від 28.04.2021 по справі 191/588/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 191/588/20

провадження № 61-18552св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Філд ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю Агро-Філд (далі - ТОВ Агро-Філд ) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 6,840 га з кадастровим номером 1224855300:01:001:0053, яка розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із договором оренди земельної ділянки (паю), зареєстрованим 04 серпня 2011 року за номером 122480004000303 у відділі Держкомзему

у Синельниківському районі, земельна ділянка була передана в оренду ТОВ Агро Філд строком на 20 років. Умовами договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року, але відповідач орендну плату виплачує

з порушенням строку та в не повному обсязі, за 2019 рік орендна плата

не сплачена.

Крім того, відповідачем порушено вимоги частини четвертої статті 22 Земельного кодекс України (далі - ЗК України), згідно з якою земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно

до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни

та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Передбачений законодавчими актами обов`язок відповідач не виконав і проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни

та впорядкування угідь щодо земельної ділянки, не розроблений до цього часу.

Позивач вважає, що порушення відповідачем свого встановленого законом обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, є істотним порушенням договору, адже наслідком такої бездіяльності буде різке зниження родючості ґрунтів орендованої земельної ділянки. Враховуючи те, що протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, вважає, що договір оренди землі має бути розірваний.

Враховуючи вище викладене, просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,840 га з кадастровим номером 1224855300:01:001:0053, розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який був укладено між ОСОБА_2

та ТОВ Агро Філд , зареєстрований 04 серпня 2011 року у книзі реєстрації договорів оренди у відділі Держкомзему у Синельниківському районі за номером 122480004000303, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового прав 31222086 від 15 квітня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 24 квітня 2020 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,8400 га,

що розташована на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224855300:01:001:0053, вказана земельна ділянка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який було укладено між ОСОБА_2

та ТОВ Агро-Філд , зареєстрований 04 серпня 2011 року у книзі реєстрації договорів оренди у відділі Держкомзему у Синельниківському районі

за № 122480004000303, номер запису в Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 31222086 від 15 квітня 2019 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач систематично не виконував умови договору оренди, а саме не сплачував орендну плату, використовує земельну ділянку на власний розсуд, без дотримання правил державного контролю за користуванням землею, ніяких дій, направлених на поліпшення

і рекультивацію земельних ділянок, не проводить, а тому позовні вимоги

є обґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову

в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам по собі факт несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2019 рік

не свідчить про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов`язань і не може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі. Крім того, частина четверта статті 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, на яку посилається позивачка, як на підставу позову, зокрема, щодо використання земельної ділянки на власний розсуд, без дотримання правил державного контролю за користуванням землею, не вчинення відповідачем ніяких дій, направлених на поліпшення і рекультивацію земельних ділянок, на час виникнення спірних правовідносин втратила чинність, а отже, розірвання договору саме з цих підстав є необґрунтованим та безпідставним.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій

просить суд касаційної інстанції оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17, від 23 січня 2018 року в справі

№ 755/7704/15-ц, від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17, від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16, постановах Верховного Суду України

від 12 грудня 2012 року в справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-977цс16.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 191/588/20, витребувано її з Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд встановив, що провадження за касаційною скаргою 16 липня 2018 року відкрито за касаційною скаргою на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому дійшов висновку про закриття касаційного провадження.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у частині третій цієї ж статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла, ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Як вбачається із матеріалів касаційного провадження орендна плата відповідно до пункту 4.1 спірного договору встановлюється у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 2 932,13 грн.

Таким чином, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227000,00 грн), встановленого на 01 січня

2021 року.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга заявника не містить посилання на зазначені випадки,

як і посилання на докази на їх підтвердження.

Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, проте зводяться до незгоди із встановленими обставинами та оцінкою доказів,

не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію

та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують

на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі

№ 761/10509/17, провадження № 14-53цс19, сформувала правовий висновок, згідно з яким, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, тому у зв`язку з цим касаційне провадження у справі необхідно закрити. Наведений правовий висновок підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, які з огляду на викладене, виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.

Оскільки Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для закриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності

та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Філд про розірвання оренди земельної ділянки закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун