Ухвала

від 28.04.2021 по справі 626/602/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 626/602/19

провадження № 61-2002св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Погрібного С. О.

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне аграрно-орендне підприємство Промінь ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь (далі - ПрАОП Промінь ), у якому просив визнати недійсним договір оренди від 01 листопада 2006 року № 561 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0035, укладений між ним та ПрАОП Промінь , та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди ПрАОП Промінь на зазначену земельну ділянку.

На обґрунтування позову посилався на таке. На підставі державного акта на право приватної власності на землю від 22 серпня 2001 року серія ІІ-ХР № 059891, йому на праві власності належить земельна ділянка, площею 5,19 га, кадастровий №6323381200:14:000:0035. 01 листопада 2006 року між ним та ПрАОП Промінь укладений договір оренди землі на 12 років. Після закінчення цього строку оренди він направив до ПрАОП Промінь лист з вимогою про повернення йому земельної ділянки, оскільки не мав наміру продовжувати строк дії договору оренди землі. Він звернувся до Красноградського відділу Держгеокадастру та отримав витяг, у якому зазначено, що оспорюваний договір оренди укладений строком на 25 років. Зазначав, що він підписував договір оренди строком не на 25, а на 12 років, повноважень на підписання такого договору нікому не надавав. Про існування договору оренди землі від 01 листопада 2006 року № 561 строком на 25 років він дізнався лише з інформації, наданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З урахуванням наведеного просив визнати договір оренди від 01 листопада 2006 року № 561 земельної ділянки недійсним та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди за ПрАОП Промінь .

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди від 01 листопада 2006 року № 561 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0035, укладений між ОСОБА_1 та ПрАОП Промінь , який зареєстрований 23 березня 2007 року за № 040769800195 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах . У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на відсутність вільного волевиявлення орендодавця на укладення оспорюваного договору оренди землі, оскільки ОСОБА_1 оспорюваний договір не підписував, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 17 травня 2019 року № 7673, а тому наявні визначені частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстави для визнання його недійсним. Відмовляючи у задоволенні вимог у частині скасування запису про державну реєстрацію права оренди ПрАОП Промінь на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції зазначив, що рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов`язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позивач не підписував договір оренди землі від 01 листопада 2006 року № 561 строком на 25 років, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність волі у позивача на укладення зазначеного договору, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того, суд першої інстанції правильно не застосував позовну давність до спірних правовідносин, оскільки позивач не підписував оспорюваний договір оренди землі, а тому був позбавлений можливості дізнатися про порушення свого права внаслідок укладення такого договору. Оскільки про порушення свого права позивач дізнався у 2018 році, то він звернувся до суду у 2019 році у межах позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу ПрАОП Промінь задоволено частково. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАОП Промінь про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не переглядалися.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд касаційної інстанції зазначив, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2006 року № 561 є неукладеним, тому у задоволенні позову в частині визнання його недійсним необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі.

На обґрунтування заяви посилається на те, що суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, не вирішив вимогу щодо скасування запису про державну реєстрацію права оренди ПрАОП Промінь на спірну земельну ділянку, що належить йому на праві власності. Верховний Суд не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, у якому зазначено, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є саме скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права. Оскільки він не підписував оспорюваний договір оренди, то реєстрація права оренди землі за ПрАОП Промінь на спірну земельну ділянку порушує його права на розпорядження власністю.

З урахуванням наведеного просить ухвалити додаткове рішення та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ПрАОП Промінь на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0035, що належить йому на праві власності згідно з державним актом на землю від 27 лютого 2001 року серія ІІ-ХР № 059891, відповідно до договору оренди від 01 листопада 2006 року № 561.

Правове обґрунтування та висновки Верховного Суду

Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на ухвалення додаткового рішення у цій справі з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасникам справи належить право оскарження в касаційному порядку лише тих рішень суду першої інстанції, які переглянуті апеляційним судом.

Отже, право на касаційне оскарження рішення суду виникає лише після його перегляду в апеляційному порядку.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування запису про державну реєстрацію права оренди ПрАОП Промінь на спірну земельну ділянку не було предметом перегляду апеляційним судом, який відповідні обставини не досліджував і правову оцінку їм не давав. Не переглядалися рішення судів попередніх інстанцій у цій частині і в суді касаційної інстанції.

Отже, підстави, передбачені статтею 270 ЦПК України для ухвалення у цій справі додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись статтею 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко