Рішення

від 28.04.2021 по справі 471/9/18-ц

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/9/18-ц

Провадження №2/471/2/21

Номер рядка звіту 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретарів - Романчук О.О., Бондарчука О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Братське цивільну справу № 471/9/18-ц за позовною заявою об`єднання фермерських господарств "Прогрес" в особі голови Нарбут Павла Валентиновича до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Братського районного нотаріального округу Малярчук Наталі Василівни, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Прогрес» в особі голови Нарбута Павла Валентиновича звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Братського районного нотаріального округу Малярчук Наталі Василівни, третя особа яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ФОП ОСОБА_4 , відділ у Братському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивачем та ОСОБА_5 27.12.2007 року був укладений договір оренди землі строком на п`ять років. Договір зареєстровано 01.02.2008 року. 01 березня 2010 року було укладено додаткову угоду до договору оренди, яким визначено, що договір оренди укладено на 10 років починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди, тобто до 01.02.2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 син померлої, відповідач ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір оренди вказаної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Малярчук Н.В. На момент укладання договору з ОСОБА_4 діяв попередній договір з ФГ Прогрес , який не було розірвано, він не був визнаний недійсним, а власник землі, при укладанні договору, ввів в оману орендаря щодо наявності іншого договору. Позивач звертався до орендаря ОСОБА_4 . Для вирішення питання щодо розірвання договору у позасудовому порядку, однак згоди на це не отримав. В зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як такий що вчинений під впливом помилки та скасувати рішення про його державну реєстрацію.

Під час судового засідання представник позивача адвокат Ліпатов С.В. підтримав позовні вимоги, просив суд про їх задоволення з підстав викладених у позовній заяві. Зазначав, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не знав про укладення додаткової угоди № 1 від 01.03.2010 року, якою було встановлено, що договір укладено на 10 років, тобто до 01.02.2018 року, тому внаслідок помилки уклав договір оренди з ОСОБА_4 .

Представник позивача, адвокат Шевченко І.В. в своїх поясненнях на обґрунтування позовних вимог (арк..с.193-194 т.1) зазначав, що договір оренди землі від 27.12.2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОФГ Прогрес був пролонгований додатковою угодою від 01.07.2011 року на 10 років. Отже на момент укладання договору оренди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяв інший договір, а одночасне існування кількох договорів оренди на одну земельну ділянку неможливе. Отже, договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід визнати недійсним.

Представник позивача, адвокат Важеніна С.А. підтримала позовні вимоги, додатково зазначила, до через технічну помилку у даті підписанні додаткової угоди до договору оренди землі, на реєстрацію передали додаткову угоду від 01.07.2011 року замість вірної від 01.03.2010 року.

Відповідач ОСОБА_3 під час судового засідання 06.09.2018 року позовні вимоги визнав, суду пояснив, що укладаючи договір з ОСОБА_4 не знав про існування іншого договору, отримав від нього орендну плату наперед , бажає продовжувати договірні відносин з ФГ Прогрес , а договір з ОСОБА_4 просить визнати недійсним.

Ухвалою суду від 24.10.2019 року ОСОБА_4 залучено до участі у справі як співвідповідача.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що термін дії договору оренди землі, укладеного ОСОБА_5 з ФГ «Прогрес» припинив свою дію у 01.02.2013 році, додаткових угод підписано не було. У 2016 році після отримання ОСОБА_6 земельної ділянки у спадщину був укладений договір оренди з ОСОБА_4 , який був зареєстрований приватним нотаріусом. Про те що існує додаткова угода стало відомо тільки після отримання позовної заяви. З наданої відділом держкомзему копії додаткової угоди, вбачається що вона була укладена 01.07.2011 року, в той час коли власник землі ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, зареєстрована належним чином угода була укладена після смерті власника, що не є можливим. Позивач не є стороною угоди з ОСОБА_4 , тому не має права на пред`явлення позиву, отже підстав для задоволення позову також не має. Також зазначила, що станом на 28 квітня 2021 рік ОСОБА_4 не приступив до обробітку землі, оскільки дану земельну ділянку продовжує використовувати ОФГ Прогрес . Крім того, навіть якщо враховувати помилку у даті підписання додаткової угоди і вважати, що вона підписана 01.03.2010 року, відповідно до змісту угоди договір оренди укладено на 10 років починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди. Договір оренди зареєстровано 01.02.2008 року, таким чином 01.02.2018 року договір був припинений.

Представник третьої особи, відділу у Братському районі держкомзему вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки як стало відомо, додаткова угода подана на реєстрацію, була укладена після смерті власника землі, тобто вбачається підробка підпису, крім цього, навіть, якщо стверджувати, що договір з ОФГ Прогрес був укладений на десять років, то його дія на час розгляду справи припинилася.

Приватний нотаріус у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Як встановлено судом, 01.02.2008 року між ОСОБА_5 та ОФГ Прогрес було зареєстровано договір оренди землі, а саме земельної ділянки, що належить ОСОБА_5 на праві власності, площею 8.75 га, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Згідно з пунктом 8 вказаного договору -термін дії договору становить п`ять років (арк.с.11).

Договір зареєстровано в Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК 01.02.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (ар.с 13).

Право власності на земельну ділянку в порядку спадкування отримав син померлої ОСОБА_3 (арк..с. 14 т. 1).

06 грудня 2016 року приватним нотаріусом Малярчук Н.В. було зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо.

Під час проведення реєстрації договору оренди нотаріусом було здійснено дії щодо перевірення інформації яка б унеможливлювала здійснення відповідної реєстрації (арк.с. 1-24 т.2). Відомостей щодо наявної заборони встановлено не було, тому було прийнято рішення про реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку строком на 10 років.

Позивач в позові та під час судового розгляду зазначає, що приватний нотаріус не мала права реєструвати договір оренди землі, оскільки 01.03.2010 року між ОСОБА_5 та ФГ Прогрес було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 27.12.2007 року, яким, зокрема, було внесено зміни до п.8 договору та зазначено, що договір оренди укладено строком на десять років починаючи з моменту державної реєстрації договору, з переважним правом орендаря на продовження дії договору. Тобто договір діє до 01.02.2018 року, а відповідачем ОСОБА_3 збуло замовчано про наявність діючого договору, тому укладений з ОСОБА_4 договір оренди слід визнати недійсним на підставі ст..ст. 229,230 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно зі статями 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положення частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Під обманом необхідно розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину (стаття 230 ЦК України).

Обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення (природа правочину, права та обов`язки сторін, такі властивості речі, які значно знижують її цінність або унеможливлюють використання за цільовим призначенням (стаття 229 ЦК України), так і обставин, що знаходяться за межами правочину, в тому числі мотиву й мети правочину

Зазначені висновки викладені у Постанові ВС від 14 січня 2019 року у справі № 308/12128/15-ц.

Відповідач ОСОБА_3 під час судового засідання зазначив, що укладаючи договір оренди з ОСОБА_4 він не знав про існування попереднього діючого договору. Таким чином, суд робить висновок, що укладаючи вказаний договір оренди умислу на вчинення обману у ОСОБА_3 не було.

Крім того, із системного аналізу ст.. 229-230 ЦК України вбачається, що з позовом про визнання правочину недійсним вчиненого внаслідок помилки чи обману може звернутися тільки сторона правочину. Таким чином, особа, яка вважає, що даним правочином порушено її права повинна обрати інший спосіб захисту свого порушеного права.

Що стосується тверджень позивача, що спірний договір було зареєстровано під час дії попереднього, то суд зазначає наступне.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті (ч 2, 4 ст. 24 ЦК України).

На вимогу суду з відділу у Братському районі Держкомзему було надано оригінал додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 27.12.2007 року, укладеної між ОСОБА_5 та ОФГ Прогрес 01.07.2011 року та зареєстрованої 29.03.2012 року тобто укладена та зареєстрована угода вже після смерті орендодавця ОСОБА_5 (арк.с.82).

Представник позивача ОСОБА_1 вказала, що оригіналом є саме додаткова угода від 01.03.2010 року, а надана відділом держкомзему містить технічну помилку у даті її підписання. Однак надати оригінал додаткової угоди датованої 01.03.2010 роком представники позивача відмовилися. Також слід зазначити, що надані представником позивача та витребувана судом додаткові угоди мають різний зміст.

Таким чином, оскільки суду було надано один оригінал додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 27.12.2007 року, укладеної між ОСОБА_5 та ОФГ Прогрес 01.07.2011 року та зареєстрованої 29.03.2012 року, яка не могла бути підписана орендодавцем, оскільки на момент її підписання остання померла, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено того факту, що договір оренди посвідчений нотаріусом від 06.12.2016 року та укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Визнання відповідачем позову суд не приймає, як такого, що суперечить правам інших осіб.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовної заяви об`єднання фермерських господарств "Прогрес" в особі голови Нарбут Павла Валентиновича до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Братського районного нотаріального округу Малярчук Наталі Василівни, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі - відмовити.

Позивач - об`єднання фермерських господарств "Прогрес", місце знаходження: с. Новоолександрівка Братського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 30646181.

Відповідачі: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Приватний нотаріус Братського районного нотаріального округу Миколаївської області Малярчук Наталя Василівна, місце знаходження: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, місце знаходження: пр. Миру, 34, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 39825404.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 07.05.2021 року.

СуддяІ.Б. Скарницька