Рішення

від 14.04.2021 по справі 685/1037/20

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 685/1037/20

Провадження № 2/685/19/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

за участі секретаря Казмірчук І.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про скасування рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність,

В С Т А Н О В И В :

19 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кунчанської сільської ради, заявивши вимогу скасувати рішення Кунчанської сільської ради від 24 жовтня 2007 року № 2 в частині передачі ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,18 га, яка в даний час на праві приватної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через спірну земельну ділянку проходить дорога до громадського пасовища і водойми, якою ще з 60-х років минулого століття і до теперішнього часу користувалися всі мешканці вулиці, проганяючи домашніх тварин до пасовища. Дана дорога внесена до генерального плану села Кунча Теофіпольського району, який був затверджений 18 лютого 2019 року Теофіпольською районною радою. Тому, позивач вважає, що сільська рада не мала права давати дозвіл на приватизацію частини дороги, чим порушила права жителів громади, які нею користуються.

В ході судового розгляду позивач свої позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, та додатково пояснила, що після 20 травня 2020 року їй та її сусідам стало відомо, що частину дороги від вулиці Капітана Данилюка в селі Кунча до громадського пасовища та ставка було передано у приватну власність на підставі рішення сільської ради від 2007 року, оскільки теперішні власники земельної ділянки, подружжя ОСОБА_5 , встановили паркан навколо своєї ділянки, фактично перегородивши проїзд та прохід цією дорогою.

Оскаржуване рішення порушує права частини мешканців АДРЕСА_1 , які завжди користувалися дорогою до пасовища та ставу для проходу та прогону худоби, та після встановлення паркану змушені користуватися іншою дорогою, яка розташована далі, внаслідок чого відстань до пасовища збільшилася на близько 300 метрів.

Вона та її сусіди звернулися до Кунчанської сільської ради зі скаргою на це рішення, де було встановлено, що перша власниця житлового будинку на спірній земельній ділянці ОСОБА_4 , літня жінка, звернулася з заявою про приватизацію земельної ділянки і з метою економії коштів, їй було дозволено виготовлення не двох технічних документацій на земельну ділянку за виключенням дороги, а одним масивом.

Позивач вважає, що, передаючи у приватну власність земельну ділянку єдиним масивом, сільська рада повинна була вилучити ділянку з загального користування, щоб виготовлялася не технічна документація, а оформлялася зміна.

Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року судом, за клопотанням позивача, до участі у справі в якості відповідачів залучені теперішні власники спірної земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_2 позовних вимог не визнала та пояснила, що їм був подарований житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування по АДРЕСА_1 . Через земельну ділянку проходила стежка, а не дорога, по якій проганяли худобу до пасовища частина жителів по цій вулиці, останнім часом через дощі вздовж цієї утворилися промоїни, Часто корови та гуси, який гнали стежкою, заходили до їх господарства, пошкоджували дерева та городи, тому обгородили свою ділянку сіткою. Таку саму проблему має їх сусідка, так як через її ділянку також проходить ця сама стежка.

Зазначила, що жодних перешкод для мешканців тієї частини АДРЕСА_1 , які ходили через цю стежку та проганяли худобу, на доступ до пасовища та сільського ставу немає, оскільки неподалік є відповідна дорога.

Відповідач ОСОБА_3 позовних вимог не визнав, оскільки обгородивши парканом власну земельну ділянку жодних порушень вони не вчинили.

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року Теофіпольську селищну раду було залучено позивачем як правонаступника Кунчанської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області.

Від відповідача Теофіпольської селищної ради надійшов письмовий відзив на позов, згідно якого вони визнають позов, оскільки відсутність дороги порушує права громадян на безперешкодний доступ до пасовища та водойми. Позиція селищної ради умотивована тим, що обстеживши на місці розміщення дороги по відношенню до спірної земельної ділянки було візуально виявлено накладення її частини на дорогу, яка веде до водойми та пасовища. Також виявлено паркан (сітку), який перегороджує дорогу та перешкоджає вільному доступу місцевих жителів до пасовища та водойми.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Статтями 316 та 317 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 320 ЦК України передбачена непорушність права власності, яка полягає у тому, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності, згідно ст. 328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами другою та третьою статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено набуття громадянами права землю шляхом передачі земельних ділянок у власність, однією з підстав безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян є приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні цих громадян.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин порядку, визначеного частинами першою та другою статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до, зокрема, відповідної сільської ради за місцем розташування земельної ділянки. Рішення органу місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Граничний розмір безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) встановлений частиною першою статті 121 ЗК України, і становить у селах не більше 0,25 гектара.

Рішенням Кунчанської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року № 2 передано у приватну власність безоплатно ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,18 га та для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,12 га. Також їй надано дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 6, 91).

В подальшому у 2009 році була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 86-99).

Згідно даної документації земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку фактичною площею 0,1789 га був присвоєний кадастровий номер 6824783200:01:002:0014.

В матеріалах документації міститься довідка Кунчанської сільської ради від 07 грудня 2007 року № 170, що згідно поземельнооблікових документів Кунчанської сільської ради ОСОБА_4 має земельну ділянку загальною площею 0,30 га, в тому числі 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,12 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 92).

Технічна документація із землеустрою була погоджена висновком Відділу Держкомзему у Теофіпольському районі ГУ Держкомзему у Хмельницькій області від 10 серпня 2009 року № 01-67/191 та висновком головного архітектора Теофіпольської райдержадміністрації від 05 червня 2009 року № 163 (а.с. 94, 95).

15 травня 2018 року ОСОБА_6 , спадкоємець власниці ОСОБА_7 , на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Теофіпольського райнотокругу за № 1008, подарував дану земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідачам по справі (а.с. 58, 59, 96).

Тобто ОСОБА_7 було правомірно набуто право власності на земельну ділянку, яка перебувала у її користуванні та була їй безоплатно передана при приватизації.

Судом не вбачається порушення прав жителів громади, які користуються дорогою через земельну ділянку, наданням дозволу на приватизацію цієї земельної ділянки виходячи з наступного.

У своїх поясненнях позивач, а також допитані судом свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які проживають по АДРЕСА_1 на схід від господарства ОСОБА_5 , зазначали, що завжди користувалися дорогою, яка в даний час проходить через земельну ділянку ОСОБА_5 , і встановлення ними огорожі створює їм незручності, оскільки змушені користуватися іншою дорогою, яка розташована далі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що це не дорога, а фактично стежка, через яку проганяли худобу позивач та свідки, чим позбавляли їх можливості нормально користуватися своєю земельною ділянкою.

Свідок ОСОБА_13 , яка проживає по АДРЕСА_1 та є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 6824783200:01:002:0108, розташованої поряд із земельною ділянкою ОСОБА_5 із західної сторони, також підтвердила, що це не дорога, а стежка, яка проходить і через її земельну ділянку, однак свою ділянку вона не огороджувала через відсутність коштів на це, хоча їй заважають худоба та гуси, які по дорозі на пасовище заходять на територію її господарства та пошкоджують посіви на городах. Свідок зазначила, що у попередньої власниці господарства ОСОБА_7 також постійно були конфлікти через те, що стежкою ходить худоба.

Як вбачається з публічної кадастрової карти, яка була досліджена в судовому засіданні, через земельну ділянку з кадастровим номером 6824783200:01:002:0014, яка належить відповідачам, та через земельну ділянку з кадастровим номером 6824783200:01:002:0108, яка належить ОСОБА_13 , із сходу на захід проходить прохід із АДРЕСА_1 до пасовища, який фактично перетинає ці ділянки навпіл посередині під певним кутом по діагоналі.

З пояснень учасників справи та свідків встановлено, що цей прохід взагалі немає ніякого покриття, лише грунт.

Разом з тим, позивач, відповідачі та свідки зазначили, що до пасовища з АДРЕСА_1 є інший проїзд, який знаходиться на певній відстані від проходу через спірну земельну ділянку.

Судом встановлено, що відстань між входами на пасовище через ділянку Нестеруків та розташованим західніше облаштованим проїздом становить близько 140 метрів, що вбачається з технічної документації із землеустрою та публічної кадастрової карти. Так, ширина земельної ділянки ОСОБА_5 становить близько АДРЕСА_2 , приблизно таку ж ширину має розташована поряд земельна ділянка ОСОБА_13 з кадастровим номером 6824783200:01:002:0108. Кожна з розташованих далі на захід земельних ділянок з кадастровими номерами 6824783200:01:002:0079 та 6824783200:01:002:0005 є приблизно вдвічі ширшою за земельну ділянку відповідачів, тобто приблизно 40 метрів кожна, за останньою ділянкою є проїзд до пасовища.

Встановлена відстань також підтверджується і викопіюванням з Генерального плану с. Кунча, наданого позивачем, згідно масштабу (а.с. 7).

Тобто, фактично даний спір виник через небажання позивача та свідків користуватися облаштованим офіційним проїздом із АДРЕСА_2 до пасовища, який розташований лише на 140 метрів далі, натомість користуючись стихійним проходом через дві приватні земельні ділянки, порушуючи права їх власників на користування своєю власністю.

Посилання позивача на внесення спірного проходу (проїзду) із АДРЕСА_2 до пасовище через земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_13 до Генерального плану с. Кунча суд до уваги не приймає, оскільки він затверджений у 2019 році, тобто через 12 років після винесення сільською радою спірного рішення.

За таких обставин, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт порушень законодавства при приватизації земельної ділянки на підставі спірного рішення, оскільки під час його прийняття було дотримано всіх вимог законодавства. Також відсутні підстави стверджувати про позбавлення спірним рішенням позивача та інших жителів громади на прохід до пасовища та водойми, оскільки для цього є спеціально виділений проїзд, підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 320, 328 ЦК України, ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст.ст. 197, 200, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у скасуванні рішення Кунчанської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року № 2 Про передачу земельних ділянок у приватну власність .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22 квітня 2021 року.

Суддя Самойлович А.П.