Постанова

від 06.05.2021 по справі 1.380.2019.005251

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005251 пров. № А/857/4690/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Кушнерика М.П.

з участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (суддя першої інстанції Лунь З.І., м. Львів, повний текст складено 16.10.2020),

В С Т А Н О В И В :

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до суду з позовом до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про:

- встановлення наявності у відповідачів компетенції (повноважень) щодо надання дозволу на виготовлення і замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території щодо місць давніх поховань Єврейський цвинтар , що знаходиться у с.Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області як території історико-культурного призначення;

- визнання протиправним та скасування рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.08.2019 №9/29 про відмову надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою;

- зобов`язання надати дозвіл на розробку і замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території щодо місць давніх поховань Єврейський цвинтар у с.Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області як території історико-культурного призначення за власний кошт орієнтовною площею згідно наданих планів позивачем.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.08.2019 №9/29 про відмову надати дозвіл Представництву Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на розробку проекту землеустрою. Зобов`язано Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати Представництву Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу дозвіл на виготовлення і замовлення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території щодо місць давніх поховань Єврейський цвинтар , що знаходиться у селі Гнатівка, Києво-Святошинського району Київської області як території історико-культурного призначення за власний кошт Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу орієнтовною площею згідно з наданими Представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу планом. У задоволенні позовних вимог до Київської обласної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Київській області - відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилася Гореницька сільська рада та подала апеляційну скаргу. Вважає рішення постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в позові. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться поза межами села. До повноважень сільської ради не належить розпорядження землями поза межами сіл сільської ради. Земельна ділянка відноситься до державної власності і право розпоряджатися нею належить органам виконавчої влади. Знаходження спірної земельної ділянки за межами села Гнатівка Гореницької сільської ради підтверджено картографічними матеріалами щодо меж села Гнатівка, а саме проектом землеустрою щодо встановлення і зміни меж села Гореничі, Лука, Гнатівка, розробленого ДП Київський інститут землеустрою у 2004 році та викопіюванням з наявних напрацювань генерального плану села Гнатівка. Також, на спірній земельній ділянці знаходяться землі у приватній власності, що підтверджено, зокрема, даними з публічної кадастрової карти України.

У судовому засіданні представник апелянта Вакуленко О.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представники позивача Шейхет М., Шнир Я.Б. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Зауважили, що вони неодноразово звертались до різних органів для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, де розташоване єврейське кладовище. ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило, що спірна земельна ділянка не вийшла за межі населеного пункту і належить до комунальної власності. Однак сільська рада прийняла протиправне рішення про відмову у задоволенні клопотання.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що у селі Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області знаходиться давнє єврейське кладовище, що підтверджено листом Київської обласної державної адміністрації від 06.11.2017 (а.с. 41) та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №813/15/18 (а.с.38-40), яке набрало законної сили.

15 липня 2019 року Представництво американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до відповідачів про надання дозволу на розробку і виготовлення проект землеустрою ділянки як території історико-культурного призначення, в якому просив: у місячний термін розглянути це клопотання та в межах компетенції, з урахуванням затвердженого і діючого генплану с. Гнатівка прийняти рішення про надання дозволу на розробку і замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території щодо місць давніх поховань Єврейський цвинтар , що знаходиться у селі Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області як території історико-культурного призначення за власний кошт орієнтовною площею згідно з наданим планом у додатку.

У вказаному клопотанні позивач звертав увагу на те, що у селі Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області знаходиться єврейське кладовище, і станом на липень 2019 року його територія у встановленому законом порядку так і не вийшла за межі населеного пункту; стаття 10 Закону України Про охорону культурної спадщини закріплює та зобов`язує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяти діяльності громадських організацій щодо охорони культурної спадщини; стаття 11 вищевказаного Закону надає громадським організаціям можливість встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяння державі у здійсненні заходів з охорони, використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Рішенням Гореницької сільської ради від 20 серпня 2019 року №9/29 відмовлено позивачу у надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території історико-культурного призначення у зв`язку з тим, що на графічних матеріалах, доданих до клопотання, вказано територію, яка розміщена за межами населеного пункту села Гнатівка та в межах якої розташовані приватні земельні ділянки громадян.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протипраність такої відмови з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право розпорядження землями комунальної власності, прийняття рішень з питань земельних правовідносин відповідно до вимог п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12 Земельного кодексу України, віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 п.п. 39, 37 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування прийняття рішення про віднесення міських земель до земель історико-культурного призначення є виключною компетенцією міської ради.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про охорону культурної спадщини органами управління у сфері охорони культурної спадщини є спеціально уповноважені органи, до яких віднесені органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Обов`язки із забезпечення охорони, планування та впорядкування територій місць поховання, в силу вимог ч.5 ст. 8, ст. 31, ч. 2 ст. 23 Закону України Про поховання та похоронну справу покладено на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Статтею 3 цього Закону визначено, що правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України тощо. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до Міжурядової Угоди, укладеній між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки Про охорону та збереження культурної спадщини від 04.03.1994, - кладовища, поховання жертв репресій тоталітарних режимів, визнані об`єктами культурної спадщини, які підлягають збереженню та охороні в цілях і рамках цієї Угоди. Сторони (Україна та США) взяли на себе зобов`язання щодо виконання умов даної Угоди.

Поняття культурна спадщина , в межах цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам`ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про охорону культурної спадщини до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України зобов`язано, зокрема, обласні держадміністрації із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, упродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.

Пунктом 3 цього розпорядження зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

Пунктом 4 цього розпорядження зобов`язано Раду міністрів Автономної Республіки, Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Виконання зазначеного розпорядження КМУ № 604-р, а саме віднесення земель до категорії історико-культурного призначення проводиться в порядку визначеному ст. 47 Закону України Про землеустрій , якою передбачено виготовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення.

Види документації для кожної категорії земель є різними. Так, Закон України Про землеустрій передбачає для кожної категорії земель виготовлення певного переліку документів та окремої документації.

Однією із функцій землеустрою відповідно до п. в ч. 1 ст. 2 Закону України Про землеустрій є встановлення і закріплення на місцевості меж територій історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Матеріалами справи підтверджено, що у селі Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області знаходиться давнє єврейське кладовище.

Землі, на якій знаходиться означене кладовище, є у комунальній власності територіальної громади, від імені якої діє Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області.

Зазначене підтверджено вказаним у відзиві ГУ Держгеокадастру у Київській області, а саме, що станом на липень 2019 (час звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою) бажана до передачі у користування земельна ділянка не вийшла за межі населеного пункту, відтак, як наслідок належить до комунальної власності (а.с.84).

Крім того, відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03.02.2020 (а.с.169), на земельні ділянки з кадастровим номером 3222482002:03:002:0033 та 3222482002:03:002:0034, які суміжні з ділянкою, щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою якої звернувся позивач, то державні акти на них видано на підставі рішення Гореницької сільської ради.

У матеріалах справи є письмові докази того, що єврейське кладовище знаходиться в межах села Гнатівка Гореницької сільської ради, зокрема, лист Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.12.2018 року №111184, яким надано викопіювання із схеми планування території Гореницької сільської ради (а.с.44 зворот) та саме викопіювання із схеми планування території Гореницької сільської ради з експлікацією погоджене начальником відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА (а.с.53), викопіювання із схеми землекористування Гореницької сільської ради (а.с.54), кадастровий план розташування єврейського кладовища в с.Гнатівка (а.с.55).

Щодо покликання Гореницької сільської ради на те, що зазначена позивачем земельна ділянка знаходиться за межами села Гнатівка, що підтверджується викопіюванням з наявних напрацювань генерального плану села Гнатівка, то суд першої інстанції правильно відхилив такі, оскільки відсутні докази прийняття і затвердження у встановленому порядку такого документу.

Ухвалою від 15.01.2020 Львівський окружний адміністративний суд для повного і всебічного дослідження обставин справи витребував від Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Київської обласної державної адміністрації інформацію щодо чинного генерального плану с.Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області станом на 15.01.2020 та належним чином засвідчену копію генерального плану с.Гнатівка Києво-Святошинського району Київської області станом на 15.01.2020.

Однак доказів на підтвердження існування чинного генерального плану села Гнатівка подано не було.

Водночас Гореницька сільська рада у листі від 29.12.2018 року 302-14/64 вказала, що розроблений станом на сьогодні генеральний план села Гнатівка проходить підготовчу стадію до погодження згідно із Законом України Про регулювання містобудівної діяльності в Україні , після чого буде затверджений (а.с.42, а.с.147, а.с. 127-128).

Київська обласна державна адміністрація на виконання вимог ухвали суду листом повідомила, що генеральний план села Гнатівка затверджено 1993 року, матеріали в департаменті не збереглися (а.с. 130-131), додатково покликається на дані ресурсу http ://koda. geoportal. org./, які містять інформацію про дату створення Генерального плану (основне креслення): 1993 р.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що у 2002 році виконком Гореницької сільської ради надавав дозвіл на попередній збір архівних матеріалів з метою можливого упорядкування території стародавнього Єврейського кладовища в селі Гнатівка (а.с. 139), а рішенням Гореницької сільської ради від 16 вересня 2008 року №3/117 Про надання дозволу на внесення території давніх поховань єврейського кладовища до історико-культурної спадщини єврейської громади вирішено клопотати перед інститутом УКРДНІПРОЦИВІЛЬСІЛЬБУД щодо внесення території давніх поховань єврейського кладовища в генеральний план села Гнатівка, як історико-культурну спадщину єврейської громади (а.с.140). Підставою для цього рішення згідно з його вступною частиною були, зокрема, і дослідження ПРЦ Інеко-розвідування для Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, яке розробило кадастровий план розташування єврейського кладовища в с.Гнатівка (а.с.55). При реалізації цього рішення був укладений договір на виконання проектних робіт по впорядкуванню території меморіального парку - стародавнього єврейського цвинтаря в с.Гнатівка, проведено збір матеріалів тощо (а.с.141-148).

У суді апеляційної інстанції представником відповідача також не надано доказів затвердження у встановленому порядку генерального плану села, на який апелянт посилався.

Отже, доводи Гореницької сільської ради про перебування спірної земельної ділянки (території єврейського кладовища) поза межами населеного пункту, на генеральний план села Гнатівка (а.с.109), який проходить підготовчу стадію і не затверджений у встановленому порядку є безпідставним.

Щодо покликання Гореницької сільської ради на те, що зазначені у клопотанні позивача землі частково знаходяться у приватній власності інших громадян, то на підтвердження такого Гореницькою сільською радою не надано належних доказів, оскільки викопіювання з наявних напрацювань генерального плану села Гнатівка не є відповідним доказом, оскільки такий документ, як вже зазначалося раніше, у встановленому порядку не затверджено.

У матеріалах справи відсутні інші належні докази накладання меж земельної ділянки, на яку претендує позивач, на земельні ділянки інших громадян.

Отже на стадії розгляду клопотання позивача, відповідач не мав правових підстав для відмови у його задоволенні.

Таким чином, рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.08.2019 №9/29 про відмову надати дозвіл Представництву Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на розробку проекту землеустрою є протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу і зобов`язав Гореницьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати дозвіл на виготовлення і замовлення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території щодо місць давніх поховань Єврейський цвинтар , що знаходиться у селі Гнатівка, Києво-Святошинського району Київської області як території історико-культурного призначення. бґрунтованими в тій частині, що стосуються вимог, заявлених до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 11.05.2021.