Постанова

від 28.04.2021 по справі 638/16022/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 638/16022/18

провадження № 61-4678св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, комунальний заклад Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради,

треті особи: Головне управління ДФС Харківської області, директор комунального закладу Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради Пенкіна Неля Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року в складі судді Цвірюка Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, комунального закладу Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради (далі - КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради), який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ по школі № 108-ОС про припинення трудового договору від 27 серпня 2018 року та наказ Департаменту науки і освіти від 20 серпня 2018 року № 318-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним строковий трудовий договір в частині визначення строку та таким, що укладений на невизначений строк;

- поновити її на посаді керівника гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради з 01 вересня 2018 року з навчальним навантаженням 18 годин на тиждень;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2018 року по день поновлення на посаді в сумі 24 426, 90 грн з утриманням з нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також утримати та перерахувати Чугуївській міськрайонній філії Харківського обласного центру зайнятості суму сплачених на її користь виплат допомоги по безробіттю;

- зобов`язати КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної радисплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 22 % від нарахованої суми за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2018 року по день поновлення на роботі згідно рішення суду до Чугуївської ОДПІ Харківського управління ГУДФС у Харківській області;

- стягнути з КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради на її користь 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 27 серпня 2015 року вона працювала керівником гуртка у КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради.

Щорічно, починаючи з 2015 року вона писала заяву на ім`я директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації про продовження строку трудового договору керівника гуртка на один рік та на підставі відповідних наказів з нею продовжувались трудові відносини на посаді керівника гуртка.

У 2017 році трудові відносини між сторонами продовжені з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

27 серпня 2018 року вона подала КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради заяву, в якій просила прийняти її на посаду керівника гуртка з 01 вересня 2018 року.

Наказом Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації № 318-к від 20 серпня 2018 року та наказом по школі № 108-ОС від 27 серпня 2018 року її звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Посилаючись на те, що трудовий договір, який був укладений з нею, є безстроковим з огляду на його неодноразове переукладання, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що при звільненні позивача КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради були дотримані вимоги статей 23, 36 КЗпП України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки між сторонами існували строкові трудові відносини, а тому після закінчення строку дії договору відповідач законно звільнив позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що робота на педагогічній посаді керівника гуртка носить постійний характер. Оскільки її було прийнято на роботу та трудові відносини продовжувались на підставі пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України, а не частини другої статті 23 КЗпП України, переукладення трудового договору відповідно до частини другої статті 39-1 КЗпП України свідчить про безстроковість такого трудового договору. Відмова апеляційного суду в задоволенні клопотання про участь позивача в судовому засіданні призвела до неповного з`ясування обставин справи та неправильного тлумачення норм матеріального права

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У квітні 2020 року Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що призначення ОСОБА_1 за строковим трудовим договором відбулось за ініціативою останньої на строк, який вона просила у заяві.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 травня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації з проханням призначити її на посаду керівника гуртків КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради з 27 серпня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

Наказом директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації від 18 серпня 2015 року № 382-к позивача призначено на посаду керівника гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради за строковим трудовим договором з 27 серпня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації з проханням продовжити строк трудового договору на посаді керівника гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.

Наказом директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації від 18 серпня 2016 року № 364-к продовжено трудові відносини з ОСОБА_1 керівником гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради за строковим трудовим договором з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.

Наказом директора КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради від 18 серпня 2016 року № 81-ОС продовжено трудові відносини з ОСОБА_1 керівником гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради за строковим трудовим договором з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.

14 серпня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації з проханням продовжити строк трудового договору на посаді керівника гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

Наказом директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації від 17 серпня 2017 року № 382-к продовжено трудові відносини з ОСОБА_1 керівником гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради за строковим трудовим договором з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

Наказом директора КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради від 21 серпня 2017 року № 95-ОС продовжено трудові відносини з ОСОБА_1 керівником гуртка КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради за строковим трудовим договором з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

08 червня 2018 року ОСОБА_1 винесено попередження про те, що адміністрація комунального закладу не планує продовження з нею трудових відносин з 01 вересня 2018 року.

У заяві від 16 серпня 2018 року, поданій на ім`я директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 просила вважати її строковий договір безстроковим, оскільки він продовжувався декілька разів, а тому відповідно до статті 39-1 КЗпП став безстроковим.

На підставі подання в.о. директора КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради директор Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації видав наказ № 318-к Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Наказом директора КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради від 31 серпня 2018 року № 108-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади.

У період з 27 серпня 2015 року по 01 червня 2018 року ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації закладу.

27 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради заяву з проханням прийняти її на посаду керівника гуртка з 01 серпня 2018 року.

Листом директора КЗ Кочетоцька загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Харківської обласної ради від 29 серпня 2018 року позивача повідомлено про відсутність в закладі вакансії на посаду керівника гуртка.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, діяв у межах та у відповідності до норм чинного трудового законодавства, а позивачем не доведено порушення відповідачем вимог законодавства під час його звільнення.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач за власним волевиявленням уклала з відповідачем трудовий договір з визначенням строку його дії, написавши про це відповідну заяву від 14 серпня 2017 року, в якій просила визначити строк закінчення трудового договору 31 серпня 2018 року.

Тобто, строк дії трудового договору обмежувався чітко визначеною датою 31 серпня 2018 року, така дія договору була тимчасовою, а трудові правовідносини між сторонами тривали до певної дати.

Протягом дії трудового договору ОСОБА_1 не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним трудовий договір або окремі його пункти, та не ініціювала внесення змін та доповнень до положень трудового договору, що свідчить про погодження позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, встановивши, що укладений між сторонами трудовий договір носить строковий характер, дійшли обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінчення строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону.

Колегія відхиляє доводи касаційної скарги про те, що трудовий договір був продовжений на невизначений строк, оскільки, починаючи з 2015 року переукладався, з огляду на таке.

Відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Однак такі наслідки не настають, якщо хоча б одна із сторін вимагає припинення трудових правовідносин.

Вимога власника оформлюється наказом про звільнення, записом у трудовій книжці і пропозицією отримати трудову книжку та розрахунок по заробітній платі.

Крім того, переукладення строкового трудового договору у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не тягне набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 761/34471/16-ц (провадження № 61-9763св19).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами попередніх інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко