшло заперечення директора ТзОВ "Фінансова Компанія" Паритет Інвест Групп" Білоус Л.І. на скаргу на дії приватного виконавця Витвицького Володимира Васильовича у виконавчому провадженні 64533264, в якому зазначив, що дана скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення, з тих же мотивів, що і приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицький Володимир Васильович. Зазначив, що дії приватного виконавця повністю узгоджуються з вимогами Закону, покликані захистити порушене право стягувача на виконання рішення суду, оскільки дії боржника свідчать про небажання виконувати рішення суду, яке вступило в законну силу. Просив у задоволенні скарги повністю відмовити (том 2 а.с.118-123).

Представник скаржника ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та пояснив, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича від 02.03.2021 про опис та арешт майна боржника, а саме: квартири АДРЕСА_1 винесена із порушенням діючого законодавства та існуючої процедури черговості звернення стягнення на майно, а, отже, є незаконною. Приватним виконавцем не було повідомлено божника про дату, час та місце проведення опису майна, постанова не містить відомостей про особу, якій передано арештоване майно на відповідальне зберігання. Фіскальний чек за направлення поштового відправлення в м. Калуш містить прізвище " ОСОБА_4 ", а не " ОСОБА_5 ". З цих чеків не можливо встановити, що саме відправлялося. Крім того, постанова винесена без понятих, чим порушено ст. 22 Закону України Про виконавче провадження , адже присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому ч.3 ст.53 цього Закону, у разів відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій з проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Також приватним виконавцем порушено вимоги ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , оскільки ним не вжито заходів у першу чергу на звернення стягнення на кошти або інше майно боржника, а одразу накладено арешт на майно. Не взято до уваги, що рішення стосувалося, крім ОСОБА_2 , також і поручителя ОСОБА_6 , з яких борг стягнуто солідарно, хоча з приводу майна ОСОБА_6 жодної інформації немає.

Наголосив на тому, що дана постанова є незаконною, оскільки на квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розповсюджується заборона на стягнення, встановлена Законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , так як боржник у даній квартирі зареєстрований, це є її єдиним її житлом, і її площа не перевищує 140 кв.м. Те, що він також проживає в м. Яремче не спростовує цих обставин та дозволено законом вільно вибирати місце свого постійного чи тимчасового прочивання або перебування. Оскільки опис і арешт майна є елементом звернення стягнення, то і ця виконавча дія підпадає під мораторій. Просив суд задоволити скаргу в повному обсязі.

У судовому засіданні приватний виконавець Витвицький В.В. у задоволенні скарги просив відмовити у повному обсязі, вказуючи, що вважає доводи скарги безпідставними та необґрунтованими, з мотивів, викладених у запереченнях на скаргу.

Вказав, що ним вчиняються всі необхідні дії щодо виконання рішення суду відповідно до Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень. Боржник належним чином був повідомлений про початок примусового виконання рішення суду, однак ним не вжито жодних заходів щодо виконання покладеного на нього рішенням суду зобов`язань, жодних повідомлень, заяв чи клопотань виконавцю він не подавав, вимоги виконавця ігнорував, хоча знає про таке виконавче провадження, має ідентифікатор доступу та можливість знайомитися з його матеріалами у будь-який час, заборгованість не погашено, декларацію про доходи та майно виконавцю не подано, на виклики виконавця боржник не реагує. Тому, вважає, що боржник уникав та ухилявся від виконання рішень та не має наміру його виконувати. Фактично боржник проживає в м. Яремче, де отримує і кореспонденцію від нього, в тому числі, оскаржувану постанову, а також звідти направив дану скаргу до суду, що вбачається з конверта. А тому безпідставними є твердження про те, що боржник не знав про виконання чи проведення будь-яких виконавчих дій, в той же час причин невиконання ним рішення суду не повідомляє. Наявність помилки в чеку щодо прізвища не стала причиною неотримання оскаржуваної постанови боржником.

З проводу стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , то пояснив, що на виконання рішення суду було видано два виконавчі листи по кожному з боржників. У нього на виконанні є тільки виконавчий лист про стягнення боргу з ОСОБА_2 . Чи виконується виконавчий лист і ким саме з приводу стягнення заборгованості з ОСОБА_6 йому невідомо. Крім того, законодавство передбачає можливість після виконання вимагати одним з боржників у іншого повернення виконаного.

Просив суд звернути увагу, що скаржником не вказано, які саме його права порушені приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження, задоволення даної скарги не поновлює порушених чи будь яких інших прав. Вважає звернення до суду з даною скаргою є зловживанням процесуальними правами, яка не усуває порушення та не поновлює порушеного права заявника як цього вимагає порядок судового контролю за виконанням судових рішень.

Щодо порядку звернення стягнення на майно боржника, то просив врахувати, що він його дотримався. Ним, як приватним виконавцем в порядок і спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження" було перевірено наявність рахунків та іншого майна боржника та виявлено, що в нього є відкритий рахунок в банку, однак на ньому є 711 грн., що є недостатнім для виконання рішення суду. А тому в подальшому було перевірено наявність у боржника іншого нерухомого майна та виявлено на праві приватної власності квартиру за адресою за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому було проведено опис та арешт майна боржника. У зв`язку з тим, що боржником ОСОБА_2 не надано доступ до вказаної квартири, то ним проведено опис та арешт квартири без участі боржника та відправлено йому рекомендованим листом під розписку постанову про опис та арешт майна з супровідним листом з роз"ясненням обов"язку зберігання та попереджено про кримінальну відповідальність.

З приводу незалучення понятих, то вважає, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає такого залучення у разі, якщо не було примусового входження до житла.

Щодо посилання скаржника та його представника на Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті зазначив, що квартира АДРЕСА_1 була придбана 27.11.2007, а кредитній договір було укладено 30.11.2007, тобто нерухоме житлове майно придбалося не за кредитні кошти, у зв`язку із чим мораторій в даному випадку не застосовується. Тим більше, постанову він виніс не з приводу реєлізації майна, а тільки щодо його опису і арешту, що не заробонено жодною нормою закону. Просив у задоволенні скарги відмовити.

Представник стягувача ТзОВ "Фінансова Компанія" Паритет Інвест Групп" Білоус Л.І. у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце слухання справи повідомлявся завчасно та належним чином. Подані ним заперечення описані вище.

За нормами ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, врахувавши думку представника скаржника, особи дії якої оскаржено, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження , статтею третьою якого визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, виданих судом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" . Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону , крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ст. 5 Закону України Про виконавче провадження ).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

У відповідності до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. перебуває виконавче провадження ВП № 64533264 з виконання виконавчого листа №354/467/16-ц, виданого 08.12.2020 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНП: НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра в стані припинення заборгованість за кредитним договором № 2010/2007 від 30.11.2007, станом на 02.10.2015, що становить 32903,51 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 696018,05 грн., з яких: 22425,12 доларів США (еквівалент - 474365,45 грн.) тіло кредиту; 6739,37 доларів США (еквівалент - 142559,96 грн.) прострочені проценти за користування кредитними коштами; 3739,02 доларів США (еквівалент - 79092,64 грн.) штраф за порушення умов кредитного договору. Боржником у даному виконавчому листі вказаний ОСОБА_2 (том 2 а.с. 87).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25.01.2021 змінено сторону виконавчого провадження стягувача Публічне акціонерне товариство КБ Надра на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Паритет Інвест Груп , ЄДРПОУ: 43568066, по справі № 354/467/16-ц у виконавчому провадженні та за виконавчими листами з виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 14.12.2017 (том 2 а.с. 49).

Приватним виконавцем приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В 16.02.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження №64533264 було зобов`язано боржника ОСОБА_2 подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено боржнику до виконання, а стягувачу до відома. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було направлено пам`ятку про його права та обов`язки, а також виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись 24.02.2021 о 10:00 год за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 4 офіс 2 до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. з приводу виконання рішення суду (том 2 а.с. 89, 90).

Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення ( том 2 а.с.91) постанову про відкриття виконавчого провадження боржником ОСОБА_2 було одержано 19.02.2021 за адресою АДРЕСА_2 .

Проте в судовому засіданні встановлено, що боржник ОСОБА_2 не виконав законні вимоги приватного виконавця, а саме: не з`явився 24.02.2021 о 10:00 год за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 4 офіс 2, до приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича.

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про початок примусового виконання рішення суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено , що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 6 та 8 частини третьої цієї статті Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. У частині другій цієї статті зазначено, що арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна боржника. Таким чином, арешт майна є системою заходів, що передбачають оголошення заборони розпоряджатися ним, опис майна, а в разі потреби - обмеження права користування майном або його вилучення у боржника та передачу на зберігання іншим особам, які застосовуються виконавцем залежно від обставин справи та вказаних у резолютивній частині рішення заходів, властивостей майна, значення його для боржника (власника), необхідності використання, вірогідності втрати, пошкодження, знецінення тощо.

Водночас у статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень таке поняття, як накладення заборони відчуження нерухомого майна, і нарівні з арештом відносить такі заходи до обмежень (обтяжень) нерухомого майна, що підлягають обов`язковій державній реєстрації, тоді як у наведених у цьому акті визначеннях обтяження зводиться до заборони розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном. За статтею 10 зазначеного закону ці складники арешту (заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності) належать до заходів примусового виконання разом із такими, як звернення стягнення на різні види майна боржника або вилучення конкретно визначеного майна. Частина перша статті 48 Закону України Про виконавче провадження визначає арешт як початкову стадію того ж провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Результат аналізу наведених норм права дозволяє констатувати, що накладення арешту на майно боржника є приписом, який завжди забороняє боржникові розпоряджатися майном, а саме його відчужувати, тобто у такому значенні ці поняття є тотожними і є одним зі способів обтяження майна. Однак арешт є ширшим поняттям, оскільки, окрім вжиття такого роду заходів, може передбачати застосування й інших. І якщо у вузькому розумінні арешт зводиться в основному до обмежень у праві розпорядження майном, як правило, шляхом винесення постанови з наступним направленням її до компетентного органу для їх реального запровадження або безпосереднього внесення виконавцем відповідного запису до реєстру, що унеможливлює відчуження такого майна, то як більш загальне поняття воно включає ще низку другорядних дій: за можливості проведення опису, а в разі необхідності залежно від особливостей майна - прийняття рішення про заборону ним користуватися, його опечатування, вилучення та передачу на зберігання боржникові або іншим особам, відомості про що відображаються в постанові про арешт та опис майна.

У відповідності з п. 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Боржником письмово не повідомлено виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування або місцезнаходження, а також про зміну місця роботи, заборгованість не погашено, декларацію про доходи та майно виконавцю не подано.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №225986071, сформованої 29 вересня 2020 року, та відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно № 4817996 боржник ОСОБА_2 є власником чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2007 (том 2 а.с. 61-64).

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2021 боржнику було направлено вимогу приватного виконавця з вимогою 02.03.2021 о 15:30 год. надати доступ до квартири АДРЕСА_1 . Вказану вимогу боржнику направлено рекомендованим листом, за адресою, зазначеною у виконавчому документі та по АДРЕСА_1 , в одному з чеків про оплату рекомендованого листа в м. Калуш прізвище отримувача вказано " ОСОБА_7 " (том 2 а.с.101-102).

02.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В. на підставі ст. 56 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 57-60, 104-107). На описане майно накладено арешт та встановлено обмежено права користування ним: не відчужувати, не пошкоджувати, не приховувати. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено його про кримінальну відповідальність ОСОБА_2 (том 2 а.с. 57-60, 104-107).

Копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.03.2021 з супровідним листом відправлено рекомендованим листом під розписку боржнику (зберігачу) ОСОБА_2 за вих. №01-29/593 від 03.03.2021 для виконання та відома за адресою, зазначену у виконавчому документі, та отримано боржником, що ним не заперечується (том 2 а.с. 75, 103).

В постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника сторонам виконавчого провадження або заставодержателю роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця, проте на адресу виконавця будь-яких повідомлень, листів чи заяв від сторін або їх законних представників не надходило.

Посилання скаржника ОСОБА_2 на те, що постанова винесена із порушенням діючого законодавства та існуючої процедури звернення стягнення на майно, а саме: виконавець не повідомив його про проведення виконавчої дії щодо опису та арешту майна, виніс постанову без реального доступу до предмету опису, без виїзду приватного виконавця на опис, без присутності особи, якій описане майно передано на відповідальне зберігання та без роз`яснення такій особі її прав, обов`язків та відповідальності, а також постанова не містить розгорнутого попередження про відповідальність за пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном - не змістовні та спростовані наведеними вище обставинами.

У відповідності до статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону ( готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих), а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" не передбачена обов`язкова участь понятих при описі майна боржника без примусового входження до житла, а тому суд критично ставиться до посилань скаржника на те, що постанова про опис та арешт майна боржника є незаконною, оскільки винесена без участі понятих. У даному випадку дії виконавця є правомірні.

Доводи скаржника та його представника про те, що приватний виконавець не мав права накладати арешт на його майно з огляду на дію Закону "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд не приймає з огляду на те, що вказаний Закон забороняє звертати стягнення на майно, а не накладати на нього арешт з метою забезпечення виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, то сама по собі процедурна дія щодо опису та арешту майна боржника, що вчиняється приватним виконавцем, не є завершальною стадією процедури відчуження майна, а тому мораторій не поширюється на підготовчі дії у процедурі звернення стягнення на майно боржника. Така позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 454/3018/15.

Окрім того, не спростовані в судовому засіданні та не заперечувалися представником скаржника твердження виконавця про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана скаржником відповідно до договору купівлі-продажу від 27.11.2007, а кредитній договір було укладено 30.11.2007, тобто нерухоме житлове майно придбалося не за кредитні кошти, є місцем реєстрації, але не місцем постійного проживання скаржника.

В ході розгляду справи також було з`ясовано, що приватний виконавець Витвицький В.В. в межах виконавчого провадження № 64533264 перевіряв наявність у боржника іншого майна, в тому числі рахунків у банках та стан цих рахунків.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про те, що приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицький В.В. в межах наданих йому повноважень правомірно виніс постанову щодо опису та арешту майна ( коштів) боржника від 02.03.2021.

Також суд враховує, що, звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.

В порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим. Саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа ДВС, приватний виконавець - порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), - то така скарга задоволенню не підлягає.

Вказане вище знаходить відображення в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року по справі № 641/7824/18.

Суд зауважує, що докази, які б давали підстави визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. щодо здійснення опису та арешту квартири АДРЕСА_1 протиправними та скасувати постанову від 02.03.2021 в матеріалах справи відсутні.

Принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

За обставин, що склались у даній справі, оцінка таких обставин, доводів сторін (учасників судового процесу) та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.

Отже, з наявних у розпорядженні суду матеріалів, вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким Володимиром Васильовичем були прийняті рішення та вчинені дії відповідно до Законів України "Про виконавче провадження" , "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" , в межах повноважень і право скаржника не було порушено, а тому суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України , ст.ст. 447- 450 ЦПК України , ст.ст. 1-4 , ст. ст. 18 , 28 , 48, 53, 56, 74 Закону України "Про виконавче провадження" ,ст.ст. 4, 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича у виконавчому провадженні № 64533264, стягувач ТзОВ" Фінансова Компанія" Паритет Інвест Групп" - про визнання незаконною та скасування постанови від 02.03.2021 про опис та арешт майна боржника - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текс ухвали виготовлено 28.04.2021.

Суддя: