Рішення

від 05.05.2021 по справі 923/1115/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1115/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. , розглянувши справу

за позовом заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача - 1 - Херсонської обласної ради,

позивача - 2 - Південного офісу Держаудитслужби України

до

відповідача - 1 - фізичної особи-підприємця Кужелєва Ігоря Олександровича,

відповідача - 2 - Херсонського ліцею Херсонської обласної ради

про визнання правочинів недійсними та стягнення 24 981,61 грн,

за участі:

- секретаря судового засідання - Рури Т.М.

- представників:

прокурора - Коваленко Т.О.,

позивача-1 - не з`явився,

позивача-2 - не з`явився,

відповідача-1 - Гонтаренка А.В.,

відповідача-2 - не з`явився,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи прокурора

18.12.2019 заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі позивачів Херсонської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби України звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця Кужелєва Ігоря Олександровича та Херсонського ліцею Херсонської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 12.03.2018, № 2 від 02.04.2018, № 3 від 11.09.2018 та № 4 від 20.09.2018 до договору № 29 від 12.02.2018, укладеного між Відповідачами, а також про стягнення 24 981,61 грн безпідставно отриманих коштів за результатами укладення цих додаткових угод.

За твердженнями прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави в особі Позивачів, оскільки внаслідок укладення оспорюваних правочинів може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а безпосередньо Позивачами не вжито належних заходів, які б перешкоджали незаконному витрачанню коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:

- при укладені спірних договорів сторонами допущено порушення положень частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі , що виявилося у завищенні ціни основного договору не у відповідності до діючого законодавства, оскільки воно не підтверджене документально,

- при укладенні додаткових угод відповідачами враховувалися ціни на товари за довідками Головного управління статистики Херсонської області, проте в них визначені ціни не за період, який виник між датами укладення договору, додаткових угод, а за певний місяць, що не є тотожним,

- нетотожність періоду визначення ціни за довідками статистики впливає на правовідносини, оскільки вони не підтверджують коливання цін на товари у період між датами їх визначення станом на дати укладення додаткових угод та попередніми датами зміни ціни,

- у довідках статистики в деяких випадках відсутні ціни на товари, які були вказані у додаткових угодах,

- відсутність документального підтвердження іншої ціни вказує на неправомірність укладення додаткових угод, а тому вони є недійсними на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Водночас, за наслідками недійсності правочинів фізична особа-підприємець Кужелєв І.О. зобов`язаний повернути до обласного бюджету 24 981,61 грн, які сплачені як різниця між вартістю отриманого товару за основним договором та вартістю отриманого товару за додатковими угодами.

Під час судового розгляду справи Прокурор підтвердив власну позицію та просив позовні вимоги задовольнити.

Дії та аргументи Позивача-1

Херсонською обласною радою позовні вимоги не підтримуються. Так, з наданих нею пояснень слідує, що:

- у відповідності до пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору щодо ціни не можуть змінюватися, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі,

- закон не обмежує кількість таких змін, головне - щоб зміна ціни кожного разу не перевищувала 10 % попередньої ціни,

- положеннями діючого законодавства не встановлено, що інформацію про коливання ціни товару надає лише один орган - орган статистики, а тому відповідна інформація може бути отримана від інших установ та організацій,

- у нього відсутні повноваження щодо контролю за проведенням публічних закупівель організованих Херсонським ліцеєм Херсонської обласної ради, оскільки він є лише його засновником, а органом управління Ліцеєм є відповідний орган Херсонської обласної державної адміністрації,

- у зв`язку з цим безпосередньо Херсонська обласна рада не є відповідним органом у спірних правовідносинах, а тому не може бути позивачем у даному спорі,

- Прокурором не доведено неналежність виконання Південним офісом Держаудитслужби України власних функцій щодо самостійного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а тому пред`явлення позову в його інтересах прокурором є неправомірним.

Дії та аргументи Позивача-2

Південним офісом Держаудитслужби України позовні вимоги не підтримуються. Так, з наданих ним пояснень слідує, що:

- у позовній заяві Прокурор вказав на невжиття Держаудитслужбою належних заходів до усунення порушень, допущених Відповідачами при укладенні оспорюваних правочинів, у зв`язку з чим ним заявлено вимоги в інтересах держави, проте ці обставини не відповідають дійсності, оскільки проведення моніторингу процедур закупівлі може відбуватися лише у відповідності та за порядком, визначеним пунктом 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 631 від 01.08.2013,

- у даному випадку процедури державних закупівель, проведених Херсонським ліцеєм Херсонської обласної ради, не були охоплені відповідними плановими або позаплановими перевірками, а тому пред`явлення позову Прокурором в його інтересах та з відображенням відповідної бездіяльності Держаудитслужби в питанні самостійного звернення до суду з позовом не є правомірним,

- у відповідності до пункту 10 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органи Держаудитслужби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а тому першоосновою такого звернення є результати проведеної перевірки та подальше не усунення виявлених при її проведенні порушень,

- оскільки перевірка не проводилася, то у Держаудитслужби відсутнє право на звернення до суду з позовом, що є наслідком неможливості бути позивачем у даній справі.

Дії та аргументи Відповідача-1

Фізична особа-підприємець Кужелєв І.О. заявлені до нього вимоги не визнав та зазначив, що:

- закон не обмежує кількість змін ціни товару при укладенні договорів на закупівлю, головне - щоб зміна ціни кожного разу не перевищувала 10 % попередньої ціни,

- ним у підтвердження зміни ціни товару надавалися довідки Головного управління статистики у Херсонській області, за змістом яких зміна ціни товару не перевищувала 10 %,

- при підвищенні ціни товару замовник закупівель приймав відповідні рішення тендерного комітету, які на даний час не визнані недійсними,

- коливання ціни товару підтверджується не тільки довідками статистики, але й довідкою Підприємства Центральний ринок № 82 від 09.07.2020,

- у даному спорі не доведено порушення інтересів держави при представництві, оскільки у Держаудитслужби наявна самостійна можливість звернення до суду з позовом, а безпосередньо Прокурором не надано доказів її бездіяльності,

- Великою Палатою Верховного Суду у справах № 820/8558/15 (постанова від 07.11.2018), № 804/8443/16 (постанова від 03.10.2018), а також колегією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 912/898/18 (постанова від 21.03.2019) надані висновки стосовно застосування положень пункту 10 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , а саме визначено, що право пред`явлення позову органом фінансового контролю можливе лише у випадку неусунення порушень законодавства, виявлених під час здійснення фінансового контролю, підконтрольним суб`єктом, а тому у випадку відсутності відповідної перевірки такий орган не може бути позивачем,

- вимоги Прокурора про стягнення з нього вказаної суми неправомірні, оскільки за реституцією ці кошти не повинні сплачуватися до бюджету обласної ради,

- при подачі Прокурором доказів, а саме платіжних доручень та накладних порушено процесуальний порядок такої подачі, а саме у супровідному листі не конкретизований кожний документ.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 17.06.2020 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження та воно проведене у підготовчих засіданнях, які відбулися 14.07.2020, 18.08.2020, 08.09.2020, 13.10.2020 та 06.04.2021. Безпосередньо розгляд справи по суті проведений 05.05.2021.

Суд також зазначає, що ухвалою від 10.11.2020 позовна заява була залишена без розгляду, проте постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 вона скасована, а справа направлена на подальший розгляд.

Розгляд справи по суті проведений без участі представників Херсонської обласної ради, Південного офісу Держаудитслужби України та Херсонського ліцею Херсонської обласної ради, оскільки вони у засідання не з`явилися та причини неявки суду не повідомили. При цьому вказані учасники належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, що слідує з відповідних повідомлень про вручення поштових відправлень № 7300311266062, № 7300311265708, № 7300311266070.

Установлені судом обставини

12.02.2018 між Херсонським ліцеєм Херсонської обласної ради, виступаючим у якості Замовника, та фізичною особою-підприємцем Кужелєвим І.О., як Постачальником, укладений договір № 29 на закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого:

- Постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Замовникові товари, зазначені у Специфікації, а той, у свою чергу, зобов`язався прийняти і оплатити їх (пункт 1.1. договору),

- ціна договору складає 484 999,50 грн без ПДВ (пункт 3.1.),

- строком поставки товарів є період з лютого по грудень 2018 року (пункт 5.1.),

- істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання, крім зміни ціни за одиницю товар не більше як на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі (пункт 11.3).

Відповідно до Специфікації (додаток № 1 до договору) поставці підлягав товар: капуста білокачанна (4 грн за 1 кг), петрушка (50 грн за 1 кг), щавель (35,195 грн за 1 кг), огірки (весна) (10 грн за 1 кг), огірки (осінь) (8 грн за 1 кг), помідори (8 грн за 1 кг), перець салатний (4 грн за 1 кг), морква (6,40 грн за 1 кг), редис (7 грн за 1 кг), часник (40 грн за 1 кг), цибуля ріпчаста (4,5 грн за 1 кг), буряк (6 грн за 1 кг), лимон (45 грн за 1 кг), апельсин (18 грн за 1 кг), мандарин (36 грн за 1 кг), яблука (16 грн за 1 кг), банан (35 грн за 1 кг), полуниця (7 грн за 1 кг), виноград (14 грн за 1 кг), слива (8 грн за 1 кг), персик (нектарин) (15 грн за 1 кг). При цьому за Специфікацією Відповідач-1 повинен був поставити: капусти у кількості 4200 кг, петрушки 300 кг, огірків (осінь) 1000 кг, помідорів 4000 кг, перцю 250 кг, моркви 4200 кг, цибулі 5200 кг, буряка 1200 кг, яблук 6000 кг, винограду 1500 кг, сливи 1000 кг, персику 2000 кг.

У межах дії договору між вказаними особами також укладені додаткові угоди № 1 від 12.03.2018, № 2 від 02.04.2018, № 3 від 11.09.2018 та № 4 від 20.09.2018, за умовами яких кожного разу здійснювалося збільшення ціни деяких товарів на 10 % та одночасно зменшувалася кількість товару, яка підлягала поставці, у відповідних назвах товару.

Зокрема,

- за додатковою угодою № 1 змінена ціна на: капусту білокачанну (4,40 грн за 1 кг, всього 3296 кг), петрушку (55 грн за 1 кг, всього 272 кг), моркву (7,04 грн за 1 кг, всього 3399 кг), цибулю (4,95 грн за 1 кг, всього 4106 кг), буряк (6,6 грн за 1 кг, всього 868 кг), яблука (17,60 грн за 1 кг, всього 5025 кг),

- за додатковою угодою № 2 змінена ціна на: капусту білокачанну (4,84 грн за 1 кг, всього 2504 кг), петрушку (60,50 грн за 1 кг, 234,75 кг), моркву (7,74 грн за 1 кг, всього 2716 кг), цибулю (5,44 грн за 1 кг, всього 3269 кг), буряк (7,26 грн за 1 кг, всього 627 кг), яблука (19,36 грн за 1 кг. всього 4568 кг),

- за додатковою угодою № 3 змінена ціна на: помідор (8,80 грн за 1 кг, всього 3020,9 кг), огірок (осінь) (8,80 грн за 1 кг, всього 729,09 кг), перець салатний (4,40 грн за 1 кг, всього 175,45 кг), виноград (15,40 грн за 1 кг, всього 1363,63 кг), сливу (8,80 грн за 1 кг, всього 909,09 кг), персик (нектарин) (16,50 грн за 1 кг, всього 1409,09 кг),

- за додатковою угодою № 4 змінена ціна на: помідор (9,68 грн за 1 кг, всього 1991,73 кг), огірок (осінь) (9,68 грн за 1 кг, всього 662,80 кг), перець салатний (4,84 грн за 1 кг, всього 123,14 кг), виноград (16,94 грн за 1 кг, всього 957,85 кг), сливу (9,68 грн за 1 кг, всього 826,44 кг), персик (нектарин) (18,15 грн за 1 кг, всього 1008,26 кг).

Під час судового розгляду справи сторонами надані пояснення, за змістом яких додаткові угоди укладалися у зв`язку з коливанням цін на товар і таке коливання підтверджувалося довідками Головного управління статистики у Херсонській області, наданими у відповідний період.

У даному контексті судом установлено, що відповідно до довідки Головного управління статистики у Херсонській області № 04-24/1/99 від 12.03.2018 за лютий 2018 року, наданої Відповідачем-1 у якості підтвердження коливання ціни при укладенні додаткової угоди № 1, ціни складали на: капусту білокачанну - 60,77 грн за 1 кг, моркву - 7,62 грн за 1 кг, цибулю - 5,62 грн за 1 кг, буряк - 8,44 грн за 1 кг, яблука - 17,51 грн за 1 кг. При цьому ціна на петрушку у довідці відсутня.

За змістом довідки ГУС у Херсонській області № 04-27/1/99 від 12.03.2018 за лютий 2018 року, наданої Відповідачем-1 при укладенні додаткової угоди № 2, ціни складали на: капусту білокачанну - 60,77 грн за 1 кг, моркву - 7,62 грн за 1 кг, цибулю - 5,62 грн за 1 кг, буряк - 8,44 грн за 1 кг, яблука - 17,51 грн за 1 кг. При цьому ціна на петрушку у довідці відсутня.

Як слідує з довідки ГУС у Херсонській області № 04-27/1/380 від 10.10.2018 за вересень 2018 року, наданої Відповідачем-1 при укладенні додаткової угоди № 3, ціни складали на: помідор - 13,74 грн за 1 кг, огірок - 14,10 грн за 1 кг, перець - 11,70 грн за 1 кг, виноград - 23,11 грн за 1 кг. При цьому ціна на сливу та персик у довідці відсутня.

Відповідачем-1 до матеріалів справи надана також довідка Підприємства Центральний ринок за вих. № 82 від 09.07.2020, в якій вказані середні ціни на капусту, петрушку, моркву, цибулю, буряк та яблука, які існували станом на 12.02.2018, 12.03.2018 та 02.04.2018.

За змістом платіжних доручень: № 1317 від 26.10.2018, № 1331 від 26.10.2018, № 1355 від 26.10.2018, № 185 від 13.04.2018, № 186 від 13.04.2018, № 187 від 13.04.2018, № 188 від 13.04.2018, № 189 від 13.04.2018, № 339 від 14.05.2018, № 471 від 12.06.2018, № 470 від 12.06.2018, № 415 від 12.06.2018, № 414 від 12.06.2018, № 431 від 12.06.2018, № 338 від 12.06.2018, № 660 від 26.06.2018, № 659 від 26.06.2018, № 658 від 26.06.2018, № 657 від 26.06.2018, № 591 від 26.06.2018, № 586 від 26.06.2018, № 561 від 26.06.2018, № 560 від 26.06.2018, № 559 від 26.06.2018, № 558 від 26.06.2018, № 517 від 26.06.2018, № 506 від 26.06.2018, № 713 від 10.07.2018, № 714 від 10.07.2018, № 715 від 10.07.2018, № 716 від 10.07.2018, № 717 від 10.07.2018, № 750 від 10.07.2018, № 800 від 10.07.2018, № 801 від 10.07.2018, № 845 від 10.07.2018, № 751 від 10.07.2018, № 848 від 10.07.2018, № 866 від 10.07.2018, № 867 від 10.07.2018, № 868 від 10.07.2018, № 869 від 10.07.2018, № 846 від 10.07.2018, № 752 від 10.07.2018, № 789 від 10.07.2018, № 1009 від 30.08.2018, № 1020 від 30.08.2018, № 1071 від 12.09.2018, № 1072 від 12.09.2018, № 1090 від 12.09.2018, № 1047 від 12.09.2018, № 1155 від 25.09.2018, № 1156 від 25.09.2018, № 1157 від 25.09.2018, № 1158 від 25.09.2018, № 1098 від 25.09.2018, № 1099 від 25.09.2018, № 1113 від 25.09.2018, № 1125 від 25.09.2018, № 1223 від 11.10.2018, № 1224 від 11.10.2018, № 1275 від 16.10.2018, № 1276 від 16.10.2018; Відповідачем-2 сплачено Відповідачу-1 за договором 323 827,22 грн.

Як слідує з накладних № 20 від 16.10.2018, № 21 від 16.10.2018, № 19 від 09.10.2018, № 18 від 04.09.2018, № 17 від 04.10.2018, № 11 від 18.09.2018, № 12 від 18.09.2018, № 9 від 12.09.2018, № 13 від 20.09.2018, № 10 від 13.09.2018, № 4 від 06.09.2018, № 6 від 10.09.2018, № 5 від 07.09.2018, № 8 від 11.09.2018, № 7 від 11.09.2018, № 15 від 25.09.2018, № 3 від 03.09.2018, № 14 від 21.09.2018, № 16 від 27.09.2018, № 2 від 30.08.2018, № 1 від 30.08.2018, № 47 від 04.05.2018, № 46 від 03.05.2018, № 44 від 02.05.2018, № 45 від 02.05.2018, № 48 від 07.05.2018, № 51 від 14.05.2018, № 50 від 11.05.2018, № 49 від 10.05.2018, № 53 від 17.05.2018, № 52 від 16.05.2018, № 55 від 22.05.2018, № 54 від 21.05.2018, № 57 від 23.05.2018, № 56 від 23.05.2018, № 59 від 30.05.2018, № 61 від 30.05.2018, № 60 від 30.05.2018, № 58 від 29.05.2018, № 40 від 24.04.2018, № 39 від 23.04.2018, № 43 від 25.04.2018, № 41 від 24.04.2018, № 38 від 18.04.2018, № 37 від 17.04.2018, № 33 від 11.04.2018, № 36 від 12.04.2018, № 35 від 12.04.2018, № 34 від 11.04.2018, № 32 від 04.04.2018, № 31 від 02.04.2018, № 6 від 05.03.2018, № 29 від 21.03.2018, № 7 від 12.03.2018, № 29 від 16.03.2018, № 28 від 17.03.2018, № 30/1 від 28.03.2018, № 30 від 27.03.2018, № 3 від 19.02.2018, № 5 від 26.02.2018, № 7 від 20.02.2018, № 1 від 05.02.2018, № 2 від 15.02.2018 Відповідачем-1 поставлено Відповідачу-2 за договором № 29 товару на загальну суму 323 827,22 грн.

При цьому відповідно до Розрахунку стягуваної суми Відповідач-1 поставив Відповідачу-2 у період з 12.02.2018 по 22.10.2018:

- капусти у кількості 3000 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 449,84 кг, вартістю 1 799,36 грн,

- петрушки у кількості 76,86 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 14,54 кг, вартістю 727 грн,

- моркви у кількості 2389,5 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 359,1 кг, вартістю 2 298,24 грн,

- цибулі у кількості 3601,5 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 502,27 кг, вартістю 2 491,51 грн,

- буряка у кількості 937 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 125,63 кг, вартістю 753,78 грн,

- яблук у кількості 3911 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 721,56 кг, вартістю 11 544,96 грн,

- помідор у кількості 1916 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 200,39 кг, вартістю 1 603,12 грн,

- огірків у кількості 604 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 85,26 кг, вартістю 682,08 грн,

- перцю у кількості 152 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 19,8 кг, вартістю 79,20 грн,

- винограду у кількості 894 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 153,64 кг, вартістю 2 150,96 грн,

- сливи у кількості 130 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 27,30 кг, вартістю 218,40 грн,

- персику у кількості 872 кг, у зв`язку з чим поставка зменшилася на 42,2 кг, вартістю 633 грн.

За наведеним Розрахунком стягуваної суми та за обліковими даними Прокурора внаслідок збільшення ціни товару за кожною з додаткових угод Замовником було сплачено Постачальнику надлишкову суму у розмірі 24 981,61 грн, а саме:

- за угодою № 1 від 12.03.2018 - 892,30 грн за поставку капусти, петрушки, моркви, цибулі та буряка,

- за угодою № 2 від 02.04.2018 - 18 722 грн за поставку капусти, петрушки, моркви, цибулі та буряка,

- за угодою № 3 від 11.09.2018 - 1 743 грн за поставку помідорів, перцю, винограду та персиків,

- за угодою № 4 від 20.09.2018 - 3 623,76 грн за поставку помідорів, огірків, перцю, винограду та сливи.

Безпосередньо сам факт поставки товару та її оплати сторонами не оспорюється та визнається, а тому у відповідності до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не підлягають додатковому доказуванню.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо прокурорського представництва

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру . Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, Верховним Судом (у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, з огляду на вказані правові положення на висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд вважає, що:

- Прокурор у даній справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, тобто Позивача;

- бездіяльність Позивача наявна у тому випадку, коли він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У даному випадку постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 у даній справі установлений факт правомірності звернення Прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів, а тому ці обставини не підлягають повторному доказуванню та судовому аналізу.

Таким чином, Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів правомірно звернувся до суду з цим позовом.

За наслідками такого висновку спростовуються твердження Відповідачів стосовно необґрунтованості звернення Прокурора з даним позовом до суду.

Щодо недійсності правочинів

У частині 1 статті 202 ЦК України надане визначення правочину, а саме ним є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 204 того ж Кодексу встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. За частиною 1 цієї статті правочин не може суперечити законодавству.

Законодавством також установлені підстави для визнання правочину недійсним. А саме, за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) (серед інших) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Водночас, частина 3 цієї статті передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, за вказаних правових норм недійсним є правочин, який укладений з порушенням діючого законодавства.

Надаючи відповідь на питання чи порушені норми законодавства при укладенні спірних додаткових угод, суд зазначає наступне.

Порядок закупівель за державні кошти станом на час укладення договору № 29 від 12.02.2018 та додаткових угод регулювався Законом України Про публічні закупівлі № 922-VІІІ від 25.12.2015 (надалі Закон № 922-VІІІ) (у редакції станом на час їх укладення).

Стаття 32 Закону № 922-VІІІ визначає, що за результатами процедури державних закупівель з переможцем торгів укладається договір про закупівлю (частина 2).

Основні вимоги до договору про закупівлю встановлені статтею 36 названого Закону. Частина 4 цієї статті передбачає, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі; істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку (серед іншого) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Частина 1 статті 37 Закону № 922-VІІІ встановлює наслідки укладення договору з порушення названої частини 4 статті 36, а саме у такому разі договір є нікчемним.

Отже, нікчемність договору визначна лише у конкретних випадках, які передбачені частиною 4 статті 36, а тому в інших випадках такий договір є оспорюваним.

У даному спорі спірні додаткові угоди вказують на їх укладення саме з метою збільшення ціни на 10 %, тобто у межах дозволеного, а тому відсутні підстави для визнання їх нікчемними, а тому вони є оспорюваними.

Установлена законом неможливість зміни після укладення договору такої істотної його умови, як ціна закупівлі, вказує на необхідність дотримання умов проведеної процедури закупівель, оскільки в іншому випадку нівелюються сама необхідність проведення торгів та визначення їх переможця за основним критерієм найвигіднішої цінової пропозиції . Натомість допускання можливості зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій його сторін робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі .

Таким чином, положення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ вказують на можливість внесення змін до договору в частині зміни ціни лише у розмірі 10 % та у разі коливання цін на ринку товарів.

Роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 Щодо зміни істотних умов договору передбачає, що внесення змін до договору у залежності від ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відтак, правомірність збільшення ціни за одиницю товару та укладення угод про доповнення договору залежить від наявності коливання цін на ринку з часу укладення договору № 29 від 12.02.2018 до моменту укладення додаткових угод та документального підтвердження такого коливання.

У якості підтвердження коливання ціни на товари за кожною з додаткових угод Відповідачем-1 були надані довідки ГУС у Херсонській області, які за своїм змістом не містять відомостей щодо коливання ціни на товари за періоди, які існували між датою укладення основного договору та відповідними датами укладення додаткових угод, та одна з одною.

Зокрема,

- основний договір укладений 12.02.2018, а додаткова угода № 1 - 12.03.2018, а тому періодом коливання цін є період між цими датами, але довідка ГУС Херсонської області № 04-24/1/99 від 12.03.2018 стосується цін, які встановилися у лютому 2018 року,

- додаткова угода № 1 укладена 12.03.2018, а додаткова угода № 2 - 02.04.2018, а тому періодом коливання цін є період між цими датами, але довідка ГУС Херсонської області № 04-27/1/99 від 12.03.2018 стосується цін, які встановилися у лютому 2018 року,

- додаткова угода № 2 укладена 02.04.2018, а додаткова угода № 3 - 11.09.2018, а тому періодом коливання цін є період між цими датами, але довідка ГУС Херсонської області № 04-27/1/30 від 10.10.2018 стосується цін, які встановилися у вересні 2018 року,

- додаткова угода № 3 укладена 11.09.2018, а додаткова угода № 4 - 20.09.2018, а тому періодом коливання цін є період між цими датами, але довідка ГУС Херсонської області № 04-27/1/380 від 10.10.2018 стосується цін, які встановилися за увесь вересень 2018 року.

Більш того, у довідках взагалі була відсутня інформація щодо цін на петрушку, сливу та персик, а довідка Підприємства Центральний ринок щодо середніх цін на капусту, петрушку, моркву, цибулю, буряк та яблука надана після укладення спірних угод.

З викладеного слідує, що при укладенні додаткових угод щодо зміни ціни товару, така зміна здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди, оскільки довідки Статистики не відповідали періодам, які існували між датами укладення основного договору, додаткових угод та одна з одною. Більш того, довідка ГУС у Херсонської області № 04-27/1/380 видана 10.10.2018, а додаткова угода № 4 укладена раніше цієї дати (20.09.2018), що вказує на її укладення взагалі без будь-якого обґрунтування.

Суд також зазначає, що за умовами пункту 11.3. основного договору № 29 сторонами узгоджена можливість зміни ціни товару на 10 %, але лише у випадку, якщо зміна не призведе до загальної суми договору, яка складає 484 999,50 грн, та яка вказана у пункті 3.1 договору. При цьому загальна сума договору відповідає сумі товару, яка вказана у специфікації на поставку, а саме 484 999,50 грн.

Проте, при зміні ціни товару у сторону збільшення відповідачами зменшувалася кількість поставки товару відповідної назви, що не відповідає умовам основного договору, оскільки за Специфікацією Відповідач-1 повинен був поставити: капусти у кількості 4200 кг, петрушки 300 кг, огірків (осінь) 1000 кг, помідорів 4000 кг, перцю 250 кг, моркви 4200 кг, цибулі 5200 кг, буряка 1200 кг, яблук 6000 кг, винограду 1500 кг, сливи 1000 кг, персику 2000 кг.

За таких обставин, суд висновує, що відповідачами зміна ціни товару за спірними додатковими угодами здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ.

При цьому суд зазначає, що посилання Відповідача-1 на необмеження законом кількості змін ціни товару (але не більше на 10 %) не стосуються факту необхідності у обов`язковому порядку підтверджувати таку зміну відповідними документами за період, який взятий за основу визначення коливання ціни.

Посилання Відповідача-2 на прийняті рішення тендерного комітету щодо збільшення ціни та їх чинність станом на час розгляду справи також не є обґрунтованими, оскільки з моменту укладення додаткових угод їх чинність втрачається, а з укладених правочинів виникають господарські правовідносини.

Наявність такого порушення є наслідком визнання оспорюваних додаткових угод недійсними за частинами першими статей 203 та 215 ЦК України.

Щодо наслідків недійсності правочинів

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлені правила, за якими: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З метою вирішення заявленої Прокурором вимоги про стягнення з Відповідача-1 24 981,61 грн, яка сприймається ним як вартість недопоставленого товару за наслідками неправомірного збільшення ціни товару, та яка повинна (на його думку) складати реституцію за наслідками недійсності правочинів, суд зазначає наступне.

Установленими судом обставинами та зробленими висновками підтверджується, що Відповідач-1 за наслідками укладення додаткових угод до основного договору збільшив ціну товару з одночасним зменшенням її кількості, а також отримав від Відповідача-2 відповідну плату за договором, у тому числі суму, яка складає вартість недопоставленого товару. Разом з тим, при отриманні сплаченої йому суми 24 981,61 грн, фактично не поставив товар на цю суму.

Як поставка товару, так і сплата її вартості підтверджується наведеними судом доказами, а саме накладними та платіжними дорученнями, які мають статус доказів у справі. При цьому суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача-1 на неналежність цих доказів через ненаправлення їх копій йому, оскільки відповідно до Опису вкладення від 01.09.2020 (т. 2, а.с. 234) вони були направленні у встановленому законом порядку.

Отже, у даному випадку за наслідками укладення спірних додаткових угод Відповідач-1 отримав від Відповідача-2 24 981,61 грн та не поставив товар на цю суму, а тому за реституцією він зобов`язаний повернути Відповідачу-2 вказану суму, а безпосередньо Відповідач-2 не зобов`язаний перед Відповідачем-1 поверненням товару. Відсутність зобов`язання Відповідача-2 з повернення товару на суму 24 981,61 грн пов`язане з тим, що він не отримав його від Відповідача-1, оскільки передача товару здійснювалася за основним договором та у кількості, яка за вартістю є меншою на суму 24 981,61 грн.

У позові Прокурор вказав, що грошові кошти за наслідками реституції повинні бути стягнуті в дохід обласного бюджету, проте за названою статтею 216 ЦК України реституція стосується сторін недійсного правочину, а тому Відповідач-1 повинен повернути отримані від Відповідача-2 кошти саме Відповідачу-2, а не іншій особі. Таке повернення пов`язане також з тим, що обласний бюджет є лише джерелом фінансування, а безпосередньо розпорядником бюджетних коштів та їх платником за договором поставки є Відповідач-2.

Водночас, суд не сприймає таку невідповідність, як таку, що впливає на обґрунтованість позовних вимог, оскільки вимога Прокурора про стягнення вказаної суми фактично є вимогою про здійснення судом реституції, а не безпосередньо вимогою про стягнення заборгованості за невиконаним зобов`язанням.

Висновки за результатами судового розгляду

Спір, який виник між сторонами, їх твердження, пояснення представників учасників справи, докази, які надані ними для підтвердження власних позицій, вказують на необхідність доведення до сторін певних принципів, за якими суд приходить до загальних висновків за результатами розгляду справи.

Частини 1 та 3 статті 74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом подачі відповідних доказів.

У постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 Верховний Суд вказав, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктами 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У свою чергу, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у названій постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 зробив висновок щодо застосування вказаної статті, а саме вказав, що:

- стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, а тому необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу,

- тлумачення змісту статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Поряд з цим, у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 Верховний Суд зробив висновки що:

- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони,

- одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує,

- така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський Суд з прав людини наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом . Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлені основні принципи оцінки доказів, застосування яких надає можливість суду прийти до певних висновків за результатами розгляду спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

З огляду на викладене, суд висновує, що Прокурор навів більш переконливі аргументи щодо непідтвердження учасниками спірних угод коливання цін при їх укладенні, надав докази виконання умов договору поставки, у тому числі за спірними угодами, а Відповідач-1 не надав доказів протилежного.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що:

- за пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ встановлена можливість внесення змін до договору в частині зміни ціни не більше ніж на 10 % та у разі коливання цін на ринку товарів,

- правомірність збільшення ціни залежить від наявності коливання цін на ринку з часу укладення договору № 29 від 12.02.2018 до моменту укладення додаткових угод та документального підтвердження такого коливання,

- при укладенні додаткових угод щодо зміни ціни товару вона здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди,

- при зміні ціни товару у сторону збільшення відповідачами зменшувалася кількість поставки товару відповідної назви, що не відповідає умовам основного договору,

- відповідачами зміна ціни за додатковими угодами здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ, а тому його наявність є наслідком їх недійсності,

- за нормою частини 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину,

- Відповідач-1 за наслідками укладення додаткових угод до основного договору збільшив ціну товару з одночасним зменшенням його кількості, а також отримав від Відповідача-2 відповідну плату, у тому числі суму, яка складає вартість недопоставленого товару у сумі 24 981,61 грн,

- за реституцією Відповідач-1 зобов`язаний повернути Відповідачу-2 отримані 24 981,61 грн, а безпосередньо Відповідач-2 не зобов`язаний перед Відповідачем-1 поверненням товару, оскільки його передача здійснювалася за основним договором та у кількості, яка за вартістю є меншою на суму 24 981,61 грн.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати прокурора, які здійснені Прокуратурою Херсонської області, на сплату судового збору у сумі 3 842 грн відповідно до платіжних доручень № 1939 від 10.12.2019 на суму 1 921 грн на № 1940 від 10.12.2019 на суму 1 921 грн, які у відповідності до приписів частини 2 та 9 статті 129 ГПК України підлягають стягненню з обох сторін в рівних частинах оскільки відповідальність за укладення договорів несуть обидві його сторони, а безпосередньо спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсними укладені між фізичною особою-підприємцем Кужелєвим Ігорем Олександровичем та Херсонським ліцеєм Херсонської обласної ради додаткові угоди № 1 від 12.03.2018, № 2 від 02.04.2018, № 3 від 11.09.2018 та № 4 від 20.09.2018 до договору № 29 від 12.02.2018.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кужелєва Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Херсонського ліцею Херсонської обласної ради (73003, м. Херсон, вулиця Полтавська, буд. 89; ідентифікаційний код 21295850) - 24 981,61 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кужелєва Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний код 04851120) - 1 921 грн компенсації по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Херсонського ліцею Херсонської обласної ради (73003, м. Херсон, вулиця Полтавська, буд. 89; ідентифікаційний код 21295850) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний код 04851120) - 1 921 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене - 06.05.2021.

Суддя М.К. Закурін