Постанова

від 05.05.2021 по справі 300/3200/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3200/20 пров. № А/857/4237/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (ухвалене в м. Івано-Франківську, суддя Матуляк Я.П.) у справі № 300/3200/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпроект 2012" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ТзОВ "Інвестпроект 2012" звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою та просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209300/2020/000018/2 від 23.07.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.07.2020 за № UA209300/2020/00050.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно, в порушення норм Митного кодексу України визначив митну вартість товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним (резервним) методом. Вказує, що у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів не було, оскільки були відсутні розбіжності у поданих митному органу документах.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209300/2020/00050 від 23.07.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000018/2 від 23.07.2020.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила Галицька митниця Держмитслужби, вважаючи, що таке винесене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи; а тому просила скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час митного оформлення митний орган встановив численні розбіжності у поданих документах, а саме у графі 22 CMR відсутній підпис чи печатка відправника, під час митного оформлення було встановлено, що на коробках наявне маркування Packed for Livtrda Gmbh , а згадка про продавця товару LHM Holland відсутнє; на підтвердження суми транспортних витрат декларантом надано рахунок від 21.07.2020 № 15, виставлений ТОВ Захід Логістик , який містить посилання на договір № 081215 від 08.12.2018, однак такий документ до митного оформлення не подавався. У зв`язку з чим Галицькою митницею Держмитслужби було винесено рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість товару була визначена методом за ціною договору щодо подібних товарів. При цьому, вказує, що декларантом на вимогу митного органу надіслано відмову в поданні додаткових документів.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Покликається, зокрема, на те, що відповідач не надав жодного нового доказу на підтвердження правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в письмовому провадженні, то колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 04.05.2020 між ТОВ "Інвестпроект 2012" та компанією LHM HOLLAND укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 0405/20 (а.с. 19-22).

Позивач на виконання умов наведеного контракту та доповнення до контракту (специфікація) № 7 від 20.07.2020 на митну територію України відповідно до рахунку-фактури № 2020072001 від 21.07.2020 ввіз товар - банани свіжі, зелені, врожаю 2020, сорт - кавендіш, на загальну суму 6480,00 EUR.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідачу була подана декларація митної вартості UA209300/2020/006180 від 23.07.2020, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 6480,00 EUR (а.с. 12-13).

Разом із декларацією митної вартості позивачем подано: рахунок-фактуру (інвойс) за № 2020072001 від 21.07.2020, автотранспортну накладну (CMR) № NL QV/2020/38041621 від 20.07.2020, фітосанітарний сертифікат UC NL/PCNU 196650832 від 20.07.2020, сертифікат про походження товару S1047564670 від 20.07.2020, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 15 від 21.07.2020, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за № 0405/20 від 04.05.2020, доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 7 від 20.07.2020, інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю № 5717959, копію митної декларації країни відправлення № 20NL00051012BCCE54 від 20.07.2020.

Згідно повідомлення від 23.07.2020, під час митного оформлення, у зв`язку з перевіркою наявної інформації ЦБД та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, прайс - листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 90).

Декларант повідомив відповідача про неможливість подання інших додаткових документів крім наданих для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

В свою чергу, відповідачем направлено декларанту повідомлення про право вчиняти дії передбачені п.5 ч.2 ст.55 гл.4 Митного кодексу України (а.с.91).

У зв`язку з тим, що декларант повідомив відповідача про відсутність додаткових документів, Галицькою митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА209300/2020/000018/2 від 23.07.2020, згідно якого митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Митного кодексу України). Перший метод не застосований, у зв`язку з ненаданням документів, передбачених ч. 2 та ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП «Держзовнішінформ» . 2 метод визначення митної вартості (ст.59-63 Митного кодексу України) не застосований, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (ст.59 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД №UA209300/2020/005366 від 01.07.2020. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст. 55 та Главою 4 Митного кодекс України (а.с.10).

Також, Галицька митниця Держмитслужби у відповідності до частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209300/2020/00050 від 23.07.2020, якою відмовила декларанту у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару (а.с.11).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про відмову у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, що в сукупності з усіма іншими за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Тому, визначення в цьому випадку відповідачем митної вартості товару відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, є необґрунтованим та безпідставним. При цьому, відповідач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами виникнення правових підстав для застосування другорядного - резервного методу та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, а також її визначення за методами, що передують резервному.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Матеріалами справи підтверджено, що митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації за UA209300/2020/006180 від 23.07.2020, визначено за основним методом, а до митної декларації декларантом долучено:

- рахунок-фактуру (інвойс) № 2020072001 від 21.07.2020;

- автотранспортну накладну (CMR) № NL QV/2020/38041621 від 20.07.2020;

- фітосанітарний сертифікат UC NL/PCNU 196650832 від 20.07.2020;

- сертифікат про походження товару S1047564670 від 20.07.2020;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 15 від 21.07.2020,

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 0405/20 від 04.05.2020,

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 7 від 20.07.2020,

- інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю за №5717959,

- копію митної декларації країни відправлення № 20NL00051012BCCE54 від 20.07.2020.

Також в матеріалах справи є копія висновку ДП «Держзовнішінформ» від 01.09.2020 № 111/49, згідно якого рівень цін на банани свіжі, країна виробництва Колумбія, що постачаються згідно з інвойсами № 2020072001 від 20.07.2020 та № 2020081201 від 13.08.2020, не суперечить рівню цін компанії-постачальника (а.с. 27).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) № 2020072001 від 20.07.2020, а декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури (інвойс) № 2020072001 від 21.07.2020.

Тобто, подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).

Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Натомість надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документі, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

За таким повідомленням декларантом було повідомлено відповідача про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки всі необхідні документи були надані до МД.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та не було повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Щодо правових підстав для винесення митним органом рішення про коригування митної вартості, то частина 1 ст. 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, саме ці вище перелічені випадки і є правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості.

Натомість, як видно зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, як підставу для коригування митної вартості товару відповідач зазначив, що перший метод не застосований, у зв`язку з ненаданням документів, передбачених ч. 2 та ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, прайс -листи виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП «Держзовнішінформ» . 2 метод визначення митної вартості (ст. 59 - 63 Митного кодексу України) не застосований, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (ст. 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД № UA209300/2020/005366 від 01.07.2020. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 частини другої ст. 55 та Главою 4 Митного кодекс України (а.с.10).

Проте, відповідач не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Позаяк, відповідачем на стадії направлення повідомлення про необхідність подання позивачем додаткових документів не було встановлено правових підстав для такого витребування та не повідомлено про наявність таких підстав позивача, то витребування відповідачем додаткових документів не відповідає положенням наведеного законодавства. Як наслідок, обставина щодо ненадання позивачем додаткових документів не може бути правовою підставою для винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Окрім того, платіжний документ свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів (договірну вартість), яка має бути сплачена за відповідний товар.

Колегія суддів зазначає, що прямого зв`язку між відомостями, відображеними у платіжному документі щодо сплаченої суми та договірною (яка є одночасно і митною) вартістю товару немає, а відтак, ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення або не зазначення у ньому якогось із реквізитів рахунку -фактури не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо розбіжностей у поданих документах оскільки такі не є обставиною для коригування вартості товару, так як такі розбіжності не мали впливу на формування ціни за одиницю продукції, яка поставлялась та зафіксована у первинних документах.

Таким чином, відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59 - 63 Митного кодексу України, й з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є таким, що прийняте в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч.6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.

Враховуючи наведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Оскільки відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а встановлені у справі обставини свідчать про його протиправність, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209300/2020/00050 від 23.07.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000018/2 від 23.07.2020.

Враховуючи наведене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі № 300/3200/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин