Постанова

від 26.07.2021 по справі 685/1037/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 685/1037/20

Провадження № 22-ц/4820/1061/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 685/1037/20 за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині передачі земельної ділянки у приватну власність , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року (суддя Самойлович А.П.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кунчанської сільської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку у приватну власність.

В обґрунтування позову зазначала, що рішенням Кунчанської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 24.10.2007 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку у розмірі 0,1789 га, кадастровий номер 6824783200:01:002:0014, державна реєстрація вказаної земельної ділянки відбулась 17.08.2009.

Зазначала, що вказану земельну ділянку отримали в дарунок у 2018 році від ОСОБА_5 , сина покійної ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Посилалась на те, що власники вказаної вище земельної ділянки, подружжя ОСОБА_6 , встановили паркан навколо своєї ділянки, фактично перегородивши проїзд та прохід цією дорогою.

Вказувала, що спірна земельна ділянка накладається на дорогу, яка веде до громадського пасовища і водойми, якою ще з 60-х років минулого століття і до теперішнього часу користувалися всі мешканці вулиці, ведучи домашніх тварин до пасовища. Дана дорога внесена до генерального плану села Кунча Теофіпольського району, який був затверджений 18 лютого 2019 року Теофіпольською районною радою.

Позивач вважає, що сільська рада не мала законних підстав давати дозвіл на приватизацію частини дороги, вказаним рішенням порушено права жителів громади, в тому числі позивача.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23.09.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22.12.2020 Теофіпольську селищну раду залучено до участі у справі як правонаступника відповідача Кунчанської сільської ради.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що Кунчанська сільська рада, ухвалюючи рішення від 24 жовтня 2007 року № 2 Про передачу земельних ділянок у приватну власність та даючи дозвіл на безоплатну передачу у власність спірної земельної ділянки, до якої входила частина дороги, якою користувались мешканці села, та яка перебувала у комунальній власності, порушила вимоги ст. 116 ЗК України, згідно з якою безоплатно у приватну власність може бути передана земельна ділянка, яка перебуває у користуванні особи. Вказує, що судом не взято до уваги той факт, що розмір земельної ділянки, вказаний у акті погодження меж та у договорі дарування, не відповідає фактичним розмірам та конфігурації земельної ділянки, яка знаходиться у власності відповідача. Вважає, що твердження суду про те, що спірна дорога це стихійний прохід є необґрунтоване і таке, що не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права громади на вільний прохід.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Від Теофіпольської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника селищної ради.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням 11 сесії Кунчанської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 24 жовтня 2007 року № 2 передано у приватну власність безоплатно ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,18 га та для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,12 га. Також їй надано дозвіл на виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку (а.с. 6, 91).

У 2009 році була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 86-99).

З довідки Кунчанської сільської ради від 07 грудня 2007 року № 170 вбачається, що згідно із поземельнообліковими документами Кунчанської сільської ради ОСОБА_4 має земельну ділянку загальною площею 0,30 га, в тому числі 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,12 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 92).

15.05.2018 ОСОБА_5 , отримавши у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства (кадастрові номери 6824783200:01:002:0014, 6824783200:01:002:0015) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , на підставі договорів дарування земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу за № 1007, 1008, подарував дані земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідачам по справі (а.с. 58-63).

Частиною 1 та 2 статті 153 ЗК України, визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 цього Кодексу).

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок.

Згідно зі ст. 40 ЗК України, громадяни України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом вказаних норм права, суд повинен встановити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивач вказувала, що за рішенням органу місцевого самоврядування передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка накладається на землі загального користування (частину дороги), що порушує права позивача як землекористувача.

Разом з тим, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання цій земельній ділянці статусу землі загального користування, яка не підлягає приватизації, і перешкод у здійсненні права користування нею. Відповідно, і не доведено, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування порушені її права, свободи та інтереси. А тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.

Безпідставним є посилання позивача на викопіювання з генерального плану села Кунча, оскільки він передбачає лише положення та проектні рішення щодо забудови села. При цьому, будь-яких документів, які визначають статус спірної земельної ділянки чи її частини, як землі загального користування, та даних про те, який правовий режим мала земельна ділянка до її приватизації ОСОБА_4 позивачем надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2021 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай