Постанова

від 26.04.2021 по справі 910/11331/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. Справа № 910/11331/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

та представників сторін:

позивача - Васюхін Є.О. (посвідчення №503 від 26.04.1996, ордер серія ДП №000018 від 24.11.2020);

відповідача - Парій М.О. (посвідчення №1504 від 30.11.2018, ордер серія РН-896 №002 від 26.04.2021);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Компанії «Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД» (Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd) (вх.№932Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2021 (суддя Н.В. Величко, повний текст рішення складено 22.02.2021) у справі №910/11331/20

за позовом Компанії «Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД» (Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd) , Китайська Народна Республіка, м. Нінгбо,

до Приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс» , Донецька обл., Лиманський р-н, село Яцьківка,

про визнання недійсним арбітражного застереження, -

ВСТАНОВИЛА:

Компанія Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД (Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Торговий Альянс про визнання недійсним арбітражного застереження, а саме: положення пункту 8 - 8.3, 8.4 Контракту ТАН №258 від 18.06.2007 між Приватним акціонерним товариством "Торговий альянс" та Компанією Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2021 у справі №910/11331/20 (суддя Н.В. Величко) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2021 у справі №910/11331/20 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 35000,00 грн, про що видати наказ.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що численні посилання суду першої інстанції на рішення інших судів та норми права носять виключно загальних характер та не мають жодної конкретики, ніяк не обґрунтовують мотивувальну частину рішення та не спростовують позовних вимог.

Зазначає, що на час укладення контракту та в подальшому при виконанні договірних зобов`язань, сторона позивача не володіла російською мовою в мірі достатній для визначення тотожності та ідентичності двох текстів контракту і, відповідно, контролювати назву компетентного органу де має розглядатись арбітражний спір не могла, оскільки контракт складався українською стороною, законодавство при розгляді спорів зазначено українське і відповідно вірність та визначеність назви арбітражного суду запропоновано саме відповідачем.

Позивач зазначає, що Китайська сторона на час укладення контракту ТАН №258 від 18.06.2007 не володіла російською мовою, так вірогідно і відповідач - Українська сторона, складаючи цей контракт, не мала фаху з англійської мови. На переконання позивача, у даному випадку в пунктах 8.3 та 8.4 контракту має місце патологічна помилка в англомовній назві компетентного органу де слід розглядати арбітражний спір, що робить неможливим встановити місце розташування такого органу і проведення арбітражного розгляду, і цю обставину доводить експертний висновок №056/296 державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 16.09.2019, складений на замовлення позивача.

25.03.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №910/11331/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 Клопотання представників Компанії «Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД» (Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd) про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представників Компанії «Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД» (Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd) на рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2021 у справі №910/11331/20. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 26.04.2021 о 12:30 год.

Від Приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс» надійшов відзив (вх.4645 від 20.04.2021), в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2021 у справі №910/11331/20 без змін.

В судовому засіданні 26.04.2021 представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається і сторонами не оспорюється, що у жовтні 2017 року Компанія "Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД" (Ningbo Newlite international Trade Co. Ltd) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про стягнення 184578,48 дол. США. (справа № 910/17031/17).

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Контрактом №ТАН-258, укладеним 18.06.2007 між Закритим акціонерним товариством "Торговий Альянс Норд", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Торговий Альянс" та фірмою Ningbo Everstrong Industrial Co., LTD, яка в подальшому змінила первісну юридичну назву на Ningbo Newlite international Trade Co. Ltd., в частині оплати за поставлений у вересні 2014 року товар (контейнер №069094939, інвойс № 14109).

З наведених підстав позивач просив Господарський суд міста Києва задовольнити позов та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" на свою користь 170906 дол. США боргу за поставлений товар та 13672.48 дол. США штрафу за невиконання умов Контракту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду.

За наслідками розгляду заяви відповідача - Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про припинення провадження у справі, мотивованій наявністю у п.8.3. та п. 8.4. Контракту арбітражного застереження відповідно до якого, усі спори та розбіжності, що можуть виникнути із дійсного контракту або в зв`язку з ним, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, при цьому сторони погодили, що в ході розгляду та вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018р., провадження у справі №910/17031/17 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2019р. касаційну скаргу Компанії "Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД" (Ningbo Newlite international Trade Co/ LTD) залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва області від 12.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі №910/17031/17 - залишено без змін.

Судові рішення у справі №910/17031/17 мотивовані тим, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах, оскільки в пункті 8.3. Контракту сторони погодили вирішувати усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з контракту або у зв`язку з ним в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недійсність, втрату чинності чи неможливість виконання арбітражної угоди. Приймаючи до уваги наявність письмової угоди сторін, прохання відповідача передати спір на вирішення Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України та відсутність від відповідача заяв щодо суті спору до подання заяви про припинення провадження у справі, суди дійшли висновку про правомірність припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

У серпні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Торговий Альянс» про визнання недійсним арбітражного застереження, а саме: положення пункту 8 - 8.3, 8.4 Контракту ТАН № 258 від 18.06.2007 між Приватним акціонерним товариством "Торговий альянс" та Компанією Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД., яка за територіальною підсудністю була передана на розгляд Господарському суду Донецької області (справа № 910/11331/20).

Як вже зазначалось, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що судами не досліджувались обставини ідентичності текстів контракту, їх тотожність та відповідно виконуваність арбітражної угоди в контракті ТАН № 258 від 18.06.2007 і можливість звернення сторони позивача до компетентного органу яким є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, а було лише зазначено що така угода існує.

Позивач стверджує, що як на час укладення контракту, а в подальшому виконанні договірних зобов`язань, сторона позивача не володіла російською мовою в мірі достатній для визначення тотожності та ідентичності двох текстів контракту і, відповідно, контролювати назву компетентного органу де має розглядатись арбітражний спір не могла, оскільки контракт складався українською стороною, законодавство при розгляді спорів зазначено українське і відповідно вірність та визначеність назви арбітражного суду запропоновано саме відповідачем. Позивач зазначає, що Китайська сторона на час укладення контракту ТАН № 258 від 18.06.2007 не володіла російською мовою, так вірогідно і відповідач - Українська сторона, складаючи цей контракт, не мала фаху з англійської мови. На переконання позивача, у даному випадку в пунктах 8.3 та 8.4 контракту має місце патологічна помилка в англомовній назві компетентного органу де слід розглядати арбітражний спір, що робить неможливим встановити місце розташування такого органу і проведення арбітражного розгляду, і цю обставину доводить експертний висновок №056/296 державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 16.09.2019, складений на замовлення позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено, що переклад підпункту 8.4 Контракту є невірним та суперечить презумпції його неаномальності і не задовольняє вимог лінгвальної визначеності документа, що є підґрунтям його юридичної визначеності. Таким чином, доводи позивача про відсутність чіткості в умовах контракту щодо назви арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд не доведені позивачем та спростовані вищевикладеними обставинами.

Крім того, суд вказав, що позивач не надав належних доказів того, що відповідач діяв нерозумно чи недобросовісно, укладаючи договір.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: - юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать: - експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

Згідно з статтею 129 Господарського кодексу України іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов`язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами. Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивачем є нерезидент України - іноземний суб`єкт господарської діяльності, що зареєстрований і діє за законодавством Китайської Народної Республіки.

Відповідачем є резидент України - юридична особа, що зареєстрована і діє за законодавством України.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не оспорюється, що 18.06.2007 між Закритим акціонерним товариством "Торговий альянс "Норд", який в подальшому змінив своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Торговий Альянс" (покупець, відповідач), та фірмою Ningbo Everstrong Industial Co., LTD, яка в подальшому змінила свою юридичну назву на Компанію "Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД" (Ningbo Newlite international Trade Co LTD) (продавець, позивач) був укладений контракт №ТАН-258, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити покупцю комплектуючі товари до газових печей за переліком, кількістю та ціною, наведеною в додатку І до контракту.

Контракт ТАН № 258 від 18.06.2007 (далі - контракт) складений двома мовами: російською та англійською, підписаний уповноваженими представниками обох сторін (керівниками) без розбіжностей та скріплений їх печатками. Місце складання контракту - місто Донецьк, Україна.

Як вбачається з умов цього контракту, у розділі 8 «Арбітраж» сторони погодили, що:

- у випадку виникнення розбіжностей з питань, що виникають і пов`язані з цим контрактом, сторони вживатимуть всі належні заходи щодо їх розв`язання шляхом перемовин (п.8.1);

- претензії, які можуть виникнути у зв`язку з виконанням цього контракту, мають бути розглянуті протягом 20-ти днів з дня отримання (п.8.2);

- у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, всі спори та розбіжності, що можуть виникнути з цього контракту або у зв`язку з ним, підлягають розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (п.8.3);

- сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України (п.8.4);

- право, що застосовується за цим контрактом - господарське право України (п.8.5);

- мовою арбітражного розгляду буде російська мова (п.8.6).

Згідно з умовами п.10.6 контракту, цей контракт складений у двох примірниках по одному для кожної зі сторін, російською та англійською мовами, при цьому обидва тексти аутентичні і мають однакову юридичну силу.

У п.10.8 контракту сторони погодили, що цей контракт може бути розірвано достроково за взаємною згодою сторін або у відповідності з регламентом МКАС при ТПП України, м. Київ.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право", право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Статтею 33 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Стаття 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачає, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв`язання в суді (ч.2 ст.8 цього Закону).

Аналізуючи умови розділу 8 контракту ТАН №258 від 18.06.2007 між Приватним акціонерним товариством "Торговий альянс" та Компанією Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД., суд констатує, що третейська угода укладена у вигляді третейського застереження в цьому контракті, викладена в письмовій формі, підписана сторонами, скріплена їх печатками і є частиною цього контракту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що арбітражне застереження містить: очевидну вимогу, яка передбачає намір сторін розглядати спір в арбітражній установі, а не за допомогою судового розгляду; перелік спорів, на які поширюється компетенція арбітражу (в розумінні контракту - «всі спори» ); вказівку на застосування Регламенту Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України; право, що застосовується за цим контрактом (право України); мову арбітражного розгляду (російська мова). За таких умов арбітражне застереження є чітким, могло бути виконане, а тому є ефективним.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до арбітражної установи, обумовленій сторонами у контракті, у тому числі після отримання судових актів в межах господарської справи №910/17031/17, якими припинено провадження у справі за позовом Компанії "Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД" (Ningbo Newlite international Trade Co. Ltd) до Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про стягнення боргу за Контрактом ТАН № 258 від 18.06.2007 на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін уклали вищевказану угоду (контракт ТАН № 258 від 18.06.2007).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України).

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначає позивач, словесне позначення «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» в підпункті 8.3 англомовного тексту Контракту перекладено англійською мовою неправильно; хибний переклад компонента назви спричиняє принципові зміни в цілісному значенні аналізованого словесного позначення або призводить до того, що відповідна назва взагалі втрачає будь-який сенс; англійський переклад підпункту 8.3 пункту 8 «Арбітраж» Контракту не ідентичний російськомовному оригіналові контракту, що унеможливлює звернення позивача до визначеної арбітражної установи, і що цю обставину доводить експертний висновок №056/296 державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 16.09.2019, складений на замовлення позивача.

Зі змісту експертного висновку №056/296 Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 16.09.2019, судом встановлено, що об`єктом лінгвістичної експертизи є текст Контракту ТАН № 258 від 18 червня 2007 року між компанією «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО., ЛТД» (англійською - Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd» , Китайська Народна Республіка) та Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс, Україна» (англійською - « Private stock company TRADE ALLIANCE» , ЄДРПОУ 3228967).

Висновок експерта базується на аналізі фактичного матеріалу, наданого заявником - представником компанії «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО., ЛТД» на підставі укладеного договору від 09.08.2019р. на проведення лінгвістичної експертизи між адвокатом Васюхіним Євгеном Юрійовичем і державним підприємством «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» ; зі змісту вступної частини висновку вбачається, що експертна установа не несе відповідальності за експертний висновок, якщо виявиться, що матеріал, наданий для дослідження, є неправдивим або неповним. Експерт обізнаний з положеннями про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 та ст.385 Кримінального кодексу України.

На вирішення експерту позивачем були поставлені наступні питання:

1) Чи правильно перекладено англійською мовою словесне позначення «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» в пункті 8 «Арбітраж» (підпункт 8.3) англійського тексту Контракту ТАН № 258 від 18 червня 2007 року між компанією «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО., ЛТД» (англійською Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd» , Китайська Народна Республіка) та Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс, Україна» (англійською - « Private stock company « TRADE ALLIANCE» , ЄДРПОУ 3228967)? Якщо ні, то яким є правильний переклад або правильні варіанти перекладу цього словесного позначення?

2) Чи тотожні та ідентичні словесні позначення «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» в пункті 8 «Арбітраж» (підпункт 8.3) російського тексту Контракту ТАН № 258 від 18 червня 2007 року між компанією «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО, ЛТД» (англійською Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd» , Китайська Народна Республіка) та Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс, Україна» (англійською - « Private stock company « TRADE ALLIANCE» , ЄДРПОУ 3228967), з одного боку, і « International Commercial Arbitrary of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry» підпункті 8.3 англійського тексту Контракту ТАН № 258, з другого боку?

3) Чи є лінгвістичні підстави вважати, що англійський переклад пункту 8 «Арбітраж» (підпункт 8.3) Контракту ТАН №258 від 18 червня 2007 року між компанією «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО., ЛТД» та Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс» ідентичний російському оригіналові зазначеного контракту і що він забезпечує юридичну визначеність англійського перекладу зазначеного контракту?

За висновком експерта від 16.09.2019 № 056/269, результати експертизи можна стисло підсумувати у формі таких відповідей на поставлені питання:

Відповідь на питання 1: «Словесне позначення «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» підпункті 8.3 англійського тексту Контракту ТАН №258 від 18 червня 2007 року між компанією «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО., ЛТД» (англійською Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd» , Китайська Народна Республіка) та Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс, Україна» (англійською - « Private stock company « TRADE ALLIANCE» , ЄДРПОУ 3228967) перекладено англійською мовою неправильно. Правильні варіанти перекладу цього словесного позначення такі: International Commercial Arbitration Court of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry або International Commercial Court of Arbitration at the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry.

Відповідь на питання 2: «Словесні позначення «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» підпункті 8.3 російського тексту Контракту ТАН №258 від 18 червня 2007 року між компанією «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО., ЛТД» (англійською « Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd» , Китайська Народна Республіка) та Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс, Україна» (англійською - « Private stock company « TRADE ALLIANCE» , ЄДРПОУ 3228967), з одного боку, і « International Commercial Arbitrary of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry» підпункті 8.3 англійського тексту Контракту ТАН №258, з другого боку, нетотожні за формальними показниками і неідентичні за змістом.

Відповідь на питання 3: «Немає лінгвістичних підстав вважати, що англійський переклад пункту 8 «Арбітраж» (підпункт 8.3) Контракту ТАН №258 від 18 червня 2007 року між компанією «НІНГБО Н`ЮЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ ТРЕЙД КО., ЛТД та Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс» ідентичний російському оригіналові зазначеного контракту і що він забезпечує юридичну визначеність англійського перекладу зазначеного контракту.

При цьому, при відповіді на питання, винесені на розгляд лінгвістичної експертизи, експерт спирався на вихідні положення, зокрема, що лінгвістична експертиза перекладу виходить з розуміння того, що лексико-граматичний, стилістичний і лінгвокогнітивний ресурс сучасної української мови дає можливість повноцінно відтворювати змістові та функціонально-стильові особливості англійського оригіналу. Водночас експертиза враховує те, що перекладність, так само як і неперекладність - не абсолютні, а відносні явища, які мають свої семантичні, лінгвокогнітивні й лінгвопрагматичні обмеження. (пункт V, арк.7)

У дослідній частині висновку, при вирішенні першого питання, експерт припускав, що в англійському перекладі застосовано принцип покомпонентного відтворення російської назви «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» як власної назви органу судової влади, що традиційно притаманно переклададу у англомовних країнах, а саме: международный - international, коммерческий - commercial, Торгово-промышленная палата Украины - Ukrainian Chamber of Commerce and Industry. При цьому експерт зазначав, що лінгвістична коректність цих лексико-семантичних відповідників не викликає сумнівів і в цій частині застережень щодо точності перекладу назви судової інстанції немає (арк.10 висновку). Принципове значення викликає переклад усталеного вислову «арбитражный суд» , відповідником якого в англійській частині аналізованого документа виступає слово arbitrary.

Використовуючи перекладні і тлумачні словники англійської мови, експерт вказав, що тлумачення слова arbitrary не дають підстав вважати, що воно може використовуватися для позначення арбітражного судового органу або будь-якого судового органу (арк.11 висновку). Правильно перекладене англійською мовою словесне позначення «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» може мати варіанти « International Commercial Arbitration Court of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry» або « International Commercial Court of Arbitration at the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry» . Зазначає, що словесне позначення « International Commercial Arbitration Court of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry» вживається в англомовній версії офіційного сайту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (режим доступу: htpps://icac.org.ua/en/pro-icac/).

У дослідній частині висновку, при вирішенні другого питання, експерт, посилаючись на відповідь на питання 1 цього висновку, вказував, що з урахуванням лінгвопрагматичних особливостей тестового матеріалу, що є об`єктом дослідження, власна назва «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» є функціонально релевантним елементом контракту, перекручення або хибне відтворення якого не допускається, у зв`язку з чим дійшов висновку, що словесні позначення «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» підпункту 8.3 російського тексту Контракту ТАН №258 від 18 червня 2007 року, з одного боку, і « International Commercial Arbitrary of the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry» підпункті 8.3 англійського тексту Контракту ТАН №258, з другого боку, нетотожні за формальними показниками і неідентичні за змістом.

У дослідницькій частині висновку, при вирішенні третього питання, експерт виходив з того, що комунікативно важливий елемент контракту - назва «Международный коммерческий арбитражный суд при Торгово-промышленной палате Украины» - в перекладі відтворено з порушенням принципу коректного мовного оформлення тексту, що є ознакою мовлення з ущербною мовною компетенцією. Це дає підстави констатувати, що англійський переклад підпункту 8.3 аналізованого контракту суперечить презумпції його не аномальності і не задовольняє вимог лінгвальної визначеності документа, що є підґрунтям його юридичної визначеності, у зв`язку з чим констатував, що англійський переклад цього підпункту контракту не є ідентичним російському оригіналові зазначеного контракту і що він не забезпечує юридичну визначеність англійського перекладу зазначеного контракту.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Як вбачається, експертом на замовлення позивача проведено дослідження лише одного окремого пункту контракту, а саме п.8.3, а не зміст контракту ТАН №258 від 18.06.2007р. вцілому, зокрема розділу 8 «Арбітраж» .

В ході розгляду цієї справи сторонами не ініціювалось проведення судової лінгвістичної експертизи вказаного контракту.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поданий позивачем експертний висновок №056/296 Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 16.09.2019, складений на замовлення позивача, не підтверджує наявності патологічної помилки в англомовній назві компетентного органу де слід розглядати арбітражний спір, що робить неможливим встановити місце розташування такого органу і проведення арбітражного розгляду.

Зазначена відмінність у назві арбітражної установи, вказаній у контракті, від офіційної англомовної назви арбітражної установи за встановленої відсутності змістовних відмінностей у такому перекладі не свідчить про те, що арбітражна угода є такою, що не може бути виконана.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (ч.3 ст.213 ЦК України).

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що зміст умов всього розділу 8 «Арбітраж» Контракту свідчить про те, що очевидним є намір сторін арбітражної угоди передати визначену у ній категорію спорів на вирішення до арбітражу, здійснюваного за регламентом визначеної арбітражної установи.

Неточність вказаної в арбітражному застереженні назви не мала наслідком відмову арбітражного суду визнати свою компетенцію з розгляду спору.

Також судами не було встановлено, що саме неоднозначне тлумачення арбітражної угоди стає можливим внаслідок помилки у назві арбітражної установи та що в арбітражній угоді йдеться про передання спору до якогось іншого арбітражу, ніж до арбітражу за регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Судами враховано, що арбітражний суд не є судом в розумінні положень чинного законодавства України, про що зазначено в п.4 рішення Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду). Третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин. Третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору. Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Отже, з врахуванням суб`єктного складу, предмету угоди, місцевий суд дійшов вірного висновку, що автономія волі сторін на вирішення спору в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) відповідає вимогам законодавства та є дійсною (юридично допустимою й можливою для виконання).

Додатком №1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» затверджено Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно п. 1 вищевказаного Положення Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» .

Відповідно до Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 27 липня 2017 року № 25(6), місцезнаходженням МКАС є місто Київ, Україна.

Згідно з п. 3 ст.2 цього Регламенту у всіх випадках, коли сторони домовилися про розгляд спору відповідно до цього Регламенту, але не зазначили арбітражну установу або неточно/неповно зазначили найменування МКАС, вважається, що сторони погодилися на передачу спору на розгляд МКАС.

У пункті 8.4 Контракту сторони також погодили, що сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Англомовний варіант пункту 8.4 контракту наступний: « The parties agree that regulation of the International Commercial Arbitration by the Chamber of Commerce and Industry of Ukraine will be applied during consideration and settlement of the dispute.»

Позивач у позові, посилаючись на експертний висновок №056/296 Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України» від 16.09.2019, також просив визнати недійсним підпункт 8.4 контракту ТАН №258 від 18.06.2007р.

Судами встановлено, що експертом на замовлення позивача проведено лінгвістичне дослідження лише одного окремого пункту контракту, а саме підпункту 8.3, а не зміст контракту ТАН №258 від 18.06.2007р. вцілому, зокрема розділу 8 «Арбітраж» та пункту 8.4.

Отже, позивачем не доведено, що переклад підпункту 8.4 Контракту є невірним та суперечить презумпції його не аномальності і не задовольняє вимог лінгвальної визначеності документа, що є підґрунтям його юридичної визначеності.

Таким чином, доводи позивача про відсутність чіткості в умовах контракту щодо назви арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд не доведені позивачем та спростовані вищевикладеними обставинами.

Крім того, в тексті контракту ТАН № 258 від 18.06.2007 сторони не обумовлювали пріоритетності саме англомовної версії тексту контракту (у випадку наявності розбіжностей за змістом такого контракту внаслідок перекладу), а у пункті 10.6 погодились, що цей контракт складений у двох примірниках по одному для кожної зі сторін, російською та англійською мовами, при цьому обидва тексти аутентичні і мають однакову юридичну силу; згідно з пунктом 8.5 право, що застосовується за цим контрактом - право України; мова арбітражного розгляду - російська мова (п.8.6 контракту); у п.10.8 контракту сторонами погоджено, що цей контракт може бути розірвано достроково за взаємною згодою сторін або відповідно до Регламенту МКАС при ТТП України, м. Київ.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суди враховують, що відповідно до статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958) кожна Договірна Держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Відтак, колегія суддів виходить з того, що чинність та виконуваність арбітражної угоди презюмується.

Суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд. Втім, у справі що розглядається, суди таких обставин не встановили.

Позивач також посилався як на підставу визнання недійсним арбітражного застереження на статті 229 та 230 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що не може визначити мала місце помилка відповідача, чи омана, з ціллю невиконання своїх зобов`язань.

Однак, виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникають з правочину, не можуть бути підставами для недійсності такого правочину.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Позивач не надав належних доказів того, що відповідач діяв нерозумно чи недобросовісно, укладаючи договір.

За таких обставин, доводи позивача в цій частині не підтверджуються матеріалами справи, а ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на обставини справи та норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем не доведено тих обставин, що укладення вказаного правочину відбувалося через помилку, як не доведено й обставин введення його відповідачем в оману, а надані позивачем в обґрунтування докази не є достатніми.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16 колегією суддів не приймаються, оскільки обставини даної справи не є релевантними.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідача, тож суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропущення строку позовної давності.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Компанії «Нінгбо Н`юлайт Інтернешнл Трейд КО., ЛТД» (Ningbo Newlite International Trade Co., Ltd) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.02.2021 у справі №910/11331/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29.04.2021.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко