Ухвала

від 30.04.2021 по справі 912/3323/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 912/3323/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Медична компанія "Іріс"

на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області

(суддя Коваленко Н.М.)

від 29.12.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Орєшкіна Е.В., судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.)

від 22.03.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медична компанія "Іріс"

до Фізичної особи-підприємця Ракути Сергія Миколайовича

про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021, стягнуто з позивача на користь відповідача 18 000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу.

06.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Медична компанія "Іріс" звернулося з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021. Скаржник просить скасувати ці судові рішення, а також зупинити виконання додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2020 до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до частини 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З огляду на те, що додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід`ємною складовою, і інший порядок оскарження додаткового судового рішення Господарським процесуальним кодексом України не визначений, касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити:

1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:

- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Медична компанія "Іріс" зазначає, що судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що ним подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 912/3323/20 і у разі їх скасування виключається можливість стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас скаржник не визначає жодної з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу.

Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Медична компанія "Іріс" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.12.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 912/3323/20 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) з урахуванням цієї ухвали, з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова