Постанова

від 28.04.2021 по справі 750/13452/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 750/13452/19

провадження № 61-17389св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чернігівська обласна рада,

відповідач - управління комунального майна Чернігівської обласної ради,

треті особи: комунальне некомерційне підприємство Чернігівська обласна дитяча лікарня , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні касаційну скаргу управління комунального майна Чернігівської обласної ради на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної ради, управління комунального майна Чернігівської обласної ради, треті особи: комунальне некомерційне підприємство Чернігівська обласна дитяча лікарня , ОСОБА_2 , про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона з 03 серпня 1981 року працювала медичною сестрою в обласній дитячій лікарні. На підставі направлення, підписаного головним лікарем та головою профспілкового комітету обласної дитячої лікарні, останній надано для проживання житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вона зареєстрована з 15 січня 1985 року.

Вказаний гуртожиток прийнято до експлуатації актом державної комісії, який затверджено рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради народних депутатів від 02 липня 1984 № 346 та передано на баланс адміністрації обласної дитячої лікарні.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 грудня 2008 № 354 доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на цей гуртожиток і 19 грудня 2008 року цим бюро зареєстровано за територіальними громадами сіл, селищ, міст Чернігівської області право комунальної власності на нього на підставі свідоцтва про право власності від 17 грудня 2008 року, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради. У зв`язку зі зміною поштової адреси гуртожитку та нумерації кімнат в ньому 24 квітня 2012 року позивача знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою і того ж дня зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

23 лютого 2017 року рішенням Чернігівської обласної ради № 31-8/VІІ припинено право та вилучено з оперативного управління Комунального лікувально-профілактичного закладу Чернігівська обласна дитяча лікарня будівлю гуртожитку, яка є об`єктом судового розгляду, та передано її в оперативне управління навчальному закладу - Чернігівському базовому медичному коледжу Чернігівської обласної ради.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2018 року у справі № 750/7326/18, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, визнано незаконним та скасовано рішення Чернігівської обласної ради від 23 лютого 2017 року Про передачу в оперативне управління навчальному закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до компетентних посадових осіб із заявами про приватизацію спірного житлового приміщення, проте, у відповідь отримувала формальні відписки. Відмова ОСОБА_1 у здійсненні нею приватизації мотивована тим, що Чернігівська обласна рада не має органу приватизації.

На думку позивача, цей мотив є безпідставним, оскільки положенням про управління комунального майна Чернігівської обласної ради визначено, що воно є органом приватизації Чернігівської обласної ради.

Позивач вважає, що вона має право на приватизацію спірного житла на підставі Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , оскільки право на безоплатну приватизацію нею не використано, вона понад 30 років зареєстрована та проживає в цьому приміщенні, яке є єдиним її житлом.

Позивач просила суд:

- визнати за нею право на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 31,8 кв. м;

- зобов`язати управління комунального майна Чернігівської обласної ради вжити заходів щодо передачі їй у власність цього приміщення.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , не передавався у власність місцевої територіальної громади, якою за визначенням, що надане у статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , може бути лише Чернігівська міська рада, а не Чернігівська обласна рада, і прийняття рішення про надання дозволу на приватизацію його житлових приміщень перебуває виключно у дискреційних повноваженнях місцевої ради. Окрім того зазначений вище гуртожиток передано в оперативне управлінні навчальному закладу - Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради для забезпечення лікарів-інтернів та студентів Чернігівського базового медичного коледжу житловими приміщеннями, а також для використання нежитлових приміщень у навчальному процесі.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано Чернігівську обласну раду і управління комунального майна Чернігівської обласної ради виконати повний обсяг всіх передбачених чинним законодавством юридично значимих дій, спрямованих на передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та на отримання нею у власність цього приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що гуртожиток, який є об`єктом судового розгляду, не перебуває ні у господарському віданні, ні в оперативному управлінні навчального закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради. Факт законності проживання ОСОБА_1 у спірному житлі жодним з учасників справи не оспорюється і, крім того, виходячи з наявних у справі доказів, апеляційний суд не має підстав піддавати цей факт сумніву. Посилання місцевого суду на те, що Управління комунального майна Чернігівської обласної ради не наділене функціями та повноваженнями у сфері приватизації житлового фонду та що наразі обласною радою не визначено органу приватизації об`єктів житлового фонду, суперечить положенню про Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (нова редакція), що є додатком до рішення дванадцятої сесії обласної ради сьомого скликання від 28.03.2018 № 70-12/VII. Доказів, що воно втратило чинність, у ході розгляду справи не встановлено. Відомості листа Управління комунального майна Чернігівської обласної ради від 01.03.2019 за вих. № ко-1/1 суперечать названому положенню. Є помилковими висновок суду І інстанції про те, що Чернігівська міська рада, а не Чернігівська обласна рада, має прийняти рішення про надання дозволу на приватизацію спірного житлового приміщення. Враховуючи встановлене, звернення позивача з заявами про приватизацію спірного житла відповідачами безпідставно відхилені.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2020 року управління комунального майна Чернігівської обласної ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу. Зупинено виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просить суд оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження управління комунального майна Чернігівської обласної ради посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано положення частини першої статті 4, пункту п`ятого, шостого частини першої статті 5 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку , статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні без врахування правового висновку Верховного Суду з приводу застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 361/5544/18.

Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що Чернігівська обласна рада не приймала жодних рішень стосовно надання дозволу на приватизацію житлових приміщень гуртожитку.

У комунальну власність територіальної громади м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради спірний гуртожиток не передавався.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що посилання у касаційній скарзі на необхідність застосування висновку Верховного Суду у справі № 361/5544/18 є необґрунтованим, оскільки обставини справи не є подібними встановленим обставинам даної справи. Спірний гуртожиток належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, тому вона не позбавлена можливості надати у приватизацію спірне житлове приміщення позивачу, натомість безпідставно відмовляє у приватизації спірного житла, що є її прямим обов`язком. Управління комунального майна Чернігівської обласної ради є уповноваженим органом обласної ради у компетенції якого перебуває забезпечення реалізацій обласної ради по управлінню та розпоряджанню майном спільної власності територіальних громад, у тому числі щодо приватизації спірного гуртожитку. Підстав для задоволення касаційної скарги немає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та законним.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 03 серпня 1981 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду медсестри Чернігівської обласної дитячої лікарні. 09 серпня 2006 року її було звільнено з цієї посади у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років (а. с. 165-167, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 02 липня 1984 року № 346, п. 1-4 затверджено акт державної комісії про експлуатацію гуртожитку на 232 місця, поштова адреса якого: АДРЕСА_2 (а.с. 16, т. 1).

За направленням головним лікарем і головою профкому Чернігівської обласної дитячої лікарні (без вих. номера і дати) ОСОБА_1 заселилась у кімнату № НОМЕР_1 в буд. АДРЕСА_2 (а.с. 14, т. 1).

19 січня 1985 року ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено витягом з її паспорта (а. с. 12, т. 1).

У спірному житлі також був зареєстрований син позивачки ОСОБА_2 з дати народження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6 т. 2, 221-222, 224, 225 , т. 1).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17 листопада 2014 року № 345 змінено поштову адресу гуртожитку, присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 ( а.с.20, т. 1).

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , квартира складається з однієї кімнати житловою площею 18,10 кв. м; загальна площа квартири - 31,8 кв. м (а.с. 24-25, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про право власності, що видане виконкомом Чернігівської міської ради 17 грудня 2008 року, буд. АДРЕСА_2 в цілому є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (а.с.,18, 65, т. 1).

Відповідно до копії листа Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 31 грудня 2013 року № 1287, будинок, розташований на АДРЕСА_2 , має статус гуртожитку та перебуває у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (а. с. 144, т. 1).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 115955091 від 02 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 , відомості про право власності на нерухоме майно у останньої відсутні (а. с. 22, т. 1).

З копії довідки філії - Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк від 19 грудня 2018 року № 1133, ОСОБА_1 участі у приватизації житла у м. Чернігові за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_3 , не брала (а. с. 23, т. 1).

31 серпня 2005 року управління комунального майна Чернігівської обласної ради (уповноважений орган) і комунальний лікувально-профілактичний заклад Чернігівська обласна дитяча лікарня (користувач) уклали договір, який у цей же день затверджено головою Чернігівської обласної ради, відповідно до якого уповноважений орган передав, а користувач прийняв в оперативне управління нерухоме майно, в тому числі й гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 101-103, т. 1).

23 лютого 2017 року восьма сесія сьомого скликання Чернігівської обласної ради ухвалила рішення № 31-8/VII Про передачу в оперативне управління навчальному закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до якого припинено право та вилучено з оперативного управління комунального лікувально-профілактичного закладу Чернігівська обласна дитяча лікарня будівлю гуртожитку на АДРЕСА_2, та передано її в оперативне управління навчальному закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради (а. с. 16-17 т. 2).

На підставі вищезазначеного рішення 02 березня 2017 року управління комунального майна Чернігівської обласної ради і комунальний лікувально-профілактичний заклад Чернігівська обласна дитяча лікарня уклали дві додаткові угоди до договору від 29 липня 2005 року на закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на праві оперативного управління, які 03 березня 2017 року затверджено головою обласної ради. Згідно з цими угодами, на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 23 лютого 2017 року № 31-8/VII Про передачу в оперативне управління навчальному закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , будівлю гуртожитку, що є об`єктом судового розгляду, передано з оперативного управління Чернігівської обласної дитячої лікарні в оперативне управління згаданого коледжу, про що складено акт приймання-передачі відповідного змісту (а. с. 76, 77, 78-79 т. 1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05 червня 2018 року № 126432175, правокористувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , є навчальний заклад Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради на праві оперативного управління на підставі рішення Чернігівської обласної ради № 31-8/VІІ від 23 лютого 2017 року (а.с.66, т. 1).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2018 року у справі № 750/7326/18, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволено й визнано незаконним та скасовано рішення Чернігівської обласної ради Про передачу в оперативне управління навчальному закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 від 23 лютого 2017 року . В мотивувальній частині постанови апеляційного суду зазначено, що у ході розгляду справи не доведено, що оспорюване рішення Чернігівської обласної ради є законним, і не доведено, що цим рішенням не зачіпаються законні права та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.31-35 т. 1).

07 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до голови Чернігівської обласної ради із заявою за встановленою чинним законодавством формою про приватизацію спірного житла (а. с. 36, т. 1).

14 травня 2018 року ОСОБА_1 разом з іншими мешканцями гуртожитку, що є об`єктом судового розгляду, звернулася до голови Чернігівської обласної ради із проханням про надання доручення його структурним підрозділам - управлінню комунального майна та управлінню охорони здоров`я, забезпечити їхнє право на приватизацію житла в гуртожитку, що є об`єктом судового розгляду (а. с. 37, т. 1).

11 червня 2018 року управління комунального майна Чернігівської обласної ради у листі № ко-19/1 повідомило, що 27 лютого 2017 року рішенням Чернігівської обласної ради № 31-8/VІІ припинено право та вилучено з оперативного управління комунального лікувально-профілактичного закладу Чернігівська обласна дитяча лікарня будівлю гуртожитку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та передано її в оперативне управління навчальному закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради, що цей гуртожиток приватизації не підлягає відповідно до положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , згідно з якими не підлягають приватизації житлові приміщення в гуртожитках, що перебувають в оперативному управлінні державних навчальних закладів (а. с. 38, т. 1).

18 червня 2018 року ОСОБА_1 разом з іншими мешканцями гуртожитку звернулася до голови Чернігівської міської ради щодо сприяння у наданні гуртожитку статусу сімейного з подальшою передачею кімнат у власність (а.с.104-105 т. 1). У відповіді на це звернення Фонд комунального майна Чернігівської міської ради у листі від 28 вересня 2017 року № 7-5/1318 повідомив, що відповідно до Положення про порядок передачі у комунальну власність територіальної громади м. Чернігова об`єктів соціальної інфраструктури (затверджене рішенням 39 сесії 6 скликання міської ради від 06 березня 2014 року), передача об`єктів у комунальну власність здійснюється за наявності рішення органів, уповноважених управляти державним майном (звернення власника) (а. с. 106, т. 1).

19 грудня 2018 року ОСОБА_1 разом з іншими мешканцями гуртожитку звернулася до голови Чернігівської обласної ради з проханням надати доручення його структурним підрозділам - управлінню комунального майна та управлінню охорони здоров`ю забезпечити конституційне право на житло жителів гуртожитку (а. с. 39, т. 1).

09 січня 2019 року комунальний лікувально-профілактичний заклад Чернігівська обласна дитяча лікарня за дорученням Чернігівської обласної ради надала ОСОБА_1 та іншим жителям гуртожитку відповідь за вих. № 01-06/49 про те, що цей заклад перебуває в стадії реорганізації і питання про приватизацію житла, про яке йдеться у зверненні, може бути розглянуте після реорганізації закладу (а. с. 40, т. 1, зворот).

28 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до керівника органу приватизації житлового фонду Чернігівської обласної ради із заявою про приватизацію спірного житла за встановленою чинним законодавством формою (а. с. 41, т. 1).

25 січня 2019 року управління комунального майна Чернігівської обласної ради у листі за вих. № 01-88 повідомило ОСОБА_1 про те, що обласна рада не наділила його повноваженнями на вчинення дій, пов`язаних із приватизацією житла, а тому в задоволенні заяви відмовлено (а. с. 42, т. 1).

30 січня 2019 року ОСОБА_1 разом з іншими мешканцями гуртожитку подали звернення голові Чернігівської обласної ради, у якому наголосили, що відмова їм у приватизації житла незаконна, оскільки положенням про управління комунального майна Чернігівської обласної ради (нова редакція) це управління наділене повноваженнями з приватизації житла (а. с. 43, т. 1).

01 березня 2019 року управління комунального майна Чернігівської обласної ради листом за вих. № ко-1/1 повідомило ОСОБА_1 та інших мешканців гуртожитку про те, що депутатами обласної ради підтримано пропозицію постійної комісії ради з питань охорони здоров`я, соціального захисту населення та у справах учасників АТО про виключення з повноважень управління комунального майна ради повноважень у сфері приватизації житлового фонду. Також у цьому листі зазначається, що рішення обласної ради від 28 березня 2018 року № 70-12/VІІ Про затвердження Положення про управління комунального майна Чернігівської обласної ради у новій редакції оскаржується у суді (а. с. 44, т. 1).

14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до керівника комунального закладу Чернігівська обласна дитяча лікарня із заявою про приватизацію спірного жилого приміщення за встановленою чинним законодавством формою (а. с. 45, т. 1).

27 березня 2019 року комунальний лікувально-профілактичний заклад Чернігівська обласна дитяча лікарня повідомила ОСОБА_1 листом № 01-06/361 про те, що вона не наділена повноваженнями на вчинення дій, пов`язаних з приватизацією житла (а. с. 46, т. 1).

14 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до голови Чернігівської обласної ради із зверненням про внесення пропозиції розглянути на сесії обласної ради питання приватизації жилого приміщення у гуртожитку на АДРЕСА_2 , а саме кімнати АДРЕСА_4 (а. с. 130, т. 1).

31 липня 2019 року Чернігівська обласна рада повідомила ОСОБА_1 листом № Л-49-09/1-02 про те, що прийнято рішення доручити голові постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров`я, соціального захисту населення та у справах учасників АТО внести порушене питання на чергове засідання президії обласної ради (а. с. 131, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернення позивача з заявами про приватизацію спірного житла відповідачами безпідставно відхилені.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою позивачу у приватизації житлового приміщення у гуртожитку.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За правилами статті 345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Зазначені норми є загальними, оскільки відсилають до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України Про приватизацію державного житлового фонду .

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду ).

Статтею 4 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі Прокопович проти Росії ЄСПЛ визначив, що концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. Житло - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання житлом , що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі Баклі проти Сполученого Королівства від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Аналіз вищевикладений статей свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла презюмується і підлягає захисту у разі його порушення.

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судами було встановлено, що факт законності проживання ОСОБА_1 у спірному житлі жодним з учасників справи не оспорювалось.

Судом апеляційної інстанції враховуючи вимоги пункту 13, 18, 22 Положення № 396 було встановлено, що звернення позивача з заявами про приватизацію спірного житла відповідачами безпідставно відхилені.

Касаційна скарга не містить доводів та заперечень наявності у ОСОБА_1 права на приватизацію вказаного житлового приміщення з підстав недотримання нею порядку подання усіх необхідних документів на підтвердження свого права на приватизацію, встановлених Положенням № 396.

Звертаючись з касаційною скаргою, управління комунального майна Чернігівської обласної ради посилалось на те, що право на приватизацію ОСОБА_1 не може бути реалізовано з тих підстав, що Чернігівська обласна рада не прийняла рішення стосовно надання дозволу на приватизацію житлових приміщень гуртожитку, передбачених пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 361/5544/18 .

Вказані доводи не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 361/5544/18 висловив правову позицію про те, що право на приватизацію мешканцями гуртожитків може бути реалізоване лише при наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - рішення відповідної ради передбаченого пункту 5 частини першої статті 5 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків . Оскільки такого рішення, орган місцевого самоврядування не приймав, вказане за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про те, що спірний гуртожиток підлягає приватизації, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із передчасністю таких позовних вимог.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказаний правовий висновок було зроблено у справі предметом спору якої були позовні вимоги про зобов`язання управління комунальної власності міської ради видати свідоцтво про право власності на житло та видати приватизаційні платіжні доручення на одержання житлових чеків. Таким чином, позовні вимоги є конкретизованими, позивачами не було заявлено вимоги щодо зобов`язання органів місцевого самоврядування вчинити інші дії направлені на забезпечення реалізації вказаної приватизації.

Предметом даної справи є визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити заходи, спрямовані на реалізацію права на приватизацію.

Таким чином, спірні правовідносини у цивільній справі № 361/5544/18 не є тотожним спірним правовідносинам та фактичним обставинам цієї справи, відповідно правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 361/5544/18 є нерелевантним до цієї цивільної справи.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно того, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Чернігівської обласної ради і управління комунального майна цієї ради виконати повний обсяг всіх передбачених чинним законодавством юридично значимих дій, спрямованих на передачу безоплатно у власність позивача спірного жилого приміщення та на отримання нею у власність цього приміщення з огляду на наступне.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Як зазначив ЄСПЛ у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою.

Судами було встановлено, що позивачу протягом тривалого часу відповідачами неодноразово відмовлялось у вирішенні її питання щодо приватизації житлового приміщення у гуртожитку з різних підстав, здебільшого з тих підстав, що орган місцевого самоврядування не створив приватизаційний орган, а також з підстав того, що гуртожиток, як встановлено судовими рішеннями, незаконно передавався органом місцевого самоврядування у оперативне управління учбовому закладу.

Проте, вирішення вказаних питань та прийняття відповідних рішень належить виключно до компетенції відповідача та від дій позивача не залежить.

Вказані дії Чернігівської обласної ради та управління комунального майна Чернігівської обласної ради у сукупності свідчать про їх зволікання та бездіяльність, що призвели до порушення права ОСОБА_1 на вирішення питання щодо приватизації.

Таким чином, якщо орган місцевого самоврядування та приватизаційний орган зволікають з винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність ОСОБА_1 .

Аналогічні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17.

Окрім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що спірне житлове приміщення перебуває в оперативному управлінні комунального навчального закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради з огляду на наступне.

Так, судами було встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2018 року у справі № 750/7326/18, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Чернігівської обласної ради Про передачу в оперативне управління навчальному закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, від 23 лютого 2017 року .

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що спірний гуртожиток не перебуває в оперативному управлінні навчального закладу Чернігівський базовий медичний коледж Чернігівської обласної ради, оскільки рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого спірний гуртожиток було передано в оперативне управління вказаному навчальному закладу було скасовано у судовому порядку, тому правових наслідків у вигляді виникнення права оперативного управління гуртожитком вказане рішення для навчального закладу не створило.

Також є необґрунтованими доводи касаційної скарги відносно того, що розпоряджатись спірним гуртожитком може тільки Чернігівська міська рада, оскільки Чернігівська обласна рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади сіл, селиш, міст Чернігівської області, наділена повноваженнями розпоряджатись власністю територіальної громади міст Чернігівської області, у власності якої перебуває спірний гуртожиток.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи, в межах та підставах касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції, зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року - залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Оскільки постанова Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишена без змін, тому її виконання підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління комунального майна Чернігівської обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров