Рішення

від 22.04.2021 по справі 280/2249/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2021 року Справа № 280/2249/19 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Шелепко Б.В. та сторін

від позивача: адвокат Гальченко О.М.,

від відповідача: Смикова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство КОНСАТ

до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство КОНСАТ (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.04.2019 року № 0005011406 (форма Р ), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково- виробниче підприємство КОНСАТ (код ЄДРПОУ 30293810) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 13 824 грн. та нараховано штрафну санкцію 3456,00 грн., загальна сума нарахування 17 280, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.04.2019 року № 0005021406 (форма Р ), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково- виробниче підприємство КОНСАТ (код ЄДРПОУ 30293810) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму податкового зобов`язання на суму 14 964, 00 грн., та нараховано штрафну санкцію в розмірі 3741 гри,00 коп., загальна сума нарахування 18 705 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.04.2019 року № 0005031406 (форма В4 ), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство КОНСАТ (код ЄДРПОУ 30293810) збільшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 396,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що жодних доказів недобросовісності ТОВ НВП КОНСАТ у своєму розпорядженні ГУ ДПС у Запорізькій області не мало і не має, а усі звинувачення в адресу позивача базуються на можливому недотриманні податкового законодавства контрагентом позивача ТОВ ТК ГАМА , хоча ТОВ НВП КОНСАТ не є суб`єктом, відповідальним за дії третіх осіб (індивідуальна відповідальність кожної особи встановлена статтею 61 Конституції України). Вказує, що під час укладення господарських угод а також формування показників податкової звітності ТОВ НВП КОНСАТ спиралося на повну правосуб`єктність юридичних осіб: усі підприємства зареєстровані юридичними особами, стоять на податковому обліку, були на час господарських операцій платниками податків на додану вартість, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані, у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані відповідні податкові накладні на придбаний товар, відбувся рух активів (поставка товару та його оплата), та позивач відобразив у всіх необхідних деклараціях та фінансових звітах показники та вірно визначені податкові зобов`язання. Таким чином, перешкод для оформлення взаємовідносин та формування показників для цілей податкового обліку не було. Зауважує, що отримання від ТОВ ТК ГАМА ТМЦ не можна охарактеризувати як безоплатно отримані у світлі визначених цією нормою критеріїв, оскільки договорів дарування між цими особами та позивачем не укладалося, не укладалося і жодних угод для відповідального зберігання товару з подальшим їх використанням, товари фактично оплачувалися ТОВ НВП КОНСАТ , про що свідчать відповідні документи долучені до позову. В ході перевірки посадовій особі відповідача надано документи, які підтверджували фінансово-господарські взаємовідносини, зокрема, договори, додаткові угоди, специфікації, журнали- ордери по рахункам, рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату отриманої продукції, податкові накладні. На думку позивача, контролюючий орган не встановив, що господарські операцій між вказаними контрагентами та ТОВ НВП КОНСАТ не спричинили реальних змін майнового стану товариства, а також є безтоварними (нереальними), а тези висвітлені у Акті ґрунтуються виключно на припущеннях. Щодо не надання до перевірки документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних) наголошує, що відсутність транспортних документів на перевезення ТМЦ з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Натомість, факт передання товару та набуття права власності на нього, підтверджують видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Стосовно відсутності паспортів якості (сертифікатів) стверджує, що жоден нормативно-правовий акт діючий в Україні не зобов`язує на з`єднувачі, конденсатори, катушки, мікросхеми та інший придбаний ТОВ НВП КОНСАТ товар створення паспортів якості, сертифікатів тощо. Відповідач не навів у Акті жодного стандарту чи вимог технічних умов, які зобов`язують складати на продукцію такі документи, в тому числі, спростовують правомірність господарської операції. Ураховуючи вищевикладене, вважає, що висновки податкового органу під час проведення позапланової перевірки будувалися виключно на припущеннях та непідтверджених даних. Фактів вчинення податкового правопорушення саме платником податків - ТОВ НВП КОНСАТ в ході перевірки здобуто не було, а тому просить суд скасувати оскаржені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області. Позивачем вірно був визначений фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку). З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.05.2019 позов залишено без руху та надано 10 денний строк на усунення недоліків. У встановлений Ухвалою суду строк, позивач усунув недоліки.

Ухвалою судді від 03.06.2019 відкрито загальне позовне провадження по справів та призначено підготовче засідання на 26.06.2019 о 12 год. 00 хв.

Відповідач позов не визнав, 19 червня 2019 року надав суду відзив (вх. №25092), у якому пояснює, що проведеним детальним аналізом контрагента позивача ТОВ ТК ГАМА згідно з комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: 1С ПОДАТКОВИЙ БЛОК , Архіву електронної звітності. Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлена неможливість підтвердження факту реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від постачальника до ТОВ НВП КОНСАТ . Наголошує, що товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару до перевірки не надані, що не дає змоги встановити яким чином проводилось транспортування товару, невідомо яким чином здійснювалось навантаження - розвантаження ТМЦ, хто перевозив товар, яким автомобільним транспортом, не встановлено пункт навантаження та розвантаження товару, що виключає можливість встановлення реальності проведення господарських операцій та підтвердити рух товару від постачальника до позивача. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку. Зауважує, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Крім того, стверджує, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб`єктів підприємницької діяльності. На підставі вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 р. відкладено підготовче засідання на 24 липня 2019 р. об 17 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 29.08.2019 о 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 29 серпня 2019 р. судом зупинено провадження у справі до 18.11.2019 до 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 18.11.2019 продовжено процесуальний строк зупинення провадження по справі для примирення сторін до 03.02.2020 до 09 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 03.02.2020 продовжено процесуальний строк зупинення провадження по справі для примирення сторін до 24.02.2020 до 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.02.2020 продовжено процесуальний строк зупинення провадження по справі для примирення сторін до 18.05.2020 до 15 год. 30 хв.

05.05.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №20628) подана відпоідь на відзив.

Ухвалою суду від 18.05.2020 продовжено процесуальний строк зупинення провадження по справі для примирення сторін до 19.10.2020 до 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 19.10.2020 продовжено процесуальний строк зупинення провадження по справі для примирення сторін до 14.12.2020 до 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 14.12.2020 продовжено процесуальний строк зупинення провадження по справі для примирення сторін до 24.02.2021 до 11 год. 00 хв.

24 лютого 2021 р. ухвалою суду поновлено провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 24 лютого 2021 року об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.02.2021 клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі - задоволено. Замінено відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на правонаступника відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166). Підготовче засідання відкладено на 22 квітня 2021 року об 09 год. 10 хв.

Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, після наданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у цей же день.

В судовому засіданні 22 квітня 2021 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та відповіді на відзив. Представник відповідача підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, в судовому засіданні 22 квітня 2021 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ НВП КОНСАТ (код ЄДРПОУ 30293810) є юридичною особою, яка зареєстрована 12.02.1999 та 08.11.2004 внесений запис: 11031200000001597 про включення до ЄДР. Види діяльності позивача: 26.11 Виробництво електронних компонентів (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання; 26.12 Виробництво змонтованих електронних плат.

На підставі наказу від 15.03.2019 №959 у період з 18.03.2019 по 22.03.2019 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ ТК ГАМА (код ЄДРПОУ 39521493) за 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ ТК ГАМА (код ЄДРПОУ 39521493) за період травень, червень 2016 року.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 28.03.2019 №171/08-01-14-06/30293810.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП КОНСАТ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з вищевказаним контрагентом-постачальником:

1.п. 44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2016 рік на суму 13824,00 грн.;

2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на загальну суму 14964,00 грн., в т.ч.: за травень 2016 року 688,00 грн., червень 2016 року 14276,00 грн.

та встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за червень 2016 року на суму 396,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що у сукупності вбачається здійснення ТОВ ТК ГАМА нереальних господарських операцій на адресу позивача з причин відсутності необхідних умов для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, реалізації, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність даних, що підтверджували б виконання/придбання послуг з транспортування та відсутність ланцюгу формування податкового кредиту товарів (послуг), які реалізовано на адресу ТОВ НВП КОНСАТ .

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 18 квітня 2019 року були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення:

форми Р №0005011406, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 17280,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 13824,00 грн. та за штрафними санкціями 3456,00 грн.;

форми Р №0005021406, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 18705,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 14964,00 грн. та за штрафними санкціями 3741,00 грн.;

форми В4 №0005031406, за яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9122312224 від 16.07.2016 за червень 2016 року на 396,00 грн.;

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржених рішень, між сторонами відсутній.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За правилами п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

За приписами п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №88), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Разом із цим, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту та у податковій звітності з податку на прибуток сум витрат за наслідками здійснення господарських операцій, вчинених між ТОВ НВП КОНСАТ та ТОВ ТК ГАМА .

Так, у поданому відзиві відповідач зазначає, що господарські операції ТОВ НВП КОНСАТ з вказаним контрагентом, не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 червня 2016 року ТОВ НВП КОНСАТ придбав у ТОВ ТК ГАМА товар (корпус, конденсатори, контакти, кварцеві резистори, мікросхеми, дроселя, з`єднувачі та інші комплектуючі) по видатковій накладній №64 від 14.06.2016 року всього у кількості 70 штук на загальну суму 35760,00 грн., у т.ч. ПДВ 5960,00 грн.

Придбаний за видатковою накладною №64 від 14.06.2016 товар був одержаний співробітником ТОВ НВП КОНСАТ Тонконог С.В. за довіреністю №14 від 14.06.2016.

Постачальником ТОВ ТК ГАМА виписана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна №64 від 14.06.2016.

29.06.2016 ТОВ НВП КОНСАТ , відповідно до рахунку №357 від 06.06.2016, сплачено постачальнику ТОВ ТК ГАМА за одержаний товар суму 35760,00 грн. Кредиторська або дебіторська заборгованість відсутня.

Видаткова і податкова накладні мають заповнені усі обов`язкові реквізити, підписи осіб та печатки підприємства, які склали накладні, що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до вимог ст.198, ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, виписана постачальником зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи малогабаритність придбаного товару його транспортування відбувалось безпосередньо співробітником позивача ОСОБА_1 . Отже, у даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою, саме тому на підприємстві відсутні ТТН.

Подальше використання придбаного у ТОВ ТК ГАМА товару (комплектуючих) було здійснено при виробництві агрегатів запалювання БКПВ-31С для ГП ЗМБК ПРОГРЕСС відповідно договору №808/К-2008/71 від 14.02.2008, специфікації №21 від 24.05.2016 (накладна на відпуск продукції №13 від 27.09.2016 на суму 44700,00 грн.). 13.06.2016 ГП ЗМБК ПРОГРЕСС сплатило за придбаний агрегат запалювання БКПВ-31С суму 44700,00 грн. (платіжне доручення №3740). Транспортування агрегата запалювання БКПВ-31С до покупця ГП ЗМБК ПРОГРЕСС відбувалось приватним транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 , який належить керівнику позивача.

Підтвердженням використання комплектуючих у процесі виробництва є акт від 30.09.2016 року на списання комплектуючих запчастин придбаних у ТОВ ТК ГАМА по накладній №64 від 14.06.2016 року у зв`язку із їхньою установкою на агрегати запалювання, а також відбраківкою у результаті вхідного контролю у процесі виробництва.

31 травня 2016 року ТОВ НВП КОНСАТ придбав у ТОВ ТК ГАМА товар (розрядник 4 шт., роз`єднувач 4 шт, контакти 4 шт, конденсатори 4 шт) по видатковій накладній №39 від 31.05.2016 року всього у кількості 16 штук на загальну суму 56400,00 грн., у т.ч. ПДВ 9400,00 грн.

Придбаний за видатковою накладною №39 від 31.05.2016 товар був одержаний співробітником ТОВ НВП КОНСАТ Тонконог С.В. за довіреністю №13 від 31.05.2016.

Постачальником ТОВ ТК ГАМА виписана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна №39 від 31.05.2016.

07.06.2016 ТОВ НВП КОНСАТ , відповідно до рахунку №298 від 24.05.2016, сплачено постачальнику ТОВ ТК ГАМА за одержаний товар суму 56400,00 грн. Кредиторська або дебіторська заборгованість відсутня.

Видаткова і податкова накладні мають заповнені усі обов`язкові реквізити, підписи осіб та печатки підприємства, які склали накладні, що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до вимог ст.198, ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, виписана постачальником зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи малогабаритність придбаного товару його транспортування відбувалось безпосередньо співробітником позивача ОСОБА_1 . Отже, у даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою, саме тому на підприємстві відсутні ТТН.

Подальше використання придбаного у ТОВ ТК ГАМА товару (комплектуючих) було здійснено при виробництві агрегатів запалювання БКПВ-31 для АТ МОТОР СИЧ відповідно договору №807/К-2009(УЗ) від 06.07.2009, акт приймання виконаних робіт №37Т-807/К-2009(УЗ) від 03.06.2016 по специфікації №23 (накладна на відпуск продукції №6 від 03.06.2016 на 4 штуки) на загальну суму 70920,00 грн.). 09.06.2016 АТ МОТОР СИЧ сплатило за придбані агрегати запалювання суму 70920,00 грн. (платіжне доручення №335814). Транспортування агрегата запалювання до покупця АТ МОТОР СИЧ відбувалось приватним транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 , який належить керівнику позивача.

Підтвердженням використання комплектуючих у процесі виробництва є акт від 30.06.2016 року на списання комплектуючих запчастин придбаних у ТОВ ТК ГАМА по податковій накладній №39 від 31.05.2016 року у зв`язку із їхньою установкою на агрегати запалювання, а також відбраківкою у результаті вхідного контролю у процесі виробництва.

Між ТОВ НВП КОНСАТ (замовник) і Міністерством оборони України (виконавець) укладено договори про надання військовим представництвом послуг з контролю якості та приймання продукції №808/2465/ВП-2011 від 09.06.2011 року, №3514/ВП-2018 від 08.05.2018, №3585/ВП-2019 від 12.03.2019. Відповідно до цих договорів вся виготовлена продукція ТОВ НВП КОНСАТ для замовників ДП Івченко-Прогрес та ВАТ Мотор Січ обов`язково проходить контроль, щодо кількості та якості, військовим представником.

Договір про надання представництвом державного замовника послуг з контролю якості та приймання продукції №3585/ВП-2019 від 12.03.2019 року укладено між ТОВ НВП КОНСАТ (замовник) та Міністерство оборони України (виконавець).

Відповідно до п.1.1 договору №3585/ВП-2019 від 12.03.2019 виконавець (Міністерство оборони України) зобов`язується забезпечити надання замовникові (ТОВ НВП КОНСАТ ), підпорядкованим виконавцю 4222 військовим представництвом Міністерства оборони України (далі 4222 ВП МО України) послуг з контролю якості та приймання продукції (далі виконання робіт) за відповідністю розроблення, виготовлення продукції оборонного призначення вимогам нормативних документів і технічної документації за Переліком, зазначеним у Календарному плані надання 4222ВП МО України послуг з контролю якості та приймання продукції (далі - Календарний план) згідно з додатком №1 до Договору.

Згідно додатку №1 до Договору №3585/ВП-2019 від 12.03.2019 сторонами узгоджено Календарний план надання представництвом державного замовника послуг з контролю якості та приймання продукції на агрегат запалення у кількості 300 штук, які поставлені відповідно договору поставки №811/К-2011(УЗ) від 11.04.2011, укладеного між АТ Мотор Січ (покупець) і ТОВ НВП КОНСАТ (позивач, продавець).

Для виготовлення вищезазначених агрегатів запалювання позивачем ТОВ НВП КОНСАТ було придбано запасні частини і комплектуючі в асортименті у різних постачальників (у тому числі у ТОВ ТК ГАМА ).

Виготовлення агрегатів запалювання БКПВ-31 і БКПВ-31С здійснюється позивачем у відповідності технічних умов, розроблених на підприємстві відповідно до ГОСТ 2.108-68(СТ СЭВ 2516-80).

Приймання готової продукції (агрегат запалення) здійснюється представником державного замовника послуг з контролю якості та приймання продукції безпосередньо на ДП Івченко-Прогрес і АТ Мотор Січ шляхом випробування на вибропрочность на частоті 20 Гц, при прискоренні 2g тривалістю не менше 30 хвилин. Усі випробування оформлені протоколами, які підписані представником державного замовника і представником покупця (ДП Івченко-Прогрес і АТ Мотор Січ ). За результатами випробувань кожної партії товару складені Сповіщення та висновки представництва замовника, в яких по кожній випробуваній партії товару (агрегатів запалювання - БКПВ-31, БКПВ-31-1, БКПВ-31С і БКПВ-12-04) зазначається висновок щодо їх прийняття і придатності для відвантаження.

Суд зауважує, що всі вищенаведені первинні документи (Договори, додатки до них, видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні документи тощо) відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV стосовно їх змісту.

Суд відхиляє доводи відповідача, що надані до перевірки видаткові накладні не мають обов`язкових реквізитів, а саме: посада та ПІБ ТОВ НВП КОНСАТ , відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, відтак належно підтверджують здійснення господарських операцій.

Використання продукції, придбаної у ТОВ ТК ГАМА у власній господарській діяльності підтверджується первинними документі, які є в наявності у позивача та оформлені згідно з законодавством України та стандартів бухгалтерського обліку.

На підставі вказаних вище первинних документів можна обґрунтовано стверджувати про фактичне здійснення господарської операції (постачання товарів) та про правомірність формування позивачем витрат, віднесення суми ПДВ, сплачених в ціні послуг, до податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо зауважень відповідача про відсутність ТТН, суд наголошує, що у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила перевезень, у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У силу п. 11.1 розділу 11 Правил перевезень, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

На підставі викладеного, Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 по справі №826/13058/15 зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Відтак, з урахуванням того, що спірні операції стосувались поставки товару, а не надання транспортних послуг, самі по собі товарно-транспорті накладі не є беззаперечним доказом товарності спірних операцій.

Посилання відповідача на відсутність сертифікату якості, як на підставу для винесення оспорюваних рішень суд вважає безпідставними, оскільки не взяли такі до уваги, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 по справі №804/2317/18.

Судом встановлено, що висновки податкової інспекції про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента ТОВ ТК ГАМА щодо подання ним звітності, незнаходження за юридичною адресою, наявності трудових та матеріальних ресурсів.

Проте, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно- господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16, від 09.03.2021 у справі №620/3935/19.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17, постанові від 08.10.2020 по справі №810/1550/16.

Щодо посилань відповідача на недотримання податкової дисципліни постачальником позивача суд зазначає, що реальність або нереальність господарських операцій позивача не може бути підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід наголосити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.

Стосовно посилань відповідача на те, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2016 по справі №335/2032/16-к 1-КП/581/2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.212 КК України про затвердження угоди про визнання винуватості, то слід зазначити, що він не може бути належним доказом нереальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ ТК ГАМА та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування позивачем податкового кредиту.

Згідно постанови Верховного суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати дослідження всіх складових господарських операцій.

Пізніше таку або схожу правову позицію Верховний Суд висловив у рішеннях понад десяти інших справ (постанови від 20.11.2018 р. у справі №808/2858/16; від 08.11.2018 р. у справі №826/15028/17; від 19.09.2018 р. у справі №809/2438/15; від 18.09.2018 р. у справі №802/2231/17-а; від 04.09.2018 р. у справі №826/18952/14; від 31.07.2018 р. у справі №808/1507/16; від 26.06.2018 р. у справі №826/548/17; від 12.06.2018 р. у справі №822/2198/17; від 05.06.2018 р. у справі №2-а1570/6063/12; від 17.04.2018 р. у справі №808/2459/17; від 27.03.2018 р. у справі №815/6470/16; від 09.04.2019 р. у справі №2а-1929/12/0970).

Верховний Суд окремо вказав на необхідність звертати увагу на те, чи була особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, тією самою особою, яка підписувала документи від контрагента позивача-платника податків (постанови Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі №826/14465/13-а, від 27.02.2018 р. у справі №813/1974/17).

Згідно зі статтею 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статте. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України тільки вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок звільняють сторону процесу від доказування фактів вчинення діяння та особи, яка його вчинила.

Вирок суду щодо дій або бездіяльності ОСОБА_4 (директора ТОВ ТК ГАМА ), судами не ухвалювався.

Жодних взаємовідносин між позивачем та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не здійснювалося. Жодної участі у розслідуванні №32016080000000110 від 31.10.2016 р. посадові особи ТОВ НВП КОНСАТ не брали, та їх статус у досудовому розслідуванні не визначався. Як свідчать відомості відображені у вироку, жодна експертиза під час кримінального провадження щодо визначення особи, чка підписувала документи від імені ТОВ ТК ГАМА не проводилася.

Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 р. №161/13574/18 чітко визначив - преюдиція у вироку на підставі угоди щодо винуватості інших осіб грубо порушує засади презумпції невинуватості.

Стосовно посилань відповідача на пояснення директора ТОВ ТК ГАМА ОСОБА_4 в межах досудового розслідування кримінальної справи за №32016080000000062, який у протоколі допиту свідка від 09.08.2016 вказував, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності не має, надані в межах розслідування кримінальної справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

У силу частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних належних та достатніх доказів наявності вироків суду відносно посадових осіб позивача та посадових осіб ТОВ ТК ГАМА за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, при цьому договори, укладені позивачем з вказаним контрагентом у судовому порядку недійсними визнані не були.

Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про контрагента позивача, за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаним постачальником.

Крім того, щодо наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб ТОВ ТК ГАМА відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Крім того, законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати товар від контрагентів, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Як слідує із висновку Верховного Суду (постанова від 25.02.2020 у справі № 809/1449/16) податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій. Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Тобто, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідач не надав також жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і відзиві обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Отже, висновок контролюючого органу про нездійснення позивачем спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень. Жодного доказу на обґрунтування викладених у Акті перевірки та відзиві тверджень відповідачем до матеріалів справи не додано.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу, зроблені відповідачем в Акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

В силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство КОНСАТ (юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20 - А, код ЄДРПОУ 30293810) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.04.2019 № 0005011406 (форма Р ), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково- виробниче підприємство КОНСАТ (код ЄДРПОУ 30293810) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 13824 грн та нараховано штрафну санкцію 3456,00 грн, загальна сума нарахування 17 280, 00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.04.2019 № 0005021406 (форма Р ), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково- виробниче підприємство КОНСАТ (код ЄДРПОУ 30293810) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму податкового зобов`язання на суму 14 964, 00 грн, та нараховано штрафну санкцію в розмірі 3741 грн 00 коп., загальна сума нарахування 18 705 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 18.04.2019 № 0005031406 (форма В4 ), яким Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство КОНСАТ (код ЄДРПОУ 30293810) збільшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 396,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство КОНСАТ (юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20 - А, код ЄДРПОУ 30293810) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 05.05.2021.

Суддя Р.В. Сацький