Постанова

від 28.04.2021 по справі 388/1646/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 388/1646/19

провадження № 61-3181св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , - приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року у складі судді Баранського Д. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко В. О., про визнання договорів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власниками земельних ділянок площею 6,1480 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0274, і площею 5,7618 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0277, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право на спадщину за законом від 11 вересня 2019 року після смерті батька - ОСОБА_3 , виданими приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н. В.

Вказувала, що 20 січня 2009 року між її батьком ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 було укладено два договори оренди землі, за умовами яких він передав в оренду ФОП ОСОБА_2 вищевказані земельні ділянки строком на 10 років. Ці договори оренди землі були зареєстровані 04 липня 2009 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи за №№ 040937000032, 040937000031.

Однак при отримані свідоцтв про право на спадщину вона дізналась, що 11 грудня 2018 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди до договорів оренди землі від 20 січня 2009 року, якими було продовжено строк дії цих договорів до 20 січня 2034 року.

Вказувала, що її батько ОСОБА_3 ці додаткові угоди непідписував, згоди на їх укладення не давав, нікого не уповноважував на укладення цих правочинів від його імені, а тому договори оренди землі від 20 січня 2009 року, укладені строком на 10 років, припинили свою дію. Крім того, при укладені договорів не були встановлені межі земельних ділянок у натурі, не було присвоєно кадастрових номерів земельним ділянкам як сформованим земельним ділянкам згідно із документацією землеустрою та орендар не сплачує орендну плату.

Після отримання свідоцтв про право на спадщину вона зверталася до ФОП ОСОБА_2 із заявою про небажання продовжувати подальші орендні правовідносини та повернення земельних ділянок, оскільки строк дії договорів оренди землі закінчився. Разом з тим, сторони не дійшли згоди щодо припинення орендних правовідносин.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними: додаткову угоду від 11 грудня 2018 року до договору оренди землі від 20 січня 2009 року, укладену між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 , та додаткову угоду від 11 грудня 2018 року до договору оренди землі від 20 січня 2009 року, укладену між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження своїх вимог щодо того, що ОСОБА_3 не підписував оспорювані додаткові угоди від 11 грудня 2018 року. Крім того, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення. Таким чином, у задоволенні вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до договору оренди землі необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини у справі, зокрема, що оспорювані додаткові угоди її батько ОСОБА_3 не підписував, оскільки підписи в обох додаткових угодах відрізняються, тому встановлення цих обставин не потребує спеціальних знань. Таким чином, договори оренди землі від 20 січня 2009 року припинили свою дію 04 червня 2019 року, при цьому орендар не вжив жодних заходів для поновлення дії цих договорів, тому ФОП ОСОБА_2 у порушення вимог договорів оренди землі не повернув їй спірні земельні ділянки після закінчення строку дії договорів.

Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 026827, виданого 25 квітня 2002 року на підставі розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 березня 2002 року № 167-р, був власником земельної ділянки площею 6,15 га та відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР № 013731, виданого 25 липня 2001 року на підставі рішення Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 12 липня 2001 року № 69, був власником земельної ділянки площею 5,76 га, які розташовані на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

20 січня 2009 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передав в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,15 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, строком на 10 років.

Договір був зареєстрований у державному підприємстві Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2009 року за № 040937000032.

20 січня 2009 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передав в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,76 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, строком на 10 років.

Договір був зареєстрований у державному підприємстві Центр Державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2009 року за № 040937000031.

11 грудня 2018 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 20 січня 2009 року щодо земельної ділянки площею 5,7618 га , згідно з якою сторонами було погоджено, що договір укладено строком на 25 років.

13 грудня 2018 року на підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29523398 .

11 грудня 2018 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 20 січня 2009 року щодо земельної ділянки площею 6,1480 га , згідно з якою сторонами було погоджено, що договір укладено строком на 25 років.

13 грудня 2018 року на підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29523701 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н. В. та зареєстрованих у реєстрі за № 470 та № 471, стала власником земельних ділянок площею 6,1480 га і 5,7618 га у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Істотні умови договору оренди землі визначені у статті 15 Закону України Про оренду землі , відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем підстав, які відповідно до статей 203, 215 ЦК України, можуть бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Твердження заявника, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив її клопотання про призначення почеркознавчої експертизи є безпідставним, оскільки відповідно до частині третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього. Разом з тим, таких доказів до суду апеляційної інстанції позивач не надала. Таким чином, позивачем не наведено виняткових випадків, які можуть бути підставою для прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції.

Крім того, судом установлено, що представник позивача подавав аналогічне клопотання до суду першої інстанції, однак у подальшому подав клопотання про залишення без розгляду цього клопотання. У частині четвертій статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З огляду на вказане, подавши заяву про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи, позивач реалізувала надані їй процесуальні права щодо доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника, що відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 401, 402, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

Є. В. Синельников