Ухвала

від 27.04.2021 по справі 182/6056/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1505/21 Справа № 182/6056/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, щодо

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Червоногригорівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю секретаря ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотань обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу, задоволено клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою й продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 червня 2021 року, зокрема щодо ОСОБА_6 , з визначенням застави у сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113500 грн.

Мотивуючи прийняте рішення суд послався на те, що, зокрема, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, й врахувавши, репутацію обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше судимий, не має постійного місця роботи та офіційного джерела доходів, обвинуваченим вже було порушено умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в іншому провадженні, встановив, що ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, продовжувати злочинну діяльність є такими, що продовжують існувати. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати й обрати щодо ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник посилається на незаконність рішення суду, через його невідповідність вимогам кримінального процесуального кодексу та Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. На переконання захисника, суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 раніше був офіційно працевлаштований та мав офіційне джерело доходу, має захворювання, які потребують систематичного лікування, проживає з жінкою без реєстрації шлюбу, здійснює догляд за її дитиною. З огляду на що, адвокат вважає, що ризики є доведеними й до обвинуваченого має бути застосовано більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

З огляду на те, що від захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 надійшла заява про проведення судового засідання а його відсутності, та враховуючи, що від обвинуваченого та прокурора не надходило клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд, у відповідності до положень ч. 4 ст. 422-1 КПК України, вважає за можливе здійснити розгляд цієї апеляційної без участі сторін кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд зазначає таке.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Так, апеляційним судом встановлено, що в провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали провадження, які внесено до ЄРДР за №12020040340000908, зокрема щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України.

22 квітня 2021 року судом першої інстанції було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, зокрема щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюються у вчиненні злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, його особу, який раніше судимий, не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, та його репутацію, а також те, що у провадженні суду вже знаходились кримінальні провадження щодо нього, в якому ним було порушено умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких умов суд встановив, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування від суду, продовження злочинної діяльність чи вчинення нових кримінальних правопорушень, не зменшилися та продовжують існувати, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, зокрема ОСОБА_6 й доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який, та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Разом з цим, колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

З огляду на викладене, доводи захисника в скарзі, що прокурором та судом не обґрунтовані ризики, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшились є обґрунтованими та об`єктивно існують, а тому для їх запобіганню було продовжено застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.

Окрім того, суд, враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який, не виходить за межі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, й визначено з урахуванням обставин провадження, є співмірним з існуючими у провадженні ризиками, й на переконання апеляційного суду, достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірним дня нього.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4