Постанова

від 15.09.2021 по справі 471/9/18-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.09.21

22-ц/812/1364/21

Справа №471/9/18-ц Головуючий у 1-й інстанції Скарницька І. Б.

Провадження № 22ц/812/1364/21 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Серебрякової Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Лівшенком О. С.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Козиревич О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Об`єднання фермерських господарств Прогрес

(далі - ОФГ Прогрес ),

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2021 року , ухваленого під головуванням судді Скарницької І. Б. в залі суду в смт. Братське Миколаївської області о 15 годині 43 хвилини, зі складанням його повного тексту 7 травня 2021 року, по справі

за позовом

ОФГ Прогрес до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

приватного нотаріуса Братського районного нотаріального округу

Малярчук Наталі Василівни

(далі - приватний нотаріус Малярчук Н. В.),

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

(далі - ГУ Держгеокадастру)

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 року ОФГ Прогрес звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Малярчук Н. В., третіх осіб - ГУ Держгеокадастру, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в якому, як заінтересована особа, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 6 грудня 2016 року між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 з підстав, передбачених частиною 3 статті 215, частиною 1 статті 229 та частиною 1 статті 230 ЦК України, та як наслідок визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди прийняте того ж дня приватним нотаріусом, який належним чином не перевірив наявність реєстрації права оренди на цю земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27 грудня 2007 року між ним та попереднім власником земельної ділянки 4821483000:04:000:0046, площею 8,7453 га, яка знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради ОСОБА_4 було укладено договір оренди строком на 5 років.

У подальшому між позивачем та ОСОБА_4 1 березня 2010 року укладено додаткову угоду №1 до цього договору, яка подана та зареєстрована за іншою датою укладення 1 липня 2011 року, та за умовами якої строк дії договору збільшено до 10 років, та визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в більшому розмірі. Ця додаткова угода до договору із технічною помилкою від 1 липня 2011 року зареєстрована 29 березня 2012 року у відділі Держкомзему у Братському районі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла та після її смерті спадщину за заповітом 23 листопада 2016 року прийняв син померлої ОСОБА_2 , оформивши право власності на спірну земельну ділянку, та 6 грудня 2016 року, діючи внаслідок помилки, якщо не знав про існування додаткової угоди, або під впливом обману, якщо замовчував про ці обставини, уклав, як новий власник, договір оренди цієї ж земельної ділянки з ОСОБА_3 , незважаючи на те, що строк дії додаткової угоди, укладеної між позивачем та спадкодавицею мав закінчитись лише 1 лютого 2018 року.

Просило визнати вказаний договір недійсним за цих підстав та за його позовом, як заінтересованої сторони, а рішення про його реєстрацію протиправним та скасувати оскільки приватний нотаріус як державний реєстратор зобов`язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2019 року третю особу відділ у Братському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області замінено на юридичну особу - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 22 листопада 2019 року третю особу ОСОБА_3 залучено до участі у справі у якості співвідповідача.

На позовну заяву ОСОБА_2 , як третьою особою, та його представником подана заява про визнання позовних вимог в повному обсязі. Під час його залучення в якості співвідповідача відзиву на позов не надано, як не надано і заяв про його визнання.

Третьою особою ГУ Держгеокадастром до суду надані письмові пояснення по суті позовної заяви, в яких зазначено, що державна реєстрація укладеного основного договору відбулася у відповідності до порядку встановленого на час його укладення, а саме шляхом здійснення запису у відповідній книзі реєстрації, яка наразі є закритою, та звернуло увагу суду на організаційну систему державної реєстрації прав та порядок дій у разі скасування судом документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 6 вересня 2018 року зобов`язано відділ у Братському районі ГУ Держгеокадастру надати книгу реєстрації договорів оренди землі за березень 2010 року.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2019 року зобов`язано Братську райдержадміністрацію Миколаївської області надати копію реєстраційної справи договору оренди земельної ділянки, який укладено між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 6 грудня 2016 року.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження по цій справі до розгляду справи за його позовом про визнання недійсною додаткової угоди укладеної між ОСОБА_4 та ОФГ Прогрес .

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2021 року в задоволенні позову ОФГ Прогрес відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки позов про визнання угоди недійсною з підстав помилки чи обману може бути пред`явлено лише стороною правочину, яким об`єднання не є, а наданий екземпляр оригіналу додаткової угоди, який зареєстровано відповідним відділом свідчить про те, що її укладено та зареєстровано після смерті попереднього власника, за закінченням цивільної правоздатності.

В апеляційній скарзі позивач ОФГ Прогрес , посилаючись на неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне їх дослідження, просило скасувати рішення суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що відповідачем ОСОБА_2 не заперечувалися обставини позову, в тому числі ті, що йому не було відомо про додаткову угоду, а довідавшись або згадавши про укладення додаткової угоди з попереднім власником земельної ділянки, він не заперечує проти її обробки позивачем.

Вказував, що одночасне існування кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання та підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача.

Звертав увагу суду на той факт, що додаткова угода, якою продовжено строк дії укладеного ОСОБА_4 договору не визнана недійсною у встановленому законом порядку, а отже є правомірною, внаслідок імперативного припису статті 204 ЦК України, тому під час ухвалення рішення судом першої інстанції не вірно застосовані норми матеріального права.

Іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

У відповідності до положень статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Згідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При вирішенні справи судом встановлено, що з 23 листопада 2016 року відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом належить земельна ділянка 4821483000:04:000:0046 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 8,7453 га, яка розташована в межах території Новоолександрівської сільської ради Братського району Миколаївської області (т.1 а.с.14) . У той же день відомості про право власності на земельну ділянку внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

1 грудня 2016 року ОСОБА_2 укладено договір оренди землі з відповідачем ОСОБА_3 терміном на 10 років з її наступною передачею за актом прийому-передачи того ж дня. Також видана розписка про отримання орендної плати за період з 2017 року по 2022 рік в загальній сумі 75 000 грн (т.1 а.с.121, т. 2 а.с.7-9).

Після укладення та підписання договору оренди, його подано на реєстрацію прав, в процесі якої за результатами проведеного пошуку заяв у базі даних про реєстрації заяв та запитів, інших заяв, окрім поданої ОСОБА_2 6 грудня 2016 року на ім`я нотаріуса, як реєстратора, не знайдено, в тому числі за відсутністю інформації про реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за позивачем внаслідок укладення договору оренди чи додаткової угоди до нього (т. 2. а.с.19).

За такого приватним нотаріусом Маляренко Н. В., яка діяла як державний реєстратор, 9 грудня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем ОСОБА_3 (т.2 а.с.21-24).

Згідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частинами 2 і 3 статті 215 ЦК України правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, обґрунтовуючи позовну заяву ОФГ Прогрес посилалося на своє право, як заінтересованої особи, оспорити договір оренди, укладений між відповідачами у 2016 році, яке підтверджувало наступними обставинами.

За договором оренди землі, який укладено 27 грудня 2007 року між позивачем ОФГ Прогрес та попередньою власницею землі ОСОБА_4 , остання передала в оренду об`єднанню спірну земельну ділянку, яка належала їй на праві власності, строком на 5 років. Зазначений договір було зареєстровано у Братському секторі Миколаївської регіональної філії ДЗК 1 лютого 2008 року за №040800900139 (т.1 а.с.11).

У подальшому, 1 березня 2010 року між ними укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного договору від 27 грудня 2007 року, якою збільшено строк оренди земельної ділянки на 10 років. Зазначена додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Братському районі 29 березня 2012 року, з технічною помилкою щодо дати її укладення сторонами, як 1 липня 2011 року, внаслідок чого у Державному реєстрі земель вчинено запис за номером 4821400040021762012 угоди від 1 липня 2011 року (т.1 а.с.12).

Зазначаючи про ці обставини, позивач вказував, що за наявності додаткової угоди, укладеної між ним та попередньою власницею землі, її спадкоємець, при укладенні договору оренди з ОСОБА_3 , діяв під впливом помилки чи обману, так як або не знав про наявність додаткової угоди, або навмисно приховав такі обставини, внаслідок чого уклав правочин, який може бути визнаний недійсним за позовом фактичного орендаря землі - ОФГ Прогрес з підстав, передбачених частиною 1 статті 229 чи частиною 1 статті 230 ЦК України.

Так, згідно зі статтями 229, 230 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки чи обману є оспорюваним.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року № 9 роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У пункті 19 цієї же постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав його вчинення під впливом помилки, повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Під помилкою у цьому випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття суб`єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на волевиявлення особи, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Правочин, вчинений під впливом помилки чи обману, може бути визнаний судом недійсним лише за позовом сторони, яка при укладенні такого правочину діяла під впливом помилки чи обману.

Отже, законом не передбачено визнання такого правочину недійсним за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною угоди.

До таких самих висновків дійшов суд першої інстанції, та вони на переконання колегії суддів, є вірними.

Тому рішення суду першої інстанції за цих обставин є правильним, та таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Доводи представника позивача щодо відповідності даті укладення додаткової угоди виключно змісту копії, яка надана ОФГ Прогрес , а не екземпляру оригіналу угоди, яка зареєстрована відповідним відділом, в цьому випадку правового значення не має, а вказівка суду у змісті судового рішення щодо порядку дослідження ним наданих доказів відповідає матеріалам справи.

Так, дійсно до матеріалів позову ОФГ Прогрес надана лише копія додаткової угоди з наведенням ним правильної дати її укладення - 1 березня 2010 року, але без надання на вимогу суду її оригінального екземпляру. В той же час компетентними органами на запит суду надано оригінал такої додаткової угоди, яка зареєстрована у відповідній книзі, з позначкою дати її укладення між ОФГ Прогрес та померлою на час її укладення ОСОБА_4 - 1 липня 2011 року.

Між тим, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), яку мають усі фізичні особи, виникає у фізичної особи у момент її народження та припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України).

Тому за наявністю цивільної правоздатності (за життя) фізична особа володіє здатністю своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати (цивільна дієздатність), а також здатністю своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки (частина 1 статті 30 ЦК України).

За аналізом наведених норм права слід дійти висновку, що на момент смерті фізична особа втрачає, як цивільну дієздатність, так і цивільну правоздатність, а усі права та обов`язки, що набуті від її імені, після її смерті, на підставі правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення її цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України), та від її імені є нікчемними, оскільки недійсність таких правочинів напряму встановлена законом (стаття 25, частина 2 статті 215 ЦК України).

Враховуючи вищеперелічені норми матеріального права та встановлені судом обставини справи виключно в межах предмета та підстав заявленого позову, суд першої інстанції надав правильну оцінку цій обставині, вважаючи, що не лише відсутність даних про укладення та реєстрацію додаткової угоди у відповідних реєстрах та свідомості сторін угоди, що оспорюється позивачем, та ще, на думку колегії суддів, і реєстрація такої угоди у відповідній книзі з датою її укладення особою, цивільна правоздатність якої на момент такої дати припинена, що в цілому свідчить про відсутність підстав для відмови нотаріуса у вчиненні реєстраційної дії у відповідності до статей 10, 24 Закону України Про державну реєстрацію , статті 34 Закону України Про нотаріат та положень пунктів 10-11, 18-22, 27, 57 постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1127 від 25.12.2015 з наступними змінами та доповненнями.

При цьому доведення позивачем у іншому провадженні укладення ним, у відповідності до діючого на той момент законодавства, зі спадкодавцем додаткової угоди, ще за її життя, не виключає право на її оспорювання чи визнання. В даному ж провадженні питання про наявність чи відсутність даних, які б заважали здійснити реєстраційну дію приватному нотаріусу, розглянуто судом виключно в межах відомостей, які повинні міститися у відповідних книгах чи реєстрах.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , який ним укладено 1 грудня 2016 року з іншим відповідачем ОСОБА_3 , та визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права такої оренди землі.

Оскільки висновок суду відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Усі інші доводи, в тому числі наявність пропозиції від імені позивача новому власнику землі з викладенням на свій погляд обставин укладення ним попередніх договорів, не спростовують вірні висновки суду першої інстанції, та не впливають на правильність судового рішення.

За такого рішення суду з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України, та меж, викладених у апеляційної скарзі скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОФГ Прогрес залишити без задоволення , а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 28 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді О. В. Локтіонова

Т. В. Серебрякова