Постанова

від 05.05.2021 по справі 201/11897/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4614/21 Справа № 201/11897/20 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про скасування рішення державного реєстратора, запису про державну реєстрацію права власності та припинення права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про скасування рішення державного реєстратора, запису про державну реєстрацію права власності та припинення права власності.

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 14-19).

Обґрунтовує необхідність забезпечити зазначений позов тим, що підставою звернення позивача до суду став той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся, якій на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_2 та на праві постійного користування відповідно до Державного Акту на право постійного користування від 15 вересня 2000 року земельна ділянка площею 0,1470га по АДРЕСА_2 . У власності померлої за життя знаходилася земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,10 га. А до приватизації у користуванні померлої бабусі ОСОБА_3 знаходилася земельна ділянка загальною площею 0, 2470 га. 21 жовтня 2020 року відповідно до рішення Дніпровської міської ради №376/62 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 0,10 га.

Під час підготовки до складання проекту землеустрою позивачу стало відомо, що земельній ділянці яку вона планує приватизувати уже присвоєно кадастровий номер 1210100000:03:075:0036.

Окрім того, як виявилося, ще за життя померлої бабусі 17 грудня 2018 року за відповідачем Державним реєстратором КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради Усмановим С.В. було зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Підставою для прийняття рішення державним реєстратором МБТІ про реєстрацію права власності став технічний паспорт від 10 квітня 2016 року №1553, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , окрім цього ним був складений акт від 10 квітня 2016 року, а також довідка КП Земград датована 11 серпня 2008 року №358.

Отже, за чотири місяці до дати смерті ОСОБА_3 , яка на праві постійного користування володіла земельною ділянкою 0, 1470 га по АДРЕСА_2 , а саме 17 грудня 2018 року відповідач з допомогою державного реєстратора зареєструвала право власності на неіснуюче домоволодіння, але уже під іншою адресою, а саме АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1214891982020 від 04 грудня 2020 року земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:03:075:0036, загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 є комунальною власністю з цільовим призначенням: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 грудня 2020 року на земельну ділянку загальною площею 0,10 га кадастровий номер: 1210100000:03:075:0036 30 березня 2020 року накладено арешт на підставі ухвали від 20 березня 2020 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі №932/2559/20. Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Дані факти ще раз підтверджують те, що відповідач неправомірно намагається заволодіти земельною ділянкою, загальною площею 0,10 га кадастровий номер 1210100000:03:075:0036 по АДРЕСА_1 .

16 лютого 2021 року згідно відповіді Дніпровської міської ради було підтверджено факт не присвоювання адреси домоволодінню по АДРЕСА_1 .

Окрім цього, 19 січня 2021 року спеціалістами департаменту по роботі з активами міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:075:0036 по АДРЕСА_1 за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки №7/3-0121, в якому зазначено, шо земельна ділянка вільна від забудови.

На думку позивача, після отримання відповідачем у власність земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:075:0036 по АДРЕСА_1 та подальшого відчуження даної земельної ділянки з домоволодінням третім особам, позивач буде позбавлена правової основи для витребування з чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки, адже вона не набувала на неї право власності та не буде відповідно й стороною правовідносин при подальшому відчуженні спірного об`єкта.

Позивача вважає, що адекватним і найбільш ефективним засобом забезпечення позову в даній ситуації, з метою недопущення порушення прав позивача, буде накладення арешту на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Невжиття даних заходів забезпечення позову унеможливить виконання можливого рішення суду по даній справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено (а.с. 34-37).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є скасування рішення державного реєстратора, запису про державну реєстрацію права власності та припинення права власності.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник зазначив, що невжиття даних заходів забезпечення позову унеможливить виконання можливого рішення суду по даній справі.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову не навів правових підстав забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав докази на підтвердження необхідності забезпечення позову саме у такий спосіб, оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам процесуального права.

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вказаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для переоцінки наведених судом обґрунтувань відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: