Постанова

від 21.04.2021 по справі 331/4346/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.04.2021 Справа № 331/4346/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 331/4346/18Головуючий у 1-й інстанції Антоненко М.В. Пр. № 22-ц/807/43/21Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кримської О.М., Маловічко С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство Аверс на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до Комунального підприємства Центр надання послуг Балабинської селищної ради (надалі - КП Центр надання послуг БСР), Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство Аверс (надалі - ТОВ НВП Аверс ), ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М., ОСОБА_2 , Запорізький національний університет про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації (т.с. 1 а.с. 2-17), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 34274380 державного реєстратора КП Центр надання послуг БСР Гопка Ю.В., прийняте 15.03.2017 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, офісно-торгівельний центр, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Науково-виробниче підприємство Аверс (ЄДРПОУ 37648630);

- визнати недійсним договір іпотеки №231, укладений 20.03.2017 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ НВП Аверс (ЄДРПОУ 37648630), посвідчений приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. за №231;

- стягнути з ТОВ НВП Аверс (ЄДРПОУ 37648630) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1174,66 грн.

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1174,66 грн.

- стягнути з КП Центр надання послуг БСР (ЄДРПОУ 40917807) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1174,66 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Антоненко М.В. (т.с. 1 а.с. 74).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (т.с. 1 а.с. 81-82) відкрито провадження у цій справі в порядку загального позовного провадження.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року (головуючий суддя Поляков О.З., судді Крилова О.В. та Кухар С.В. т.с. 1 а.с. 175-180) апеляційну скаргу ТОВ НВП Аверс залишено без задоволення, вищезазначену ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у цій справі без змін.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 230-232) до участі у цій справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 84-86) до участі у цій справі в якості третьої особи залучено Запорізький національний університет.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2020 року (т.с. 2 а.с. 90-117) позов заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації у цій справі задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано рішення № 34274380 державного реєстратора КП Центр надання послуг БСР Гопка Ю.В., прийняте 15.03.2017 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, офісно-торгівельний центр, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ НВП Аверс (код ЄДРПОУ 37648630).

Визнано недійсним договір іпотеки № 231 , укладений 20.03.2017 між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ НВП Аверс (ЄДРПОУ 37648630), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. за № 231.

Стягнуто з ТОВ НВП Аверс (ЄДРПОУ 37648630) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - - 2800) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1174,66 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 1 (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1174,66 грн.

Стягнуто з КП Центр надання послуг БСР (ЄДРПОУ 40917807) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, розрахунковий рахунок №35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1174,66 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ТОВ НВП Аверс у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 120-126) просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову позивача у цій справі відмовити повністю.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 129).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 10 вересня 2020 року (т.с. 2 а.с. 138), справу призначено до апеляційного розгляду ) (т.с. 2 а.с.139), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом) .

Третя особа - Запорізький національний університет через свого представника подав апеляційному суду письмові пояснення у цій справі (т.с. 2 а. 166-170).

Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1 (т.с. 2 а.с. 171-192) та Запорізька обласна державна адміністрація (т.с. 2 а.с. 193-201) подали апеляційному суду відзиви на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.

Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 11 листопада 2020 року , не відбувся та був відкладений через першу неявку представника апелянта - відповідача ТОВ НВП Аверс - Семенова М.В. (т.с. 2 а.с. 209-210) в порядку задоволення клопотання останнього про його відкладення через його знаходження на лікарняному (COVID-19, т.с. 2 а.с. 202-203).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 17 лютого 2021 року , не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 230) через проходження суддею-доповідачем та суддею-членом колегії з 15.02.2021 року по 19.02.2021 року включно підготовки для підтримання кваліфікації суддів судової палати з розгляду цивільних справ в Національній школі суддів України.

В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв`язку із тривалим лікарняним останньої (т.с. 3 а.с. 5-6).

У судове засідання 21 квітня 2021 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи з додержанням вимог ЦПК України (т.с. 2 а.с. 243-244, 247-250, т.с. 3 а.с. 3-4) представник відповідача КП Центр надання послуг БСР, відповідач ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. та ОСОБА_2 не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Навпаки, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. ще раніше подавав апеляційному суду клопотання про розгляд цієї справи за його відсутності (т.с. 2 а.с. 220).

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання інших учасників цієї справи, що не з`явились, і на підставі ст. ст. 371 - 372 ЦПК України ухвалив: клопотання нотаріуса задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю представника відповідача - ТОВ НВП Аверс - адвоката Семенова М.В. (т.с. 3 а.с. 8), прокурора Редька М.В., представника позивача Запорізької обласної державної адміністрації - Козлова В.В. (т.с. 3 а.с. 7), представника третьої особи - Запорізького національного університету - Кравченко Я.І. (т.с. 1 а.с. 82-83).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ НВП Аверс у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 203, 215, 328, 331 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі, наявності правових підстав для задоволення останніх.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 28.05.2015 №6гн Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень передбачено право прокурора на отримання відомостей щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень з матеріалів кримінальних проваджень.

Запорізькою місцевою прокуратурою № 1 здійснюється процесуальне керівництво досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016081020000061 за фактом незаконного розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 364 КК України (т.с. 1 а.с. 18).

Так, з матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що ТОВ НВП Аверс на земельній ділянці розпочато будівництво офісно-торгівельного центру, нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .

У подальшому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі ДРРП) від 17.07.2018 (т.с. 1 а.с. 19-24) державним реєстратором КП Центр надання послуг БСР Гопка Ю.В.(надалі - державний реєстратор) 15.03.2017 прийнято рішення № 34274380 про державну реєстрацію за ТОВ НВП Аверс (код ЄДРПОУ 37648630) права власності на незавершене будівництво, офісно-торгівельний центр, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , про що до ДРРП внесено запис № 1944998 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196462523101).

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що після проведення державної реєстрації права власності за ТОВ НВП Аверс на вказаний об`єкт незавершеного будівництва 16.03.2017 державним реєстратором КП Центр надання послуг БСР ОСОБА_3 сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закону), дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Згідно з ч.1 ст. 27-1 Закону для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подається, зокрема документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Тобто, для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подається у тому числі документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Окрім того, умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

П. 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі-Порядок) визначено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Так, відповідно до даних, відображених у ДРРП, підставою виникнення у ТОВ НВП Аверс права власності на вказане нерухоме майно є: 1) договір про сумісну діяльність по будівництву, серія та номер б/н, виданий 10.09.2012 ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації (т.с. 1 а.с. 62-64); 2) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер І-ЗП №003062, виданий Запорізькою міської радою 27.08.1998 (т.с. 1 а.с. 32-35); 3) декларація про початок виконання будівельних робіт, серія та номер 106с-0194, видана Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 07.09.2016 (т.с. 1 а.с. 36-38).

Згідно з вимогами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. За приписами ч. 2 ст. 24 Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Разом з тим, незважаючи на наявні підстави, передбачені Законом для відмови у проведенні державної реєстрації прав, державний реєстратор всупереч Закону, зареєстрував право власності на зазначений об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ НВП Аверс .

Водночас, на думку суду першої інстанції, вказане рішення державного реєстратора КП Центр надання послуг БСР є незаконним, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з огляду на таке.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва відбулася за відсутності документа, що є необхідними для такої реєстрації відповідно до вимог ч. 1 ст. 27-1 Закону, тобто без документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.08.1998 №482/77 Державному підприємству Запорізькому центру науково-технічної та економічної інформації, ЗЦНТЕІ (у подальшому перейменовано у ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації , ДП ЗДЦНІІ ) надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,4279 га по АДРЕСА_2 в межах згідно з планом, що додається, у тому числі: площею 0,1210 га для функціонування наукового центру, площею 0,1887 га для благоустрою прилеглої території, площею 0,1182 га для функціонування автостоянки (землі транспорту та зв`язку).

У подальшому, право постійного користування землею Державного підприємства Запорізького центра науково-технічної та економічної інформації посвідчено державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 003062, виданого Запорізькою міською радою 02.11.1998 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2384 (т.с. 1 п.с. 32-35).

Таким чином, земельна ділянка, загальною площею 0,4279 га, розташована по АДРЕСА_2 , відповідно до акту на право постійного користування землею І-ЗП №003062, надана у постійне користування саме ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації .

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Положеннями ЗК України визначено порядок вилучення та надання земельних ділянок із державної та комунальної власності.

Відповідно до вимог ст. 17 та ст. 122 ЗК України Запорізька обласна державна адміністрація є органом, який від імені держави розпоряджається земельними ділянками державної форми власності.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Окрім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Тобто, земельна ділянка площею 0,4279 га, яка передана державному підприємству у постійне користування, в силу положень Земельного кодексу України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності та Закону України Про місцеві державні адміністрації є державною власністю, розпорядження якою уповноважена здійснювати Запорізька обласна державна адміністрація.

Таким чином, всупереч положень ч. 1 ст. 27-1 Закону державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ НВП Аверс , який розміщено на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та є у державній власності, проведено за відсутності у ТОВ НВП Аверс необхідних правовстановлюючих документів, що посвідчують право на земельну ділянку під зареєстрованим реєстратором об`єктом та всупереч встановленому законом порядку.

Вказане безумовно порушило інтереси держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, оскільки власник земельної ділянки позбавлений права власності, тобто права володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, яка знаходиться в центрі міста Запоріжжя.

Крім того, ТОВ НВП Аверс для реєстрації права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва надано державному реєстратору договір про спільну діяльність від 06.09.2012, укладений між ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та ТОВ НВП Аверс (т.с. 1 а.с. 62-64).

Відповідно до пункту 2.3 зазначеного договору від 06.09.2012 будівництво об`єкту здійснюватиметься на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:012:0009.

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України та довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,4279 га за адресою: АДРЕСА_1 має кадастровий номер 2310100000:01:012:0211. Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:01:012:0009 взагалі відсутня.

Відповідно до п. 101 Порядку, під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Так, відповідно до п.12 Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує, зокрема відомості з Державного земельного кадастру.

У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Таким чином, державний реєстратор повинен перевірити відомості про власника або користувача земельної ділянки з Державного земельного кадастру та виявивши неточну інформацію (а саме кадастровий номер земельної ділянки), надіслати відповідне повідомлення державному кадастровому реєстраторові для уточнення інформації в Державному земельному кадастрі.

У ст.ст. 125, 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Разом з тим, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень жодне речове право на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ НВП Аверс не реєструвалось, а відповідно і не набувалось.

Тобто, у розумінні Земельного кодексу України, ні договір про спільну діяльність, ні Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який посвідчує речове право на користування земельною ділянкою державної власності саме ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації , не являються документами, що посвідчують речове право на земельну ділянку під таким об`єктом саме ТОВ НВП Аверс .

Договір про спільну діяльність, виданий 06.09.2012 ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації , зокрема на підставі якого проведена державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ НВП Аверс , визнаний у судовому порядку недійсним (т.с. 1 а.с. 40-61).

Встановлено, що 06.09.2012 між ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації (Сторона 1 за договором), в особі виконуючого обов`язки директора Дідика В.П., та ТОВ НВП Аверс (Сторона 2 за договором) в особі директора ОСОБА_4 укладено договір про спільну діяльність , погоджений Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації 10.09.2012 (далі за текстом - Договір).

Згідно із п. 2.2 договору сторони спільно діють з метою будівництва офісно - торгівельної будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Об`єкт), план якого міститься у додатку №1 до цього Договору (надалі - Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що будівництво Об`єкту здійснюватиметься на земельній ділянці у межах, визначених в проекті відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Земельна ділянка), яка належить Стороні 1 на праві постійного користування землею на підставі Державного акту на право власності на землю серія І-ЗП №003062 від 02.11.1998 (насправді на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗП №003062 від 02.11.1998), який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2384, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:01:012:0009.

Крім того, відповідно до п. 3.3 договору для досягнення мети, зазначеної у пункті 2.1. цього договору, Сторона 1 робить внесок шляхом передачі права користування Земельною ділянкою, зазначеною у п.2.3. цього Договору.

Разом з цим, ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Таким чином, оскільки часткою, внесеною ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації у спільну діяльність, є земельна ділянка державної форми власності для проведення на ній будівництва торгівельного центру, зазначена земельна ділянка після реєстрації права власності за ТОВ НВП Аверс у силу положень ст.120 ЗК України, фактично перейшла у власність зазначеного товариства.

Так, у подальшому, рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 по справі №908/852/17 задоволено позовну заяву Запорізької місцевої прокуратури №1, в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації та визнано недійсним договір про спільну діяльність від 06.09.2012, укладений між ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та ТОВ НВП Аверс (т.с. 1 а.с. 40-45).

Також, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 по зазначеній справі апеляційну скаргу ТОВ НВП Аверс на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 по вказаній справі залишено без задоволення. Окрім того, вказаною постановою Донецького апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/852/17 залишено без змін (т.с. 1 а.с. 45-52).

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 по вказаній справі касаційну скаргу ТОВ НВП Аверс залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року у справі №908/852/17 - без змін (т.с. 1 а.с. 53-61).

В якості підстав для визнання недійсним вказаного договору про спільну діяльність є те, що вказаний правочин суперечить вимогам ст.ст. 17, 21, 96, 116, 122, 149 ЗК України, ст.1130 ЦК України.

Тобто, уклавши вказаний договір про спільну діяльність, який на момент його вчинення не був дійсним, ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо земельної ділянки (враховуючи наявне тільки право користування), всупереч наведеним нормам Земельного кодексу України, фактично розпорядилось частиною земельної ділянки, зробивши внесок у спільну діяльність для будівництва офісно-торгівельної будівлі, на користь ТОВ НВП Аверс , всупереч її цільовому призначенню з метою здійснення діяльності, що не відповідає меті.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 236 ЦК України договір про спільну діяльність від 06.09.2012, укладений між ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та ТОВ НВП Аверс , визнаний у судовому порядку недійсним з моменту його укладення. Відповідно вказаний договір був недійсним 15.03.2017, на момент вчинення державним реєстратором дій щодо реєстрації за ТОВ НВП Аверс права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у тому числі і на його підставі.

Декларація про початок виконання будівельних робіт, серія та номер 106с-0194, зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 07.09.2016, зокрема на підставі якої реєстратором КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг 15.03.2017 проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ НВП Аверс на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , скасована Департаментом ДАБІ у Запорізькій області (т.с. 1 а.с. 39).

Встановлено, що у зв`язку з тим, що ТОВ НВП Аверс не мало правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та враховуючи те, що будівництво офісно-торгівельного центру суперечить її цільовому призначенню, наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області № 58 від 19.05.2017 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 07.09.2016 на об`єкт будівництва Будівництво офісно - торговельного центру за адресою: пр. Соборний, 77, м. Запоріжжя (замовник ТОВ НВП Аверс ).

Окрім того, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/901/17 від 22.05.2017 провадження у справі за позовом Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Департаменту ДАБІ у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт закрито у зв`язку з тим, що зазначеним Департаментом 19.05.2017 видано наказ про скасування декларації про початок будівельних робіт (замовник ТОВ НВП Аверс ).

У зв`язку з наданням недостовірної інформації ТОВ НВП Аверс , вказана декларація про початок виконання будівельних робіт Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області скасована 19.05.2017 (т.с. 1 а.с. 39).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно встановив, що рішення державного реєстратора КП Центр надання послуг БСР (т.с. 1 а.с. 65-7) ОСОБА_3 № 34274380 від 15.03.2017 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, офісно-торгівельний центр, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ НВП Аверс , є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав, зокрема становлять суб`єкти державної реєстрації прав, у тому числі акредитовані суб`єкти. Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав, зокрема, входить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

В силу вимог ч. 3 ст. 6 Закону акредитованим суб`єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори. Акредитація суб`єктів та моніторинг відповідності таких суб`єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до відомостей, розміщених на інформаційному інтернет-порталі Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/spysok-akred-sdr) КП Центр надання послуг Балабинської селищної ради з 20.01.2017 є акредитованим суб`єктом у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи, що прокурором заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора КП Центр надання послуг БСР, яке відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не перебуває у стані припинення, КП Центр надання послуг БСР у даному спорі виступає відповідачем.

Так, КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг зареєстровано як акредитований суб`єкт та діє на підставі Статуту КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг .

Відповідно до вказаного Статуту (т.с. 1 а.с. 65-70), метою діяльності КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг є також виконання вимог законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг надано повноваження щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно з ч.2 ст.26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, Законом передбачено право скасувати на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Окрім того, встановлено, що у подальшому між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) 24.05.2016 укладено договір позики (т.с. 1 а.с. 29 зворот - 30), предметом якого є грошові кошти у розмірі 7000000,00 грн.

З метою забезпечення виконання вказаного договору позики, на підставі проведеної державним реєстратором КП Центр надання послуг БСР Гопка Ю.В. реєстрації права власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва, 20.03.2017 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ НВП Аверс (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №231 (т.с. 1 а.с. 261-29), предметом якого є незавершене будівництво, офісно-торгівельний центр, нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 545,3 кв. м.

Так, відповідно до п.1.2 зазначеного договору, зазначений об`єкт належить Іпотекодавцю на підставі договору про сумісну діяльність по будівництву, виданого ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації 06.09.2012; державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №003062, виданого Запорізькою міською радою 27.08.1998; декларації про початок виконання будівельних робіт, серія та номер 106с-0194, виданої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 07.09.2016.

Окрім того, відповідно до п.1.2 зазначеного договору предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,4279 га, кадастровий номер 2310100000:01:012:0009. Правомірність користування земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-ЗП №003062 від 02.11.1998.

Проте, земельна ділянка, яка передана у постійне користування за вказаним державним актом на право постійного користування землею, має кадастровий номер 2310100000:01:012:0211.

Пунктом 7.1 зазначеного договору іпотеки визначено, що цей договір одночасно є договором про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі якого він може набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за договором позики. У цьому випадку даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

У подальшому, на підставі зазначеного договору іпотеки, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. 12.02.2018 прийнято рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, офісно-торгівельний центр за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (індексний номер рішення 39627660) як іпотекодержателем, внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики (т.с. 1 а.с. 25).

При вищевикладених обставинах, судом першої інстанції було правильно встановлено, що договір іпотеки між ТОВ НВП Аверс та ОСОБА_1 укладено з порушенням ст. ст. 328, 331 ЦК України, ст.5 Закону України Про іпотеку , у зв`язку із чим, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Так, у статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ч. 3 ст. 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Разом з тим, державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 за ТОВ НВП Аверс здійснена у порушення ст.ст. 10, 22, 24, 27-1 Закону Україну Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що свідчить про незаконність набуття підприємством права власності на недобудовану нерухомість, що самовільно зведена на земельній ділянці не відведеній ТОВ НВП Аверс для цієї мети. Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України, у разі якщо державна реєстрація об`єкта незавершеного будівництва здійснена з порушенням закону, вказаний об`єкт не може бути предметом договору.

У ст. 5 Закону України Про іпотеку визначено, що предметом договору іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: - нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; - нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; - нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що реєстрація спірного майна за ТОВ НВП Аверс здійснена з порушенням вимог закону, підприємством право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не набуто у встановленому законом порядку, тому вказане майно не може бути предметом іпотеки.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.6 Закону України Про іпотеку , якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.16 Закону України Про іпотеку передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Таким чином, після укладення зазначеного договору іпотеки об`єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, у зв`язку із невиконанням умов вказаного договору, 12.02.2018 перейшов разом із земельною ділянкою державної власності, площею 0,4279 га (кадастровий номер 2310100000:01:012:0009) ОСОБА_1 .

Тобто, відчуження об`єкта незавершеного будівництва призвело до фактичного вибуття земельної ділянки державної власності поза волею її власника, що безумовно порушило інтереси Держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, яка є власником вказаної земельної ділянки, оскільки в силу положень ст.120 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 як власник об`єкта незавершеного будівництва має переважне право розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташований зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва.

Також, суд першої інстанції правильно зазначав, що ч. 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, судом першої інстанції було правильно встановлено, що договір іпотеки від 20.03.2017, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ НВП Аверс (іпотекодавець) фактично спрямований не на забезпечення договору позики, а на легалізацію об`єкта незавершеного будівництва офісно - торгівельного центру, який збудовано на земельній ділянці, що не відведена ТОВ НВП Аверс для цієї мети.

Так, ТОВ НВП Аверс на момент укладення договору іпотеки достеменно було відомо про відсутність правових підстав для забудови земельної ділянки державної власності, що перебувала у постійному користуванні ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації , що свідчить про незаконність оформлення права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

У подальшому ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 у справі № 908/852/17 господарським відкрито провадження за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах Запорізької обласної державної адміністрації до ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації , ТОВ НВП Аверс про визнання недійсним договору про сумісну діяльність по будівництву торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 року у справі № 908/852/17 вказаний позов прокуратури задоволено. Постановою Донецького апеляційного суду Запорізької області від 27.11.2017 року відхилено апеляційну скаргу ТОВ НВП Аверс , вказане судове рішення залишено без змін та набрало законної сили (т.с. 1 а.с. 40-61).

Фактично через декілька днів після набрання законної сили судовим рішенням у справі щодо недійсності договору про спільну діяльність, 01.12.2017 року ОСОБА_1 направлено на адресу ТОВ НВП Аверс та позичальника ОСОБА_2 вимогу про необхідність повернення коштів за договором позики у розмірі 5 млн. грн. (т.с. 1 а.с. 31), оскільки строк виконання вказаного зобов`язання сплив 01.10.2017.

Внаслідок неповернення суми позики за договором 08.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ЗМНО Сенченко К.В. для реєстрації за собою права власності на спірний об`єкт нерухомості на підстав оскаржуваного договору іпотеки.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що наведена хронологія свідчить, що укладення договору іпотеки було спрямовано виключно на узаконення об`єкта незавершеного будівництва, зведеного з порушенням закону, шляхом передачі речових прав на нього на користь сторонньої фізичної особи для убезпечення його від можливого знесення та завершення вказаного незаконного будівництва.

Більш того, основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна ефективно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права користування земельної ділянки, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур, з чіткою вимогою - недопущення порушення прав інших осіб. При цьому кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії ТОВ НВП Аверс та ОСОБА_1 по укладенню вказаного договору іпотеки мають лише видимість законної поведінки, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У частині 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір іпотеки від 20.03.2017, укладений між ТОВ НВП Аверс та ОСОБА_1 є недійсним, оскільки суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства та не спрямований на настання правовий наслідків, обумовлених ним.

Також, судом першої інстанції було правильно встановлено, що прокурор мав право на подачу вищезазначеного позову у цій справі, оскільки обґрунтування порушення інтересів держави та неналежного здійснення захисту інтересів держави Запорізькою обласною державною адміністрацією (т.с. 1 а.с. 71-73) у цій справі є таким.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Аналогічне положення закріплено ч.2 ст.56 Цивільного процесуального кодексу України.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави , якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Земельна ділянка площею 0,4279 га, яка передана державному підприємству у постійне користування, в силу положень Земельного кодексу України та Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності належить до державної власності.

Положеннями Земельного кодексу України визначено порядок вилучення та надання земельних ділянок із державної та комунальної власності.

Разом з цим, ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Окрім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 17 та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України Запорізька обласна державна адміністрація є органом, який від імені держави розпоряджається земельними ділянками державної форми власності.

Таким чином, у правовідносинах що виникли, Запорізька обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з цим, не дивлячись численність порушень, Запорізькою обласною державною адміністрацією заходів направлених на захист порушених інтересів держави не вжито, що свідчить про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для представництва.

При цьому, спір щодо визнання незаконним рішення державного реєстратора КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг Гопки Ю.В. про реєстрацію права власності не є виключно публічно-правовим, а має майновий характер, так як оскарження рішення державного реєстратора передусім зачіпає майнові інтереси ТОВ НВП Аверс та ОСОБА_1 , а також право власності на об`єкт незавершеного будівництва, який розташований на спірній земельній ділянці.

Правовим наслідком незаконної реєстрації державним реєстратором КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг Гопкою Ю.В. права власності є укладення договору іпотеки об`єкта незавершеного будівництва на земельній ділянці, яка є власністю держави, тому похідною є вимога про його недійсність. Наведене свідчить, що основним предметом спору у вказаній справі є питання законності набуття ТОВ НВП Аверс права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який у подальшому відчужено на користь ОСОБА_1 . Тобто, наявний спір про право, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Саме по собі визнання незаконними рішення державного реєстратора не поновлює порушене право, а визнання недійсним спірного договору іпотеки спрямоване на фактичне поновлення порушеного права та інтересу.

Так, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 14.12.2016 у справі №6-2554цс16 публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу-участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сам по собі цей факт не дає підстав обожнювати спір із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, аналіз норм ЦПК України та КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію-визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Враховуючи, що спірні правовідносини пов`язані з порушенням прав власника земельної ділянки-Запорізької обласної державної адміністрації та порушення порядку здійснення забудови земельної ділянки, вказаний спір не є публічно-правовим, а випливає із земельних відносин, у зв`язку з чим, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства (ЦПК України).

У зв`язку із цим, позов пред`являвся до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, за місцем знаходження об`єкта незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці - до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у порядку виключної підсудності (ст.30 ЦПК України). Адже, об`єкт незавершеного будівництва, збудований на спірній земельній ділянці знаходиться на території АДРЕСА_1 .

Крім того, у зв`язку із тим, що спір стосується у тому числі визнання недійсним договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Сенченко В.М., якого залучено до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, в порядку ст.53 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, зазначені у позові, підтверджуються письмовими доказами, вивченими та оголошеними в судовому засіданні: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту: АДРЕСА_1 ; копією витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 16.03.2017 державним реєстратором КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг Гопкою Ю.В.; копією рішення №39627660 від 12.02.2018 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В.; копією договору іпотеки №231 від 20.03.2017, заборони №232 від 12.03.2017, заяви від 20.03.2017, договору позики від 24.05.2016, вимоги від 01.12.2017 ; копією державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер І-ЗП №003062, виданого 27.08.1998 Запорізькою міської радою; копією декларації про початок виконання будівельних робіт, серія та номер 106с-0194, виданий Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 07.09.2016 ; копією наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області № 58 від 19.05.2017 Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; копією рішення господарського суду Запорізької області по справі №908/852/17 від 04.07.2017; копією постанови Донецького апеляційного господарського суду по справі №908/852/17 від 27.11.2017 ; копією постанови Верховного Суду по справі №908/852/17 від 08.05.2018; копією договору про спільну діяльність від 06.09.2012; копією статуту КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг ; копією інформації Запорізької обласної державної адміністрації від 26.06.2018.

Згідно з п.9 ч.1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частинами 1-2, статті 13 закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській …. справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 по справі №908/852/17 задоволено позовну заяву Запорізької місцевої прокуратури №1, в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації та визнано недійсним договір про спільну діяльність від 06.09.2012, укладений між ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та ТОВ НВП Аверс (т.с. 1 а.с. 40-45).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 по зазначеній справі апеляційну скаргу ТОВ НВП Аверс на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 по вказаній справі залишено без задоволення. Вказаною постановою Донецького апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/852/17 залишено без змін (т.с. 1 а.с. 46-52).

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 по вказаній справі касаційну скаргу ТОВ НВП Аверс залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року у справі №908/852/17 - без змін (т.с. 1 а.с. 53-61).

У вказаних судових рішеннях в якості підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність зазначено те, що вказаний правочин суперечить вимогам ст.ст. 17, 21, 96, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.1130 ЦК України.

Тобто, уклавши вказаний договір про спільну діяльність, який на момент його вчинення не був дійсним, ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо земельної ділянки (враховуючи наявне тільки право користування), всупереч наведеним нормам Земельного кодексу України, фактично розпорядилось частиною земельної ділянки, зробивши внесок у спільну діяльність для будівництва офісно-торгівельної будівлі, на користь ТОВ НВП Аверс , всупереч її цільовому призначенню з метою здійснення діяльності, що не відповідає меті.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 236 ЦК України, договір про спільну діяльність від 06.09.2012, укладений між ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації та ТОВ НВП Аверс , визнаний у судовому порядку недійсним з моменту його укладення. Відповідно вказаний договір був недійсним 15.03.2017, на момент вчинення державним реєстратором дій щодо реєстрації за ТОВ НВП Аверс права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у тому числі і на його підставі.

Декларація про початок виконання будівельних робіт, серія та номер 106с-0194, зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 07.09.2016, зокрема на підставі якої реєстратором КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг 15.03.2017 проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ НВП Аверс на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , скасована Департаментом ДАБІ у Запорізькій області.

Оскільки, ТОВ НВП Аверс не мало правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та враховуючи те, що будівництво офісно-торгівельного центру суперечить її цільовому призначенню, наказом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області № 58 від 19.05.2017 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 07.09.2016 на об`єкт будівництва Будівництво офісно - торговельного центру за адресою: пр. Соборний, 77, м. Запоріжжя (замовник ТОВ НВП Аверс ).

Згідно з ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/901/17 від 22.05.2017 провадження у справі за позовом Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Департаменту ДАБІ у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт закрито у зв`язку з тим, що зазначеним Департаментом 19.05.2017 видано наказ про скасування декларації про початок будівельних робіт (замовник ТОВ НВП Аверс ).

У зв`язку з наданням недостовірної інформації ТОВ НВП Аверс , вказана декларація про початок виконання будівельних робіт Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області скасована 19.05.2017 (т.с. 1 а.с. 39).

Частинами 1-3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши здобуті в судовому засіданні належні та допустимі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення державного реєстратора КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг Гопки Ю.В. № 34274380 від 15.03.2017 про проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, офісно-торгівельний центр, нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ Науково-виробниче підприємство Аверс є незаконним та підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.05.2016 р. між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, предметом якого є грошові кошти у розмірі 7000000,00 грн.

З метою забезпечення виконання вказаного договору позики, на підставі проведеної державним реєстратором КП Балабинської селищної ради Центр надання послуг Гопкою Ю.В. реєстрації права власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва, 20.03.2017 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ НВП Аверс (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №231, предметом якого є незавершене будівництво, офісно-торгівельний центр, нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 545,3 кв. м.

Так, відповідно до п.1.2 зазначеного договору, зазначений об`єкт належить Іпотекодавцю на підставі договору про сумісну діяльність по будівництву, виданого ДП Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації 06.09.2012; державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №003062, виданого Запорізькою міською радою 27.08.1998; декларації про початок виконання будівельних робіт, серія та номер 106с-0194, виданої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 07.09.2016.

Окрім того, відповідно до п. 1.2 зазначеного договору предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,4279 га, кадастровий номер 2310100000:01:012:0009. Правомірність користування земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування землею І-ЗП №003062 від 02.11.1998.

Проте, як встановлено судом першої інстанції земельна ділянка, яка передана у постійне користування за вказаним державним актом на право постійного користування землею, має кадастровий номер 2310100000:01:012:0211.

Пунктом 7.1 зазначеного договору іпотеки визначено, що цей договір одночасно є договором про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі якого він може набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за договором позики. У цьому випадку даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

В подальшому, на підставі зазначеного договору іпотеки, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. 12.02.2018 прийнято рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, офісно-торгівельний центр за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (індексний номер рішення 39627660) як іпотекодержателем, внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 3 ст. 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Згідно встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 за ТОВ НВП Аверс здійснена у порушення ст.ст. 10, 22, 24, 27-1 Закону Україну Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Вказане, в свою чергу, свідчить про незаконність набуття підприємством права власності на недобудовану нерухомість, що самовільно зведена на земельній ділянці не відведеній ТОВ НВП Аверс для цієї мети. Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, у разі якщо державна реєстрація об`єкта незавершеного будівництва здійснена з порушенням закону, вказаний об`єкт не може бути предметом договору.

У статті 5 Закону України Про іпотеку визначено, що предметом договору іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: - нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; - нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; - нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Судом першої інстанції було правильно враховано, що реєстрація спірного майна за ТОВ НВП Аверс здійснена з порушенням вимог закону, підприємством право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не набуто у встановленому законом порядку, тому вказане майно не може бути предметом іпотеки.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про іпотеку якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про іпотеку передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Таким чином, після укладення зазначеного договору іпотеки об`єкт незавершеного будівництва, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, у зв`язку із невиконанням умов вказаного договору, 12.02.2018 перейшов разом із земельною ділянкою державної власності, площею 0,4279 га (кадастровий номер 2310100000:01:012:0009) ОСОБА_1 .

З наведеного слід, що відчуження об`єкта незавершеного будівництва призвело до фактичного вибуття земельної ділянки державної власності поза волею її власника, що безумовно порушило інтереси Держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, яка є власником вказаної земельної ділянки, оскільки в силу положень ст.120 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 як власник об`єкта незавершеного будівництва має переважне право розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташований зареєстрований об`єкт незавершеного будівництва.

Ч. 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір іпотеки від 20.03.2017, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ТОВ НВП Аверс (іпотекодавець) фактично спрямований не на забезпечення договору позики, а на легалізацію об`єкта незавершеного будівництва офісно - торгівельного центру, який збудовано на земельній ділянці, що не відведена ТОВ НВП Аверс для цієї мети.

Після набрання чинності рішенням суду по справі № 908/852/17, а саме 01.12.2017 ОСОБА_1 направлено на адресу ТОВ НВП Аверс та позичальника ОСОБА_2 вимогу про необхідність повернення коштів за договором позики у розмірі 5 млн. грн., оскільки строк виконання вказаного зобов`язання сплив 01.10.2017.

Внаслідок неповернення суми позики за договором 08.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ЗМНО Сенченко К.В. для реєстрації за собою права власності на спірний об`єкт нерухомості на підстав оскаржуваного договору іпотеки.

Всі перелічені дії відповідачів - ТОВ НВП Аверс та ОСОБА_1 свідчать про те, що укладення ними договору іпотеки було спрямовано на узаконення об`єкта незавершеного будівництва, зведеного з порушенням закону, шляхом передачі речових прав на нього на користь сторонньої фізичної особи для убезпечення його від можливого знесення та завершення вказаного незаконного будівництва.

Отже, дії ТОВ НВП Аверс та ОСОБА_1 мають лише видимість законної поведінки, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. У частині 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір іпотеки від 20.03.2017, укладений між ТОВ НВП Аверс та ОСОБА_1 є недійсним, оскільки суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства та не спрямований на настання правовий наслідків, обумовлених ним.

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову у цій справі у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ НВП Аверс дублюють доводи заперечень останнього проти позову позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача ТОВ НВП Аверс у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Крім того, доводи апеляційній скарзі відповідача ТОВ НВП Аверс з посиланням на правовий висновок Верховного Суду,

викладений в постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 915/127/18, згідно з яким …належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень )…

спростовуються правовим Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 жовтня 2020 року по справі № 910/10963/19, який є останнім та обов`язковим для врахування загальними судами у цій справі в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України, та за змістом якого:

з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав , на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про: - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ; - визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; - скасування державної реєстрації прав; при цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавцем уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі (23 травня 2020 року), такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав , тому доводи скаржника про необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ТОВ НВП Аверс , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ТОВ НВП Аверс .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та відповідачем ТОВ НВП Аверс апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ НВП Аверс не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги відповідача ТОВ НВП Аверс на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок сторони позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство Аверс залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 26.04.2021 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кримська О.М.Маловічко С.В.