Ухвала

від 21.04.2021 по справі 212/925/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/522/21 Справа № 212/925/21 Суддя у1-йінстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна,

за участю:

секретаря ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчогосудді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про арешт майна.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на недоведеність доводів клопотання слідчого, через не доведеність необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, доцільності обмеження у такий спосіб права власності, а також необхідності накладення арешту на вказане у клопотанні майно. Так, слідчим суддею було встановлено, що майно, визначене слідчим у клопотанні про арешт не належить підозрюваному ОСОБА_9 , а є власністю ТОВ «ПБК «ТІТАН». При цьому, на переконання слідчого судді, з доданих слідчим до свого клопотання доказів не видно необхідності арешту та наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, зокрема, слідчим не представлено жодних доказів того, що здійснювались будь-які дії щодо приховання, відчуження згаданого майна, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, зокрема, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження майна.

Окрім того, слідчий суддя вказав, що накладення арешту на транспортні засоби та розрахунковий рахунок товариства може призвести до втручання у право інших осіб на мирне володіння своїм майном, й таке втручання буде невиправданим, оскільки у суду відсутні відомості щодо причетності їх до кримінального правопорушення. З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є передчасним і такий вид забезпечення на цій стадії досудового розслідування, за відсутності достатніх правових підстав, не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, яке належить ТОВ ПБК "Тітан, в особі директора ОСОБА_9 , шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження, а саме на: легковий автомобіль марки TOYOTA CAMRY номер кузова (шасі) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 ; легковий автомобіль марки AUDI Q7 номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; розрахунковий рахунок відкритий у Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) № 403003460000026009021251301.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Так, прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами ТОВ «ПБК «Тітан» привласнено бюджетні кошти в сумі 488 301,60 грн, які посвідчені підписом директора ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_9 . При цьому, 09.03.2021 до директора ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_9 пред`явлено цивільний позов, а тому, з огляду на те, що до вчинення кримінального правопорушення обґрунтовано може бути причетний директор ТОВ «ПБК «Тітан» ОСОБА_9 , й об`єктивне існування ризику того, що ним може бути здійснено розібрання автомобілів, шляхом зняття з них вузлів та агрегатів, що може призвести до зменшення цінності майна, клопотання слідчого має бути задоволено. Окрім того, на переконання прокурора, слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання, не надав належної оцінки вкрай тяжкій ситуації в державі, спричиненою з боротьбою із вірусною інфекцією Covid-19 та необхідністю затрати коштів на соціальні програми, а також те, що привласненні кошти в результаті вчинення злочину могли піти на дійсні цілі та потреби населення, тому на вказане в клопотанні майно необхідно накласти арешт, з метою забезпечення цивільного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, захисника, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження .

Частиною 2 статті 170 КПК України, передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

За вимогами ч.ч. 6, 8 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження,за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно доч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено:підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна;перелік івиди майна,що належитьарештувати;документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном;розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На переконання колегії суддів, вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею було дотримано.

Так, клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджено, що СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42021041730000009 від 21 січня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Слідчий, у межах цього провадження, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а саме: легкового автомобілю марки TOYOTA CAMRY номер кузова (шасі) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 ; легкового автомобілю марки AUDI Q7 номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; розрахункового рахунку відкритогоу Акціонерному товаристві «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) № НОМЕР_5 , в якому посилався на необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою забезпечення цивільного позову.

12 березня 2021 року ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоовленні клопотання слідчого.

З матеріалів доданих до клопотання видно, що вищезазначене майно є власністю ТОВ «ПБК «ТІТАН».

При цьому, апеляційним судом встановлено ТОВ «ПБК «ТІТАН» в межах цього провадження, цивільним відповідачем визнано не було.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність підстав для накладення арешту на це майно, оскільки матеріалами провадження об`єктивно підтверджується, що вказане майно ОСОБА_9 не належить, а ТОВ «ПБК «ТІТАН» цивільним відповідачем у цьому провадженні не визнано.

Окрім того, як видно з матеріалів провадження, ОСОБА_9 не є засновником ТОВ «ПБК «ТІТАН», й відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його засновниками є його батьки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення, в порушення ч. 1 ст. 173 КПК України, не доведена необхідність накладення арешту на вказане майно, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора є неспроможними.

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими, суперечать наявним доказами в матеріалах провадження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми доказами, належно дослідженими судом.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Отже, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують втручання у права та інтереси власника майна, а такий вид забезпечення кримінального провадження на цій стадії досудового розслідування, за відсутності правових підстав, не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4