Постанова

від 29.04.2021 по справі 2-4341/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.04.21

22-ц/812/740/21

Провадження № 22-ц/812/740/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Миколаїв

справа № 2-4341/11

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., ШаманськаН.О.,

із секретарем Горенко Ю.В.

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за скаргою

ОСОБА_1

на рішення державного виконавця Заводського Відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо повернення виконавчого документу

за апеляційною скаргою

Заводського Відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалену 1 лютого 2021 року суддею Павловою Ж.П. в приміщенні цього ж суду (дата складання повної ухвали не зазначена),

У С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Заводський ВДВС) Чеботаря Я.Ю.

Заявник зазначав, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2012 року з ОСОБА_2 на його користь стягнуто 79437,97 грн., що еквівалентно 9960 доларів США боргу, за договором позики, та 7 149,42 грн. процентів від простроченої суми. Рішення суду набрало законної сили. 20 жовтня 2020 року він повторно пред`явив виконавчий лист до виконання, але державний виконавець Заводського ВДВС Чеботарь Я.Ю. повідомленням від 26 жовтня 2020 року повернув виконавчий лист з посиланням на те, що він не відповідає вимогам пункту 6 частини 4 статті 4 Закону Про виконавче провадження (далі -Закон №1404-УІІІ), а саме відсутня дата народження боржника ОСОБА_3 , що унеможливлює ідентифікувати особу.

Посилаючись на порушення прав стягувача та неправомірність дій державного виконавця, ОСОБА_1 просив зобов`язати Заводський ВДВС прийняти до виконання виконавчий лист, виданий на підставі рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 3 травня 2012 року.

Державний виконавець Чеботарь Я.Ю. вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на відповідність його дій вимогам закону.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2021 року скаргу задоволено, скасовано повідомлення від 26 жовтня 2020 року державного виконавця Заводського ВДВС про повернення виконавчого документа №2-1985, виданого 15 травня 2012 року, та зобов`язано Заводський ВДВС вжити заходів відповідно до Закону №1404-VІІІ щодо виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2012 року.

Судове рішення мотивовано тим, що посилання державного виконавця на статтю 4 Закону №1404-УІІІ (вимоги до виконавчого документа) не є безумовною підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з огляду на можливість вчинення дій, передбачених статтею 18 цього закону. Державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти, а тому відсутність у виконавчому листі дати народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого листа без виконання. Такий підхід до вирішення спору суд вважав таким, що відповідає загальним принципам остаточності та обов`язкового виконання судового рішення, а також правовій позиції Верховного Суду України від 25 червня 2014 року (справа №6-62цс14).

В апеляційній скарзі начальник Заводського ВДВС просив ухвалу суду скасувати та відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Апелянт посилався на вчинення виконавцем дій у точній відповідності до вимог статті 4 Закону №1404-VІІІ, неможливість вчинення дій, передбачених статтею 18 цього закону, до відкриття виконавчого провадження, а також технічну неможливість внесення до Єдиного реєстру боржників відомостей про особу боржника без зазначення дати його народження, що перешкоджає відкриттю виконавчого провадження.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судове засідання апеляційного суду заявник ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а також боржник ОСОБА_3 не з`явились (а.с.134137). Справу розглянуто за участю начальника Заводського ВДВС Романчука С.М.

Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 травня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 79 437,97 грн. боргу, що еквівалентно 9960 доларів США, та 7149,42 грн. процентів, 37,00 грн. витрат на ІТЗ та 865,87 грн. судового збору. В іншій частині вимог відмовлено. Рішення суду набуло законної сили (а.с.54-55).

15 травня 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2-1985/2012 (а.с.62-63).

У виконавчому листі зазначено прізвище, ім`я та по-батькові боржника ОСОБА_3 , місце його проживання та ідентифікаційний код (дописано). Інших відомостей про особу боржника не зазначено.

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського ВДВС із заявою про повторне прийняття виконавчого документу до виконання (а.с.64).

26 жовтня 2020 року державним виконавцем Заводського ВДВС Чеботарем Я.Ю. виконавчий лист повернуто без прийняття до виконання з посиланням на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам пункту 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-УІІІ, а саме відсутня дата народження боржника ОСОБА_3 , що унеможливлює ідентифікувати особу (а.с.65,66).

За правилами статті 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Вимоги до змісту виконавчого документу передбачені статтею 4 Закону №1404-УІІІ.

Відповідно до вимог частини 1 цієї норми у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону №140-4-УІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (справі № 471/283/17-ц викладено висновок, що відповідно до частин 1,2 статті 18 Закону №1404-УІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 цієї норми передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей, зокрема, про дату народження боржника, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 219/7439/14-ц) та у постанові Верховного Суду (КАС) від 08 травня 2019 року (справі № 813/2125/16).

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), у постанові від 29 липня 2020 року (справа №716/20750/13ц), постанові від 24 грудня 2020 року (справа № 639/2561/18ц) зробив аналогічний висновок з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 травня 2014 року (справа № 6-45цс14).

Така правова позиції викладена і у постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14.

При цьому вищий судовий орган посилався на практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово наголошував на неприпустимості штучних перешкод у виконанні остаточних судових рішення. Право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Отже, аналіз норм виконавчого законодавства з урахуванням вимог статті 6 Конвенції дав підстави Верховному Суду для висновку про те, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Правові позиції Верховного Суду (Верховного Суду України) щодо застосування норм права до спірних правовідносин є обов`язковими для судів нижчих ланок. При цьому правом відступу від позицій вищого судового органу такі суди не наділені.

Таким чином, задовольняючи скаргу ОСОБА_4 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутність у виконавчому документі дати народження боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, та дійшов відповідного висновку, що дії державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-УІІІ (у зв`язку із відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника) порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.

Доводи апелянта про те, що застосовані судом правові позиції стосувались лише положень Закону Про виконавче провадження №606-ХІУ, в редакції, яка діяла до 5 жовтня 2016 року, а також інших недоліків виконавчих документів, не можуть вважатись переконливими, оскільки зі змісту постанов Верховного Суду від 24 грудня 2020 року (справа № 639/2561/18ц) та від 29 липня 2020 року (справа №716/20750/13ц) вбачається оскарження рішень виконавця, прийнятих у 2018 та 2019 роках, а останнє рішення стосувалось саме відсутності у виконавчому листі даних про дату народження боржника.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і посилання апелянта на технічну неможливість відкриття виконавчого провадження без введення даних про дату народження боржника, оскільки не спростовують обов`язку суду застосовувати правові позиції Верховного Суду та, як зазначено вище, не наділяють суди першої та апеляційної інстанції правом відступити від таких позиці.

До того ж відомості про дату народження боржника ОСОБА_3 достеменно відомі стягувачу ОСОБА_4 , який надав до суду копію паспорту відповідача. Такі дані є і в матеріалах цивільної справи.

Отже відомості про особу боржника можуть бути повідомлені державному виконавцю стягувачем ОСОБА_4 (з наданням копії паспорта боржника) при зверненні з заявою про прийняття виконавчого листа до виконання.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 29 квітня 2021 року