Рішення

від 22.04.2021 по справі 947/38994/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/38994/20

Провадження № 2/947/1253/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

при секретарі Громико В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА , про визнання недійсних правочинів, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2020 року представник позивача ОМР звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА , в якому просить: скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 18 травня 2017 року за № 35247926, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу на 1/2 частку у праві власності на садовий будинок, загальною площею 47,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25 травня 2017 року за № 1141, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В.; визнати недійсним договір купівлі-продажу на 1/2 частку у праві власності на садовий будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25 травня 2017 року за № 1159, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В.; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 25 травня 2017 року № 35370760, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку садового (дачного) будинку, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 26 травня 2017 року № 35394727, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку садового (дачного) будинку, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу на 1/2 частку у праві власності на садовий будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. від 18 червня 2018 року № 358; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 18 червня 2018 року № 41662506, що є підставою для припинення права власності на ОСОБА_4 на 1/2 частку садового (дачного) будинку, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;визнати недійсним договір купівлі-продажу на 1/2 частку управі власності на садовий будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. від 30 липня 2018 року № 508; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 30 липня 2018 року № 42302800, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку садового (дачного) будинку, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 02 жовтня 2019 року № 48966916, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_3 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 02 жовтня 2019 року № 48967243, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_4 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 306,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт приймання-передавання майна до статутного капіталу, укладений між ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О.В., зареєстрованого в реєстрі № 948, 949 від 16 липня 2020 року; визнати недійсним акт приймання-передавання майна до статутного капіталу, укладений між ТОВ БУДЛАЙ ОДЕСА та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О.В., зареєстрованого в реєстрі № 946, 947 від 16 липня 2020 року; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 18 липня 2020 року № 53194400, що є підставою для припинення права власності ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА на садовий (дачний) будинок, загальною площею 306,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 18 липня 2020 року № 53194380, що є підставою для припинення права власності ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА на садовий (дачний) будинок, загальною площею 604,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_3 звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, загальною площею 604,9 кв. м. (РНОНМ: 1927628551101); зобов`язати ОСОБА_4 звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, загальною площею 306,4 кв. м (РНОНМ: 1927646551101).

В обґрунтування позовних вимог, представник ОМР посилається на те, що державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскровим О.В. прийнято рішення (з відкриттям розділу) від 18 травня 2017 року №35247926 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 травня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2017 року № 1141, прийнято рішення № 35370760 про внесення змін до розділу, а саме розмір частки змінено на 1/2 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частки об`єкту нерухомості.

26 травня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. на підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 2017 року № 1159 прийнято рішення № 35394727 про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину об`єкту нерухомості за ОСОБА_2

18 червня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2018 року № 358 прийнято рішення від 18 червня 2018 року № 41662506 про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину вказаного об`єкту нерухомого майна за ОСОБА_4

30 липня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2018 року № 508 прийнято рішення від 30 липня 2018 року № 42302800 про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину садового (дачного) будинку за ОСОБА_3

27 вересня 2019 року державним реєстратором КП Агенція реєстраційний послуг Мельник Т.І. прийнято рішення від 02 жовтня 2019 року № 48967483 про державну реєстрацію закриття розділу на об`єкт нерухомого майна № 1251295051101 на підставі поділу об`єкту нерухомості: садовий будинок, загальною площею 604,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та садовий будинок, загальною площею 306,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2020 року державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Т.І. на підставі актів приймання-передачі від 16 липня 2020 року № 946, 947 та № 948, 949, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О.М., прийнято рішення від 18 липня 2020 року № 53194400 та № 53194380 про державну реєстрацію права власності на два садових будинки за ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА .

Проте зазначені реєстрації були проведені з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідачі самовільно зайняли земельну ділянку, та зазначені будинки є самовільними, у зв`язку з чим, представник позивача вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2021 року закрито провадження по цивільній справі в частині вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 18 травня 2017 року за № 35247926, запису про право власності 20470990, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 47,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача ОМР у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку із хворобою.

Суд критично ставиться до зазначеної заяви, оскільки на думку суду представник позивача не надав копію лікарняного, своїми діями намагається затягнути розгляд справи. Слід зазначити, що в ОМР є юридичною особою та має штат працівників, на яких може бути покладено обов`язки особи, яка перебуває на лікарняному.

Стаття 129 Конституції України гарантує та встановлює основні засаду судочинства, якими є зокрема:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їхню безпідставність.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їхню безпідставність. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки первісні позовні вимоги є похідними, та, оскільки в цій частині закрито провадження у справі, зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Також, представники відповідачів надали до суду клопотання про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що рішення про державну реєстрацію права власності № 35247926 та запис про право власності 20470990 за ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було прийнято 18 травня 2017 року. У свою чергу ОМР звернулась з позовною заявою 29 грудня 2020 року, а тому строк позовної давності минув 18 травня 2020 року та представником позивача не доведено факт того, що позивач не міг дізнатися раніше про наявність цього рішення.

Представник ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА у судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України , розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскровим О.В. прийнято рішення (з відкриттям розділу) від 18 травня 2017 року №35247926 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 травня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2017 року № 1141, прийнято рішення № 35370760 про внесення змін до розділу, а саме розмір частки змінено на 1/2 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частки об`єкту нерухомості.

26 травня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. на підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 2017 року № 1159 прийнято рішення № 35394727 про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину об`єкту нерухомості за ОСОБА_2

18 червня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2018 року № 358 прийнято рішення від 18 червня 2018 року № 41662506 про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину вказаного об`єкту нерухомого майна за ОСОБА_4

30 липня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2018 року № 508 прийнято рішення від 30 липня 2018 року № 42302800 про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину садового (дачного) будинку за ОСОБА_3

27 вересня 2019 року державним реєстратором КП Агенція реєстраційний послуг Мельник Т.І. прийнято рішення від 02 жовтня 2019 року № 48967483 про державну реєстрацію закриття розділу на об`єкт нерухомого майна № 1251295051101 на підставі поділу об`єкту нерухомості: садовий будинок, загальною площею 604,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та садовий будинок, загальною площею 306,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2020 року державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Т.І. на підставі актів приймання-передачі від 16 липня 2020 року № 946, 947 та № 948, 949, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крикливою О.М., прийнято рішення від 18 липня 2020 року № 53194400 та № 53194380 про державну реєстрацію права власності на два садових будинки за ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2020 року витребувано у юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи, що зберігається в паперовій та електронній формах, за № 1251295051101 на садовий будинок, загальною площею 47,6 кв. м, житловою площею 24,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційної справи № 1927628551101 на садовий будинок, загальною площею 604,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційної справи № 1927646551101, на садовий будинок, загальною площею 306,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

19 лютого 2021 року Юридичний департамент ОМР надав до суду витребувані документи.

З наданих реєстраційних справ вбачається, що рішенням Виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих за № 477 від 30 червня 1965 року, земельна ділянка Інституту інженерів морського флоту відведена в районі колишн. Дачі ОСОБА_5 на нижньому плато узбережжя, разом з розташованими на ньому самовільно збудованими будівлями (літніми будинками та інші) та існуючими зеленими насадженнями.

Відповідно довідки СТ Маяк-3 від 08 липня 2014 року, ОСОБА_1 було надано у користування земельну ділянку, площею 0,062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якому знаходиться садовий будинок, загальною площею близько 50 кв. м.

Згідно з випискою з протоколу загальних зборів членів СТ Маяк-3 від 13 липня 2014 року прийнято ОСОБА_1 разом з освоєнною нею ділянкою, площею 0,06 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до актового запису про смерть № 8946 від 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.

Статтею 116 ЗК України, визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Пунктом 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (у редакції, чинній на момент реєстрації оскаржуваної декларації), встановлено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об`єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів I-III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів IV і V категорії складності.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, згідно з положеннями статті 126 вказаного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Проте, представник позивача ОМР не надав до суду належних та допустимих доказів, що спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що, зокрема, зазначена земельна ділянка була передана до Інституту інженерів морського флоту, та, в подальшому, перейшло до СТ Маяк-3 .

Згідно із п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції, чинній на момент реєстрації оскаржуваної декларації), у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 671 Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та скасування реєстрації дозвільних документів здійснював департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідні повноваження передані управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що засвідчено підписанням акта спільної комісії з передачі відповідної документації та вирішення питань, пов`язаних з утворенням та функціонуванням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 9-1 Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства , на наступний день після затвердження акта спільної комісії.

Таким чином, компетентним органом, що здійснює відповідно до закону державний архітектурно-будівельний контроль та виконує дозвільні й реєстраційні функції у сфері містобудівної діяльності на території м. Одеси, є управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Проте, в матеріалах справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що спірні об`єкти є самочинними та не були введені в експлуатацію.

Слід зазначити, що рішенням Виконавчого комітету ОМР депутатів трудящих за № 477 від 30 червня 1965 року, земельна ділянка Інституту інженерів морського флоту відведена в районі колишн. Дачі ОСОБА_5 на нижньому плато узбережжя, разом з розташованими на ньому самовільно збудованими будівлями (літніми будинками та інші) та існуючими зеленими насадженнями.

Відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна за № 640 від 25 вересня 2019 року, у користуванні ОСОБА_4 залишається садовий будинок літ. А , загальною площею 306,4 кв. м, літ. Б - гараж, літ. В - підсобне, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що складає одиницю; у користуванні ОСОБА_3 залишається садовий будинок літ. Б , загальною площею 604,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що складає одиницю; за технічними показниками об`єкт може бути поділено.

Загальна площа садового будинку збільшена на 863,7 кв. м за рахунок проведення робіт виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, що не передбачає прийняття в експлуатацію згідно п. 1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єктів не підлягає прийняття в експлуатацію затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406.

Таким чином, станом на день державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які утворені в результаті поділу, у з`язку з чим 02 жовтня 2019 року державним реєстратором, за наявності відповідних підстав, було прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності на зазначені об`єкти.

Слід зазначити, що, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Оскільки на об`єкті, розташованому за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 123/1, будівельні роботи вже завершені, на зазначений об`єкт зареєстровано право власності, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не має повноважень на проведення перевірки та скасування реєстрації декларації, що зумовлює необхідність звернення з вимогами про скасування відповідної реєстрації декларації до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Пункт 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п. 45 Порядку, для державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) подається: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності та у результаті проведення реконструкції змінився розмір часток у такому праві); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Враховуючи вищевикладене, приватні нотаріуси законно здійснили реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості.

Положеннями статті 321 Цивільного кодексу України законодавцем визначено принцип непорушності права власності та зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, тоді як державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, щодо якого було зареєстровано декларацію, грубо порушує право власності територіальної громади м. Одеси на землю, яке має бути відновленим у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов`язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абзацу 7 п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року за № 868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно зі ст. 34 Закону України Про нотаріат , нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчують факт, що фізична особа є живою; посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; посвідчують час пред`явлення документів; передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймають у депозит грошові суми та цінні папери; вчиняють виконавчі написи; вчиняють протести векселів; вчиняють морські протести; приймають на зберігання документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року за № 868, передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком .

Відповідно до ч.1 ст.19 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов`язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Підпунктом 1 п. 37 цього Порядку встановлено, що документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чий його дублікат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Аналогічні положення закріплені у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) в якому зазначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом лише (аналог тільки , виключно ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про державну реєстрацію права власності № 35247926 та запис про право власності 20470990 за ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок, загальною площею 47,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було прийнято 18 травня 2017 року. У свою чергу ОМР звернулась з позовною заявою 29 грудня 2020 року, а тому строк позовної давності минув 18 травня 2020 року та представником позивача не доведено факт того, що позивач не міг дізнатися раніше про наявність цього рішення, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе, також, застосувати строк позовної давності.

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

ОСОБА_6 передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2020 року у цивільній справі за 947/38994/20, заборонено органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, загальною площею 604,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927628551101; накладено арешту на нерухоме майно, загальною площею 604,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927628551101; заборонено органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, загальною площею 306,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927646551101; накладено арешт на нерухоме майно, загальною площею 306,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927646551101.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України , суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки відмовлено у задоволенні позовної заяви, суд вважає, що відпала необхідність у зазначеному забезпеченні позову.

Керуючись ст. 2, 4-6, 76-83, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. 319, 376, 391 ЦК України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Законом України Про регулювання містобудувальної діяльності , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ БУДЛАЙФ ОДЕСА , про визнання недійсних правочинів, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 31 грудня 2020 року у цивільній справі за 947/38994/20, а саме скасувати: заборону органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, загальною площею 604,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927628551101; накладення арешту на нерухоме майно, загальною площею 604,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927628551101; заборону органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, загальною площею 306,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927646551101; накладення арешту на нерухоме майно, загальною площею 306,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927646551101.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2021 року.

Головуючий Салтан Л. В.